Вибори в Україні в оцінках західних політиків та ЗМІ

Результати українських виборів 30 вересня 2007 року на Заході було прийнято як доволі приємну несподіванку – втім, без жодних стратегічних висновків. Цілком очевидно, що часи захоплення українською „Помаранчевою революцією” пройшли. У багатьох ЗМІ все ще можна було спостерігати нову хвилю захоплених відгуків, які в чомусь нагадували картинку зразка 2004-2005 років. Однак, мало хто з політиків чи експертів відважувався робити далекосяжні прогнози стосовно перспектив України та її влади – навіть на доволі короткий термін. У будь-якому разі, і оглядачі, і офіційні особи були дуже обережними в оцінці перспектив нового українського уряду та майбутнього формату відносин України з НАТО та Європейським Союзом.

За позачерговими парламентськими виборами в Україні спостерігали 3355 учасників зарубіжних місій. Їхні звіти були однозначними: значних порушень у ході голосування виявлено не було, незважаючи на окремі питання організації виборів, які могли вплинути на волевиявлення громадян (зокрема, проблеми зі складанням списків виборців). Уже 1 жовтня на спільній прес-конференції спостерігачі від Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Ради Європи, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї НАТО та інших міжнародних інституцій заявили, що позачергові вибори Верховної Ради України відбулися чесно, відкрито і демократично.

„Financial Times” розмістила статтю „Вибори в Україні піднімають Тимошенко”. У матеріалі йдеться про те, що Юлія Тимошенко постала такою, що отримала, як виглядає, великі здобутки у ході виборів, посиливши свої позиції у владному протистоянні президента Ющенка та прем’єра Януковича. Водночас часопис вважає, що хоча результат виборів і можна тлумачити як особистий тріумф пані Тимошенко, це навряд чи владнає затяжну політичну кризу в Україні. У публікації іншого впливового видання, „Daily Telegraph”, відзначався глибокий поділ країни між Заходом і Росією, який підтвердили і останні вибори.

 

„The Times” назвала свій репортаж „Помаранчева принцеса винагороджена на виборах”. Київський кореспондент часопису пише, що президент Ющенко сподівається на формування уряду на чолі з його „соратницею з Помаранчевої революції Юлією Тимошенко” з тим, аби усунути від влади Віктора Януковича – проросійського опонента пана Ющенка.

 

Стаття часопису „Guardian” має назву „Політичні суперники в Україні налаштовуються на щільний результат виборів”. Газета акцентує увагу на „примиренні” Ющенка з Юлією Тимошенко і разом вони, на думку часопису, можуть здобути контроль у парламенті, що у свою чергу відкриє шлях до прем’єрства лідерки БЮТ. Але попри заклики до толерантності існує мало сумнівів, що Україна постає перед тижнями напружених переговорів і суперечок щодо складу нового уряду.

 

Певна ейфорія відчувалася у репортажі французької „Фіґаро”. Це видання після українських виборів відкрило свою першу шпальту фотографією, на якій радісний лідер списку „Нашої України–Народної Самооборони” Юрій Луценко цілує руку щасливій Тимошенко. Інший авторитетний французький часопис „Le Mond” назвав результати виборів „перемогою прозахідних сил” в Україні та „приємною новиною” і відзначив, що це може сприяти зближенню України з Європейським Союзом.

Натомість, доволі стримано на вибори в Україні відреагувала німецька преса.

 

Найвпливовіші газети, наприклад „Франкфуртер Альгемайне Цайтунг”, обмежилися кількома рядками. Газета „Ді цайт”, окрім загальних зауважень, не оминула увагою і важливу проблему зміни політичних поколінь в Україні, яка на цих виборах не була домінуючою. „Нове покоління стоїть на порозі парламенту, однак має запастися терпінням, оскільки його шанси поки що невеликі”, зазначив німецький часопис.

 

Значну увагу виборам в Україні приділяли політики та ЗМІ Польщі. Ситуація в цій країні ускладнюється й тим, що вже на 21 жовтня тут були призначені власні позачергові вибори, які також могли завершитися зміною уряду. Так, під час дебатів з прем’єром Ярославом Качинським екс-президент Польщі Кваснєвський, згадуючи свої минулі досягнення, згадав і участь у процесі врегулювання політичної кризи в Україні, „де тепер обирають помаранчевих”. Подібний настрій панував і у польських ЗМІ. Газета „Річ посполита” свій репортаж із Києва 1 жовтня назвала недвозначно – „Відродження помаранчевих”. Перемогу ж Партії регіонів охрестили „пірровою” – здатність її утворити коаліцію оцінювалася значно гірше, ніж до виборів. Авторитетний часопис „Політика” у своїй публікації з поствиборчої України звертає увагу радше на зневіру українського суспільства у політиках та складні соціально-економічні реалії України.

 

„Газета виборча” навела також думку колишнього міністра закордонних справ Польщі Стефана Меллера: „Ми повинні усіляко підтримувати політичну рівновагу в Україні, але не бути педагогом, який читає лекції... Україна переживає дуже складний момент своєї історії. Схід і Захід, Крим і Бессарабія щосили розбудовують свою політичну спільноту. Україна – це цікава країна, яка політично лише починає існувати. Росія також шукає своєї нової тотожності, а вільна та демократична Україна може бути для Росії важливим прикладом”, вважає польський екс-міністр.

 

Разом з тим, уже наступні після виборів заяви російського „Газпрому” щодо газового боргу України у розмірі 1.3 млрд. доларів, які були озвучені 2 жовтня, та можливості обмеження постачань газу в зв’язку з цим цілком закономірно викликали значне зацікавлення на Заході. Оперативна реакція Єврокомісії на заяви „Газпрому” зайвий раз засвідчила недвозначний інтерес Євросоюзу до „газового питання”. У своїх коментарях західна преса була здебільшого однозначна: „Оскільки результатів виборів змінити не можна, це (заяви „Газпрому”) можна розцінити як сигнал наступному уряду – якщо Тимошенко прийде до влади, виникнуть складнощі” – таку позицію одного з експертів оприлюднила „Financial Times”.

 

Саме така опінія – газова політика як знаряддя політичного тиску щодо України – домінувала у зарубіжних ЗМІ. Очевидно, що саме перегляд відносин у цій сфері, внесення прозорості у питання розрахунків за газ між Україною і Росією, та гарантування стабільного транзиту енергоносіїв до Європи і є одним з найголовніших очікувань Заходу від можливої зміни влади у Києві.

 

Говорити ж про суттєвий перегляд політики країн Євросоюзу щодо України можна буде лише після формування нового уряду та його конкретних кроків, які переконуватимуть, що українська влада дійсно змінилася та має необхідну політичну волю для потрібних Україні перетворень.

 

 

Підготував Станіслав Лячинський