Відставка Арсенія Яценюка: крок до створення нової парламентської більшості?
Коментар Інституту політики
12 листопада на своєму пленарному засіданні Верховна Рада України відкликала з посади спікера парламенту Арсенія Яценюка, задовольнивши подану ним 17 вересня заяву про відставку у зв’язку з припиненням діяльності парламентської коаліції. Попередньо парламент ухвалив рішення про відмову від регламентної процедури голосування цього питання. Голосування здійснювалося не бюлетенями, а у поіменному режимі за допомогою системи «Рада».
За прийняття рішення , в тому числі у повному складі - Партія регіонів, КПУ, Блок Литвина. Вирішальні голоси за відставку дали депутати, яких пов’язують із Главою Секретаріату Президента Віктором Балогою - група "Єдиний центр" у складі "Нашої України" та БЮТівець Ігор Рибаков. «За» проголосували також представники «Народної самооборони» Олександр Омельченко та Олесь Доній.
До цього у новітній парламентській історії України відставка спікера відбувалася лише раз – у січні 2000 року парламент ІІІ скликання відкликав із цієї посади Олександра Ткаченка. Тоді це голосування позначило існування в сесійній залі нової парламентської більшості. До речі, за оцінками ряду експертів та політиків, кандидатурою на посаду Голови Верховної Ради, підтриманою Президентом, може знову стати Іван Плющ.
Партія регіонів, натомість, уже назвала своїм кандидатом на посаду спікера Олександра Лавриновича. Але не слід виключати і спікерських амбіцій Володимира Литвина, фракція якого чи не найактивніше виступала за зміну Голови Верховної Ради. Отже, обрання нового спікера прогнозується доволі проблематичним.
Якщо ж Голову Верховної Ради обрати не вдасться, це спричинить подальше блокування її роботи. Адже, відповідно до ст.94 Конституції України, повноваженнями підписувати Закони України наділений лише Голова Верховної Ради України. Користуючись цим, Президент України отримає право ігнорувати будь-які законодавчі ініціативи парламенту, паралельно перекладаючи відповідальність за стан справ в країні на бездіяльні парламент та уряд.
Відставка Яценюка, без сумніву, означає чергову парламентську поразку «Нашої України». Нечисленні депутати парламенту, які орієнтуються на Президента, після відставки Яценюка неспроможні надалі сформулювати будь-яку політичну позицію. За таких умов своєрідну контргру може запропонувати БЮТ, висунувши ідею відновлення нової коаліції за участі БЮТ, частини НУ-НС та блоку Володимира Литвина, віддавши останньому посаду спікера. Однак, враховуючи наявність у Віктора Ющенка принаймні «блокуючого пакету» в межах фракції НУ-НС, такий розвиток подій є досить проблематичним.
Для самого ж колишнього спікера відставка може стати зручним плацдармом для оформлення власної політичної діяльності. При цьому, він уникатиме відповідальності за фактичну бездіяльність Верховної Ради. Найменша результативність її засідань була саме протягом 50 засідань 1-2 сесій, які вів Арсеній Яценюк (див. аналіз ).
Результати ж соціологічних опитувань засвідчують доволі високий на сьогодні особистий рейтинг Яценюка. За даними наприкінці жовтня, президентський рейтинг Яценюка (5,4% від усіх опитаних) перевищував аналогічний показник Віктора Ющенка. За даними цього ж опитування, екс-спікер парламенту посів і досить високе, четверте місце по довірі населення: довіряють йому 32,2% опитаних.
В цьому контексті симптоматичною є заява екс-спікера щодо формування ним власної політичної сили, яка пролунала відразу після відставки його з посади Голови Верховної Ради. Для Президента поява нової політичної сили на чолі з Яценюком у виборах означатиме лише подальше погіршення власного стратегічного становища, появу ще одного конкурента на власному електоральному полі Президента, котре і без цього постійно звужується.
Тому одним із основних питань у нинішній ситуації залишається реальна мотивація дій тієї частини «Нашої України», яка підтримала відставку Яценюка. Якщо припустити, що «Єдиний центр» діяв у розріз із позицією Віктора Ющенка, то на сьогодні опорою Президента в парламенті є всього близько 20 депутатів фракції «Наша Україна», а решта фракції тяжіє або до Партії регіонів, або до БЮТ. В такому разі, за логікою, Ющенко мав би ужити заходів стосовно Віктора Балоги, зокрема, відправити його у відставку, реалізувавши, зрештою, не вперше у своїй діяльності, своєрідний «нульовий варіант».
Якщо ж позицію Глави держави відображує сьогоднішнє голосування «Єдиного центру», то тоді цілком переконано можна говорити про наявність де-факто у Верховній Раді більшості під негласним патронатом Президента та лідерів партії регіонів. Таку більшість можна буде умовно назвати «антиурядовою». Формалізувати її навряд чи вдасться, враховуючи чинні конституційні норми про створення парламентської коаліції лише депутатськими фракціями. Партія регіонів, Блоку Литвина і КПУ мають у парламенті 222 голоси, а нинішній стан «Нашої України – Народної самооборони» практично виключає цієї фракції у будь-якому форматі коаліції в нинішньому парламенті. За нинішньої економічної ситуації це досить виграшно: новосформована більшість не буде нести відповідальності за стан справ в країні, і разом з цим отримує всі можливості для блокування будь-яких ініціатив уряду.
