Микола Томенко про політичні наслідки призначення нового прем'єр-міністра України

Результати голосування за кандидатуру Віктора Януковича не стали несподіванкою і підтвердили статус-кво внутрішньопарламентського розподілу політичних сил.

По-перше, голосування фракцій більшості за В.Януковича не було б таким одностайним, якби не жорстка позиція Президента України. З іншого боку, саме така постановка питання з боку глави держави позиція підштовхувала опозиційні фракції до того, щоб проігнорувати дану кандидатуру. Тобто парламентська більшість, як і раніше, функціональна лише під тиском Президента.

По-друге, наслідком голосування буде створення нового уряду формально на базі фракцій сьогоднішньої парламентської більшості, але фактично, зважаючи на обставини голосування, під жорстким тиском Президента.

По-третє, за українським законодавством, члени уряду не можуть бути одночасно членами парламенту. Для того, щоб більшість не втратила мінімально необхідної кількості депутатів, до уряду мають піти лише депутати, обрані за виборчими списками блоку "За ЄдУ" та СДПУ(о). Тож амбіції депутатських груп і фракцій більшості, сформованих з депутатів-мажоритарників, не можуть бути задоволені через призначення їхніх членів до уряду.

По-четверте, формою часткової компенсації для мажоритарників можуть бути посади в різноманітних наглядових радах, у тому числі фінансово-економічних установ з часткою державної власності. Інша форма - перерозподіл на їхню користь парламентських комітетів, в першу чергу за рахунок опозиції. В цьому може бути зацікавленою, насамперед, Адміністрація Президента, яка не полишає намірів відколоти від опозиції хоча б поодиноких депутатів (за умови збереження за ними комітетських посад).

По-п'яте, позапарламентським наслідком голосування за кандидатуру В.Януковича буде посилення непублічної конкуренції донецького і київського фінансово-політичних угруповань в українській владі.