|
Соціологічні опитування: огляд публікацій у ЗМІ
В Україні фактично розпочалася передвиборча парламентська кампанія. У цьому можна переконатися, ознайомившись із матеріалами на соціологічну тематику, які з"являються останнім часом у ЗМІ.
Так, у газеті „Факти” від 16 вересня та спецвипуску „Газети по київськи” від 3 жовтня було розміщено дані опитування „Всеукраїнського соціологічного союзу”, котрі містять результати, що суттєво відрізняються від рейтингів, опублікованих у вересні іншими соціологічними структурами. Особливо звертає на себе увагу несподівано високий (6,3%) рейтинг Блоку Леоніда Черновецького.
Протягом тижня з 5 по 12 вересня було, як стверджують організатори цього дослідження, опитано аж 15 тисяч респондентів у всіх регіонах України. 1 жовтня газета „Факти” публікує результати ще одного опитування, цього разу проведеного „Асоціацією соціологів України” (про цю організацію, на відміну від першої, взагалі нічого не відомо). Але результати (вибірка, як і в першому випадку, величезна – 16 тисяч респондентів) подібні: якщо вірити їм, за Блок Леоніда Черновецького готові вже зараз проголосувати 6,5% виборців. Значну частину цієї публікації займає, фактично, агітація за цю „молоду і нову” силу.
Коментар експертної Ради Інституту політики
Провести якісне соціологічне опитування 15 тисяч респондентів протягом доволі стислого часу – справа непроста навіть для авторитетних організацій, а надто – для структури, заснованої зовсім нещодавно. Тим більше, що вже до 16 вересня цей величезний масив даних мав би бути належним чином закодований та проаналізований перед публікацією у ЗМІ. Якщо таке дослідження проводилося насправді, то воно вимагало би величезних витрат (до речі, у даній публікації ім”я замовника опитування не наводиться). Зрештою, для отримання зрізу електоральних настроїв по країні опитувати 16 тисяч людей просто не має сенсу – достатньо опитати 2 тисячі респондентів, що і роблять інші соціологічні центри.
До речі, назва цієї установи - „Всеукраїнський соціологічний союз” - могла би бути сприйнята соціологами і як певна образа професійної гідності хоча би через свою назву. Ця заснована у березні 2008 року структура тут, без сумніву, з елементами маніпуляції намагається виступати від імені всіх соціологів України.
Тому напередодні можливих парламентських виборів і професійне, і експертне середовище, і ЗМІ мали би напрацювати єдиний підхід до публікації результатів соціологічних опитувань, своєрідний „кодекс професійної відповідальності” соціологів. Окрім даних про дату опитування, кількість респондентів, похибку вибірки та точне наведення сформульованих у анкеті запитань, публікації мають містити дані про соціологічну структуру, її засновників, кількість проведених до цього опитувань. В ідеалі і первинні матеріали (масиви, анкети та інші) опублікованих у ЗМІ опитувань, мають бути доступними для професійного аудиту.
Певним способом утриматися від виливу сфальсифікованих даних від фірм-одноденок може бути своєрідне ліцензування структур, уповноважених проводити соціологічні опитування. Цей процес міг би бути не формально-законодавчим (що практично неможливо), а професійно-етичним, за участі найбільш авторитетних соціологічних центрів.
|
|