По завершенню виборчої кампанії на центральних каналах розпочалася реклама соціальних ініціатив Президента. Зокрема пропагуються вимоги Президента збільшити трудові пенсії на 35%, виплати на другу дитину 15 тис.грн. Така реклама була вже предметом дискусій під час виборчої кампанії і очевидно, що сьогодні варто оцінити на відповідність закону про рекламу такої форми телевізійної реклами соціальних ініціатив Президента.
Підсоціальною рекламою законодавець розуміє популяризацію будь-якою особою суспільно корисних цілей та загальнолюдських цінностей. Частина друга статті 12 Закону встановлює жорстку, але безсумнівно правильну вимогу: “Соціальна реклама не повинна містити посилань на конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця, на об’єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару або рекламодавцю соціальної реклами.” Тобто, логіка законодавця полягає в тому, що якщо особа (фізична або ж юридична будь-якої форми власності) має бажання розповсюдити соціальну рекламу, це має бути інформація без жодної згадки про замовника реклами. В такому випадку, відповідно до пункту другого частини 6 статті 13 редакції Закону розповсюдження соціальної реклами для засобу масової інформації не буде вважатися рекламою. Інакше, така інформація повинна виходи на загальних підставах з дотриманням всі вимог щодо ідентифікації комерційної реклами.
Однією з причин появи жорстокої вимоги Закону щодо неможливості згадування у соціальній рекламі її замовника стали незліченні приклади “маскування” під соціальну - рекламу політичну або агітацію/пропаганду. Адже ми знаємо непоодинокі випадки, коли під час проведення парламентських/президентських виборчих кампаній недосконалість окремих норм виборчого законодавства активно використовувалась суб’єктами передвиборної агітації у частині “маскування” прямої політичної реклами під соціальну.
Нагадаємо, що частина друга статті 12 Закону встановлює, що соціальна реклама не повинна містити посилань на конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця, на об’єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару або рекламодавцю соціальної реклами. Отже, будь-яка “соціальна реклама”, що розповсюджується у ЗМІ, яка на перший погляд пропагує загальнолюдські цінності, але містить згадку про її замовника є комерційною рекламою або агітацією. Соціальна реклама не може містити в собі пропаганду політичних ідей, поглядів, програмних документів партій, формувати політичний імідж окремих посадових осіб.
Таким чином стає очевидно, що вимоги підвищити пенсію чи виплати на дитину не є популяризацією загальнолюдських цінностей, а є агітацією або пропагуванням позицій Президента. Отож, пропагування соціальних ініціатив Президента не є соціальною рекламою і може здійснюватися у формі телевізійної, радіо чи зовнішньої реклами за умов її тлумачення як політичної за змістом та комерційної за формою.