Президент пропонує провести серйозну, але безпредметну загальнонаціональну політичну дискусію

Микола Томенко, директор Інституту політики, народний депутат України.

Нещодавні ініціативи Леоніда Кучми щодо проведення конституційної реформи і зміни форми правління з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську спровокували широке обговорення в середовищі політично заангажованої громадськості.

Справді, вже кілька років частина політичних сил, які прийнято називати опозиційними, вимагає перетворення України на парламентську республіку.

Однак, варто наголосити, – така дискусія матиме сенс тільки в разі, якщо ініціатор змін (Президент) дасть конкретну відповідь на питання, що ж усе таки мав на увазі Президент:
А) Чи матиме Президент право призначати Уряд, і якою буде функція Президента в діяльності Уряду?
Б) Чи обиратиметься Президент безпосередньо народом, чи лише парламентом?
В) Чи матиме Президент інші вагомі повноваження, крім представницької функції та сфери зовнішньої політики, і якими конкретно будуть ці повноваження?
Без змістовної відповіді на ці питання дискусія є безпредметною. Адже Президент зазначив лише, що в Україні “має бути коаліційний Уряд, який спирається на парламентську більшість”, а “парламентська більшість формує Уряд і несе відповідальність за його роботу”.
Таке провокування з боку Президента політичної дискусії з вельми туманною сферою обговорення у пікантний політичний момент (напередодні масових акцій опозиції) викликає низку запитань.
Чи не є це спробою зняти з себе відповідальність за стан ситуації в країні після майже восьми років президентського правління, фактичної підміни Уряду – органу, повноваження якого чітко виписані в Конституції, – президентською адміністрацією?
Чи парламентсько-президентська республіка для Президента є вибором на користь європейської парламентської демократії, чи то, в умовах сучасної України і відсутності громадянського суспільства, – збереженням за собою можливостей виконання функції арбітра у процесі боротьби політичних груп?
Тобто, справжніми цілями запропонованої Президентом дискусії, найімовірніше, є:
– спроба зняти з Президента відповідальність за стан у країні після восьми років його правління;
– намагання відволікти частину політичних сил, відданих еволюційному шляху модернізації в Україні, від участі в запланованих політичних протестах;
– знайти форму не обрання, а фактично призначення наступного Президента України.
Спробою відволікти опозиційні сили можна вважати й ініціативу Президента про запровадження пропорційної системи парламентських виборів. Адже опозиція неодноразово вимагала запровадження пропорційної системи, тоді як Леонід Кучма до останнього часу наголошував на згубності такого шляху.
На сьогодні, по-перше, ініціативою щодо пропорційних виборів Президент зменшує тертя з тією частиною опозиційних сил, які виступають за пропорційну систему.
По-друге, цим кроком досягається зростання дисципліни серед пропрезидентських сил, які втратять можливість обиратися самостійно і намагатимуться “виживати спільно”. Тобто цією ініціативою Президент робить спробу вирішити ще й низку додаткових завдань.
У цілому ж, слід наголосити, що дискусія, запропонована Президентом, є цікавою, достатньо резонансною, однак безпредметною.