Щодо заяви Генерального прокурора України про можливе притягнення народного депутата України М. Томенка до кримінальної відповідальності за статтею 328 Кримінального кодексу України в разі, якщо останній оприлюднить матеріали, передані йому генералом-майором СБУ, колишнім радником посольства України в Німеччині Валерієм Кравченком

Стаття 328 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за розголошення відомостей,  що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства.

Даний склад злочину передбачає спеціального суб’єкта. Тобто, відповідальність за розголошення державної таємниці може нести лише та особа, яка мала доступ до інформації з обмеженим доступом в силу своїх службових обов’язки та у зв’язку із виконанням своїх професійних обов’язків.

В нашому випадку, інформація з обмеженим доступом була ввірена лише генерал-майору СБУ Валерію Кравченку в силу виконання ним своїх службових обов’язків. А отже інша особа,  яка оприлюднить таку інформацію, зокрема народний депутат України або журналіст, не є суб’єктом злочину, передбаченого статтею 328 Кримінального кодексу України. Так само вона не буде нести і адміністративну відповідальність.

Стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка встановлює адміністративну відповідальність за розголошення державної таємниці, також не передбачає жодного складу правопорущення, пов’язаного із розголошенням державної таємниці особами, яким ця таємниця стала відома не у зв’язку з виконання відповідних професійних обов’язків.

Норми статті 30 Закону України “Про інформації” регулюють відносини, пов’язані із використанням, обігом інформації з обмеженим доступом (конфіденціальної і таємної інформації).

Відповідно до частини дев’ятої цієї статті,  інформація  з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника,  якщо ця інформація є суспільно значимою,  тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право  громадськості знати  цю  інформацію  переважає  право  її власника на її захист.

Поза сумнівом, інформація, яка міститься у переданих народному депутату України М. Томенку генерал-майором СБУ В. Кравченком є класичним прикладом об’єкта громадського інтересу, а отже, вона має і повинна бути доведена до відома громадськості.

Цю тезу підтверджують також і норми Закону України “Про державну таємницю”. Так, відповідно статті 8 цього законодавчого акту, не відноситься до державної таємниці інформація про незаконні дії органів державної влади,  органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

З огляду на те, що матеріали генерал-майора СБУ В. Кравченка за висновками експертів підтверджують ведення правоохоронними органами України діяльності, яка суперечить законодавству України, така інформація не може визнаватися державною таємницею.

Крім того, факт оприлюднення матеріалів генерал-майора СБУ Валерія Кравченка буде також відповідати нормам Закону України “Про Службу безпеки України”. Стаття 7 цього Закону (Право громадськості на інформацію про діяльність Служби безпеки України) містить чітку заборону встановлення  обмеження  на  інформацію  щодо випадків  протиправних  дій органів і співробітників Служби безпеки України.

Заява Генерального прокурора України про можливе притягнення народного депутата України М. Томенка до кримінальної відповідальності за розголошення державної таємниці є юридично необґрунтованою та такою, що містить в собі ознаки образи честі, гідності та ділової репутації державного діяча, перешкоджання його професійній діяльності, відповідальність за що передбачена статтею 351 Кримінального кодексу України. Однією із форм цього злочину є саме створення штучних перешкод у роботі народного депутата України.

Статус    народного    депутата    України    визначається Конституцією   та   законами   України.   Важливою  конституційною гарантією  є  депутатська   недоторканність,   яка   має   цільове призначення   -   забезпечення   безперешкодного   та  ефективного здійснення народним депутатом України своїх  функцій.  Вона  не  є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер.

Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального  переслідування,  починається лише з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27 жовтня 1999 року зазначив, що:

притягнення до кримінальної відповідальності,  як стадія кримінального  переслідування,  починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину;

згода Верховної Ради України  на  притягнення  народного депутата   України   до  кримінальної  відповідальності  має  бути одержана до пред'явлення йому  обвинувачення  у  вчиненні  злочину відповідно до чинного Кримінально-процесуального кодексу України.

З цього чітко випливає, що правоохоронні органи у справі генерал-майора СБУ Валерія Кравченка  теоретично можуть відкрити кримінальну справу за розголошення державної таємниці лише за фактом вчинення конкретного правопорушення, але аж ніяк не проти конкретної особи. Крім того, народний депутат України буде вважатися притягненим до відповідальності лише після проведення відповідного голосування у парламенті. Лише в разі позитивного розгляду цього питання парламентом, народному депутату України відповідним правоохоронними органами може бути пред’явлено обвинувачення. Саме ця процесуальна дія буде підставою для розповсюдження інформації про те, що особа притягнена до кримінальної відповідальності.

Наразі, заяви Генерального прокурора України про відкриття кримінальної справи та притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України М. Томенка є безпідставними та юридично необґрунтованими.

Підготовлено експертною групою при Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації