Олександр Хоруженко,
директор Центру досліджень регіональної політики, м. Суми

Новий сумський міський голова:
вибори без вибору

Сумська область нині – це європейський феодалізм епохи первинного накопичення капіталу, де громадян об’єднує схильність до соціального паразитизму.

Володимир Щербань^[1] за роки перебування при владі на Сумщині проявив себе тим регіональним політичним гравцем, альтернативи якому діючий режим не бачить. У нас полюбляють проводити аналогію між Україною і Францією. Ось Франція епохи Бурбонів (XVII-XVIII ст.): паризький двір, фаворити, відкупщики та банкіри, феодальна “фронда”, провінційна знать, дрібне дворянство та міста, які постійно апелюють до короля в пошуках захисту від утисків олігархів та чиновництва, парламент в стані хронічного бродіння під контролем короля...

Все це має місце і в Україні в умовах кланово-корпоративного розподілу влади, який досить успішно працює в Сумській області з кінця 90-их років минулого століття. Такий розподіл не має жодного відношення до демократичних принципів формування влади, що передбачають розподіл влади за результатами виборів відповідно до партійно-політичних принципів. В Україні все вирішується між замаскованими під партійну обкладинку корпоративними мегагрупами, і Сумщина не стала винятком, хоча вже давно від Президента вимагається серйозне коригування кадрової політики в області.

Схема переділу влади, що відбулася в Сумах, пройшла своє випробовування і в інших регіонах України. Механізми відпрацьовані до дрібниць. У випадку виборів мера, що конфліктує з губернатором, у міськраді утворюється штучна “більшість”, яка змушує міського голову йти на поступки, часом – аж до відставки (як це мало місце у Сумах). При цьому використовуються форми й методи тиску, яким досить важко дати моральне виправдання. Часто-густо “більшість” створюється за рахунок залучення депутатів на посади в районних чи обласних держадміністраціях, шляхом тиску на них тих, хто працює в бюджетних організаціях, та депутатів-підприємців. Якщо мер під тиском міськради не йде сам, то його намагаються відправити у відставку, або принаймні зменшити його вплив за рахунок призначення нелояльних заступників. У цьому відношенні ситуація в Сумах є подібною до таких міст як Черкаси, Чугуїв, Корсунь-Шевченківський та ін.

 

Хроніка подій напередодні виборів мера

Початок 2003 року для Сум ознаменувався найрізкішими кадровими перестановками за останні роки.

18 січня 2003 року за рішенням Зарічного районного суду м. Суми було затримано заступника Сумського міського голови Костянтина Помазана. Кримінальна справа щодо нього була порушена за частиною другою ст. 364 Кримінального кодексу України “Зловживання владою або службовим становищем” та за частиною другою ст. 366 КК України “Службовий підлог”.

Вже 22 січня на сесії міськради депутати з “більшості” “перекроїли” бюджет, прийнявши його у власній редакції і відхиливши той, що розроблявся виконкомом під керівництвом Олександра Андронова. Відразу після голосування по бюджету він оголосив, що складає свої повноваження, оскільки “в атмосфері залякування, коли депутати показують один одному на пальцях, де вони можуть опинитися” (бути заарештованими), а “в туалетах проливаються сльози, працювати неможливо”. А наприкінці виступу зазначив, що “найважливіше для людини здоров’я і свобода”. За неофіційною інформацією, його було поставлено перед вибором: або один за одним “сядуть” усі його заступники, або він подає у відставку.

З відставкою мера розпочався переділ влади в місті. Вже 24 січня “більшість” 50 голосами з 75 призупинила повноваження секретаря міської ради Сергія Клочка і призначила виконуючим обов’язки секретаря лідера фракції міськради “За МЕРа” Володимира Омельченка, який входить до команди губернатора. С. Клочко відмовився підписати це рішення і разом з опозиційними депутатами залишив зал засідань.

29 січня подають у відставку всі заступники міського голови (окрім К. Помазана, який на той час знаходився в СІЗО). У цей же день сесія обирає новий склад заступників мера та новий склад міськвиконкому. Вже 6 лютого подає у відставку голова міської територіальної виборчої комісії (ТВК) Віктор Волонтирець, який обіймав цю посаду протягом кількох років. Як заявив секретар міськради В. Омельченко, ця відставка викликана станом здоров’я голови комісії. Однак, за кілька днів до цього у інтерв’ю газеті “Панорама” сам В. Волонтирець стверджував, що ТВК планово готується до проведення виборів, і на питання щодо можливості його відставки сказав, що не збирається цього робити.

12 лютого 2003 року член Сумського міськвиконкому і народний депутат Олександр Царенко був обраний спочатку заступником, а потім – виконуючим обов’язки міського голови на період до обрання нового мера міста. Його попередник, Борис Борисов склав з себе повноваження, пробувши на цій посаді (теж в. о.) два тижні, і став звичайним заступником. Олег Соколов, один із лідерів прогубернаторської “більшості” в міськраді, хоч і стримано, але досить впевнено говорив про О. Царенка, як про “появу яскравої особистості Сумщини як в господарчому, так і в політичному плані”. А новопризначений секретар міськради Володимир Омельченко сказав, що не знає чи вітати п. Олександра, чи співчувати у зв’язку зі складною ситуацією з міськими боргами. Хоча, всім стає ясно: в місті вже відбувся переділ влади, принаймні на рівні виконавчих структур.

Ситуацію потроху прояснив сам О. Царенко, повідавши, що 14 лютого цього року він написав заяву про вступ до СДПУ(о). Реакції від Аграрної партії України, від якої він висувався до Верховної Ради на виборах 2002 року, так і не надійшло. Такий розвиток подій звів нанівець надії голови обласної організації СДПУ(о) Ігоря Тесленка на керівництво містом.

Свій вибір Олександр Царенко прокоментував так: “Я тут жодної користі для себе не знаходжу і не бачу зовсім. У мене, як у людини, практично все вирішено. Я розумію, що це важка ноша, але хтось же повинен це робити”. Цікавими виявились і його перші PR-кроки.

По-перше, він озвучив ідею створення Сумського національного університету, під дахом якого об’єдналися б всі вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації Сум. Для цього народними депутатами Петром Писарчуком і Олександром Царенком 15 січня 2003 року було ініційовано перевірку Української академії банківської справи, до процесу якої залучився навіть Сергій Тігіпко. Він піддав м’якій критиці будівельні проекти Академії і висловився за економніше витрачання бюджетних коштів. А це вже був закид Анатолію Єпіфанову, який досі залишався оплотом ліберальних методів організації навчального процесу в місті, і був уособленням (вже майже недієвої) опозиції до теперішнього обласного керівництва.

Більше того, він вважається близьким другом Віктора Ющенка і “фокус фігурою” політичного блоку “Наша Україна” на Сумщині. Пізніше, зусиллями ректорів сумських вузів, від цього “прожекту” Міністерство освіти відмовилося, але наказом по Національному банку України від 24 лютого 2003 року Анатолій Єпіфанов був звільнений з посади ректора УАБС.

По-друге, Олександр Царенко спробував перенести методи управління Сумським національним аграрним університетом (почесним ректором якого він залишається) на всіх сумчан. Його фразу: “Хто не буде працювати на місто, той нам не потрібен”, – багато хто сприймав, тримаючи в руках кирку, якою змушені були рубати кригу ледве не всі бюджетні установи міста. Хоча область вже й так два роки поспіль лідирує в Україні за обсягом виконаних громадських робіт.

18 лютого про своє бажання взяти участь у виборах міського голови Сум заявив лідер партії “Яблуко” Михайло Бродський. При цьому, він висловив сподівання, що буде єдиним кандидатом від опозиції. Натомість, у сумських опозиційних партій ця ідея не викликала ажіотажу: тоді Сергій Клочко висловився досить жорстко, заявивши, що М. Бродський – кандидат непрохідний.

21 лютого 2003 року сталася подія, яку справді можна назвати резонансною: пізно ввечері четверо невідомих металевими прутами жорстоко побили Володимира Лаврика – керівника обласної організації Християнсько-народного союзу та лідера фракції “Наша Україна” у міській раді. В. Лаврик отримав черепно-мозкову травму і потрапив до реанімації. Йому було зроблено складну операцію, після чого переведено до нейрохірургічного відділення. На зустрічі з соратниками по блоку “Наша Україна” в лікарні В. Лаврик сказав, що його побиття – політичне замовлення, що й до цього йому неодноразово погрожували, зокрема, депутати міськради Петро Дяченко та Михайло Борц.

26 лютого Володимир Стретович, голова парламентського Комітету по боротьбі з оргзлочинністю та корупцією, виступаючи на засіданні прес-клубу в Сумах, заявив, що Володимира Лаврика було побито на наступний день після того, як політрада “Нашої України” розглядала його як ймовірного кандидата від опозиції на посаду міського голови, і цей напад можна розцінювати саме як політичний.

Але, як би там не було, на початку березня Володимир Лаврик в інтерв’ю вже згаданій газеті “Панорама” сказав буквально наступне: “Підтримую нинішнього в. о. мера Олександра Царенка. Я поважаю його як політика та людину, на виборах ми будемо виступати єдиною командою, оскільки у нас є домовленість про співпрацю. Свою кандидатуру я виставлю лише в тому разі, якщо Царенко не буде балотуватися”. Ця заява була з величезним подивом сприйнята всіма опозиційними силами, оскільки В. Лаврик до цього був відомий як непримиренний противник донецької кадрової експансії в Сумській області, а народний депутат О. Царенко – спільний ставленик Володимира Щербаня та СДПУ(о). Пізніше стало відомо, що за кілька днів до цього делегація від “прощербанівської більшості” відвідала В. Лаврика у лікарні і мала з ним тривалу бесіду.

25 березня на брифінгу начальник обласного управління міліції Микола Плеханов заявив, що версія політичного побиття Володимира Лаврика є маловірогідною.

 

Особливості формування виборчих комісій

26 лютого депутати міськради прийняли рішення про призначення нового керівництва міської територіальної виборчої комісії. Головою ТВК було призначено Валентину Скудко. Також до складу комісії увійшов помічник губернатора Вадим Риков. Представники обласних політичних партій від опозиції поставили під сумнів законність обрання нових членів виборчкому.Попередній кошторис витрат для роботи 116 виборчих дільниць – на оплату праці 250 тимчасово звільнених працівників, друк 240 тис. бюлетенів і запрошень на вибори, витрати на канцтовари було передбачено у розмірі 300 тис. грн.

18 березня міська ТВК закінчила реєстрацію партій та громадських організацій, які висловили бажання взяти участь у виборах міського голови Сум. Таких виявилося 23 організації (19 партійних і 4 громадські): Народний рух України; Християнсько-народний союз; Комуністична партія України; Народно-демократична партія; “Вперед, Україно!”; Соціалістична партія України; Демократична партія України; “Батьківщина”; Соціал-демократична партія України (об’єднана); Партія промисловців і підприємців України; Українська народна партія, Ліберальна партія України; “Трудова Україна”; Українська соціал-демократична партія; “Жінки за майбутнє”; Аграрна партія України; Українська партія справедливості; Партія регіонів; Партія зелених України; Союз жінок-трудівниць “За майбутнє дітей України”; “Центр соціально-економічного розвитку України”; Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів); Українська соціал-демократична молодь.

Подібно тому, як театр починається з гардеробу, вибори починаються з формування дільничних виборчих комісій. Отже, 3 квітня виконком Сумської міської ради прийняв рішення про утворення дільничних виборчих комісій по виборах Сумського міського голови. Практично всі комісії були сформовані з кандидатур, запропонованих зборами виборців трудового колективу закладу, в якому знаходиться дільниця. До складу кожної ДВК було включено лише по 2-3 представники від партій та громадських організацій. Кандидатури від партій та громадських організацій увійшли до керівництва лише двох дільничних комісій. Всього в їх роботі прийняли участь 751 особа по Зарічному району, 689 – по Ковпаківському. Із загальної кількості учасників (1440 осіб) тільки 76 (!) були представниками політичних партій – красномовний приклад ролі партій в політичному житті міста. СДПУ(о) представляло 16 осіб, Аграрну партію – 12, біля десяти “штиків” виставили Ліберальна партія та КПУ.

Ще цікава деталь. До складу комісій увійшло не менше 250 осіб, які мають безпосереднє відношення до Сумського національного аграрного університету: доценти, старші наукові співробітники, коменданти гуртожитків, молодші лаборанти і навіть завідувачі вузівської аптеки та поліклініки. Можна з іронією відноситися до СНАУ як до кузні кадрів для виборчих комісій, однак цифри вражають (а принагідно ще раз нагадаємо, що О. Царенко є почесним ректором цього навчального закладу). Тим паче, що інші сумські вузи залишились далеко позаду.

 

Кандидати

З 19 березня по 2 квітня ТВК проводить реєстрацію кандидатів від партій, громадських організацій та зборів виборців. За цей період зареєстровано три кандидати:

– Клочко Сергій Володимирович, 1958 р. н., член СПУ, депутат міськради, колишній секретар міської ради, висунутий Соціалістичною партією;

– Лаврик Володимир Борисович, 1947 р. н., член ХНС, депутат міськради, лідер фракції “Наша Україна” у міській раді, висунутий Християнсько-народним союзом;

– Царенко Олександр Михайлович, 1950 р. н., член СДПУ(о), народний депутат України, перший заступник (та в. о.) міського голови Сум, почесний ректор Сумського національного аграрного університету, висунутий трудовими колективами Аграрного університету, АТ “Селмі”, АТ “Сумбуд”, міської дитячої лікарні та школи №15.

На засіданнях 7 та 8 квітня ТВК зареєструвала кандидатами на посаду міського голови м. Суми:

– Михайловського Володимира Вікторовича, 1954 р. н., члена НДП, президента Сумського обласного благодійного фонду правоохоронних органів “Співдружність”, висунутий НДП;

– Соколова Миколу Олександровича, 1948 р. н., члена ЛПУ, першого заступника голови Сумської облдержадміністрації, самовисування;

– Добровольського Юрія Володимировича, 1946 р. н., позапартійного, заступника голови Сумської обласної ради, самовисування;

– Омельченка Володимира Павловича, 1959 р. н., члена ЛПУ, секретаря Сумської міської ради, самовисування.

Таким чином, на посаду Сумського міського голови було зареєстровано 7 кандидатів: 2 – члени Ліберальної партії України, по одному – СДПУ(о), Соціалістичної партії України, Християнсько-народного союзу та Народно-демократичної партії України, один позапартійний.

Після завершення реєстрації кандидатів влада в Сумах змінилася в черговий раз.

9 квітня на засіданні міськради секретар Володимир Омельченко зачитав депутатам заяву Олександра Царенка, в якій останній просив про відставку з посади виконувача обов’язків міського голови. Офіційною причиною називалося його бажання зосередитися на законодавчій роботі у Верховній Раді. Натомість, місцеві оглядачі коментували подібний крок дещо інакше. Після неодноразових заяв опозиції в українському парламенті про позбавлення депутатського мандату голови Сумської обласної державної адміністрації Володимира Щербаня, голова Верховної Ради Володимир Литвин нарешті подав позов до суду на ряд нардепів, в тому числі й на Сумського губернатора.

У квітні Олександр Царенко мав реальний шанс отримати мандат на управління областю, якби на той час були готові певні домовленості між СДПУ(о) та групою Володимира Щербаня.

 

Опозиція та проблема єдиного кандидата

Логіка місцевої опозиції багато в чому диктувалася загальнополітичною ситуацією в країні і затвердженими в Києві домовленостями про співпрацю між опозиційними партіями.

Від самого початку виборчої кампанії ідея про висунення єдиного кандидата від опозиції видавалась досить привабливою. Таким кандидатом міг стати Михайло Бродський, якого висунула його рідна партія “Яблуко”, але через відсутність підтримки штабом “Нашої України” був змушений відмовитися. Відтак, залишалися місцеві політики – Володимир Лаврик (ХНС) і Сергій Клочко (СПУ).

Перший, ще до прийняття остаточного рішення штабом “Нашої України”, вже вів активну агітацію, використовуючи при цьому “бренд” блоку, а також розповсюджував “Лист до виборців”, де Віктор Ющенко закликав підтримати саме його. Другий, щось подібне надрукував у щотижневій партійній газеті “Позиція”, яка стала чи не єдиним “вікном у світ” для місцевого осередку СПУ.

Проблему висунення спільного кандидата вирішили після двох соціологічних досліджень, проведених у Сумах “Українським демократичним колом” на замовлення обох штабів. За результатами, Сергій Клочко посів перше місце (18%^[2]), Володимир Лаврик – друге (14%), а Володимир Омельченко – третє, з суттєвим відставанням (8%). Тож, вибір опозиції впав на першого. Себто, зняття В. Лаврика та підтримка С. Клочка всією “четвіркою” майже гарантували б перемогу останньому.

На наш погляд, чи не найбільшою проблемою виборчого процесу стала затягнута у часі невизначеність “Нашої України” щодо узгодженої кандидатури. 6 травня Володимир Лаврик зустрічався з В. Ющенком та Р. Безсмертним і отримав від них лист підтримки, а згодом політрада блоку підтримала кандидатуру Сергія Клочка. Все це тільки сприяло поглибленню недовіри між штабами обох кандидатів. В результаті, В. Лаврик просто проігнорував рішення політради блоку, що дало підстави Сумській обласній організації партії “Реформи й порядок” ініціювати позов до суду за незаконне використання символіки блоку політичних партій “Наша Україна”.

Здавалося б, немає нічого поганого в тому, що “Наша Україна” надає підтримку лідеру власної фракції у Сумській міськраді. Однак, деякі зміни у поведінці В. Лаврика, його тотальна присутність (порівняна хіба з В. Омельченком) у місцевих “прощербанівських” ЗМІ, повний розрив з С. Клочком давали підстави вважати, що кандидат грає у чужу гру. І не важливо, свідомо він пішов на цей крок (в чому переконана більшість місцевих опозиціонерів), чи його використовували “втемну”. Факт залишається фактом: основна місія В. Лаврика на виборах міського голови Сум – забрати максимальну кількість голосів від С. Клочка.

Але як би там не було, експеримент із висуненням єдиного кандидата від опозиції на посаду мера Сум закінчився у місцевому суді Зарічного району у четвер, 15 травня. До суду на С. Клочка подала Сумська територіальна виборча комісія. Вона вимагала визнати неправдивими чотири факти з біографії кандидата. Суд його “спіймав на брехні” тричі.

Перший факт – С. Клочко не вказав у декларації про доходи в розмірі 50 грн., які він вніс до статутного фонду Сумського фонду соціального захисту молоді “Молодість”. Тобто надав “свідомо неправдиву інформацію про себе”, бо поставив риску у графі “вклади у банках та інші активи”.

Другий факт стосується історій звільнення С. Клочка з місцевих органів влади. У агітаційних матеріалах він вказував, що в 1999 році його звільнили з посади начальника управління Сумського міськвиконкому “за політичні погляди на вимогу нового керівництва області” (тобто Володимира Щербаня). Суд вирішив, що це не відповідає дійсності, і погодився з позицією виборчкому: “Підставою для звільнення була особиста заява С. Клочка, в якій він просив звільнити його за власним бажанням. І в його заяві не сказано про політичні погляди та про вимоги нових керівників області”.

Третій пункт – С. Клочко написав, що з посади секретаря Сумської міськради його зняла “прощербанівська депутатська більшість”. Суд знову став на бік виборчкому: “Твердження Клочка є заздалегідь неправдивим, бо, згідно з довідкою міськради, в Сумській міськраді прощербанівської фракції не утворено”.

Якщо вже політичні метафори, риторику та стиль промов розглядати з точки зору формальних юридичних ознак, то це вже забагато для місцевої політичної культури.

 

Голосування, зловживання і порушення

16 травня, у п’ятницю, Володимира Щербаня прийняв Леонід Кучма. Як стверджує прес-служба Президента, говорили вони про соціально-економічний стан у регіоні та про політичну реформу. В області економічні показники зростають, хоча перед цим В. Щербань, як повідомляв його адвокат, звертався до Л. Кучми із проханням про звільнення з посади голови облдержадміністрації, щоб не втратити депутатський мандат.

Таким чином, вибори у Сумах продовжили сумну традицію вирішення результатів виборів адміністративним шляхом. Можемо констатувати, що вибори міського голови Сум були далекими від загальноприйнятих стандартів демократичних виборів. Звичайно, привід для скасування реєстрації Сергія Клочка не є суттєвим і дане рішення безперечно мало політичні мотиви. Факти подання С. Клочком до комісії “недостовірних даних” не є такими, що могли б вплинути на весь виборчий процес.

Протягом виборів були зафіксовані інші порушення демократичних стандартів, що стосувалися формування дільничних комісій, ведення передвиборчої агітації та процедури голосування. Моніторинг показав, що переважна більшість місцевих ЗМІ надавала перевагу у висвітленні діяльності лише кільком кандидатам. При чому, це стосувалося як комунальних, так і приватних ЗМІ.

Занепокоєння викликає факт повторного друку бюлетенів безпосередньо в ніч перед виборами. Територіальна виборча комісія мотивувала таке рішення тим, що низка дільничних комісій почала ставити на існуючих бюлетенях штамп “вибув” біля прізвища Володимира Лаврика (!), стосовно якого суд також виніс рішення, що він надав недостовірні дані в декларації про прибутки, хоча це і не призвело до скасування його реєстрації. Певна кількість бюлетенів була зіпсована, хоча ТВК не давала дільничним комісіям вказівки проставляти відповідні штампи (!). Нові надруковані бюлетені не мали жодного ступеню захисту і друкувалися на звичайному папері, а в день виборів їх підвозили вже після початку процедури голосування.

Численні порушення мали місце під час процесу передачі протоколів і бюлетенів від дільничних до територіальної виборчої комісії. Часто пакети з бюлетенями не були опечатаними у відповідності до чинного законодавства; сам процес передачі проходив у приміщеннях, куди не допускалися спостерігачі та журналісти. Все це дає підстави сумніватися у відсутності фальсифікацій саме на цьому етапі виборів.

 

Результати виборів на посаду міського голови м. Суми
(18 травня 2003 року)

	тис. чол. (або у %)
Загальна кількість виборців	237,013
Отримали бюлетені	110,498
Взяли участь у голосуванні	110,196	(46,5%)
Бюлетені, визнані недійсними	5,516	(5,19%)
Юрій Добровольський	5,729	(5,2%)
Володимир Лаврик	20,347	(18,46%)
Володимир Омельченко	63,653	(57,76%)
Не підтримали жодного кандидата	14,751	(13,39%)

 

Висновки

Слід відзначити, що на відміну від виборчої кампанії 2002 року, коли тиск на волевиявлення громадян міста був просто шалений, ця кампанія пройшла без особливого ажіотажу з дуже простих причин.

По-перше, на рівні областей режим дуже вдало контролює опозиційних кандидатів, ефективно використовуючи адміністративний ресурс і досягаючи певних успіхів. У Сумській області на рівні регіональних еліт опозиція вже не має можливостей вигравати вибори. За таким витисненням опозиції з регіонів проглядається загальноукраїнська тенденція. На думку Вікторії Підгорної з Центру соціально-політичного проектування, – це початок формування відвертого олігархічного корпоративізму, коли поєднання бюрократії і крупного монополістичного навколодержавного бізнесу сприяє формуванню режиму, який використовує специфічні способи рекрутування в свої ряди нових членів.

Нових людей просто знімають з виборів, а владу в органах місцевого самоврядування отримують люди другого рангу після тих, хто давно цю владу має. Простіше кажучи – це їхні консультанти і помічники. Але, на жаль, їх політична кар’єра не має жодного відношення до виборних процедур, що передбачають відкриту й чесну конкуренцію і рекрутування нової еліти через політичні партії та публічні канали, як це повинно відбуватися відповідно до європейської політичної традиції. Складається враження, що це стало вже якоюсь матрицею, яка передається із регіону в регіон, під назвою “Як треба перемагати опозицію, що протиставляє владному ресурсу ресурс суспільної довіри”. Більше того, чим вищий у кандидата рейтинг, тим гірше ж для нього.

По-друге, опозиція, навіть за наявності більш-менш відкритих виборів, дуже далека від того, щоб їх виграти. Вона не має потужних розкручених регіональних лідерів, що не потребували б великих фінансових витрат для перемоги і легко долали бар’єр адмінресурсу.

Голова Сумської обласної ради Марк Берфман на засіданні обласного прес-клубу 30 квітня 2003 року, що проходив під загальною темою: “Як громадяни можуть залучатися до прийняття місцевих рішень?”, дещо прояснив ситуацію щодо політики обласної влади відносно місцевого самоврядування. Своє несприйняття Олександра Андронова та його команди, що працювала з ним протягом багатьох років, він пояснював відсутністю у цих людей стратегічного плану розвитку міста на найближчу перспективу. Зокрема, особливу увагу приділив занедбанню центральної частини міста, яка була оголошена історичною пам’яткою, що передбачало заборону на розбудову там магазинів, кафе, розважальних закладів тощо. Це, в свою чергу, повинно приносити користь місту через наповнення міського бюджету. Для красномовності Марк Абрамович порівняв Суми з Полтавою, яка, за його словами, обігнала Суми років на 5-7 саме через розумне використання комунальної власності, вирішення транспортних проблем, облаштування місць для масового відпочинку тощо.

Підсумовуючи вищесказане, хочу наголосити, що ні сама передвиборча кампанія, ні результати виборів міського голови Сум не стали ні для кого несподіванкою. В тому, що 100-відсотковий успіх для влади буде забезпечений, ніхто і не сумнівався. Для нас же, в принципі, цікавим виявився сам контекст виборчого процесу. В Сумах завершився ще один етап того, що політологи називають “генеральною репетицією виборів-2004”.

А чи будуть зроблені уроки з чергового програшу опозиції чи ні – покаже час.