Головний зміст конституційних пропозицій Президента - продовжити його повноваження щонайменше до 2006 року

Конституційні пропозиції Президента, у разі серйозних спроб їхньої реалізації, здатні підірвати лояльність частини нинішніх пропрезидентських сил, вважає директор Інституту політики, голова Комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко.

Головний зміст запропонованих поправок очевидний - намагання продовжити президентські повноваження щонайменше до 2006 року. Адже саме ця мета стоїть за пропозицією Президента синхронізувати в часі вибори до Верховної Ради і вибори Президента, провівши їх протягом одного року.

Крім того, пропозиція запровадити двопалатний парламент в унітарній Україні є намаганням поєднати важкопоєднувані типи державного устрою.

Насправді, двопалатність парламенту є спробою зменшити вплив частини парламенту, яку планується обирати на пропорційній основі, а також - найголовніше - спробою достойного працевлаштування Президента та голів місцевих державних адміністрацій після їхньої відставки.

Теза Президента про "збільшення" повноважень Уряду в результаті запропонованих ним змін до Конституції свідчить про небажання Президента читати нині діючу Конституцію. Адже у пропозиціях Президента зазначено, що призначення голів місцевих державних адміністрацій має здійснюватися Президентом за поданням Голови Уряду. Проте саме така норма і записана в чинній Конституції, хоча саме зусиллями Президента ця норма й перетворена на чисту формальність.

Даний набір пропозицій Президента варто розглядати, насамперед, як намагання продовжити свої повноваження без формального запровадження третього терміну та забезпечити собі надійний імунітет після відставки. Усі інші пропозиції Президента є лише бажанням нав'язати суспільству безпредметну дискусію навколо цілком другорядних питань з тим, щоб закамуфлювати справжні наміри.

Частина пропозицій Президента, яка не стосується безпосередньо проблеми продовження терміну його владних повноважень та його імунітету, є дійсно маловажливою і не має зв'язку з реальними потребами прогресивного розвитку країни.

Микола Томенко не бачить можливості, щоб депутати необхідною більшістю підтримали ці пропозиції.