В Україні створено черговий некоаліційний Уряд з числа міністрів попередніх урядів

З 20 новопризначених членів Уряду лише семеро зайняли урядові посади вперше. Шість членів Уряду починали урядову діяльність в кабінеті Кінаха, четверо - Ющенка, троє - Пустовойтенка. Причому, половина складу попереднього Уряду перейшла в кабінет Януковича.

Лише п'ятеро з двадцяти нинішніх урядовців були обрані до Верховної Ради останнього скликання. Д. Табачник, В. Хорошковський, Ю. Богуцький, В. Кремінь та С.Рижук мають досвід державної служби в адміністрації Президента. Сам Прем'єр-міністр В. Янукович та Міністр охорони здоров'я А. Підаєв потрапили до Уряду із структур виконавчої влади регіонального рівня, а М. Азаров та Г. Рева - національного.

Таким чином, сьогодні насправді немає підстав говорити про Уряд як про принципово "новий", а також і як про "коаліційний". Адже при його формуванні так і не було оприлюднено угоди між фракціями більшості, в якій говорилося б про спільну діяльність Кабінету Міністрів та спільну відповідальність за неї. Натомість замість домовленості фракцій більшості про спільні програмові принципи ми бачимо домовленості лише по окремих персоналіях.

Останні голосування у парламенті продемонстрували, що значна частина депутатів з числа парламентської більшості не відноситься до Уряду Януковича, як до свого "власного", через певну незадоволеність своїх кадрових амбіцій та домагань при розподілі посад. Тож достатній для законотворчого забезпечення урядової політики рівень порозуміння між Кабінетом Міністрів та повним складом парламентської більшості можливий лише за допомогою активного втручання Президента.

В окремих, "проблемних" випадках для проведення потрібних законопроектів Прем'єру доведеться звертатися за допомогою або до Президента, або до частини депутатів, які не ввійшли до сформованої ним парламентської більшості.

Напутні слова Президента про те, що новосформований Уряд є найбільш реформаторським, не можна сприймати інакше, як жарт. Адже ключові посади в ньому займають люди, які свого часу були звільнені з посад саме за відсутність реформаторського підходу в їхній діяльності.