ЩОРІЧНІ ПОСЛАННЯ ПРЕЗИДЕНТІВ
США, УКРАЇНИ ТА РОСІЇ:
ЗАГАЛЬНА ПІДХОДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Щорічні послання глав держав до вищих законодавчих органів (подібний жанр спілкування першої особи держави з елітою суспільства) мають вікову історію. Суспільство очікує від цього заходу оцінок главою держави поточної ситуації в країні, визначення стратегічних пріоритетів її розвитку на перспективу, чітких відповідей на злободенні питання. Серед розвинених країн світу така практика укорінилася, мабуть, лише в США. В Європі ж набула поширення інша практика, за якою до вищого законодавчого органу держави звертається, як правило, голова уряду. Навіть у Франції, де президент наділений значно більшими повноваженнями, аніж, наприклад, в Німеччині або Італії, до депутатів Сенату (верхня палата парламенту) і до Національних зборів (нижня палата) звертається не президент, а глава уряду. Відбувається це дійство не обов’язково кожного року, а лише після того, як сформовано новий уряд або ж у зв’язку з виникненням внутрішньополітичної або міжнародної кризи. У Великій Британії із щорічним посланням до Палати громад і Палати лордів звертається королева. Точніше, вона лише зачитує послання, підготовлене в канцелярії прем’єр-міністра.

Звісно, не можна механічно, так само як і концептуально, порівнювати послання глав різних держав світу – різних за економічним потенціалом, індексом людського розвитку, партійно-політичними, історико-культурними ознаками тощо. Водночас, не можна не помітити схожості тих проблем (поширення бідності, енергетичні, екологічні та інші проблеми, техногенні катастрофи), які характеризують нинішню соціально-економічну ситуацію, наприклад, в США і Україні, або в Україні й Росії (в інших варіантах). На фоні нестійкого розвитку світової економіки спостерігається погіршення економічної ситуації в ряді посткомуністичних країн. Впевнено ж можна стверджувати, що перераховані вище проблеми набули на сьогодні глобального характеру.

Зрозуміло також, що в чомусь схожі, на перший погляд, проблеми, з якими на сьогодні стикаються як в Америці, так і в Україні та в інших країнах світу є різними за природою походження, спричинені неоднаковими чинниками. Відтак, безумовно, мають відрізнятися шляхи, підходи до їх розв’язання з урахуванням специфіки, традицій історичного розвитку кожної країни. Водночас, за обставин, коли ряд соціально-економічних проблем набув глобального характеру зростає значимість необхідності кооперування зусиль, налагодження співпраці між різними за економічним потенціалом країнами світу в їх позитивному розв’язанні. Показовим прикладом може слугувати, зокрема, прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови “Про укладення Меморандуму про взаємопорозуміння між урядом України та урядом Сполучених Штатів Америки про участь у заходах з реформування тарифів на комунальні послуги та реструктуризації комунальних підприємств в Україні”.

Перша офіційна промова Джорджа Буша в Конгресі США:
ключові моменти та деякі оцінки експертів

Свій перший 49-хвилинний виступ на спільному засіданні обох палат Конгресу США 27 лютого 2001 року Дж. Буш присвятив в основному внутрішнім проблемам країни та шляхам їх вирішення. Окреслені нові підходи до формування бюджетної політики, загальні підходи до управління країною, які в цілому співпадають з ключовими положеннями передвиборної програми: скорочення податків, зменшення витрат на фінансування уряду, погашення частини національного боргу країни, збільшення витрат на освіту та оборону.

Чітко у виступі президента США були вказані негаразди, від яких потерпає сьогодні американське суспільство: поширення безробіття, підвищення плати за електроенергію, недоліки в сфері освіти, збереження залишків расизму, усталена тенденція до збіднення американських громадян. Окреслено ресурси, за допомогою яких адміністрація Дж. Буша планує їх позбутися: збалансований бюджет, розвинутий військовий комплекс, технічні здобутки найвищого рівня.

На спільному засіданні обох палат Конгресу США разом із членами Палати представників і Сенату були присутні члени Об’єднаного комітету начальників штабів, члени Кабінету Дж. Буша, включаючи Держсекретаря К. Пауела, що повернувся з поїздки на Близький Схід і в Європу, перша леді Америка Лора Буш. Примітно, що на цей захід були запрошені також мер-демократ Філадельфії (враховуючи його активну діяльність, спрямовану на допомогу незаможним верствам населення міста), декілька вихідців з В’єтнаму, які щойно отримали американське громадянство.

Узагальненим пріоритетом діяльності нової адміністрації Білого Дому визнана соціальна сфера, посилення уваги до розв’язання внутрішніх соціально-економічних проблем країни. Фінансування соціальної сфери на наступний фінансовий рік запропоновано збільшити на $81 млрд.

Основні пріоритети соціальної політики Дж. Буша, які було чітко виокремлені ним у виступі перед американськими конгресменами.

Освіта. Серед запропонованих основних підходів до реформи сфери освіти варто відмітити наступні: запровадження “локального управління школами”, зменшення кількості федеральних освітянських програм – до п’яти; надання батькам та їхнім дітям можливості вільного вибору різних за статусом закладів освіти; збільшення втричі (на $5 млрд.) впродовж наступних п’яти років фінансування витрат “на навчання дітей Америки читанню”, збільшення фінансування на діяльність, спрямовану на залучення до сфери освіти нових вчителів та на їх підготовку. Вдосконалення навчального процесу передбачає тестування дітей на вміння читати на загальному рівні; проведення кожного року перевірок їх математичних здібностей. Тестування, на думку Дж. Буша, дасть можливість визначити ступінь освіти кожної дитини Америки.

Як було зазначено у виступі, за справу вербування американців до роботи в сфері освіти активно візьметься дружина Президента США, що передбачає відвідування нею різних регіонів країні з метою сприяння започаткуванню та реалізації нових навчальних програм. Такі програми, як, наприклад, “Head Start”, будуть фінансуватися за рахунок бюджетних коштів і чітко контролюватися.

Соціальне забезпечення та страхування здоров’я людей похилого віку. Впродовж наступних десяти років запропоновано збільшити вдвічі бюджетне фінансування на страхування здоров’я людей похилого віку та виділити на ці цілі $238 млрд. Щоб бути впевненим, що кошти, спрямовані на медичне страхування людей похилого віку, не будуть витрачені на інші соціальні програми, планами Дж. Буша передбачено запровадження контролю над усіма $2,6 трлн. надлишку соціального страхування.

Деякі характерні висловлювання Дж. Буша щодо цієї проблематики: “ніхто не повинен вибирати, що йому купляти – їжу або ліки”; “кожна людина пенсійного віку повинна бути впевнена в тому, що вибираючи ті чи інші страховки, вона вибирає і ліки для себе”. Варто відмітити, що Дж. Буш заявив про свій намір повністю компенсувати витрати населення пенсійного віку на купівлю ліків.

Заявлено, що адміністрація США активно візьметься за вирішення проблем інвалідів, планує надати фінансову допомогу на розробку та впровадження у життя “нової методики” працевлаштування інвалідів (станом на лютий 2001 року в США зареєстровано понад 50 млн. інвалідів).

Охорона здоров’я. В сфері охорони здоров’я адміністрація Дж. Буша планує надання громадянам державної допомоги у придбанні ними страхових полісів; збільшення “адресної допомоги”: кількості громадян (вдвічі), які б мали можливість пройти медичний огляд у громадських центрах охорони здоров’я. Особливий наголос у виступі був зроблений на тому, що лікарі та соціальні службовці повинні зробити все можливе, щоб медична сфера стала сферою охорони здоров’я громадян США, а не сферою судових позовів з приводу неправильного лікування чи нестачі страхового полісу. Запропоновано також збільшити об’єми фінансування сфери медичних досліджень, зокрема, науково-дослідні програми Національного Інституту здоров’я.

Найпріоритетнішим напрямом соціальної політики новообраної адміністрації США визначено скорочення податків. Дж. Буш запропонував законодавцям радикально скоротити податки на $1,6 трлн. впродовж наступних десяти років, виходячи з тих міркувань, що “американці занадто багато платять податків; мене обрали саме для того, щоб народ одержав частину своїх податків назад”; “щоб сприяти економічному зростанню ми повинні передати гроші в руки людей, щоб збільшити їх купівельну спроможність”.

На думку Дж. Буша, рівень оподаткування в країні занадто високий; держава збирає більше, ніж необхідно; тому замість того, щоб витрачати профіцит на потреби уряду і чиновників, податки варто повернути людям. Запропоновано збільшити витрати на систему соціального забезпечення, освіту та енергетику з огляду на той факт, що у 2000 році профіцит американського бюджету склав біля $100 млрд.

Озвучений Дж. Бушем в Конгресі США план реформування податкової системи базується на змінній шкалі оподатковування, за якою нижня планка встановлюється на рівні 10% (замість нинішніх 15%) – по цій ставці будуть платити податки сім’ї з прибутком, який не перевищує $12 тис. на рік. Сім’ї, щорічний прибуток яких становить понад $166451,0 будуть оподатковуватися по найвищій ставці – 33%; середній клас буде платити 25% (замість нинішніх 28%), причому “вилка” прибутків цієї категорії розширена від $45201,0 до $166450,0. З оподаткованих сум знімається $1000, витрачених на кожну дитину (зараз – $500), причому поступово ця пільга поширюватиметься на сім'ї, щорічний прибуток яких становить $200 тис. Нова податкова система буде запроваджена з 1 січня 2001 року.

Дж. Буш чітко заявив, що має намір спрямувати податки на фінансування національної оборони, потреби енергетичної галузі, реформування соціальної сфери, медичне страхування людей похилого віку.

Якщо сенатори та конгресмени схвалять план Дж. Буша з реформування податкової системи, то можна припустити, що Америку очікує найбільше, з часів Р. Рейгана, скорочення податків.

Серед інших пріоритетів, хоча у виступі й не було чітко зроблено на цьому наголос, були названі й такі:

В сфері економіки. Вирішення енергетичної проблеми, проблеми нестачі електроенергії в країні. У вирішенні цієї проблеми планується задіяти нетрадиційні методи задля того, щоб Америка стала енергетично незалежною державою. У виступі відмічено, що адміністрація Дж. Буша активно працює над розробкою нової національної енергетичної політики Америки.

Одним з пріоритетів у сфері економіки також визначено сприяння розвитку малого бізнесу.

В соціальній сфері. Боротьба з бідністю та надання підтримки благодійній діяльності. Особливий наголос у виступі Дж. Буша було зроблено на тому, що уряд не повинен виконувати функції благодійних організацій, фондів, фінансувати релігійну діяльність, водночас він має сприяти благодійній діяльності цих організацій. Серед федеральних благодійних програм, які потребують першочергової підтримки з боку держави, у виступі визначені такі: оплата праці наставників дітей, боротьба з підлітковою вагітністю, наркоманією.

Іншим пріоритетом в соціальній сфері було названо реформування пенсійної сфери з огляду на складну демографічну ситуацію, старіння населення країни. Через декілька років, як зазначається у виступі, перед Америкою постане проблема виходу на пенсію покоління людей “бебібуму” – періоду високої народжуваності. Саме представники цього покоління спустошать фонди соціального і медичного забезпечення по старості й вже через 30 років один працівник буде годувати двох пенсіонерів і на власну старість заробити вже не зможе.

Першим кроком на шляху реформування пенсійної сфери запропоновано надання дієвої підтримки молоді з боку держави (молодим робітникам, молодим спеціалістам). Молоді люди охарактеризовані у виступі як “надія соціальної сфери”.

У військовій сфері. Реформа військового комплексу – розробка нової стратегії оборони країни, яка буде відповідати досягненням високих технологій у військовій сфері країн світу (“Сильна Америка – запорука миру в світі”); підтримка військових. Запропоновано виділити з держбюджету цій категорії громадян $5,7 млрд. – на підвищення зарплати, страхування здоров’я та на оплату за житло; а також збільшити на $1 млн. фінансування потреб ветеранів збройних сил США.

У сфері екології. Очистка навколишнього середовища від токсичних речовин. Запропоновано збільшити капіталовкладення у фінансування заповідних зон, забезпечити повне фінансування земельних та водних заповідних фондів. Для забезпечення функціонування національних парків запропоновано впродовж наступних п’яти років виділити на ці потреби $4,9 млрд.

У сфері законодавства – вдосконалення податкового законодавства. Керівництво США від запровадження нових підходів до формування нової бюджетної політики очікує наступних результатів – “чудові школи, якісна охорона здоров’я, гарантоване пенсійне забезпечення, чисте природне середовище, сильніший військовий захист”.

Зовнішньополітична проблематика у виступі Дж. Буша. Звернувши увагу американських законодавців на наявність сьогодні нових загроз американському суспільству, які “стали більш різнобічними та менш визначеними”, ніж раніше, Дж. Буш торкнувся проблеми ПРО (єдина зовнішньополітична тема, що знайшла своє помітне відображення у виступі). Звідси, особливий наголос у виступі було зроблено на необхідності розробки якісно нової стратегії протистояння загрозам ХХІ століття: міжнародному тероризму, розповсюдженню в світі зброї масового знищення тощо. Заявлено, що відносини США з іншими державами світу повинні базуватися на принципах “американського інтернаціоналізму” та “вільної торгівлі”. Позиція нової адміністрації США з цього питання: США повинні створити ефективну систему протиракетної оборони, не зважаючи на релікти “холодної війни”, під якими слід розуміти Договір ПРО 1972 року.

В цілому варто відмітити, що озвучені Дж. Бушем у своїй першій промові перед американськими конгресменами основні пріоритети діяльності адміністрації США, які в основному мають соціальне спрямування, окремі тези його виступу, запропоновані підходи до розв’язання чітко визначеної низки соціальних проблем, безумовно, не можуть не зацікавити як українських політиків, так і пересічних українських громадян.

“Публічні кліше” Дж. Буша явно розраховані на створення власного позитивного іміджу серед різних категорій населення. Застосовані ним у промові перед американськими законодавцями прийоми соціально-орієнтованої риторики, безумовно, мають привернути до них увагу керівництва України у переддень проголошення ним свого послання до українських парламентарів.

Послання Президента України Леоніда Кучми до Верховної Ради України

Тиждень по тому, як Дж. Буш вперше виступив на спільному засіданні обох палат Конгресу США, 6 березня 2001 року Президент України Л. Кучма звернувся з промовою до членів Національної Ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування. У виступі озвучено ключові положення чергового щорічного Послання Президента України Верховній Раді України. Чільне місце у виступі відведено соціальним проблемам. 7 березня 2001 року текст цього Послання був направлений до українського парламенту.

Серед найактуальніших проблем, на які звернув увагу Президент України у своєму виступі на засіданні Національної Ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування (відповідно, це знайшло своє відображення у нинішньому щорічному посланні українським парламентарям) виокремимо наступні:

– поширення бідності, а, відтак, і посилення диференціації суспільства на багатих і бідних, що в свою чергу спричиняє стрімке зниження народжуваності, погіршення стану здоров'я та зростання смертності, посилення процесів депопуляції;

– зволікання з прийняттям Податкового кодексу України та з реформуванням на його основі податкової системи країни, що, передусім означає “не символічне, а… відчутне зниження податкового навантаження” (суттєве зниження прибуткового податку);

– відсутність ефективної, головне – прозорої системи управління державним боргом;

– існування проблем в енергетичному секторі країни (відсутність відчутних змін у політиці енергозабезпечення та енергозбереження);

– екологічні проблеми, пов’язані з діяльністю ПЕК;

– відсутність відчутних зрушень у розвитку малого підприємництва (як було зазначено у виступі, “низький рівень розвитку малого бізнесу повністю кореспондується із інтенсивністю корупції та чиновницького свавілля на місцях”);

– комплекс проблем, пов’язаних із розвитком зовнішньоекономічних зв’язків, який, на думку Президента України, повинен розглядатися “і в контексті розширення внутрішнього ринку”.

Серед конкретних завдань соціальної політики 2001 року у виступі Президента України були, зокрема, названі запровадження чітких механізмів адресної державної соціальної допомоги; реалізація основних положень Концепції реформування оплати праці, визначеної Указом Президента України; здійснення пенсійної реформи та реформи системи соціального страхування.

Певної впевненості щодо очікуваних зрушень у вирішенні найгостріших соціальних проблем суспільства надають наступні ініціативи виконавчої влади в соціальній сфері, а саме: затвердження указом Президента України Концепції подальшого реформування оплати праці в Україні, схвалення українським урядом пріоритетних завдань своєї діяльності на 2001 рік, які уточнюють і деталізують програму “Реформи заради добробуту”, передбачають поліпшення якості життя та соціальної захищеності громадян, зорієнтовані на гуманітарний розвиток суспільства, стимулювання економічної активності, заощаджень та інвестицій, забезпечення умов для сталого зростання економічного потенціалу України у 2001-2004 роках. Планується спрямувати на здійснення усіх соціальних програм 53% видатків бюджету. Поставлено завдання до 1 квітня 2001 року погасити борги працівникам бюджетної сфери. Підтвердженням соціальної спрямованості роботи українського уряду є прийняття ним постанови від 14 березня 2001 року “Про підвищення розмірів трудових пенсій” (з 1 січня 2000 року їх розміри переглядалися 8 разів; у середньому збільшено на 48%); затвердження програми “Українська родина” тощо.

Варто зазначити, що висунення ініціатив та прийняття відповідних рішень з вирішення нагальних соціально-економічних проблем суспільства сьогодні, передусім, характеризує діяльність Уряду В. Ющенка порівняно з іншими суб’єктами виконавчої влади, пояснює найвищий рейтинг впливовості українського уряду (особисто В. Ющенка) в суспільстві порівняно з іншими суб’єктами влади.

З огляду на стрімкі темпи поширення в українському суспільстві бідності ця проблема визначена керівництвом України як найгостріша з усіх проблем, з якими на сьогодні стикається Україна) нагальною бачиться розробка державної стратегії подолання прогресуючої бідності, запровадження комплексних підходів, зорієнтованих як на бідних, так і на відносно забезпечені верстви населення. За доцільне було б внести суттєві корективи до нині існуючої системи оплати праці, підвищити її частку в структурі собівартості продукції.

Для комплексного розв’язання проблем зайнятості населення потрібно прискорити прийняття Верховною Радою України Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 роки, реалізація якої, безумовно, дасть змогу активізувати процес створення нових робочих місць, адже у 2001-2004 роках за рахунок усіх джерел фінансування цією програмою передбачено створити понад 1,4 млн. робочих місць, збільшити до 3,8 млн. осіб чисельність самозайнятого населення. До основних пріоритетів виконавчої влади в соціальній сфері потрібно віднести підвищення рівня соціального захисту інвалідів, створення дієвої системи їх професійної реабілітації та зайнятості.

Не викликає сумніву те, що зниженню майнової нерівності українських громадян, стимулюванню малого й середнього бізнесу, виведенню “з тіні” бізнесу й капіталів, незареєстрованих доходів активно сприятиме гнучка податкова політика, що дасть змогу реально покращити матеріальний і фінансовий стан пересічних громадян.

Послання Президента Росії Володимира Путіна до Федеральних Зборів Російської Федерації

3 квітня 2001 року з черговим посланням до російських законодавців звернувся президент Росії В. Путін. В посланні президента РФ до Федеральних Зборів, яке в цілому є ліберальним як за своїм духом, так і за змістом, окреслені основні пріоритети розвитку держави на найближчий рік. Глобальні питання (перспективи) залишилися за текстом виступу.

Озвучена Президентом Росії програма дій на найближчу перспективу зорієнтована на вирішення двох найголовних завдань – зміцнення держави (консолідація державної влади) і ліберальні реформи в економіці.

Основними викликами Росії у посланні визначені загроза міжнародного тероризму (тут позиція Росії явно збігається з позиціями США, України та інших держав світу), перспектива для Росії перетворитися “у стару націю”, економічна слабкість країни, що створює загрозу тривалої економічної стагнації.

В концентрованому вигляді президентська програма дій націлена на вирішення наступних завдань:

У політичній сфері: проведення адміністративної реформи в контексті розмежування повноважень між Центром і регіонами (але не за рахунок переписування Конституції, а через прийняття федеральних законів), перегляду функцій органів влади; реформування уряду, системи територіальних структур федеральних органів виконавчої влади; проведення судової реформи, пом’якшення покарань за нетяжкі злочини. Чітко було заявлено про те, що федеральним структурам влади потрібно відмовитися від втручання “у сферу виключної компетенції регіонів”.

У економічній сфері: відмова від практики написання великої кількості економічних програм і концепцій, що не реалізуються; вжиття більш дієвих заходів з метою подолання “прогресуючого економічного відставання”; наведення порядку в міжбюджетних відносинах (чіткий розподіл ресурсів та податкових надходжень); скорочення переліку ліцензійних видів діяльності; прийняття нової редакції Митного кодексу з урахуванням міжнародних норм і вимог ВТО; подальше реформування податкової системи; забезпечення реального захисту прав власника.

Стратегічними пріоритетами в економічній сфері визначені й такі: послідовне зменшення оподаткування нерентних прибутків, остаточна ліквідація податків з обігу, прискорення процесу прийняття нового закону про приватизацію, зняття діючих обмежень на проведення операцій з капіталами й нерухомістю.

В. Путін у своєму виступі визнав, що за минулий рік “умов для стійкого (економічного) зростання створити не вдалося”; превалює сировинне спрямування економіки (яка залишається “рентною”, а не продуктивною), її залежність від світової кон’юнктури; відсутність структурних реформ; наявність в країні великої кількості чиновників, які заважають розвиткові бізнесу; недосконалість чинного законодавства, що провокує відтік капіталів за кордон; поряд з “тіньовою економікою” сформувалася свого роду “тіньова юстиція”, наявність інших гострих економічних проблем.

Серед озвучених В. Путіним нових ініціатив російської влади відмітимо її намір поділити федеральний бюджет на “регулярний” (за яким буде жити країна) і на бюджет, що складатиметься з додаткових доходів, які будуть витрачатися на стратегічні цілі. Планується також внести принципові зміни до валютного регулювання з метою його подальшої лібералізації.

У соціальній сфері: перехід від патерналістської до субсидіарної держави; дієва підтримка державою фундаментальної науки, проведення пенсійної реформи, реформи освіти, реструктуризація системи медичної допомоги (створення законодавчої бази для завершення переходу до запровадження страхового принципу оплати медичної допомоги); прийняття нового Трудового кодексу. Спостерігається усталена тенденція до старіння країни, зростання частки людей похилого віку, а, відтак, зростання навантаження на працездатне населення (вище зазначалося, що зі схожими проблемами стикаються сьогодні в США). У сфері освіти планується чітко розмежувати сферу безкоштовної та платної освіти, розробити державні освітні стандарти, запровадити нормативне подушне фінансування освітніх послуг, сформувати незалежну систему атестації й контролю за якістю освіти, адресні соціальні стипендії.

У політичній сфері найближчим завданням і обов’язком держави, визначено, зокрема, сприяння появі та утвердженню в суспільстві великих і представницьких політичних партій, створення умов для їх вільного розвитку. На думку В. Путіна, Росії “необхідні сильні системні партії”, що мають масову підтримку і стійкий авторитет серед населення.

У сфері зовнішньої політики: заявлено, що вона повинна базуватися на національних пріоритетах, прагматизмі та економічній ефективності, бути зорієнтованою на протидію дискримінації вітчизняних виробників, прискорення процесу вступу Росії до ВТО, активну співпрацю з країнами СНД. Ключовим напрямком зовнішньої політики Росії визначено курс на інтеграцію з Європою. Чітко було заявлено про необхідність “економізації” зовнішньої політики, забезпечення захисту прав та інтересів російських громадян, співвітчизників в інших країнах світу, про те, що “Росія залишається ядром інтеграційних процесів у Співдружності”. Примітно, що крім НАТО, Європи (Європейського Союзу), СНД, Білорусі у нинішньому посланні В. Путіна до російських законодавців не були згадані інші впливові міжнародні організації та країни світу, в т.ч. США.

З прикінцевих риторичних висловлювань В. Путіна з його послання російським законодавцям відмітимо наступні (враховуючи їх актуальність і беззаперечний характер): не потрібно ні революцій, ні контрреволюцій, “прочная и экономически обоснованная государственная стабильность является благом… для… людей”, “власть… должна работать для того, чтобы сделать в принципе невозможным отказ от демократических свобод, а взятый экономический курс – бесповоротным”; “власть должна работать, чтобы гарантировать политику улучшения жизни всех слоев населения…, законность и последовательность линии на улучшение делового климата”; “нам не достичь ощутимых результатов, если не снять опасений и настороженного отношения людей к государству”; “суть многих наших проблем – в застарелом недоверии к государству, неоднократно обманывавшему граждан”; “теперь всем надо учиться работать эффективно” і той, хто перебуває на службі у державі, повинен віднестися до цього як до основного і головного свого завдання.

Заслуговує уваги наступне висловлювання з промови Дж. Буша стосовно визначення підходів до формування бюджетної політики країни: “бюджетний вплив обчислюється у доларах, але вимірюється людськими життями”.

В американській пресі з’явилися перші відгуки на виступ Дж. Буша на спільному засіданні обох палат Конгресу США 27 лютого 2001 р. Ряд конгресменів та сенаторів–демократів заявили, що вони не згодні зі стратегією адміністрації Дж. Буша, спрямованою на зменшення податків, та оцінюють її плани як досить амбіційні. Вони стверджують, що прорахувати на перспективу бюджетний профіцит неможливо з огляду на важкі часи, які переживає сьогодні економіка США. Податкові скорочення, на їх думку, можуть стати непідйомною вагою для соціальних програм в сфері освіти, медичного обслуговування; від податкових послаблень виграють передусім багаті американці. Лідер демократів в Сенаті США Т. Дашле взагалі впевнений в тому, що запропонована Дж. Бушем програма “призведе до найтрагічніших результатів”. Скептично поставився до соціальної програми Дж. Буша глава Федеральної резервної системи А. Грінспен, з огляду на збільшення впродовж останніх 5-ти місяців темпів інфляції в країні, сповільнення темпів зростання виробництва, загальне зниження споживчого попиту американців, падіння “індексу впевненості споживачів”, імовірність найближчим часом істотного погіршення ситуації на споживчому ринку країни.

Торкнувшись необхідності проведення податкової реформи, Дж. Буш заявив, що ніхто не повинен платити більше 1/3 заробітку. Впровадження реформи, на його думку, сприятиме розвитку малого бізнесу, а, відтак, і збільшенню кількості робочих місць.

Теза про поширення бідності у виступі Дж. Буша не була підкріплена конкретними кількісними показниками, зокрема, не були наведені дані про кількість бідних громадян у процентному відношенні до загальної кількості населення. За таким показником Статистичне управління Євросоюзу (“Євростат”) визначає “бідні країни”, відносить до категорії бідних тих європейців, прибутки яких на 60% є меншими за середньостатистичні по країні. “Лідирує” за цим показником Португалія (22%). Не далеко відстали від неї Греція (21%), Велика Британія та Італія (по 19%), Іспанія та Ірландія (по 18%). В Німеччині цей показник дорівнює 13%, в Нідерландах і Люксембурзі – по 12%, в Данії – 11%.

Згідно з даними Держкомстату України, у 1999 р. в Україні вважали себе бідними 27,8% населення (13,7 млн. чол.), жебраками – 14,2%. Впродовж 2000 р. тенденції щодо погіршення рівня життя і поширення бідності не набули позитивних ознак, навпаки рівень і глибина бідності навіть зросли. Найбільш тривожним симптомом є значна частка бідних серед працюючого населення. Біля 78% усіх бідних складають сім’ї, в яких хоча б один із дорослих працює. Така ситуація відображає процес постійного знецінення робочої сили протягом 1991-2000 рр., що є типовою ознакою бідного суспільства. Майже чверть працюючих отримує зарплату нижче межі бідності. Нижче межі бідності отримують пенсії 96% пенсіонерів.

В Україні налічується 2,5 млн. інвалідів. На думку фахівців, значна частина з них могла б бути реабілітована і повернена до трудового життя, проте на сьогодні в Україні відсутня цілісна комплексна програма їх реабілітації.

Зміст послання В. Путіна до Федеральних Зборів до моменту його проголошення не розголошувався. Послання можна умовно поділити на чотири основні тематичні блоки: основні виклики державі, про владу і російське суспільство, про економічну політику держави, про федерацію. Значно більше уваги В. Путін приділив у своєму виступі соціально-економічній тематиці (три чверті 50-хвилинного президентського послання), значно менше – політичній тематиці та нинішній зовнішній політиці Росії.

На думку В. Путіна, до складу кваліфікаційних колегій повинні входити не тільки судді, але й інші авторитетні члени юридичного співтовариства.

В нинішньому посланні В. Путіна Федеральним Зборам наведено конкретні показники, що характеризують “неблагополучний діловий клімат” в сучасній Росії: відтік капіталів з країни перевищує $20 млрд. на рік; сумарна капіталізація російського фондового ринку складає лише біля $50 млн. – у 5 разів менша за вартість великих компаній Фінляндії

На думку експертів Інституту політики, за нинішніх соціально-економічних реалій в Росії (так само, як і в Україні) відсутні необхідні умови для того, щоб проблемами фінансування освіти, охорони здоров’я опікувалися, передусім, громадяни, а не держава, яка за субсидіарною системою буде лише компенсувати витрати на ці потреби бідним та знедоленим громадянам, з огляду хоча б на низький рівень доходів переважної більшості громадян, досить незначний відсоток серед них тих, кого можна віднести до “середнього класу” тощо.

Серед останніх ініціатив В. Путіна в політичній сфері варто відмітити внесення ним у порядку законодавчої ініціативи до Державної Думи (на початку квітня 2001 р.) проекту змін до нині діючого закону про гарантії виборчих прав громадян. Запропоновано замінити дострокове голосування на голосування по пошті, в окремих випадках – на голосування за дорученням (така практика голосування набула широкого розповсюдження в європейських країнах). Якщо губернатор пішов у відставку незадовго до проведення виборів, то згідно з внесеними В. Путіним поправками до цього закону, він вже не має права в черговий раз балотуватися на цю посаду. Також запропоновано визначити мінімальний рівень особистої участі кандидатів у передвиборних заходах, обмежити можливості використання ними адмінресурсу; зменшити повноваження виборчих комісій. У разі прийняття Держдумою поправок Президента, не можна вже буде зняти кандидата за декілька днів до виборів за чисто формальних підстав.