Вибори-2010: аналіз явки виборців у першому турі

17 січня 2010 року до виборчих дільниць, за даними ЦВК, прийшли 24 574 286 виборців (за даними обробки 99,9% бюлетенів). Явка в 1 турі виборів Президента склала 66,7%. Ця цифра є найближчою до показника парламентських виборів-2006 та майже на 5% вищою за явку виборів 2007 року.

 

Одним з принципових висновків щодо явки є чітка тенденція до збільшення відсотку голосуючих у регіонах Півдня та Сходу. Зокрема, в Одеській області явка в 2010 році виявилася навіть вищою, ніж у 1 турі виборів-2004. У Луганській, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій областях активність виборців хоч і була незначно меншою ніж на минулих президентських виборах, проте вищою, ніж під час обох попередніх парламентських кампаній.

 

Економічна криза, опозиційність популярного у цих регіонах Віктора Януковича були чинником мобілізації цих регіонів. Традиційно високою була явка на виборах на Донбасі (голосування за земляка В.Януковича). Відносно висока, як для цих регіонів, активність у Дніпропетровській та Одеській областях (єдиний регіон, де явка була вищою від показника 1 туру 2004 р.) пояснюється, очевидно, популярністю тут Сергія Тігіпка, і це мотивувало окремих виборців до участі в голосуванні. Таким чином, електорат областей Півдня та Сходу виявився 17 січня досить мобілізованим.

 

Натомість мешканці Західної України голосували менш активно, ніж зазвичай. Частка західноукраїнського електорату в загальній структурі голосів дещо зменшилася, що, без сумніву, дещо погіршило підсумковий результат популярних у цьому регіоні кандидатів. 

 

Найбільшим виявився спад активності в Галичині. Цього разу на вибори там прийшло відносно менше виборців, ніж навіть на позачергових парламентських виборах 2007 року (коли в цілому по Україні було зафіксовано найнижчу явку за всю історію).  

 

Тернопільська область, де на всіх виборах фіксувалася найвища активність, цього разу поступилася першим місце Волині та Рівненщині. А у Івано-Франківській області явка виявилася нижчою, ніж на Луганщині, чого не спостерігалося раніше на жодних виборах.

 

Найвищий відсоток голосуючих у Волинській області можна пояснити тим, що цей регіон традиційно досить одностайно підтримує одного з фаворитів виборів – Юлію Тимошенко. В той же час, у Галичині могла спостерігатися деяка розгубленість електорату внаслідок конфлікту між Тимошенко та Ющенком, а також загальною розпорошеністю «постпомаранчевих» сил.  Цікаво, що явка в Сумській області порівняно з 2004 роком зменшилася найбільше по Україні (на 14,5%) – очевидно, свою роль відіграв фактор розчарування у В.Ющенкові його земляків.

 

Для прогнозування явки у 2 турі виборів-2010 слід розглянути досвід трьох минулих виборчих президентських виборів, які відбувалися у два тури.

Під час усіх попередніх кампаній з виборів Президента України явка в другому турі зростала. Це можна пояснити як «вирішальним» характером повторного голосування, так і тим, що певні регіони на виборах могли мати «власного» кандидата, а конкурент його мав високий анти рейтинг саме в цих областях. Іншою причиною зростання явки міг бути адміністративний вплив, особливо коли йдеться про 1999 рік та другий тур виборів 2004 року.

 

У 1994 році явка зросла найбільше в АР Крим (на 10,7%), а також у трьох регіонах Галичини – Івано-Франківській та (+10% у кожній) та Тернопільській (+8,1). Також більш, ніж на 4% зросла явка у Донецькій та Луганській областях. Найвірогідніші пояснення – прагнення мешканців Галичини підтримати «націонал-демократа» Кравчука і, навпаки, сильні проросійські настрої у Криму та на Донбасі, уособленням яких був тоді Леонід Кучма.

 

У 1999 році було зафіксоване рекордне за час усіх виборів в Україні зростання явки в області від 1 до 2 туру: на зазвичай електорально пасивному Закарпатті явка зросла на 26,2%. На другому місці тоді виявилася Донецька область (+12,6%), далі Івано-Франківська (+11,8%) Львівська (+9,1%) та Тернопільська (+8%). Тобто, поряд із адмінресурсом мав місце звичний фактор мобілізації Галичини, цього разу – перед «загрозою комуністичного реваншу».

 

У 2004 році явка в 2 турі, за офіційними даними, була найвищою за всю історію виборів. Однак з огляду на скасування результатів 2 туру розглянемо підсумки переголосування 26 грудня, коли явка по Україні також була дуже високою. Причини цього очевидні – надмобілізація в умовах гострої кампанії 2004 року. Активність виборців у Західній Україні зростала, порівняно з першим туром не дуже значно (на 3-4%), проте вона вже у 1 турі була рекордною (81-84%). А з урахуванням значної трудової міграції в регіоні можливості для збільшення явки були вичерпані. Значне зростання в «помаранчевих» регіонах відбулося лише в Житомирській (на 10,7%) та Закарпатській (на 8,2%) областях. Але порівняно з 1 туром, зросла явка і у областях, де В.Янукович здобув найбільше голосів: Донецькій (+8,2), та Луганській (+7%). Виходячи з цього досвіду, можна прогнозувати дію чинника регіональної мобілізації і на виборах-2010.

 

Слід також звернути увагу на поведінку виборців областей Центру – у більшості з них активність на минулих виборах активність у 2 турі падала. Щоправда,значну кількість голосів тут традиційно набирав Олександр Мороз. Тому окремі виборці, ймовірно, не бачили сенсу в участі в 2 турі, який проходив без їхнього кандидата. Зараз «кандидат від Центру»,  Тимошенко, вийшла до 2 туру. Але не слід забувати, що і в умовах 2004 р. явка в деяких центральних регіонах залишилася на рівні першого туру виборів.

 

Виходячи з досвіду регіональної мобілізації Донбасу, існує серйозна ймовірність деякого зростання явки у Донецькій і Луганській областях. Це, безперечно, зіграє на користь Віктора Януковича.

 

Цікаво розглянути ситуацію, в якій напередодні другого туру опиняється Галичина. Цей регіон має значні традиції електоральної мобілізації за принципом «проти» (комуністичного, проросійського кандидата). Але вперше з 1994 року цей регіон не підтримував одностайно когось із учасників першого туру.  7 лютого у бюлетенях не братимуть участь Віктор Ющенко та Аресеній Яценюк, які в сумі набрали 35-40% у кожній з галицьких областей. І це, на відміну від 1999 чи 2004 років, може обмежити ефективну мобілізацію їх електорату.

 

Вибори Президента України  та Всеукраїнський референдум (1991)	84,2%
Вибори Верховної Ради України (1994)	75,6%
Вибори Президента України (1994) – 1 тур	69,1%
Вибори Президента України (1994) – 2 тур	71,4%
Вибори Верховної Ради України (1998)	70,8%
Вибори Президента України (1999) – 1 тур	70,2%
Вибори Президента України (1999) – 2 тур	74,9%
Вибори Верховної Ради України (2002)	69,2%
Вибори Президента України (2004) – 1 тур	75%
Вибори Президента України (2004) – 2 тур	80,6%
Вибори Президента України (2004) – повторне голосування 2 туру	77,1%
Вибори Верховної Ради України (2006)	67,6%
Вибори Верховної Ради України (2007)	62%
Вибори Президента України( 2010) 1 тур	66,7%