У поданні Глави держави неконституційність закону вбачалася в порушенні конституційної процедури набрання ним чинності. На думку Президента України, після подолання парламентом вето і не підписання Президентом України закону його опублікування має здійснювати Голова Верховної Ради України за підписом, спеціально поставленим для цього. Однак закон було опубліковано за підписом Голови Верховної Ради України, який засвідчує відповідність закону волевиявленню парламенту, чим, на думку автора клопотання, порушено частину четверту статті 94 Конституції України.
Розглядаючи положення частини 4 статті 94 Конституції України щодо офіційного оприлюднення і опублікування закону за підписом голови ВР, Конституційний Суд враховував правові позиції, викладені в його рішеннях від 7 та 14 липня 2009 року, згідно з якими, у разі прийняття ВР закону повторно проти нього було застосовано право вето, офіційному оприлюдненню та опублікуванню підлягає саме повторно прийнятий закон з датою його повторного прийняття.
Оскаржений у конституційному поданні закон був офіційно опублікований за датою його першого прийняття 15 січня 2009 року, а не повторного розгляду – 3 березня 2009 року та без підпису голови ВР.
«Отже, відсутність під текстом закону, прийнятого за результатами повторного розгляду, належної дати та підпису голови ВР, є порушенням встановленої частиною 4-ю ст. 94 Конституції України процедури набрання ним чинності, що, відповідно до частини 1 ст. 152 Конституції України, є підставою для визнання закону неконституційним повністю», - говориться в рішенні суду.
