|
Уряд Януковича-Азарова: спроба реставрації системи управління Леоніда Кучми
Призначення Азарова керівником уряду означає, що Віктор Янукович і Партія регіонів відтепер несуть повну як політичну, так і персональну відповідальність за роботу уряду, і за стан справ в країні загалом. Говорити ж про те, якою буде політика нового уряду, кладно: програми його діяльності представлено не було, як і не було зроблено жодних заяв щодо термінів її появи.
У своїй більшості уряд сформували представники старшого (як за віком, так і за досвідом роботи) покоління керівників, які вже неодноразово працювали у владі за часів Леоніда Кучми та в уряді Януковича 2006-07 років. Тому навряд чи від нового уряду слід очікувати «проривів» у вигляді проведення серйозних структурних реформ, змін базових принципів системи врядування.
Пріоритети тут, очевидно, будуть інші – стабілізація (так, як це розуміють Віктор Янукович та його команда) системи державного управління та державних фінансів.
Однією зі стратегічних цілей нового Глави держави безперечно, буде реставрація основних рис моделі управління часів Леоніда Кучми. Схема побудови влади Віктора Януковича має на меті збалансувати різні інтереси, так щоб жодна з груп впливу не отримала вирішальної переваги. При цьому мали враховуватися кадрові преференції як самої Партії регіонів, так і її партнерів по коаліції.
Внаслідок цього новий уряд уже став рекордним в історії України за кількістю посад Віце-прем’єр-міністрів – їх у новому уряді 11 березня було призначено сім. З моменту зняття конституційного обмеження на кількість заступників Глави уряду найчисельнішим за цією кількістю був попередній уряд Януковича - в його складі одночасно знаходилося найбільше шість віце-прем’єрів. Для порівняння, попередній уряд Тимошенко мав у своєму складі лише Першого віце-прем’єра та двох віце-прем’єрів.
Деякі постаті в новому уряді виявилися яскраво конфронтаційними – мова насамперед про призначення Дмитра Табачника міністром освіти і науки України. Очевидно, що нова влада буде йти докорінно всупереч крокам своїх попередників у сфері мовно-культурної політики, впровадження незалежного зовнішнього оцінювання випускників шкіл. Це не може не викликати напруження в суспільстві, і ще раз засвідчує – Партія регіонів на сьогодні не готова до відходу від політико-ідеологічних питань, які є фактором розколу країни.
Одну з посад заступників глави уряду обійняв Сергій Тігіпко. Цей крок важко назвати послідовним – ще декілька днів тому цей політик заявляв про наміри перейти в опозицію, а коаліцію, сформовану за участю окремих депутатів, називав «політичним рейдерством». Але увійшовши до уряду, він лише конвертував свою позицію третього за суспільною підтримкою кандидата на посаду Президента - у посаду одного із семи віце-прем’єрів в уряді Миколи Азарова. Цілком ймовірно, що певні інтереси виконавчій владі йому вдасться реалізувати. Проте реальний обсяг повноважень, можливості впливу на прийняття рішень, розподіл обов’язків в уряді є на сьогодні доволі нез’ясованими.
Одним із варіантів для Тігіпка, враховуючи його амбіції як публічного політика, може стати роль своєрідного «комунікатора» нового уряду з наступною інтеграцією у структури Партії регіонів, хоча для цього є чимало об’єктивних перепон. Разом з тим, участь у владі явно не сприятиме розвитку власного партійно-політичного проекту Тігіпка, який мав би, відповідно до суспільних очікувань, позиціонуватися як альтернативний усьому нинішньому політикуму.
Цікаво також зазначити, що окремі міністри уряду Азарова займали певні посади у виконавчій владі і за часів попереднього уряду Тимошенко. Очевидно, що тут визначальною позиція фракції Володимира Литвина (зокрема, групи Василя Хмельницького в її складі), яка входила і до попередньої коаліції. Так, новий міністр транспорту Костянтин Єфименко був призначений колишнім урядом на посаду керівника ДП «Укртрансгаз», яке він і очолював до цього часу. Заступник міністра АПК Віктор Бойко став у новому уряді міністром охорони навколишнього природного середовища. Зиновій Митник очолив Міністерство охорони здоров’я, де він до цього працював заступником міністра. Юрій Ященко обіймав посаду заступника міністра вугільної промисловості і в другому уряді Януковича, і в другому уряді Тимошенко (до лютого 2009 року). А кандидатуру нинішнього міністра фінансів Федора Ярошенка пропонував на цю посаду і попередній уряд, проте внесена у жовні минулого до парламенту постанова про призначення так і не була розглянута Верховною Ради.
В контексті підготовки до Євро-2012 варто виокремити серйозне посилення умовної «групи донецького Шахтаря». Борис Колесников став віце-прем’єр-міністром і опікуватиметься комплексом питань, пов’язаних з підготовкою європейської першості, до старту якої залишилося трохи більше двох років. Міністерство у справах молоді та спорту очолив Равіль Сафіуллін.
Такі кадрові зміни можуть означати зміну підходів та виконавців на багатьох стадіях підготовки до Євро, і вже найближчим часом можна буде побачити, наскільки ці зміни будуть дієвими. Це стосується, зокрема, надзвичайно актуальних на сьогодні в плані підготовки до чемпіонату питань – забезпечення належного використання державних коштів, дотримання строків при підготовці об’єктів, організація ефективної комунікації між відповідальними інституціями та міжнародними партнерами.
|
|
