Другий тур виборів Президента України: регіональні особливості та порівняння з попередніми виборами

Інші області Західної України

У цих чотирьох областях, де перемогла Юлія Тимошенко, Віктор Янукович додав 167 тисяч голосів порівняно з минулими виборами. Тимошенко, натомість, не вистачило до результату Віктора Ющенка більш, як півмільйона голосів.

Найбільші зміни у симпатіях виборців сталися на Закарпатті, де Янукович набрав 41,5% порівняно із 27% в 2004 році. Окрім традиційно високих результатів у районах, де проживають національні меншини, він переміг у м. Мукачевому та районі (сильний вплив там має угруповання Віктора Балоги). У 2004 році в Мукачівському окрузі впевнено переміг Віктор Ющенко (причому у третьому турі його перевага зросла з 13 до 37 відсотків).

Також лідер Партії регіонів значно покращив свій результат п’ятирічної давнини в Чернівецькій області – з 16,3 до 27,6%. Найбільше результат його зріс у районах компактного проживання румунської національної меншини.

Центральна Україна

Цей регіон відзначається стабільно високим рейтингом для Юлії Тимошенко на минулих виборах, проте, на відміну від Заходу, можливості мобілізації «проти» Віктора Януковича виявилися набагато більш обмеженими. Тому попри лідерство і значну перевагу по регіону, результати в Центрі навряд чи можна вважати для Тимошенко успішними. Порівняно з показниками «помаранчевого» кандидата у 2004 році, вона тут втратила майже 2 мільйони голосів.

Найбільші втрати порівняно з потенціалом «помаранчевого електорату» зразка 2004 року Тимошенко зазнала у Києві та Київській області – близько 600 тисяч голосів. А за Віктора Януковича тут проголосували на 160 тисяч виборців більше, ніж п’ять років тому. Якщо у столиці дещо відносно низьким виявився відсоток голосів за Тимошенко (в тому числі й за рахунок голосування «проти обох», що характерно для великих міст), то в області низькою виявилася явка. Подібна ситуація – і у Черкаській та Полтавській областях.

У відсотковому ж відношенні найбільш «помаранчевих» голосів було втрачено в Сумській області – Віктор Ющенко тут набрав майже 80%, а Юлія Тимошенко – лише 63%. Звісно, тут слід робити поправку на те, що у 2004 році на Сумщині відігравали значну роль наступні чинники: фактор «земляцтва» (батьківщини В.Ющенка); надзвичайно негативний образ Партії регіонів і тодішнього губернатора Щербаня; активний студентський рух тощо. Проте в цій області кількість голосів за Тимошенко становила лише 65% від «помаранчевих» голосів у 3 турі 2004 року в абсолютних цифрах.

Південь та «поміркований Схід»

Одеська область стала єдиною на Південному-Сході, яка дала більше голосів за Януковича, ніж у 2004 році (на 36 тисяч). Відповідно, Тимошенко недобрала тут 114 тисяч «помаранчевих» голосів з попередніх виборів (лише 66% від результату Ющенка), що є третім найгіршим результатом по Україні. Результати в окремих районах досить відрізняються, проте, БЮТ варто зробити з цього висновки.

Більш вдалим для Тимошенко виявився результат у Дніпропетровській та Запорізьких областях. Хоча і там не вдалося не лише вийти за межі традиційного «помаранчевого» електорату, але й набрати хоча б такий же відсоток голосів як опонент Януковича у 2004 році. Проте, мобілізація «проти Януковича» там відбулася практично на рівні Галичини – більше 80% від абсолютної кількості голосів у 2004 році.

Донбас

Явка у Донецькій та Луганській областях хоч і була нижчою, ніж у 2004 році, проте Партії регіонів вдалося її підвищити і мобілізувати додатково на свою користь майже 880 тисяч голосів порівняно з першим туром (ця цифра співвимірна із розривом між двома кандидатами в другому турі по Україні). Втім, зростання явки при повторному голосуванні на 7-10% не є чимось надзвичайним, подібні показники були зафіксовані і в Галичині.

Сподівання БЮТ на «подолання монополії» Партії регіонів та Януковича в Донбасі і цього разу не справдилися. Щоправда, втрати Януковича у другому турі на Донеччині, порівняно з 2004 роком, склали півмільйона голосів, у Луганській області – 260 тисяч. Але це є радше закономірним явищем – на цих виборах надмобілізації не було. Напрошується порівняння з Галичиною, де зафіксовані такі самі тенденції. Зрештою, по всій Україні явка порівняно з 2004 роком знизилася. І зрозуміло, що в регіонах цілковитого домінування Януковича він зазнав і найбільших втрат у кількості голосів (але дуже незначних – у відсотковому вираженні).

Порівняно ж з 2004 роком Юлія Тимошенко отримала в Донецькій області 41 тисячу голосів додатково, а на Луганщині за неї проголосувало лише на 5 тисяч людей більше, ніж за Ющенка під час вирішального голосування у 2004 році. Відбувається процес аналогічний до того, що проходить в Галичині – зменшення загальної напруги і мобілізації «за свого» і «проти чужого» кандидата. Крім того, присутність на телебаченні у якості Прем’єр-міністра, а також співпраця БЮТ з керівниками ряду підприємств уже автоматично мусили додати Тимошенко певні голоси порівняно з дуже низькими відсотком показниками Ющенка у 2004 році. Цей приріст в Донбасі є досить незначним в масштабах країни.

Голоси Сергія Тігіпка у 2 турі в Донецькій та Луганській областях майже повністю відійшли до Януковича, так само, як і значна частина голосів Яценюка:

Область	Тігіпко (1 тур)	Яценюк (1 тур)	Всього	Приріст голосів за Тимошенко у 2 турі
Донецька	176049	67431	243480	68451
Луганська	124305	31353	155658	21746

Можна піддати сумніву й тезу про «руйнування монополії Партії регіонів на Донбасі». Справді, виборці в цих областях можуть відносно непогано голосувати за «альтернативного кандидата» (того ж Сергія Тігіпка). Але електорату Донбасу не готовий підтримувати Юлію Тимошенко ані у першому, ані в другому турах голосування, що ставить під сумнів саму доцільність активних дій БЮТ в цьому регіоні.

Висновки

Як і у 2004 році, електоральна поляризація в Україні збереглася, проте вже не відчувалася настільки сильно, як у 2004 році. Особливо це помітно в Галичині та Донбасі, які хоч і були мобілізованими «за» свого кандидата та проти його опонента.

Як видно з додатків 1 і 2, мобілізація виборців, а відтак і кількість голосів за Тимошенко і Януковича і в Галичині, і в Донбасі була приблизно однаковою. І Янукович, і його опонентка отримали у своїх «електоральних вотчинах» приблизно 81-82% голосів від показника 2004 року. З цього можна зробити висновок, що радикальний електорат і на Заході, і на Сході виявився у 2010 році однаковою мірою мобілізованим.

Єдина відмінність у тому, що Янукович досягнув більшого успіху в Галичині, ніж Тимошенко – в Донбасі. В абсолютних цифрах Віктору Януковичу вдалося набрати в трьох областях Галичини (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська області) на 118 тисяч голосів більше, ніж у 3 турі 2004 року. Це дещо більше, ніж Юлії Тимошенко – на Донеччині та Луганщині разом узятих (46 тисяч). Проте, для результату в цілому по країні ця різниця не є вирішальною.

Результат же виборів визначив, на нашу думку, Центральний регіон та окремі області на Сході та Півдні, де Юлія Тимошенко не використала повною мірою потенціалу щодо мобілізації своїх прихильників.

В цьому можна переконатися із наведених нижче додатків. При порівнянні результатів цих виборів із виборами 2004 року слід порівнювати одночасно два показники. Перший – це різниця між результатами 2 туру виборів-2010 та вирішального, третього туру виборів 2004 в абсолютній кількості голосів. Це визначає, наскільки сильно вплинули результати по тій чи іншій області на підсумок голосування по Україні.

Другий – це відсоткова частка голосів у 2004 та 2010 році по кожному регіону (більше 100% означає приріст голосів за кандидата порівняно з 2004 роком, менше 100% - відповідне зниження). Це дозволяє оцінити використання потенціалу мобілізації власних прихильників штабами кандидатів у області.

Додаток 1. Порівняння результату В.Ющенка у повторному другому турі (26 грудня 2004 року) та Ю. Тимошенко у другому турі 7 лютого 2010 року.

	Різниця голосів, 2010-2004	Частка голосів, 2010/2004
Донецька	41207	131,07%
Луганська	5463	105,36%
АР Крим	2822	101,58%
м. Севастополь	2581	113,33%
Запорізька	-49855	82,00%
Миколаївська	-55894	71,92%
Херсонська	-95233	65,62%
Кіровоградська	-98715	74,04%
Харківська	-108153	75,79%
Дніпропетровська	-111751	82,76%
Чернівецька	-112293	72,22%
Рівненська	-112998	81,25%
Одеська	-114540	66,64%
Чернігівська	-115452	77,56%
Волинська	-121196	80,23%
Закарпатська	-127697	68,65%
Житомирська	-129920	75,73%
Тернопільська	-131535	82,01%
Івано-Франківська	-150325	82,96%
Хмельницька	-167884	76,13%
Черкаська	-191504	70,56%
Полтавська	-193929	69,53%
Сумська	-210816	65,63%
Вінницька	-238396	73,67%
Київська	-256847	72,54%
Львівська	-305703	81,08%
м. Київ	-344004	73,53%

Додаток 2. Порівняння кількості голосів за В.Януковича у повторному другому турі (26 грудня 2004 року) та у другому турі 7 лютого 2004 року.

	Динаміка 2004-2010	Частка, 2010/2004

Вінницька	88212	163,27%
м. Київ	85636	129,49%
Київська	74021	147,50%
Сумська	64186	149,21%
Черкаська	59816	141,92%
Закарпатська	58309	135,00%
Хмельницька	51353	136,65%
Львівська	49448	160,75%
Чернівецька	38374	146,23%
Полтавська	37216	113,24%
Тернопільська	37181	280,59%
Волинська	36774	177,52%
Одеська	36538	104,39%
Рівненська	33773	138,52%
Івано-Франківська	31438	219,03%
Житомирська	27566	111,93%
Чернігівська	19400	111,11%
Кіровоградська	13511	107,09%
Херсонська	-4105	98,75%
Миколаївська	-35817	92,57%
м. Севастополь	-37673	82,55%
Запорізька	-61459	92,25%
Харківська	-77216	93,31%
Дніпропетровська	-83273	93,27%
АР Крим	-121894	87,06%
Луганська	-261432	82,51%
Донецька	-505368	82,82%

Підготував Станіслав Лячинський, експерт Інституту політики.