"> Інститут політики

Микола Томенко,
директор Інституту політики,
голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформац

Яким повинне бути національне телебачення в Україні?

9 квітня Верховна Рада висловила недовіру президенту Національної телекомпанії України. Парламент 299 голосами «за» прийняв Постанову «Про інформацію президента Національної телекомпанії України», що була ініційована Комітетом Верховної Ради з питань свободи слова та інформації. Треба зазначити, що лише дві сили у повному складі не підтримали дану Постанову – фракція СДПУ(о) та група «Демократичні ініціативи». Цим документом парламент пропонує Президентові України якнайшвидше розглянути питання про службову невідповідність президента Національної телекомпанії за порушення низки норм законодавства України.

Передісторія проблеми досить тривала – починаючи з того, що Національна телекомпанія не виконує свої суспільні функції та неефективно використовує бюджетні кошти, і закінчуючи тим, що НТКУ відверто ігнорує Постанову Верховної Ради про висвітлення діяльності парламенту. Держава оплачує видатки НТКУ, щоб цей телеканал оперативно інформував глядачів про суспільно-політичні та інші події в країні та за кордоном, розповсюджував офіційні повідомлення, давав роз’яснення рішень органів влади тощо. Але сьогодні Національний телеканал не виконує цих обов’язків.

Одна з головних функцій державного телеканалу – створення та донесення до глядача якісних просвітницьких, дитячих, навчальних, соціально-політичних програм. Але частка таких програм НТКУ склала у 2003 році лише 14% від загального часу мовлення, тоді як комерційні передачі зайняли понад 50% часу. До того ж, Національний канал в Україні, маючи найбільший штат працівників серед усіх телеканалів – близько 2000 осіб, створює дуже мало власного продукту. Зі 167 програм, визначених тематичним планом на 2003 рік, 49 вироблено сторонніми компаніями. Власними програмами НТКУ було заповнено лише трохи більше третини ефірного часу, тоді як за ліцензією та програмною концепцією ця частка має бути понад 50%.

Для порівняння загальнонаціональні телеканали «Інтер» та «Студія 1+1» у штаті мають не більше 900 осіб. Проте ці комерційні телекомпанії виробляють власного продукту на порядок більше. Отже, державний телеканал програє комерційним не тільки в рейтингах. Очевидно, що тут проблема не у статусі компанії, а у її менеджменті.

Про який ефективний менеджмент може йтися, коли при найбільшій потенційній аудиторії (територія поширення 94%) НТКУ має один з найменших серед усіх телеканалів рейтинг – 1,04%, а доходи від реклами за 9 місяців 2003 року склали 3,5 млн грн? У порівнянні з іншими загальнонаціональними мовниками цей показник не просто малий, він мізерний. Наприклад, телеканал СТБ з рейтингом 0,99% задекларував за цей же період часу близько 23 млн грн.

Це підтверджує, що Національний канал сьогодні – найбільший порушник закону України «Про рекламу». НТКУ абсолютно відверто не дотримується чинного законодавства у цій галузі. Наприклад, він може дозволити собі пряму рекламу алкоголю вдень, у той час коли комерційні телекомпанії бояться порушувати цю норму закону.

За результатами аналізу програмної політики Національної телекомпанії за 2003 рік можна зробити висновок, що НТКУ діє зовсім не як державний засіб масової інформації, а як комерційна структура, яка використовує бюджетні кошти для вирішення конкретних політичних і фінансових проблем. Сьогодні ми маємо парадоксальну ситуацію, коли одна політична сила – СДПУ(о) повністю контролює державну телекомпанію. Журналістів фактично усунуто від виконання своїх прямих обов’язків та позбавлено права на професію, оскільки інформаційно-аналітичні програми на УТ-1 ведуть не журналісти, а безпосередньо керівники каналу. До того ж, за останній час Національна телекомпанія фактично повністю перетворилась на пропагандистську машину Адміністрації Президента (наприклад, у березні 2004 року в новинах НТКУ подавалось 96% однієї точки зору). Тому, на мою думку, проголосувавши за недовіру президентові НТКУ О.Савенку, Верховна Рада України висловила свою принципову незгоду з існуючим станом справ.

Отже, який можна запропонувати вихід? Як зробити, щоб народ, утримуючи на свої податки державне телебачення, міг отримувати достовірну інформацію про культуру, освіту, спорт і об’єктивні новини про те, що відбувається в країні?

На мою думку, необхідно повністю заборонити комерційну рекламу на державній телекомпанії та перевести її виключно на державне фінансування, перетворивши НТКУ на телеканал суспільного мовлення. Також необхідно створити Наглядову раду за участю громадських експертів. Сьогодні функціонує Наглядова рада, яка складається з працівників Кабміну і Адміністрації Президента, але й вона збиралася всього один раз. Я пропоную створити такий орган, де третину членів призначає Верховна Рада, третину – Президент, а третина – це фахівці-експерти в галузі телебачення. Тобто така Наглядова рада повинна і контролювати фінансову ситуацію, і коригувати змістовну програмну політику, пам’ятаючи, що це – національне українське телебачення, яке функціонує на гроші платників податків. Також, на мою думку, необхідно змінити процедуру призначення керівників державного телеканалу. Сподіваюсь, що незабаром Президент України розгляне це питання, прислухається до порад парламенту та прийме відповідне рішення.


Оптимізм українців щодо чесності виборів суттєво зріс
----------------
Рейтинг кандидатів у Президенти України
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №46(51)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №45(50)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №44(49)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №43(48)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №42(47)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №41(46)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №40(45)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №39(44)
----------------
Інші новини
----------------


© Copyright Інститут Політики, 1999-2003.
При повному або частковому використанні материалів посилання на Інститут політики обов'язкове.