Сергій Макеєв: Зондаж електоральних настроїв у виборчій кампанії 2007 року

Сергій Макеєв,

доктор соціологічних наук

 

Зондаж електоральних настроїв у виборчій кампанії 2007 року

 

Тільки-но позначилася перспектива дострокових виборів, як різноманітні бізнесові, державні та громадські структури почали оприлюднювати результати своїх обстежень електоральних уподобань та настанов громадян. За моїми підрахунками – тут я спираюся на дані, зібрані на сайті www.strateger.net з квітня по серпень 2007 року включно, а за вересень – на дані моїх колег – 24 структури представляли свої результати. Не можу впевнено стверджувати, проте, здається, це значно більше, аніж на виборах 2006 року. Тобто ринок такого роду послуг розширюється.

 

Я не обмовився – саме ринок. Компанії та організації виходять на нього з пропозиціями на виконання діяльності певного різновиду, тобто мають намір заробити, а партії та блоки готові платити за інформацію про те, чого прагнуть виборці, і що очікує самі партії та блоки після дня виборів. Для філантропії тут немає місця – за власний кошт проводити такі опитування компанії не стануть, а претенденти на місця в парламенті, які не мають шансів, до цього ринку байдужі. У нашому цьогорічному випадку пропозиція перевищувала попит, адже заінтересованих політичних «покупців» було небагато. І якщо всього заявили себе на ринку 24 структури, то у серпні інформували про передвиборчі настрої 11-12, а у вересні й того менше. Проте про вересень мова піде окремо.

 

Умовно всі такі компанії та організації можна поділити на чотири групи. До першої входять ті з них, що виконують переважно маркетингові дослідження, здобуваючи тим самим кошти на проведення чи то чисто наукових чи то соціально значущих опитувань, і на політичному ринку з’являються остільки, оскільки завдяки репутації, організаційним та технічним можливостям їхніх послуг потребують партії та блоки. Я тут маю на увазі Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), СОЦІС, «Юкрейн сосіолоджі сервіс» (USS). До другої належать організації, які функціонують завдяки виграним в різноманітних благодійних фондах чи то в державних установах грантам, мають відповідний досвід, кваліфікований персонал і, що життєво важливо, опитувальні мережі. І для них зондаж електоральних настроїв явно не основна діяльність – Центр Разумкова, наприклад, центр «Соціальний моніторинг», Інститут соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук. До третьої групи я відношу ті, переважно громадські організації, для яких політика є основним предметом їхніх науково-практичних розвідок – центр «Софія», Київський інститут управління ім. Горшеніна, Всеукраїнська соціологічна служба. Нарешті четверту складають структури, які «оживають», «реанімуються» або ж вперше з’являються лише за умов, що викликані виключно передвиборчою ситуацією.

 

Вже перші опитування зафіксували, що інтрига у дострокових виборах якщо і зберігається, то досить невиразна. Ієрархія уподобань (ієрархія електоральної підтримки партій та блоків) була передбачуваною – Партія регіонів, БЮТ, Наша Україна, Комуністична партія. Неясність була лише з тим, хто до них долучиться – Блок Литвина чи Соціалістична партія (див. Додаток 1). Однак уже у серпні стало зрозуміло, що СПУ до Верховної Ради не потрапляє і все ще залишалося незрозумілим, чи проходить Блок Литвина.

 

Дані за вересень (див. Додаток 2) давали стосовно Блоку Литвина підстави скоріше для ствердної відповіді. Тут доцільно зазначити, що найчастіше оголошуються проценти про електоральну підтримку, які вираховуються або відносно всіх опитаних, або ж тих, хто має намір брати участь у голосуванні. Частка останніх у таких зондажах громадської думки зазвичай більше частки тих, хто дійсно прийде на вибори. До того ж завжди є ті, хто не визначився чи не бажає говорити про свої політичні уподобання. Слід також враховувати, що опитують кілька тисяч людей, а на вибори приходять 25-30 мільйонів. Якщо ті, хто провів опитування та говорить, що партія «Х» має 20% підтримки у виборців, а похибка вибірки складає плюс-мінус 2%, то це означає, що реальний результат має розташуватися десь у діапазоні від 18% до 22%. Але де саме – точніше не встановити. І тому вимоги щодо «правильності» цифр повинні висуватися з огляду на такі, що не піддаються подальшій корекції, обмеження.

 

У вересні інформацію щодо підтримки партій та блоків представили дві організації, які до того жодним чином не виявляли своєї присутності на ринку рейтингових послуг – Центр соціально-політичних і економічних досліджень «ИМСА» та Фундація стійкого розвитку суспільства. Згідно з їхніми даними до Верховної Ради потрапляє блок «КУЧМА», а керівники Фундації навіть пояснювали причини зростання популярності блоку (див. Додаток 2). Як на мене, то причини не те що непереконливі, але такі, яких не може бути. Менше з тим, оскільки ці досить дивні дані, які більше ніким не підтверджувалися, змушують торкнутися проблеми «замовних рейтингів». Я не знаю, чи саме така ситуація із згаданими організаціями, проте у вересні газета «Сегодня» розповіла своїм читачам, як вона від імені котроїсь із партій «купувала пристойний рейтинг» у організації, яка всю виборчу кампанію оприлюднювала дані, чим змусила й інші медіа обговорювати проблему.

 

Замовні рейтинги, звісно, існують. Хто ж не знає, що на будь-якому ринку обертаються підробки. Мають вони бути і на політичному ринку, адже на них є попит. Окремі політики, партії та їхні радники вважають рейтинги, як я розумію, одним з елементів політичної гри. І в цьому вони, безумовно, праві. Якщо у вас немає рейтингу, то вас просто не існує, ви не гравець на політичному полі. Рейтинг це документ, що засвідчує право на існування. А якщо у вас є амбіції і немає рейтингу, то що робити?

 

Варіантів небагато. Звісно, можна просто «намалювати» рейтинг. А можна його й відносно чесно отримати – так приставати до респондента з питаннями, що він врешті-решт зізнається у своєму коханні до партії «Х». Але в обох випадках мають або бути такі великі гроші, що на них можна обміняти репутацію – єдину цінність, якою володіє чесний трудящий на політичному ринку, або ж зовсім не мати репутації, бо тоді втрачати нічого, а прибуток вимірюватиметься сотнями процентів. Ринок нас переконує, що все продається. Спитайте у будь-кого, де при нашому капіталізмі не ринок, і вам розтлумачать – ринок у нас усюди. Так що дивуватися замовним рейтингам не варто – вище пояснено чому.

 

Опитування на виході з виборчих дільниць всіх розставили по своїх місцях задовго до оголошення офіційних результатів волевиявлення українців (Таблиця 1). „Національний екзит-пол 2007” провів Консорціум „Національний екзит-пол’2007”, до якого входять Фонд „Демократичні ініціативи”, Київський міжнародний інститут соціології та Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Опитано понад 15 000 респондентів (дані станом на 20 годину). „Екзит-пол „Соціовимір 2007” провели Центр соціологічних та політологічних досліджень „Соціовимір”, Міжнародний інститут демократій та Інститут соціальних технологій на замовлення міжнародної громадської організації українців „Четверта Хвиля”. „Український Екзит-пол” на замовлення ICTV провели 3 компанії: американські Public Strategies и PSB, а також європейська TNS Sofres (український представник – TNS Україна, керівник Микола Чурілов). Опитано близько 47 тисяч респондентів.

 

Таблиця 1. Результати опитувань на виході з дільниць та попередні результати виборів-2007 (%).

 

Як фахівця мене тішить те, що хоча організації по різному формували вибірку (де опитувати), використовували різні способи відбору тих, хто мав би повідомити, за кого віддав свій голос, а також вдавалися до різних прийомів фіксації (записували з голосу чи пропонували ще раз заповнити бюлетень), однак результати отримали дуже схожі й такі, що не дуже відрізняються від офіційних. Новиною стало й замовлення на проведення екзит-полу від телекомпанії ICTV – така практика поширена на заході і, здається, вкорінюється й на нашому ґрунті.

 

Отже, ті, хто мав репутацію, підтвердили її на літньо-осінньому політичному ринку. Ті, хто її не мав, нічого не втратили. І одна невеличка таємниця залишилася. Жодне опитування не давало БЮТ тридцять один відсоток голосів громадян. Як у 2002, так і у 2006 і 2007 роках досить велика кількість людей або не зізнавалася у своїх симпатіях до Блоку в опитуваннях, або ж приймала рішення вже на дільниці – на всіх трьох поспіль виборах Блок отримував значно більше, ніж виявляли передвиборчі зондажі. Не бачу, хто і як зможе розкрити цю таємницю.

 

 

Додатки можна прочитати тут

 

 


03-06-2014 Петро Порошенко став п'ятим Президентом України
11-03-2014 Євросоюз знижує мита на українські товари
11-03-2014 ЄС готовий підписати політичну частину Угоди про асоціацію з Україною до 25 травня
06-03-2014 У Криму 16 березня на референдум винесуть питання про входження до РФ
24-02-2014 Мінфін підрахував, що Україні потрібно 35 мільярдів допомоги
23-02-2014 Рада привела 32 закони у відповідність до Конституції-2004
21-02-2014 Конституція 2004 року повернулася
06-02-2014 Європарламент схвалив резолюцію щодо України і закликав до санкцій
23-01-2014 ЄС готовий перевірити рахунки українських олігархів, - єврокомісар
22-01-2014 США скасували візи українцям, причетним до розгону Євромайдану
21-01-2014 "Голос України" і "Урядовий кур'єр" надрукували одіозні закони "чорного четверга"
21-01-2014 Генсекретар ООН відреагував на ситуацію в Україні




© Copyright Інститут Політики, 1999-2007.
При повному або частковому використанні матеріалів посилання на Інститут політики обов'язкове