Кадрові зміни у Київській міській державній адміністрації - крок до переходу столиці під контроль Партії регіонів

15 червня 2010 року першим заступником глави Київської міської державної адміністрації замість Анатолія Голубченка було призначено міністра з питань ЖКГ Олександра Попова. Про це повідомив на розширеному засіданні колегії КМДА віце-прем’єр Андрій Клюєв.

Він також повідомив, що кандидатура Попова на цю посаду погоджена з Кабінетом Міністрів України. Анатолія Голубченка було призначено заступником Голови КМДА.

Нагадаємо, що відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», члени Уряду не мають  права  суміщати свою  службову  діяльність  з  іншою  роботою. Закон визначає, що у разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності посади члена Кабінету Міністрів України з іншими видами діяльності,  такий член Кабінету МіністрівУкраїни  у  двадцятиденний  строк  з  дня  виникнення цих обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про відставку.

О.Попов заявив того ж дня на брифінгу, що питання про його звільнення з посади Міністра Верховна рада розгляне на наступному пленарному тижні. Він також спрогнозував призначення на посаду міністра Юрія Хіврича, який до цього працював першим заступником Міністра ЖКГ. У разі цього призначення "донецька команда" у нинішньому Кабміні ще більше підсилиться - значна частина трудової біографії Хіврича пов"язана із роботою у м. Єнакієвому Донецької області.

Призначення Попова виглядає, суто формально, як пониження у статусі відразу на декілька сходинок - керівник центрального органу виконавчої влади стає Першим заступником голови місцевої державної адміністрації.  

Адже Київська міська адміністрація має особливий статус. Бюджет міста Києва на 2010 рік становить 14,7 мільярдів гривень (за видатками). Для порівняння, на видатки Міністерства ЖКГ у 2010 році заплановано виділити із загального та спеціального фондів держбюджету 61мільйони гривень (фінансування спеціалізованих цільових програм із коштів Стабілізаційного фонду може і не надійти). 

Стратегічне значення столиці переоцінити складно. У ЗМІ неодноразово лунала інформація про плани нинішньої влади, яка не маю у Києві значної електоральної підтримки, на набуття контролю над містом через зміну системи організації влади в столиці, вмонтування її  в загальнодержавну вертикаль влади.

Вірогідно, що було обрано так званий «м’який», поступовий варіант переходу влади в столиці під контроль Партії регіонів. Адже відомо, що Леонід Черновецький фактично усунувся від поточного керівництва містом, постійно перебуваючи або у відпустці, або на лікуванні. Його обов’язки виконував Анатолій Голубченко, на посаду якого зараз і призначено Олександра Попова. Нескладно зробити висновок, що фактично керувати містом буде самеПерший заступник Голови КМДА.

Координація управлінського ресурсу в КМДА та бюджетних можливостей уряду відкриває значні шляхи для оперативного вирішення ряду нагальних проблем життя міста, від яких дистанціювалася команда Леоніда Черновецького. Це може дозволити в короткі строки створити новому керівникові міста імідж «міцного господарника» та ефективного управлінця.  Завданням-мінімум тут може бути підвищення рейтингу Партії регіонів у Києві перед місцевими виборами, адже електоральна популярність ПР залишається у столиці досить низькою.

За таких умов будь-який варіант розвитку подій значно посилює Партію регіонів у столичній владі. Нинішній склад Київради навряд чи буде в опозиції до призначених на роботу в місцевій державній адміністрації посадовців. Навіть якщо робота О.Попова у столиці буде тимчасовою - це дозволить здійснити кадрові перестановки, що матимуть на меті посилення Партії регіонів у Києві.

У разі ж досягнення успіхів під час роботи в КМДА,  Олександр Попов може стати доволі перспективним кандидатом і на всенародних виборах мера. Адже Попов (на відміну від іншого претендента, який називався на цю посаду, Володимира Рибака), не має «донецького» коріння, що могло би бути сприйняте киянами негативно. Він має досвід керівництва містом та реалізації практичних реформу у ЖКГ, є «господарником».  Кандидатура «ефективного менеджера» може бути досить успішною, на противагу «загальнодержавним політикам» (Тимошенко,  Тігіпко, з яким можна і досягнути компромісу щодо неучасті у виборах), представникам «бездарної команди» (Черновецький або Довгий), чи Віталію Кличку, який має значну популярність, тривалий час працює у київській політиці, але не мав можливості себе проявити в управлінні містом.

Можна зробити висновок: система управління Києвом, із всенародного обраним мером та підконтрольних йому міській раді та адміністрації, поступово відходить у минуле. Команда Леоніда Черновецького, зараз не довіряють 90% киян, продемонструвала повну нездатність здійснювати свого управління містом. Це призвело до демонтажу як життєво важливих систем управління столицею, так і системи управління у Києві. 

Натомість їй іде на зміну централізована вертикаль, коли питання про мера Києва вирішується в Кабінеті Міністрів, а не мешканцями столиці. В цьому питанні тестом для влади можна буде вважати збереження системи прямих виборів міського голови Києва. Якщо влада піде на зміну законодавства та скасування прямих виборів міського голови – це означатиме не меншу загрозу самоврядуванню в столиці, ніж влада часів Леоніда Черновецького.