Ставлення українців до діячів культури, історичних та політичних діячів (вересень 2010 року)

“Українське демократичне коло” на замовлення Інституту політики 9 – 15 вересня 2010 року провело всеукраїнське опитування в рамках проекту “Україні потрібні герої”. Вибіркова сукупність репрезентує доросле населення України й охоплює всі регіони країни. За місцем проживання опитано 1200 респондентів віком від 18 років і старше. Статистична похибка вибірки без урахування дизайн-ефекту з вірогідністю 0,95 не перевищує ±2,9%. Подібне дослідження проводиться втретє. Перше такого роду опитування було проведено у 2002, наступне у 2006 і третє – вересень 2010 року.

 

В останньому дослідженні респондентам пропонувалось оцінити своє ставлення до 20 діячів культури, а також до історичних та політичних діячів. Для того, щоб найбільш точно співставити ставлення до тих чи інших персон підраховувався індекс ставлення (середньозважений бал) у континуумі від 1 до 4. При підрахунку середньозважених балів варіантам відповіді надавалась така вага: “Дуже негативно” – 1; “Скоріше негативно” – 2; “Скоріше позитивно” – 3; “Дуже позитивно” – 4; варіантам відповіді “Не знаю такого” та “Важко сказати” – 0. Отже, значення індексу ставлення до персон може коливатись у межах від 1 до 4. Найменше значення індексу (1) буде у тому випадку, якщо 100% респондентів, оцінюючи ставлення до того чи іншого діяча, дадуть відповідь “Дуже негативно”. Найбільше значення індексу (4) буде у тому випадку, якщо усі респонденти, оцінюючи ставлення до певного діяча, дадуть відповідь “Дуже позитивно”.

 

Усі в Україні знають письменників – Тараса Шевченка, Івана Франко, Лесю Українку, а кожні 9 з 10 українців знають Богдана Хмельницького, Володимира Леніна та Йосипа Сталіна. Кожний третій громадянин не знає Павла Скоропадського та Петра Могилу, а кожний сьомий – Михайла Грушевського.  

 

Якщо позитивне ставлення брати як суму відповідей “Дуже позитивно” та “Скоріше позитивно”, а негативне ставлення – як суму відповідей “Дуже негативно” та “Скоріше негативно”, то ставлення до діячів культури, історичних і політичних діячів набуває такого вигляду.

Як бачимо, в першу десятку визначних діячів, що беззаперечно оцінюються як позитивні, ввійшло 9 відомих українських культурних та державних діячів. Найпопулярніші серед яких Тарас Шевченко (97,7%), Іван Франко (96,1%) та Леся Українка (96%). А найпопулярніші державні діячі – Богдан Хмельницький (90,3%), Ярослав Мудрий (90%) та княгиня Ольга (83,6%). До десяти тих, що оцінюються позитивно, потрапив і відомий діяч Російської імперії Петро І, якого позитивно оцінили 71,5%, натомість, майже 20% оцінюють негативно.

 

Лише щодо трьох історичних постатей негативне ставлення українців переважає позитивне: Йосипа Сталіна (64% ставляться негативно, а 28% позитивно), Степана Бандери (51% проти 28%), Симона Петлюри (48% проти 29%).

 

Натомість, в Західному регіоні 56% позитивно ставляться до Степана Бандери та 50% до Симона Петлюри, тоді як в Східному відповідно 9% та 11%. Йосипу Сталіну позитивну оцінку дали 7% опитаних в Західному регіоні та 44% в Східному. Щодо Степана Бандери та Симона Петлюри жителі сільської місцевості налаштовані більш позитивно, аніж городяни, так само думають молоді люди до 30-ти років на відміну від інших вікових категорій, а також чоловіки в порівнянні із жінками.

 

 

В трьох дослідженнях “Українського демократичного кола” прізвища 12 історичних та політичних діячів залишалися незмінними. Щодо цих 12 історичних та політичних діячів є динаміка впізнавання та ставлення до них громадян України з трьох обстежень – 2002, 2006 та 2010 років. Рівень знання про них практично не змінився, проте ставлення, насамперед до українських і меншою мірою до російських діячів, зазнало певних зрушень.