Додатки

Пропозиції Президента України щодо Закону України
“Про політичні партії в Україні”

Прийнятий Верховною Радою України 16 березня 2000 року Закон України “Про політичні партії в Україні”, що надійшов на підпис Президентові України, не може бути підписаний, оскільки деякі його положення суперечать Конституції України і значна частина раніше внесених пропозицій не врахована.

Зауваження і пропозиції зводяться до такого.

1. Статтею 3 “Правова основа діяльності політичних партій” передбачено, що політичні партії провадять свою діяльність, зокрема, згідно з партійним статутом, прийнятим у встановленому порядку. Між тим статут політичної партії не може розглядатися як правовий акт.

У частині другій цієї статті статус політичних партій позначено як всеукраїнський. Однак визначення поняття “всеукраїнський статус” у Законі, що розглядається, відсутній, як, до речі, і посилання на Закон України “Про об'єднання громадян”, де запроваджено цей термін і встановлюються критерії об'єднання громадян із всеукраїнським статусом.

У зв'язку з цим пропонується у статті 3:

назву викласти у такій редакції:

“Регламентація діяльності політичних партій”;

частину другу доповнити словами “який визначається відповідно до Закону України “Про об'єднання громадян”.

2. Частина друга статті 4 Закону, що надійшов на підпис, забороняє органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам виокремлювати певні політичні партії, надавати їм привілеї, сприяти їм у провадженні діяльності, якщо інше не передбачено законом.

Це суперечить частині п'ятій статті 36 Конституції України, яка встановлює рівність перед законом усіх об'єднань громадян, та частині першій статті 4 Закону, яка відтворює зазначений конституційний принцип стосовно політичних партій.

У зв'язку з цим пропонується у частині другій статті 4 Закону слова “якщо інше не передбачено законом” виключити.

3. Другим реченням частини третьої статті 5 Закону встановлено, що справу про заборону політичної партії розглядає в першій інстанції Верховний Суд України. За частиною ж другою статті 125 Конституції України Верховний Суд України визначений найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, рішення якого відповідно до статті 231 Цивільного процесуального кодексу України набирають законної сили негайно після їх проголошення, отже не підлягають оскарженню. Таким чином, зазначена норма Закону позбавляє відповідну політичну партію можливості оскаржити рішення про заборону її діяльності і звернутися до вищої інстанції для перевірки правильності винесеного рішення.

Це не відповідає частині четвертій статті 37 Конституції України, за якою заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється в судовому порядку (що, до речі, і викладено у першому реченні частини третьої статті 5 Закону), а отже передбачає звернення послідовно до відповідних судових інстанцій, можливість оскарження рішень.

Для усунення зазначеної неузгодженості пропонується друге речення з частини третьої статті 5 виключити.

4. Частиною третьою статті 6 Закону, що розглядається, визначено перелік осіб, які не можуть бути членами політичних партій. Цей перелік вбачається необхідним розширити, включивши до нього осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі. У зв'язку з цим пропонується доповнити частину третю статті 6 пунктом 6 у такій редакції:

“6) особи, які перебувають у місцях позбавлення волі”.

Крім того слід взяти до уваги, що у частині восьмій статті 6 Закону, що розглядається, забороняється створення партійних організацій в органах виконавчої та судової влади, у виконавчих органах місцевого самоврядування, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах та організаціях. При цьому створюються умови для неприпустимої політизації апаратів інших органів влади, місцевих рад, створення партійних підприємницьких структур.

Тому частину восьму цієї статті пропонується викласти в такій редакції:

“Не допускається створення і діяльність структурних осередків політичних партій в апаратах органів влади, органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на підприємствах, в навчальних закладах та інших установах та організаціях”.

5. Стаття 8 Закону визначає перелік відомостей, які має містити статут політичної партії. При цьому у переліку не зазначаються такі відомості, як порядок ліквідації (саморозпуску), реорганізації політичної партії, використання коштів та іншого майна партії, що залишаються після її ліквідації (саморозпуску).

Тому пропонується доповнити статтю 8 пунктом 10 такого змісту:

“10) порядок ліквідації (саморозпуску), реорганізації політичної партії, використання її коштів та іншого майна, що залишилися після її ліквідації (саморозпуску)”.

6. Статтею 10 Закону встановлено, що рішення про створення політичної партії має бути підтримане підписами не менше десяти тисяч громадян України, які відповідно до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними у не менш як двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міста Києва та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим.

Враховуючи зазначене, а також те, що статтею 3 Закону встановлено правило, за яким політичні партії в Україні створюються і діють тільки з всеукраїнським статусом, і цей статус згідно з Законом України “Про об'єднання громадян” передбачає здійснення партією діяльності у більшості областей України, пропонується пункт 4 частини другої статті 11 доповнити словами “та про наявність її місцевих осередків у більшості областей України, місті Києві та в Автономній Республіці Крим, що підтверджено протоколами установчих зборів або конференцій, на яких прийнято рішення про створення місцевого осередку політичної партії”.

7. У зв'язку з тим, що в Законі не визначається, що є організацією політичної партії, в яких випадках і за яким принципом вона створюється, пропонується з тексту статті 11 посилання на організації політичної партії виключити.

З метою конкретизації взаємовідносин між політичними партіями та реєструючим органом, забезпечення постійного здійснення державного контролю за діяльністю політичних партій та створення для цього дієвого механізму пропонується частину восьму статті 11 викласти в такій редакції:

“Політична партія щорічно інформує Міністерство юстиції України про чисельність її членів, місцеві осередки партії. Політична партія також інформує Міністерство юстиції України про зміни назви, програми, статуту, керівних органів партії, їх адрес та місцезнаходження у тижневий строк після прийняття рішень з цих питань”.

У Законі не визначено підстав, за яких реєструючий орган відмовляє в реєстрації політичної партії, що може призвести до численних спорів. У зв'язку з цим та беручи до уваги, що стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України, необхідно доповнити Закон відповідними нормами.

Пропонується статтю доповнити:

новою частиною третьою такого змісту:

“Міністерство юстиції України здійснює реєстрацію політичної партії після перевірки поданих матеріалів із залученням, у разі необхідності, незалежних експертів з відповідних питань”;

після частини десятої новою частиною такого змісту:

“У реєстрації політичної партії може бути відмовлено, якщо документи, подані для реєстрації політичної партії, не відповідають Конституції, цьому та іншим законам України”.

8. Частина друга статті 13 Закону передбачає можливість політичних партій засновувати або вступати до міжнародних спілок, статутами яких передбачено створення координаційних центральних органів.

Враховуючи, що координація є однією з форм управління, зазначена норма суперечить частині першій цієї ж статті, яка забороняє укладення політичними партіями угод, які ставлять її в підпорядковане або залежне становище щодо будь-якої іншої іноземної організації. Не відповідає це й конституційному принципу, відповідно до якого членами політичних партій можуть бути лише громадяни України (частина друга статті 36).

У зв'язку з цим пропонується у частині другій статті 13 Закону слово “координаційних” замінити словом “інформаційних”.

9. Потребує редакційного уточнення пункт 2 частини першої статті 15, який необхідно сформулювати відповідно до застосовуваної у законодавстві термінології таким чином:

“2) державними та комунальними підприємствами, установами і організаціями, а також підприємствами, установами і організаціями, у майні яких є частки (паї, акції), що є державною чи комунальною власністю, або які належать нерезидентам”.

10. Виходячи з того, що статтею 17 Закону встановлюється щорічне офіційне оприлюднення фінансової звітності політичної партії, вбачається необхідним запровадити обов'язкове проведення аудиту для підтвердження достовірності та повноти звітності, як це передбачено Законом України “Про аудиторську діяльність” для господарюючих суб'єктів, звітність яких офіційно оприлюднюється.

Тому пропонується частину першу статті 17 після слів “фінансовий звіт про доходи і видатки” доповнити словами “підтверджений аудиторським висновком”.

11. У статті 21 Закону передбачається, що політична партія може бути заборонена у судовому порядку за поданням Генерального прокурора України. Однак у статті 18 Закону, в якій ідеться про органи, що здійснюють державний контроль за діяльністю політичних партій, органи прокуратури не зазначені. Крім того, ця ж стаття 18 Закону не передбачає контролю за додержанням політичними партіями Конституції, законів України.

Враховуючи, що згідно з пунктом 9 розділу ХV “Перехідні положення” Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функції нагляду за додержанням і застосуванням законів, пропонується частину першу статті 18 доповнити новим пунктом 1 такого змісту:

“1) органи прокуратури - за додержанням політичною партією вимог Конституції України та законів України”,

відповідно змінивши нумерацію наступних пунктів.

З огляду на викладене пропонується також пункт 1 частини першої статті 21 після слів “встановлених Конституцією” доповнити словами “цим та іншими законами України”.

12. Статтею 23 Закону встановлено, що діяльність політичної партії може бути припинена, зокрема в разі анулювання реєстраційного свідоцтва.

У зв'язку з цим пропонується статтю 24 доповнити новою частиною другою такого змісту:

“Рішення суду про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, місцевих осередків та інших статутних органів політичної партії, припинення членства в політичній партії”.

13. У статті 24 Закону не враховано, що недостовірність відомостей, поданих під час реєстрації партії, може бути виявлена і пізніше, ніж через рік після реєстрації.

До того ж у статті не передбачено санкцій у випадках, коли інформація про зміни у програмі, статуті, яка подається реєструючому органу відповідно до частини восьмої статті 11 Закону, не відповідає Конституції та законам України. Крім того, має бути забезпечено і виконання вимоги цього ж Закону щодо всеукраїнського статусу партій та їх участі у виборах.

З метою вирішення зазначених питань пропонується частину першу статті 24 викласти у такій редакції:

“У разі виявлення після реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у документах, що подавалися для її реєстрації, невідповідності Конституції та законам України змін у програмі, статуті політичної партії, інформація про які подається реєструючому органу відповідно до частини восьмої статті 11 цього Закону, втрати партією всеукраїнського статусу чи неучасті її у виборах протягом п'яти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються”.

14. Оскільки Закон про політичні партії з урахуванням вимог Конституції України приймається в Україні вперше і ним встановлюються нові вимоги до політичних партій, вважаю, що всі раніше зареєстровані політичні партії мають в установленому порядку пройти перереєстрацію.

Тому пункти 2 та 3 Заключних положень Закону пропонується об'єднати і викласти у такій редакції:

“2. Міністерству юстиції України провести перереєстрацію політичних партій та їх місцевих осередків протягом року з дня набрання чинності цим Законом та відповідно до його вимог за заявами відповідних політичних партій та керівників їх місцевих осередків.

Після закінчення цього строку свідоцтва про реєстрацію політичних партій, видані до набрання чинності цим Законом, вважаються недійсними. Діяльність таких політичних партій припиняється в установленому порядку”.

15. Особливо наголошую на тому, що в Законі України “Про політичні партії в Україні” не врегульовано і такі важливі питання, як статус політичної опозиції в державі, а також партій, які входять до опозиції, не визначено гарантії їх діяльності, участі у підготовці та обговоренні рішень органів влади тощо.

За відсутності правового регулювання з цих та інших питань, пов'язаних з діяльністю політичної опозиції, неможливо сподіватися на належний розвиток суспільних відносин.

Тому ці питання мають бути належним чином врегульовані Законом, що розглядається. Якщо буде визнано за доцільне прийняти окремий закон про політичну опозицію чи про парламентську опозицію, то він має прийматися у пакеті із Законом України “Про політичні партії в Україні”.

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ

13 квітня 2000 р.

 

 

Закон України
“Про політичні партії в Україні”^*

^* Текст Закону подається в редакції Тимчасової спеціальної комісії з питань опрацювання проектів законодавчих актів у сфері політико-правової та адміністративної реформи в Україні, розданій для розгляду Верховною Радою України 5 квітня 2001 року.

Розділ І.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Право громадян на об'єднання в політичні партії

Право громадян на свободу об'єднання в політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в політичну партію або обмежений у праві добровільного виходу з політичної партії.

Належність чи неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг.

Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією та законами України.

Стаття 2. Поняття політичної партії

Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Стаття 3. Правова основа діяльності політичних партій

Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Політичні партії в Україні утворюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.

Стаття 4. Гарантії діяльності політичних партій

Політичні партії є рівними перед законом.

Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні партії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям у провадженні їх діяльності, якщо інше не передбачено законом.

Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Народні депутати України, обрані до Верховної Ради України за партійними списками, забезпечують реалізацію передвиборної програми партії. В разі відмови від реалізації цієї програми і припинення діяльності у фракції цієї партії у Верховній Раді України народні депутати України вважаються такими, що втратили депутатський мандат. Єх заміна здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Стаття 5. Обмеження щодо утворення і діяльності політичних партій

Утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на:

1) ліквідацію незалежності України;

2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;

3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України;

4) підрив безпеки держави;

5) незаконне захоплення державної влади;

6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі;

7) посягання на права і свободи людини;

8) посягання на здоров'я населення.

Політичні партії не можуть мати воєнізованих формувань.

Діяльність політичної партії може бути заборонена лише за рішенням суду. В першій інстанції справу про заборону політичної партії розглядає Верховний Суд України.

Розділ ІІ.

ЧЛЕНСТВО В ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЯХ ТА ЇХ УТВОРЕННЯ

Стаття 6. Членство в політичних партіях та його обмеження

Членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах.

Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії.

Членами політичних партій не можуть бути:

1) судді;

2) працівники прокуратури;

3) працівники органів внутрішніх справ;

4) співробітники Служби безпеки України;

5) військовослужбовці.

На час перебування на зазначених посадах або службі члени політичної партії зупиняють членство в цій партії.

Порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній визначається статутом політичної партії.

Членство в політичній партії є фіксованим. Обов'язковою умовою фіксації членства в політичній партії є наявність заяви громадянина України, поданої до статутного органу політичної партії, про бажання стати членом цієї партії.

Форма фіксації членства в політичній партії визначається статутом політичної партії.

Не допускається створення і діяльність структурних осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Стаття 7. Програма політичної партії

Політичні партії повинні мати програму. Програма політичної партії є викладом цілей та завдань цієї партії, а також шляхів їх досягнення.

Стаття 8. Статут політичної партії

Політичні партії повинні мати статут. Статут політичної партії має містити такі відомості:

1) назву політичної партії;

2) юридичну адресу;

3) перелік статутних органів політичної партії, порядок їх утворення, їхні повноваження і термін цих повноважень;

4) порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній;

5) права та обов'язки членів політичної партії, підстави припинення чи зупинення членства в політичній партії;

6) порядок створення, загальну структуру та повноваження місцевих осередків політичної партії;

7) порядок внесення змін та доповнень до статуту і програми політичної партії;

8) порядок скликання та проведення партійних з'їздів, конференцій, зборів та інших представницьких органів політичної партії;

9) джерела матеріальних, у тому числі фінансових, надходжень та порядок здійснення витрат політичної партії;

10) порядок ліквідації (саморозпуску), реорганізації політичної партії, використання її коштів та іншого майна, що залишилися після її ліквідації (саморозпуску).

Стаття 9. Назва та символіка політичної партії

Назва політичної партії, її символіка не повинні збігатися з назвою чи символікою іншої (зареєстрованої) політичної партії.

Забороняється буквальне відтворення у символіці політичної партії державних символів України, використання символів іноземних держав.

Політична партія може мати партійну символіку, до якої належать партійний гімн, прапор, розпізнавальний знак, девіз. Символіка політичної партії підлягає державній реєстрації Міністерством юстиції України у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Місцеві осередки політичної партії використовують назву політичної партії з доповненнями, які визначають їх місце в організаційній структурі політичної партії.

Стаття 10. Утворення політичної партії

Рішення про утворення політичної партії приймається на її установчому з'їзді (конференції, зборах). Це рішення має бути підтримано підписами не менше десяти тисяч громадян України, які відповідно до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міста Києва та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим.

На установчому з'їзді (конференції, зборах) політичної партії затверджуються статут і програма політичної партії, обираються її керівні і контрольно-ревізійні органи.

Діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних організацій.

Розділ ІІІ.

РЕЄСТРАЦІЯ ТА ПРАВА ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Стаття 11. Реєстрація політичних партій

Реєстрацію політичних партій здійснює Міністерство юстиції України.

Для реєстрації політичної партії до Міністерства юстиції України подаються:

1) статут і програма політичної партії;

2) протокол установчого з'їзду (конференції, зборів) політичної партії із зазначенням дати і місця його проведення, кількості учасників, які проголосували за утворення політичної партії;

3) підписи громадян України, зібрані відповідно до вимог цього Закону на підтримку рішення про утворення політичної партії та засвідчені особами, які збирали підписи;

4) відомості про склад керівних органів політичної партії;

5) платіжний документ, що посвідчує внесення реєстраційного збору;

6) назва та адреса банківської установи, в якій політична партія відкриватиме рахунки.

Міністерство юстиції України здійснює реєстрацію політичної партії після перевірки поданих матеріалів.

Після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи.

Розмір реєстраційного збору встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Політична партія протягом шести місяців з дня реєстрації забезпечує організацію та реєстрацію в порядку, встановленому цим Законом, своїх осередків з більшості областей України, місті Києві та в Автономній Республіці Крим.

Реєстрація місцевих осередків та організацій політичних партій здійснюється відповідними органами юстиції Міністерства юстиції України, якщо інший порядок не передбачений законом, лише після реєстрації політичної партії Міністерством юстиції України. Після реєстрації місцеві осередки або організації політичних партій можуть набуваюти статусу юридичної особи, якщо це передбачено статутом партії.

Органи, що здійснюють реєстрацію політичних партій та їх місцевих осередків або організацій, ведуть відповідні реєстри. Форму реєстрів затверджує Міністерство юстиції України.

Міністерство юстиції України, його відповідні органи після реєстрації видають політичній партії, місцевому осередку або, якщо це передбачено законом, організації політичної партії реєстраційне свідоцтво встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.

Політична партія щорічно інформує Міністерство юстиції України про місцеві осередки партії. Політична партія також інформує Міністерство юстиції України про зміни назви, програми, статуту, керівних органів партії, їх адресу та місцезнаходження у тижневий строк після прийняття рішень з цих питань.

Міністерство юстиції України оприлюднює щорічно список зареєстрованих політичних партій, їх юридичні адреси.

Протягом 30 днів з моменту надходження документів, зазначених у пунктах 1-6 цієї статті, Міністерство юстиції України приймає рішення про реєстрацію або відмову в такій політичної партії. Цей строк може бути продовжений Міністерством юстиції України у разі потреби, але не більше ніж на 15 днів.

У реєстрації політичної партії може бути відмовлено, якщо документи, подані для реєстрації політичної партії, не відповідають Конституції, цьому та іншим законам України.

Реєструючі органи, зазначені у частині п'ятій цієї статті, приймають рішення про реєстрацію місцевих осередків або організацій політичних партій протягом 10 днів з дня надходження письмової заяви від них, завіреної керівним органом політичної партії.

До заяви додаються:

копія статуту політичної партії;

протокол установчих зборів або конференції, на яких було утворено місцеву організацію політичної партії.

У разі відмови в реєстрації Міністерство юстиції України повинно надати заявникові своє письмове вмотивоване рішення.

Рішення Міністерства юстиції України чи відповідного реєструючого органу щодо реєстрації або неприйняття будь-якого рішення з цього питання може бути оскаржене до суду.

Відмова у реєстрації не є перешкодою у повторному зверненні про реєстрацію політичної партії.

Стаття 12. Права політичних партій

Політичні партії мають право:

1) вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України;

2) брати участь у виборах Президента України, Верховної Ради України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України;

3) використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами;

4) підтримувати міжнародні зв'язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, засновувати (вступати між собою у) міжнародні спілки з додержанням вимог цього Закону;

5) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об'єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні.

Політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяльності, у тому числі:

можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя;

брати участь в обговоренні і оприлюднювати та обгрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом;

вносити до органів державної влади України та органів місцевого самоврядування пропозиції, які обов’язкові для розгляду відповідними органами в установленому порядку.

Стаття 13. Міжнародна діяльність політичних партій

Політичні партії можуть підтримувати зв'язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, укладати угоди про співробітництво і здійснювати інші заходи, які не суперечать законам і міжнародним угодам України. Політичні партії не можуть укладати угоди, які ставлять політичну партію в підпорядковане або залежне становище щодо будь-якої іншої іноземної організації чи політичної партії.

Політичні партії можуть засновувати міжнародні спілки чи вступати до таких спілок, статутами яких передбачено створення лише консультативних або координаційних центральних органів.

Розділ ІV.

КОШТИ ТА ІНШЕ МАЙНО ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Стаття 14. Кошти та інше майно

Держава гарантує політичним партіям право на кошти та інше майно для здійснення своїх статутних завдань.

Політичні партії є неприбутковими організаціями.

Політичні партії для здійснення своїх статутних завдань мають право на власне рухоме і нерухоме майно, кошти, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України. Політичні партії можуть орендувати необхідне рухоме та нерухоме майно.

Стаття 15. Обмеження у фінансуванні політичних партій

Не допускається фінансування політичних партій:

1) органами державної влади та органами місцевого самоврядування, крім випадків, зазначених законом;

2) державними та комунальними підприємствами, установами і організаціями, а також підприємствами, установами і організаціями, у майні яких є частки (паї, акції), що є державною чи комунальною власністю, або які належать нерезидентам;

3) іноземними державами та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями;

4) благодійними та релігійними об'єднаннями та організаціями;

5) анонімними особами або під псевдонімом;

6) політичними партіями, що не входять до виборчого блоку політичних партій.

Інформація про надходження на рахунок політичної партії коштів, заборонених Законом, доводиться відповідною банківською установою до відома Міністерства юстиції України.

Кошти, що надійшли політичним партіям з порушенням вимог, передбачених цим Законом, перераховуються політичними партіями до Державного бюджету України або стягуються в доход держави у судовому порядку.

Стаття 16. Здійснення повноважень власника щодо майна, яке є власністю політичної партії

Повноваження власника щодо майна, в тому числі коштів, що є власністю політичної партії, здійснюються відповідно до законодавства України в порядку, передбаченому статутом політичної партії.

Стаття 17. Фінансова звітність політичної партії

Політична партія зобов'язана щорічно опубліковувати в загальнодержавному засобі масової інформації фінансовий звіт про доходи і видатки, а також звіт про майно політичної партії.

Політичні партії ведуть бухгалтерську звітність у встановленому порядку.

Розділ V.

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Стаття 18. Органи, що здійснюють державний контроль за діяльністю політичних партій

Державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють:

1) Міністерство юстиції України - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії;

2) Центральна виборча комісія та окружні виборчі комісії - за додержанням політичною партією порядку участі політичних партій у виборчому процесі;

3) фінансові органи, в межах своєї компетенції, - за джерелами і розмірами надходжень та правильністю їх використання, а також правильністю складання фінансового звіту та бухгалтерською звітністю у встановленому законом порядку.

Політичні партії зобов'язані подавати на вимогу контролюючих органів необхідні документи та пояснення.

Рішення контролюючих органів можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Стаття 19. Заходи, які можуть застосовуватися до політичних партій

У разі порушення політичними партіями Конституції України, цього та інших законів України до них можуть бути застосовані такі заходи:

1) попередження про недопущення незаконної діяльності;

2) заборона політичної партії.

Стаття 20. Попередження про недопущення незаконної діяльності

У разі публічного оголошення керівними органами політичної партії наміру вчинення політичною партією дій, за які законами України передбачена юридична відповідальність, відповідні органи, до відання яких належить контроль за діяльністю політичних партій, видають приписи про недопущення протиправних вчинків.

Якщо вчинені політичною партією дії не тягнуть за собою іншого виду відповідальності, відповідними контролюючими органами видається припис про усунення допущених правопорушень.

Керівництво політичної партії зобов'язане невідкладно усунути порушення законодавства України, що стали підставою для винесення попередження, і в 5-денний строк повідомити про вжиті заходи органу, який виніс попередження.

Стаття 21. Заборона політичної партії

Політична партія може бути за поданням Міністерства юстиції України чи Генерального прокурора України заборонена в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, місцевих осередків та інших існуючих у політичній партії статутних структур, припинення членства в політичній партії.

Стаття 22. Відповідальність посадових осіб і громадян за порушення законодавства про політичні партії

За порушення цього Закону посадові особи і громадяни, причетні до:

1) створення, організації діяльності та участі в діяльності незареєстрованих політичних партій;

2) обмеження в правах чи переслідування громадян у зв'язку з належністю чи неналежністю до політичних партій;

3) необгрунтованої відмови в реєстрації політичної партії;

4) надання політичній партії будь-яких переваг чи обмеження передбачених законом прав політичної партії та її членів;

5) порушення закону при використанні символіки політичної партії;

6) заподіяння матеріальної чи моральної шкоди політичній партії;

7) утворення воєнізованих формувань;

8) участі у діяльності забороненої політичної партії або інших передбачених чинним законодавством порушень, - притягаються до дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності згідно з законами України.

Стаття 23. Припинення діяльності політичної партії

Політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстраційного свідоцтва в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

Рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається з'їздом (конференцією) політичної партії відповідно до статуту політичної партії. Одночасно з прийняттям такого рішення з'їзд (конференція) політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі.

Стаття 24. Анулювання реєстраційного свідоцтва

У разі невиконання вимоги частини 6 статті 11 виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Рішення Верховного Суду України про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, місцевих осередків та інших статутних органів політичної партії, припинення членства в політичній партії.

Розділ VІ.

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Прийняття цього Закону не тягне за собою перереєстрацію політичних партій.

Політичним партіям не пізніше, як через один рік після проведення найближчих за часом після набуття чинності цим Законом виборів до Верховної Ради України здійснити необхідні заходи з метою забезпечення виконання вимог цього Закону, внести необхідні уточнення до статутних документів та подати їх до Міністерства юстиції України.

3. Кабінету Міністрів України прийняти в межах своєї компетенції рішення, що випливають з цього Закону, та внести пропозиції щодо приведення у відповідність з цим Законом законодавчих актів.