"> РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРЕПИСУ НАСЕЛЕННЯ

РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРЕПИСУ НАСЕЛЕННЯ

У січні активно дебатувалося повідомлення Державного комітету статистики України про кількість та склад населення України за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року.

У цілому перепис виявив основні тенденції розподілу населення України за соціальними та етнічними групами, хоча, за різними оцінками, поза переписом залишилося від 0,5 до 1 відсотка міського населення.

Крім того, перепис врахував до кількості населення України тих громадян України, які працюють за кордоном. Водночас, велика кількість закордонних працівників (за деякими оцінками – до 30%) вже ніколи не повернуться в Україну на постійне проживання, а навпаки можуть вивезти за кордон своїх родичів з України.

З огляду на ці тенденції, демографічна ситуація в Україні виглядає ще більш загрозливою.

Згідно з даними перепису загальна кількість наявного населення України станом на 5 грудня 2001 року за уточненими даними Всеукраїнського перепису населення становила 48 млн. 457 тис. осіб, що на 3 млн. менше, аніж згідно з переписом 1989 року.

У ході Всеукраїнського перепису населення, крім наявного, було обліковане також і постійне населення, за кількістю якого здійснюються розрахунки показників, що характеризують соціально-економічну структуру населення. Загальна кількість постійного населення України станом на 5 грудня 2001 року складала 48 млн. 241 тис. осіб. З числа постійного населення кількість громадян України становила 47 млн. 950 тис. осіб, громадян інших країн – 168 тис. осіб, в тому числі громадян країн СНД – 151 тис. осіб. Осіб без громадянства в Україні налічувалося близько 83 тис., а тих, хто не вказав громадянство – 40 тис. осіб. Найбільші частки громадян інших країн, які постійно проживали в Україні, були в складі населення південних реґіонів: м. Севастополя (3,4%), Автономної Республіки Крим (0,8%), Одеської області (0,7%), у двох останніх була також зафіксована найбільша питома вага осіб без громадянства (по 0,5%).

Зміни, що відбулися у розміщенні наявного населення за реґіонами України у порівнянні з даними перепису населення 1989 року, наведено у таблиці.

 

Кількість наявного населення,

тис. осіб

2001 р. у % до 1989 р.

 

2001 р.

1989 р.

       

Автономна Республіка Крим

2033,7

2063,6

99

Вінницька

1772,4

1932,6

92

Волинська

1060,7

1061,2

100

Дніпропетровська

3567,6

3881,2

92

Донецька

4841,1

5332,4

91

Житомирська

1389,5

1545,4

90

Закарпатська

1258,3

1252,3

100

Запорізька

1929,2

2081,8

93

Івано-Франківська

1409,8

1423,5

99

Київська

1827,9

1940,0

94

Кіровоградська

1133,1

1239,4

91

Луганська

2546,2

2862,7

89

Львівська

2626,5

2747,7

96

Миколаївська

1264,7

1330,6

95

Одеська

2469,0

2642,6

93

Полтавська

1630,1

1753,0

93

Рівненська

1173,3

1169,7

100

Сумська

1299,7

1432,7

91

Тернопільська

1142,4

1168,9

98

Харківська

2914,2

3195,0

91

Херсонська

1175,1

1240,0

95

Хмельницька

1430,8

1527,1

94

Черкаська

1402,9

1531,5

92

Чернівецька

922.8

938,0

98

Чернігівська

1245,3

1415,9

88

м. Київ

2611,3

2602,8

100

м. Севастополь*

379,5

395,0

96

*Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді.

Зменшення кількості населення мало місце у переважній більшості реґіонів країни, за виключенням Криму, Волинської, Закарпатської, Рівненської областей та м. Києва, де цей показний залишився практично на рівні 1989 року. Найбільше зменшилося населення Чернігівської і Луганської областей – відповідно на 11 і 12%. Населення областей Центральної та Східної України зменшилося в середньому на 5-9%, Південної – на 5-7%.

Кількість міського населення за результатами Всеукраїнського перепису складала 32 млн. 574 тис. осіб, або 67,2%, сільського – 15 млн. 883 тис. осіб, або 32,8%. Порівняно із 1989 роком міське населення зменшилося на 2,0 млн. осіб, сільське – на 1,2 млн. осіб, проте співвідношення між ними в цілому по країні упродовж останніх двох переписів залишалося практично незмінним.

Частка міського населення зросла в 11 областях України, зменшилася – у 5, в інших 11 залишилася без змін. Зміни відбулися переважно у центральних, а також у деяких західних та південних реґіонах. Особливо високий рівень урбанізації в Донецькій (90%), Луганській (86%) та Дніпропетровській (83%) областях, низький рівень (менше 50%) характерний для Вінницької, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей.

За результатами Всеукраїнського перепису населення кількість чоловіків становила 22 млн. 441 тис. осіб (46,3%), жінок – 26 млн. 16 тис. осіб (53,7%).

За роки, що минули після перепису населення 1989 року, кількість міст в Україні збільшилась на 20 і на дату Всеукраїнського перепису населення склала 454 міста. Серед загального числа міст 37 – міста із кількістю населення від 100 до 500 тис. осіб, 9 міст налічували понад півмільйона жителів, у 5 з них кількість населення перевищувала мільйон осіб, в тому числі в столиці України м. Києві кількість населення становила понад 2,6 млн.

У кількості населення головних міст України відбулися такі зміни.

 

 

Кількість наявного населення,

тис. осіб

2001 р. у % до 1989 р.

2001 р.

1989 р.

Алчевськ

119

125

95

Біла Церква

200

199

101

Вінниця

357

374

95

Горлівка

292

338

86

Дніпродзержинськ

256

282

91

Дніпропетровська

1065

1178

90

Донецьк

1016

1113

91

Житомир

284

292

97

Запоріжжя

815

881

93

Івано-Франківськ

218

214

102

Керч

157

174

90

Київ

2611

2595

101

Кіровоград

254

270

94

Краматорськ

181

198

91

Кременчук

234

237

99

Кривий Ріг

669

726

92

Луганськ

463

497

93

Луцьк

209

198

106

Львів

733

791

93

Макіївка

390

425

92

Маріуполь

492

519

95

Миколаїв

514

524

98

Одеса

1029

1115

92

Полтава

318

315

101

Рівне

249

228

109

Севастополь*

342

356

96

Суми

293

291

101

Тернопіль

228

206

111

Ужгород

117

117

100

Харків

1470

1610

91

Херсон

328

255

92

Хмельницький

254

237

107

Черкаси

295

290

102

Чернівці

241

257

94

Чернігів

305

296

103

*Без населених пунктів, підпорядкованих міській раді.

Дані щодо найчисельніших національностей, які мешкають в Україні, наведено в таблиці.

 

Кількість,

тис. осіб

У % до підсумку

2001 р. у % до 1989 р.

2001 р.

1989 р.

Українці

37541,7

77,8

72,7

100,3

Росіяни

8334,1

17,3

22,1

73,4

Білоруси

275,8

0,6

0,9

62,7

Молдавани

258,6

0,5

0,6

79.7

Кримські татари

248,2

0,5

0,0

у 5,3 р. б.

Болгари

204,6

0,4

0.5

87,5

Угорці

156,6

0,3

0,4

96,0

Румуни

151,0

0,3

0,3

112,0

Поляки

144,1

0,3

0,4

65,8

Євреї

103,6

0,2

0,9

21,3

Вірмени

99,9

0,2

0,1

у 1,8 р. б.

Греки

91,5

0,2

0,2

92,9

Татари

73,3

0,2

0,2

84,4

Цигани

47,6

0,1

0,1

99,3

Азербайджанці

45,2

0,1

0,0

122,2

Грузини

34,2

0,1

0.0

145,3

Німці

33,3

0,1

0,1

88,0

Гагаузи

31,9

0,1

0,1

99,9

Інші національності

177,1

0,4

0,4

83,9

У національному складі населення України переважна більшість українців, чисельність яких становить 37541,7 тис. осіб, або 77,8% від загальної кількості населення. За роки, що минули від перепису населення 1989 року, кількість українців зросла на 0,3%, а їх питома вага серед жителів України – на 5,1 відсоткових пункта.

Друге місце за чисельністю посідали росіяни. Їх кількість порівняно з переписом 1989 року зменшилася на 26,6% і нараховувала на дату перепису 8334,1 тис. осіб. Питома вага росіян у загальній кількості населення зменшилась на 4,8 відсоткових пункти і складала 17,3%.

З часу перепису 1989 року в Україні істотно зросла кількість лише кримських татар, румунів, вірмен, грузинів та азербайджанців. Кількість вірмен, грузинів та азербайджанців різко зросла в областях Півдня і Сходу України. Кількість румунів зросла в місцевостях їх етнічного розселення.

Кількість українців, угорців, ромів (циган) і гагаузів фактично залишилася такою ж.

Тоді як зростання кількості кримських татар, вірмен, грузинів та азербайджанців пояснюється, насамперед, міграційними процесами, то зростання кількості румун пояснюється зміною національної самоідентифікації частини молдаван України, які почали вважати себе румунами.

Цим же чинником зумовлений і факт незмінності кількості тих, хто записався українцем під час перепису 2001 року у порівнянні з переписом 1989 року, попри те, що населення України за цей час зменшилося на 3 мільйони, і цілковито виключається, що цей процес зменшення населення не міг не заторкнути українців.

З огляду на те, що за останні десятиліття не було значних міграційних потоків, які б могли радикально зменшити кількість росіян в Україні, зменшення їхньої «переписної» кількості зумовлюється, насамперед, зміною самоідентифікації тих, кого під час перепису 1989 року записали етнічними росіянами.

Найбільше зменшилася кількість таких етнічних груп, як євреї, білоруси та поляки. Якщо у євреїв цей процес зумовлений еміграцією, то у білорусів та поляків – насамперед швидкою асиміляцією, яка пояснюється слабкістю етнічної самоідентифікації цих груп та спорідненістюоточуючого етнічного середовища.

За етнічним складом можна виділити кілька груп областей в Україні:

Фактично моноетнічні області (кількість українців від 90% до 98%):

Вінницька, Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Львівська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області, а також Сумська область, де українців близько 89%.

Регіони Центральної і Південної України відносної етнічної однорідності:

Місто Київ (82% українців, 13% росіян); Миколаївська (82% українців і 14% росіян); Херсонська (82% українців і 14% росіян) та Дніпропетровська області (українців 79,3%; росіян 17,6%).

Області Південної і Східної України, де частка росіян становить близько 25%:

Запорізька (71% українців, 25% росіян) та Харківська області (70,7% українців, 25,6% росіян).

Області Сходу України, де частка росіян більша за третину населення:

Донецька (58% українців, 38% росіян) та Луганська області (58% українців, 39% росіян).

Крим і Севастополь, де чисельно домінують росіяни:

Крим (58,3% росіян; 24,3% українців; 12% кримських татар); місто Севастополь (71,6% росіян; 22,4% українців).

Поліетнічні області Західного регіону:

Чернівецька (75% українців, 20% румунів і молдаван) та Закарпатська області (80% українців і 12 угорців).

Поліетнічна область Півдня України:

Одеська (63% українців, 21% росіян, 6% болгар, 5% молдаван).

Мовний склад населення України – це показник, у реальному стані якого можливі значні відхилення у порівнянні з даними перепису. Так, зокрема, можливе заниження кількості громадян, які вважають російську мову рідною на Заході України і заниження кількості громадян, які вважають українську мову рідною на Сході України і в Криму. Це зумовлено, насамперед, установками інтерв’юерів, які проводили перепис у цих регіонах України. Мовний склад населення України за даними Всеукраїнського перепису населення характеризувався такими даними: українську мову вважали рідною 67,5% населення України, що на 2,8 відсоткових пункта більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник знизився на 3,2 відсоткових пункта. Частка інших мов, які були вказані в якості рідної, за міжпереписний період збільшилася на 0,4 від­соткових пункта і становила 2,9%. Мову своєї національності вважали рідною 85,2% українців і 95,9% росіян. Найбільш схильні вважати рідною мовою мову своєї національності росіяни, угорці, кримські татари і румуни. Найменш схильні вважати рідною мовою мову своєї національності євреї, греки, поляки і білоруси.

Зменшення частки дітей у загальній кількості населення поряд із суттєвим підвищенням долі осіб у віці старшому за працездатний значно ускладнюють сучасну демографічну ситуацію в країні і зумовлюють наростаюче старіння населення.

 

Вік

Кількість постійного населення,

тис. осіб

У % до підсумку

2001 р.

1989 р.

Молодший за працездатний

8743,7

18,1

23,0

Працездатний

27984,7

58,0

55,8

Старший за працездатний

11492,8

23,9

21,2

Результати Всеукраїнського перепису населення засвідчили тенденцію до підвищення рівня освіти населення, зростання кількості осіб, які мають вищу і повну загальну освіту. Кількість населення, яке має вищу та повну загальну середню освіту, склала 28,9 млн. осіб, що перевищило відповідний показник перепису населення 1989 року на 17,6%. Підвищення рівня освіти в цілому характерне як для міського, так і для сільського населення. Кількість осіб, які мають повну вищу освіту у розрахунку на 1000 осіб населення у вказаному віці, збільшилася у порівнянні з даними перепису 1989 року у містах на 30,7%, у селах – на 68,8%. Відповідну динаміку має й показник кількості осіб із повною загальною середньою освітою, підвищення склало у містах 17,2%, у селах – 33,1%. Такі тенденції зумовлені демографічними змінами, а також збільшенням кількості недержавних навчальних закладів. Ці тенденції не характеризують зростання якості освіти в Україні.

Політичним результатом перепису стала фіксація загрозливих демографічних тенденцій, пов’язаних із наслідками різкого зменшення народжуваності та зростання смертності. Різке зменшення осіб працездатного віку та відсутність сигналів щодо перелому ситуації з народжуваністю в країні дозволяють говорити, що демографічна криза в Україні є довготривалою і, в разі нормалізації економічної ситуації, може виправитися не раніше, аніж через 20-25 років.

З іншого боку, результатом перепису стало зменшення аргументів у прихильників федералізації України та запровадження державного статусу російської мови. Перепис зміцнив аргументацію державної єдності України – країни, у всіх регіонах якої, за винятком Криму і Севастополя, підтвердилося абсолютне чисельне переважання представників українського етносу.


Оптимізм українців щодо чесності виборів суттєво зріс
----------------
Рейтинг кандидатів у Президенти України
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №46(51)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №45(50)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №44(49)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №43(48)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №42(47)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №41(46)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №40(45)
----------------
Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №39(44)
----------------
Інші новини
----------------


© Copyright Інститут Політики, 1999-2003.
При повному або частковому використанні материалів посилання на Інститут політики обов'язкове.