Для України обрання Президента парламентом є цілковито нелогічним з точки зору європейської практики

Директор Інституту політики, голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Микола ТОМЕНКО вважає, що для України обрання Президента парламентом є цілковито нелогічним з точки зору європейської практики.

Деякі прихильники такої ідеї навіть мотивують необхідність такого нововведення європейським досвідом. З цього приводу М.ТОМЕНКО приводить наступні факти.

Нині до Європейського Союзу як до ключової спільноти, що об’єднує європейські держави, мають пряме відношення 27 країн: 15 держав-членів ЄС, 10 держав, що стануть членами ЄС у травні 2004 р., та дві держави, що стануть членами ЄС у 2007 р.

З цих 27-ми держав 7 є конституційними монархіями, і в них главу держави не обирають узагалі.

З 20 держав, у яких існує виборність глави держави, у 12-ти президента обирають на прямих виборах: Австрії, Болгарії, Фінляндії, Франції, Кіпрі, Ірландії, Литві, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччині, Словенії.

Таким чином, пряме обрання президента відбувається не лише у президентських та парламентсько-президентських, а навіть у низці суто парламентських республік, у яких уряд є цілковито автономним від президента. Це такі парламентські республіки, як Австрія, Фінляндія, Ірландія, Португалія, Словаччина, Словенія. Прямі вибори президента дедалі більше застосовуються для обрання глав держав у Європі. Так, нещодавно було запроваджено прямі вибори президентів у Словаччині й Фінляндії.

Президента обирає парламент у 8 державах, що лишилися: Латвії, Естонії, Греції, Чехії, Угорщині, Мальті, а також Німеччині й Італії.

Як бачимо, у цій групі з 8 держав представлені два типи країн. Перший тип представляють малі за територією та населенням країни. Другий тип презентують Німеччина й Італія, які мали досвід приходу до влади тоталітарних режимів через прямі вибори. Конституційний лад Німеччини й Італії формувався на хвилі боротьби з трагічним минулим, тому їхньому населенню не було свого часу довірено прямо обирати главу держави, зазначив політолог. Крім того, задля послаблення, як тоді вважали, потенційно небезпечної центральної влади, у післявоєнних Німеччині й Італії було створено впливові верхні палати парламентів з представників регіонів.

Як наголосив М.ТОМЕНКО, Україна не належить ані до першого, ані до другого типу держав. Тому, на його переконання, відмовляючись від обрання президента народом, влада в Україні пішла б проти загальноєвропейських тенденцій, зокрема й проти тенденції розширення поля застосування прямих виборів.

Для України оптимальним є максимально широке застосування норм прямої демократії, якими є прямі вибори, та такий політичний лад, що передбачає сильні як виконавчу, так і законодавчу влади, обидві обрані народом, за нормами прямої демократії.