Микола Томенко прогнозує розвиток парламентської кризи з призначенням Віктора Медведчука главою Адміністрації Президента України

Директор Інституту політики, народний депутат Микола Томенко прогнозує продовження кризи в парламенті з призначенням Віктора Медведчука главою Адміністрації Президента.

М. Томенко вважає, що цим призначенням Президент України Леонід Кучма віддав перевагу представнику “партії війни”, а не “партії миру” у своєму оточенні, що свідчить про продовження парламентської кризи і політичної “холодної війни”. Можна прогнозувати поширення “холодної війни” часів спікеріади на інші структури влади, включаючи місцеву владу, а також на медіа.

Призначенням В. Медведчука на цю посаду Президент продемонстрував свою зацікавленість у досить жорстких відносинах із парламентом, а також небажання йти на певні компроміси і сприйняття результатів голосування на виборах 31 березня та визнавати переможцями ті політичні сили, що набрали найбільше голосів.

З цього призначення фактично стартує президентська кампанія в Україні. При чому, Президент, не маючи власного сильного кандидата на цю посаду, який би забезпечив йому спокійну “президентську пенсію”, взяв курс на послаблення найвірогідніших кандидатів. Це стосується, насамперед, Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко, а також тих сил, які їх підтримують. Головна функція В. Медведчука — дискредитація та інформаційне послаблення В. Ющенка. Ближчим часом ми можемо стати свідками інформаційних ударів по лідерові “Нашої України”, а також по ЗМІ, які його підтримували під час виборчої кампанії.

Це також означає, що протистояння в парламенті між “двійкою” і “четвіркою” буде загострюватися, незважаючи на створення на базі “Єдиної України” кількох фракцій, оскільки не всі вони задоволені призначенням В. Медведчука. Хоча, насправді, створення противаги “донецькій групі” не було основною мотивацією Президента.

Для фракцій парламентської опозиції це призначення означає зменшення впливу Президента України на можливі домовленості з фракціями СДПУ(о) і “Єдина Україна”. Це обумовлено тим, що Голова Верховної Ради Володимир Литвин і представник Президента в парламенті Олександр Задорожний є “прихильниками “партії миру” в оточенні Президента, в той час як уся діяльність В. Медведчука в парламенті як лідера фракції СДПУ(о) характеризувала його як прихильника “партії яструбів”. Так, В. Медведчук відстоював ідею розподілу комітетів винятково між двома фракціями і дотримувався досить жорсткої позиції в переговорному процесі.

Насправді, цим призначенням Президент не стільки допоміг собі, скільки зашкодив, адже зібрати 226 голосів з якого-небудь питання “проти Віктора Медведчука” значно простіше ніж “проти Леоніда Кучми”.

М. Томенко також вважає, що призначенням В. Медведчука глава держави зміцнює російський вектор у зовнішній політиці України. При цьому він нагадав про призначення Дмитра Табачника, який обгрунтовував ідею руху України в Європу через Росію, і комуніста Олега Грачова на посади голови парламентського Комітету в закордонних справах і його заступника. Ці призначення свідчать про те, що Президент значною мірою визначився.

Україна й далі в політично декларативному змісті буде говорити про європейський вибір, однак економічно цей вибір буде відбуватися через Росію. Всі ці призначення свідчать про підсилення вектору “у Європу через Росію”.