Кучма і Янукович не знають, що робити з Тузлою

 

Поширювані ще не далі як тиждень тому повідомлення, на зразок «лише завдяки втручанню президента України вдалося нарешті поставити крапку» у справі з островом Тузла, сьогодні виглядають не інакше ніж блеф. Досить рішуча тональність заяв керівництва Російської Федерації означає не що інше, як те, що вирішення проблеми насправді зайшло у глухий кут.

Для мене ж особисто, навіть поверховий аналіз ситуації, яка склалася, дає очевидний результат: вище керівництво української держави сьогодні не має ані розуміння проблеми, ані бачення шляху її подолання. План блискавичної PR-кампанії для Леоніда Кучми, ідея президента-переможця, президента-рятівника нації з “тріском” провалилися.

Категоричні заяви Леоніда Кучми про те, що ще о 13 годині 23 жовтня в Керченській протоці “взагалі нікого не повинно бути”, що вони з Путіним “принципово домовилися” про припинення конфлікту, відверто ігноруються Росією. В не менш двозначній ситуації опинився і Янукович під час переговорів з Касьяновим, які, до речі, також відбувалися згідно з “принциповою” домовленістю між президентами.

Що у такій ситуації мала б робити влада? Створивши проблему, вона б мала її вирішувати. Принаймні, це було б чесно.

Що робиться натомість? Провадиться чергова PR-кампанія. При чому, зміна тональності у темниках, які надсилаються “для використання” центральним ЗМІ країни, свідчить, що влада намагається усіма силами зняти політичний та зовнішньополітичний аспекти проблеми довкола Тузли.

Для пояснення ситуації населенню пропонується два варіанти:

– в основі проблеми з Тузлою лежать великі економічні інтереси одного з відомих російських бізнесменів та контрольованого ним потужного аміачного виробництва. Так, в темнику від 28 жовтня за 9.00 пунктом 1 наводиться таке повідомлення: “В 14.30 начнется совещание по ситуации вокруг острова Коса Тузла. (ул. Грушевского, 12/2, Дом правительства). Комментарий. Тема важная и актуальная. Участники заседания, в частности, министр экологии, могут прокомментировать появившуюся версию о том, что строительство дамбы в Керченском проливе может быть связано с лоббированием интересов одной из крупных российских компаний-призводителей аммиака и может привести к экологической катастрофе в данном районе. Аналитики полагают, что комментарии по данному поводу телеканалы будут брать также у экспертов в области экологии”;

– паралельно провідним вітчизняним ЗМІ пропонується до 30 жовтня уникати поширення політичних заяв щодо Тузли. Зокрема, у темнику за 16.15 від 27 жовтня роз’яснюється: “Аналитики полагают, что до встречи министров иностранных дел Украины и Российской Федерации 30 октября ТК будут готовить материалы, призванные объяснить телезрителям украинский статус острова Тузла, в которых бы использовался иллюстративный картографический материал и мнения экспертов”.

– Вочевидь, така “дипломатична” інформаційна гра з громадянами України є неприйнятною у ситуації, яка склалася.

Зараз важливо шукати і знайти шляхи виходу з існуючої вже глибокої зовнішньополітичної кризи. На мою думку, оскільки уряд і адміністрація президента сьогодні не здатні запропонувати варіанти вирішення цього питання, допомогти вийти з ситуації має парламент та опозиція.

 

Автор: Микола Томенко, директор Інституту політики, член фракції “Наша Україна”


Оптимізм українців щодо чесності виборів суттєво зріс
----------------
Рейтинг кандидатів у Президенти України
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №46(51)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №45(50)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №44(49)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №43(48)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №42(47)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №41(46)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №40(45)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №39(44)
----------------
Інші новини
----------------


© Copyright Інститут Політики, 1999-2003.
При повному або частковому використанні материалів посилання на Інститут політики обов'язкове.