Експертна оцінка проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Відкритість, дієвість, результативність"

Олександр Палій, експерт Інституту політики

17 березня Кабінет Міністрів планує винести на затвердження проект Програми діяльності Уряду. Наприкінці лютого Уряд вже пропонував на розгляд керівників депутатських фракцій та комітетів проект Програми, що є базисним варіантом для того проекту, який буде запропоновано на розгляд 17 березня.

Задля того, щоб дати можливість Кабінету Міністрів вчасно вдосконалити проект Програми Уряду, Інститут політики здійснив експертну оцінку положень проекту.

Запропонований Урядом наприкінці лютого проект Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Відкритість, дієвість, результативність» має низку серйозних недоліків. Навіть якщо не зважати на термінологічні суперечності, дослідження проекту Програми дозволяє виділити низку принципових сутнісних вад.

 

Політична кон’юнктурність

У програмі особливу увагу приділено акцентації на внутрішньополітичних питаннях: «Наші завдання – це: налагодження конструктивного співробітництва з Верховною Радою на основі консолідації українського суспільства, реалізації принципу розподілу влади, послідовного здійснення політичної та адміністративної реформ, внесення відповідних змін до Конституції України...», «Ми будемо співпрацювати з усіма депутатськими фракціями (групами) та позафракційними народними депутатами, дотримуючись принципу відкритості, прозорості та рівності народних обранців», «Налагодження конструктивного діалогу з усіма політичними партіями, представленими народними депутатами у парламенті та удосконалення законотворчого процесу слугуватиме створенню клімату взаємної довіри і солідарної відповідальності...».

Цей наголос, вочевидь, є кон’юнктурним. Уряд у вступній частині Програми найбільшої уваги приділяє тому, що потрібно саме йому (затвердження цієї Програми), ритуально згадуючи потреби суспільства.

По-друге, не виписані окремі важливі розділи, зокрема питання захисту національного виробника. Це ж стосується й зв’язків з основними зовнішньополітичними та зовнішньоекономічними партнерами. У проекті Програми Уряду виписано лише європейський напрям розвитку зв’язків, і пропущені зв’язки з такими партнерами, як Росія або США.

 

Суперечливість положень

Значна кількість положень розділу ІІ «Першочергові дії Уряду» є суперечливими за тлумаченням та з огляду на наслідки можливого втілення.

Так, першим пунктом зазначено, що для прискорення економічного зростання необхідно «зміцнити фінанси суб’єктів господарювання». Варто відзначити різночитання, які можливі при тлумаченні цього положення.

Чи не буде пільгове кредитування, списування боргів чи надання пільгових умов окремим суб’єктам господарської діяльності тлумачитися після затвердження Програми як «зміцнення фінансів суб’єктів господарювання»? Таким чином, дане положення може призвести як до сприяння поширенню ринкових механізмів прозорої системи розрахунків між підприємствами, так і до виправдання неринкових і шкідливих для конкурентного середовища країни заходів з підтримки окремих підприємств з боку Уряду.

Це ж стосується і тези про здійснення Урядом у 2003 році «комплексу заходів щодо фінансового оздоровлення підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Так само стоїть під питанням і теза про необхідність «збільшити обсяги фінансових ресурсів держави для надання суспільно необхідних послуг». У цьому зв’язку слід наголосити, що чимало критиків констатують вкрай неефективне використання наявних бюджетних коштів. За таких умов збільшення бюджету призведе лише до збільшення неефективності: за умов вкрай неефективного державного апарату може бути доцільніше залишити зароблені гроші у суспільства, а не відбирати їх до такого бюджету. Слід наголосити, що неефективна структура, якою є система органів центральної виконавчої влади, не здатна навести порядок у державі. Цій системі необхідно впорядкуватися самій. Суспільно корисна результативність роботи гігантського апарату органів центральної виконавчої влади вкрай низька.

Однак за 100 днів роботи нового Уряду не фіксуються дієві кроки на покращання у цьому напрямі, то чи можна їх чекати в майбутньому? У проекті Програми окремі, вкрай нагальні проблеми розкриті недостатньо. Це, насамперед, реформа самої виконавчої гілки влади, яка потребує серйозного скорочення і запровадження нових вищих стандартів у свою роботу.

Крім того, у цьому ж розділі не конкретизовано критерії у пропозиції «внести зміну до діючого порядку розподілу трансфертів з державного бюджету до місцевих бюджетів на основі прозорих та об’єктивних критеріїв».

У статті 3.1 «Підвищення якості життя населення» зазначено, що Урядом буде здійснено «упорядкування умов оплати праці працівників органів державної влади». Ця теза щонайменше є багатозначною.

Крім того, суперечливими є заявлені наміри «додержання принципу недискримінаційності щодо оподаткування вітчизняного та іноземного виробництва» та «приведення режиму надання пільг для стимулювання вітчизняної промисловості до чітких, прозорих критеріїв».

 

Невизначеність тлумачень

Проголошена ціль «деконцентрації та децентралізації повноважень органів держаної влади» явно суперечить так само заявленому «посиленню координуючої ролі держави у провадженні єдиної державної регіональної політики».

Також Уряд у статті 3.2 «Створення умов для гармонійного розвитку людини» зобов’язується «втричі збільшити кількість наданих кредитів на придбання житла для молодих сімей». У цьому зв’язку слід зауважити, що збільшення кількості кредитів може зовсім не означати збільшення суми коштів, що витрачаються на ці кредити. Також не зазначено механізм розподілу цих кредитів, що є одним з головних питань, який ставить під сумнів ефективність цієї політики. Також у проекті Програми не вказано, в чому полягатиме «концептуально нова сімейна політика» Уряду, «новий зміст і структуру навчання», на які мають перейти загальноосвітні навчальні заклади тощо.

Також викликає сумнів необхідність подання Урядом до Верховної Ради Закон України, що має назву «Про культуру», хоча, очевидно, законодавче регулювання у дотичній сфері потребує вдосконалення.

Крім того, зобов’язання Уряду «збільшити чисельність спортивних клубів, колективів фізкультури у навчальних закладах» в разі звичної для органів державної виконавчої влади процедури може перетворитися на механічну малоефективну і дорогу процедуру.

У статті 3.3 «Захист прав і свобод громадян...» Уряд планує досягти «конструктивної співпраці з органами судової влади». Що означає така співпраця і яка її мета, програма не роз’яснює.

У статті 3.4 проекту Програми зазначено, що «інтеграція у європейський та світовий інформаційний простір» відбувається «з метою підвищення міжнародного авторитету держави». Слід наголосити на сумнівності того, що мета інтеграції обмежується лише цим.

Також Уряд зобов’язується підготувати «зміни до законодавства стосовно скасування обмежень участі іноземного капіталу у статутному фонді телерадіомовних організацій та інформаційних агентств». Вочевидь, такий намір може ввійти в суперечність з тут же проголошеним пріоритетом «всебічного захисту... національного інформаційного простору».

Розділ 4 містить певну логічну суперечність уже в назві: «Поглиблення ринкових перетворень та удосконалення державного управління трансформаційними процесами».

Ринок і державне управління поєднуються лише у виняткових ситуаціях, і при плануванні ринкових перетворень варто було б надавати пріоритет задіянню саме ринкових механізмів, а не державному управлінню такими процесами.

Яскраво виражену внутрішню суперечність містить і положення про «створення рівних умов конкуренції та оптимізацію державної підтримки суб’єктів господарювання і галузей економіки, зокрема шляхом законодавчого врегулювання у 2003 році питання про надання державної допомоги».

Захист інтересів національних виробників проект Програми серед іншого пропонує через «нарощування випуску продукції, що відповідає європейським стандартам», не зауважуючи, яким чином Уряд здійснюватиме таке нарощення в умовах, коли основними суб’єктами господарювання є приватизовані підприємства.

Також неоднозначним є положення, згідно з яким підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства досягатиметься за рахунок «впровадження соціальних норм споживання житлово-комунальних послуг».

 

Групові інтереси в проекті Програми Уряду

Уряд у проекті Програми заявляє, що запланував «масштабну приватизацію в стратегічних галузях», попри те, що чинні проекти приватизації здійснюються неефективно. Очевидно, що якщо чергова хвиля приватизації відбуватиметься за тими ж схемами, що й попередні, то більш доцільно буде відкласти її на більш пізній час. У цьому ж руслі мають розглядатися й зобов’язання «скорочення не менше, ніж на третину кількості закріплених у державній власності пакетів акцій акціонерних товариств, суттєве скорочення об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Також у проекті Уряду не вказується, чи буде витратним для бюджету «забезпечення всебічної перед приватизаційної підготовки підприємств для підвищення їх інвестиційної привабливості».

Також інтереси певних структур проглядаються в обіцяному урядовому проекті Закону «Про акціонерні товариства», яким зобов’язуватимуться розкривати у визначених термінах, обсягу і способах «інформацію про діяльність акціонерних товариств, створення умов щодо концентрації угод купівлі-продажу цінних паперів таких товариств переважно на організованому ринку».

Таким можна вважати й намір «запровадження монополії на організацію та проведення лотерей», «удосконалення законодавства у сфері функціонування спеціальних економічних зон» тощо. Функціонування останніх проект Програми пропонує здійснювати «відповідно до міжнародних принципів». Водночас варто наголосити, що «міжнародні принципи» діяльності вільних економічних зон можуть суперечити інтересам держави, і в такому випадку економічні зони, поза сумнівом, мають розвиватися відповідно до інтересів держави, а не відповідно до міжнародних принципів.

Інтереси певних регіональних груп вгадуються й у намірі «запровадження в порядку експерименту спільних заходів із стимулювання розвитку регіону на основі угоди між визначеним Урядом центральним органом виконавчої влади та обласною радою».

Так само і ціль «формування правового середовища, яке забезпечить сприятливі умови для створення і діяльності промислово-фінансових груп» за певних умов може бути на користь ПФГ, однак на шкоду дрібному і середньому бізнесові, і, таким чином, – на шкоду конкурентному середовищу та інтересам держави.

У проекті Програми не зазначається, на які кошти буде проведено «технічне переоснащення і реконструкція діючих, а також будівництво нових вугледобувних і вуглепереробних підприємств. Вочевидь, крім бюджету, інших інвесторів у цю галузь Уряд знайти буде не в змозі.

Також у проекті Програми Уряд пропонує «забезпечити у 2003 році фінансування заходів із створення нових робочих місць в сумі 107,4 млн. грн. Куди підуть ці гроші і скільки ж усе таки нових робочих місць у результаті таких витрат буде створено, проект Програми не зазначає.

Також згідно з проектом Програми Уряду, планується завершити процес проведення аудиту НАК «Нафтогаз України» та створити (на не зазначених принципах) газотранспортний консорціум.

Ініціатива Уряду «збільшення питомої ваги сучасних засобів реабілітації інвалідів засобами вітчизняного виробництва» у статті «Соціальний захист вразливих верств населення» виглядає радше як захист інтересів виробників вітчизняних засобів реабілітації інвалідів.

 

Висновок

Основною метою Програми, насправді, є не вирішення назрілих суспільно значимих проблем задля виживання країни, а натомість – затвердження даної Програми парламентом і питання політичного виживання конкретних політичних угруповань. Звідси й суперечливість та, іноді, взаємовиключність положень проекту Програми.

Також Уряд не виходить на рівень вирішення головних суспільних проблем. Так, Уряд зобов’язується провести Рік людей з інвалідністю. Однак оголошення різноманітних років – це є слабка політика «нагадування» владою самій собі і суспільству про проблему. Таке «нагадування» триває в кращому разі рік. Однак інваліди потребують державної турботи постійно. Тому ця ідея також має бути визнана популістською і в перспективі малоефективною.

Так само, Уряд ставить завдання лише «стабілізації епідемічної ситуації на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію/СНІД», що можна розглядати як вкрай скромну і не амбітну заявку з огляду на важливість і стан проблем.

Даний проект не є цілісним документом. Це – еклектичний набір наробок міністерств і відомств, більшість з яких не буде реалізована, а в проекті Програми виведена лише для того, щоб отримати підтримку парламенту. Найімовірніше, в разі затвердження Програми, Урядом будуть виконуватися лише ті його положення, які буде вигідно виконувати політичному керівництву країни та окремим владним угрупованням.

Насамкінець, варто наголосити, що нинішній Уряд не здатен, враховуючи його організаційні та кадрові можливості, ефективно реалізувати всі заявлені цілі.

Однак, з політичних мотивів Уряд не ризикує оголосити реальну програму, базовану на реальних потребах суспільства та можливостях держави. Роблячи вигляд, що береться за все одразу, Кабінет Міністрів, ймовірно, не зробить майже нічого з того, що проголошено, або ефективність його дій буде мінімальною.

Програма діяльності Кабінету Міністрів України "Відкритість, дієвість, результативність"

Оптимізм українців щодо чесності виборів суттєво зріс ---------------- Рейтинг кандидатів у Президенти України ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №46(51) ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №45(50) ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №44(49) ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №43(48) ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №42(47) ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №41(46) ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №40(45) ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №39(44) ---------------- Інші новини ----------------

© Copyright Інститут Політики, 1999-2003.
При повному або частковому використанні материалів посилання на Інститут політики обов'язкове.