Претенденти реальні та технічні: підсумки реєстрації кандидатів на посаду Президента України

13 листопада 2009 року, відповідно до законодавства, завершилася реєстрація кандидатів на посаду Президента України. Центральна Виборча комісія зареєструвала кандидатами 18 претендентів на посаду Глави держави.

 

Як бачимо, кількість кандидатів на виборах-2010 буде меншою, ніж на попередніх виборах, у яких брали участь 24 особи. В той же час, якщо у 2004 році до ЦВК подали документи 44 особи, то у нинішній кампанії таких налічувалося вже 65 (див. додаток 1). Тому можна констатувати, що одна з новел виборчого законодавства, а саме – збільшення розміру грошової застави, необхідної для реєстрації кандидатом, у 5 разів, від 500 тисяч до 2,5 млн. гривень – виявилася своєчасним та необхідним кроком. Це дозволило спростити процедуру організації голосування за рахунок зменшення кількості кандидатів.

 

Не варто забувати і про той факт, що 18 кандидатів внесли до державного бюджету 45 мільйонів гривень. Оскільки за новою версією закону про вибори Президента грошова застава буде відшкодована лише тим кандидатам, які вийдуть до другого туру, можна говорити принаймні про часткову компенсацію витрат на проведення виборів за рахунок самих кандидатів та їх спонсорів.

 

Далеко не всі зареєстровані на виборах-2010 кандидати є реальними претендентами не лише на перемогу, а й на те, щоб набрати бодай 1% голосів виборців. Цілком очевидно, що метою участі цілого ряду кандидатів у виборах є участь у формуванні виборчих комісій, власний піар, або вплив на інформаційний перебіг кампанії у статусі кандидата в Президенти в інтересах інших кандидатів. Одним із «ноу-хау» кампанії-2010 стала зміна прізвища за кілька тижнів до початку виборів з метою, очевидно, спекуляції на поширених у суспільних настроях (голосування «проти всіх»).

 

Такий екзотичний крок навряд чи значно підвищить популярність самого кандидата – досить згадати про результат блоку «Проти всіх» на виборах-2002, який набрав лише 0,11% голосів. Сам факт використання «технічних кандидатів» для чорного піару навряд чи може значно вплинути на перебіг кампанії, враховуючи значний рівень застосування некоректних технологій на виборах-2010 загалом.

 

Однак, іншою можливою метою участі у виборах може стати їх активна участь у судовому оскарженні результатів виборів в цілому повністю чи на рівні окремих округів. Наприклад, кілька десятків осіб подавали документи до ЦВК без грошової застави (або із внесенням символічної суми, набагато меншої за визначену законом). Після відмови у реєстрації не виключене звернення цих осіб до судів з метою визнання неконституційною самої норми грошової застави. Це, теоретично, може слугувати підставою і для вимоги скасування і результатів виборів в цілому.

 

Іще однією технологією, задля застосування якої можуть висуватися певні «технічні» кандидати, є оскарження ними у судовому порядку окремих виборчих процедур. Адже зареєстрований кандидат у Президенти, на відміну від пересічних громадян, є особою, яка набагато частіше може трактувати будь-які дії органів влади та виборчих комісій як такі, що безпосередньо порушують його права. Не виключено, що однією із стратегій зриву виборів стане свідоме створення ситуації, неоднозначної у правовому плані - наприклад, прийом документів у кандидата після завершення офіційно визначених строків на підставі рішення суду. А це може дати привід окремим політикам та юристам ставити під сумнів юридичну коректність усього виборчого процесу. 

 

Час покаже, наскільки значною буде роль маловідомих на сьогодні кандидатів у оскарженні результатів виборів. І це залишає актуальним один із можливих варіантів вирішення проблеми висування кандидатів у Президенти – збір на їх підтримку підписів посадових осіб місцевого самоврядування (депутатів парламенту та обласних рад, мерів міст). Це могло би і значно підвищити суспільну легітимність кандидатів на найвищу посаду в державі, і мінімізувати можливі прояви некоректної політичної боротьби з їх боку.

 

Навіть на виборах-2010, за умов встановлення відносно незначного порогу кількості необхідних підписів від обраних посадових осіб, це не склало би жодних обмежень виборчих прав громадян. Усі потенційні кандидати, які сьогодні претендують принаймні на 1-2% голосів, змогли би взяти участь у виборах. Проте, враховуючи нинішню політичну ситуацію в Україні, гостру політичну боротьбу та взаємну недовіру політичних опонентів – впровадження такої процедури зараз виявилося нереалістичним.

 

Тому на практиці цей, поки-що незвичний для України механізм легітимізації кандидатів на найвищу посаду в державі можна втілити буде вже в ході наступних виборчих кампаній. Будемо сподіватися, що вони будуть проходити спокійніше, і це дозволить законодавцям перейти більш фахово і менш політично підійти до формування виборчих процедур. Можна сподіватися й на те, що самі потенційні «технічні» кандидати нарешті зрозуміють, що участь у виборах Президента винятково зі «службовою» роллю не найкраще характеризує ані їх особистості, ані політику України в цілому.

 

Цікаво також згадати історію участі окремих зареєстрованих сьогодні кандидатів у Президенти в попередніх виборчих кампаніях (дивіться Додаток 2).

 

Для чотирьох учасників виборів-2010 – Михайла Бродського, Юрія Костенко, Віктора Ющенко та Віктора Януковича ці перегони будуть уже другими. Якщо Янукович і Ющенко були головними дійовими особами виборів-2004, то Бродський набрав на них лише 0,05%. Юрій Костенко вперше балотувався у 1999 році, набрав тоді 2,2% голосів та посів 6  місце з 13 претендентів.

 

Натомість справжніми «ветеранами» виборчих перегонів є представники лівих партій. Петро Симоненко бере участь у виборах Президента вже втретє. Якщо 1999 року лідер комуністів вийшов до другого туру і набрав у ньому 38% голосів виборців, то у 2004 році результат був набагато скромнішим: лише 5%.

 

Найчастіше ж із-поміж нинішніх кандидатів у президенти балотувався на посаду глави держави Олександр Мороз – починаючи з 1994 року, він не пропустив жодної виборчої кампанії. Щоразу лідер Соціалістичної партії посідав при третє місце, набираючи при цьому дедалі менше голосів.

 

Інші 12 зареєстрованих кандидатів – Інна Богословська, Анатолій Гриценко, Володимир Литвин, Олександр Пабат, Василь Противсіх, Сергій Ратушняк, Олег Рябоконь, Людмила Супрун, Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко, Олег Тягнибок та Арсеній Яценюк – вперше беруть участь у президентських виборах.