САМІТ ГЛАВ ДЕРЖАВ-УЧАСНИЦЬ СНД

28-29 січня у Києві було проведено саміт глав держав СНД. Спочатку неформальну зустріч лідерів держав СНД планувалося провести у резиденції Президента України в Карпатах. Рішення про перенесення неформального саміту глав держав СНД з Івано-Франківської області Міністерство закордонних справ України мотивувало тим, що провести цей захід у столиці України зручніше. Однак відомо, що напередодні низка громадсько-політичних організацій Івано-Франківщини заявила про намір пікетувати саміт, а кілька лідерів держав СНД довго не підтверджували своєї готовності взяти в ньому участь. Президенти Узбекистану, Киргизстану, Туркменистану та Казахстану так і не взяли участі у саміті СНД у Києві.

Головною подією саміту стало обрання Леоніда КУЧМИ на посаду головуючого в Раді глав держав-учасниць СНД. Ініціативу Російської Федерації щодо обрання Л.КУЧМИ на цю посаду підтримали всі керівники держав, що були присутні на зустрічі: Молдови – Володимир ВОРОНІН, Білорусі – Олександр ЛУКАШЕНКО, Грузії – Едуард ШЕВАРДНАДЗЕ, Вірменії – Роберт КОЧАРЯН, Азербайджану – Гейдар АЛІЄВ і Таджикистану – Емомалі РАХМОНОВ.

Таким чином Президент України фактично очолив організацію, у якій Україна не оформила членства. За своїм статусом Україна не є членом СНД, оскільки не підписувала і не ратифікувала статут Співдружності. Україна є лише країною-учасницею організації, як це визначено в Угоді про створення СНД від 1991 року. Крім того, 10 грудня 1991 року, коли Верховна Рада ратифікувала Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, було прийнято низку застережень. 20 грудня 1991 року Україна ухвалила заяву з приводу участі в СНД. І, нарешті, 2 липня 1993 року парламент затвердив Основні напрямки зовнішньої політики, в яких визначив принципи участі України в СНД. Позиція України довгий час полягала в тому, щоб не розглядати Співдружність як суб’єкт міжнародного права. Україна завжди виступала проти створення в СНД будь-яких органів, наділених владними повноваженнями, обов’язковими для всіх країн-членів.

11 років існування СНД Росія незмінно очолювала Співдружність, попри спроби запровадити ротацію керівництва. Однак на саміті в Києві Росія вирішила позбутися головування в Раді глав держав-учасниць СНД не на користь держави-члена Співдружності, а на користь України.

За намаганням призначити Леоніда КУЧМИголовою Ради СНД, вочевидь, стоїть прагнення інтегрувати Україну до євразійського простору, переорієнтувати Україну від проголошених стратегічних зовнішньополітичних пріоритетів, а саме: європейської і євроатлантичної інтеграції. Слід врахувати, що це відбувається на тлі безпрецедентного погіршення відносин України із Заходом.

Таким чином, дозвіл Росії на призначення Президента України Леоніда КУЧМИ головою Ради СНД мав на меті досягнення низки цілей, а саме:

– зміцнення позицій Росії в Україні;

– забезпечення активної участі України у більшості ініціатив СНД та майбутніх заходах, що їх проводитиме СНД;

– зменшення можливості зовнішньополітичного маневру Президента України;

– подальше особисте узалежнення Президента Л.КУЧМИ, який потребує зовнішньої підтримки у зв’язку з політичною кризою у власній країні;

– гіпотетичне збереження можливості прибрати Леоніда КУЧМИз внутрішньополітичної сцени України на почесну посаду з тим, щоб гарантувати прихід до влади «маріонеткового» проросійського політика.

Для України наслідки від отримання цієї посади Президентом України є такими:

– піддано сумніву зовнішньополітичну лінію України на європейську і євроатлантичну інтеграцію (через несумісність євразійської, з одного боку, і європейської та євроатлантичної інтеграцій, з іншого);

– відсутність позитивного впливу на міжнародний імідж глави Української держави (через малу важливість посади голови Ради глав держав-учасниць СНД та фактично нульовий авторитет СНД в тих країнах, де нинішнє українське керівництво має проблеми з іміджем та репутацією);

– відволікання державних установ, людських, матеріальних і фінансових ресурсів від концентрації уваги й зусиль на вирішенні внутрішньополітичних пріоритетів і реалізації курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію.

Ймовірно, що, обираючись на посаду голови Ради глав держав-учасниць СНД, Леонід КУЧМА намагався вплинути на уряди країн Заходу з тим, щоб під загрозою повороту зовнішньополітичного вектора України на Схід вони пом’якшили зовнішній тиск на керівництво України та його міжнародний бойкот на Заході. Не виключено також, що цим кроком Леонід КУЧМА намагався отримати додаткову можливість безболісно для себе залишити посаду Президента України.

Таким чином, обрання Леоніда КУЧМАголовою Ради глав держав-учасниць СНД переслідувало, насамперед, інтереси Росії, і в цілому було безвідносним або й прямо суперечило національним інтересам України, які полягають у вільному, без зовнішніх впливів, обранню керівництва держави, демократизації політичного режиму та швидкій європейській і євроатлантичній інтеграції України.