Уряд Віктора Ющенка було сформовано наприкінці грудня 1999 року. За Програму діяльності Уряду “Реформи заради добробуту” 6 квітня 2000 року проголосував 261 народний депутат. Після затвердження Програми діяльності за Конституцією України Верховна Рада протягом року не мала права висловлювати Уряду недовіру.

Жоден з попередніх урядів, не зважаючи на вимоги Конституції, не звітував перед парламентом за підсумками річного виконання власної програми діяльності. Звіт Уряду Ющенка щодо виконання Програми діяльності відбувся у вищому законодавчому органі держави 17 квітня 2001 року. Після його обговорення Верховна Рада внесла до порядку денного 7 сесії Постанову про відповідальність Кабінету Міністрів (“за” — 252 голоси).
26 квітня за проект резолюції Верховної Ради України про недовіру Кабінету Міністрів проголосували 263 народних обранця (Див. Додаток), тобто майже стільки ж, скільки й рік тому схвалило урядову Програму. Але фракційна конфігурація схвалення і недовіри — різна.

Парламентський аспект відставки Уряду

Послідовні противники Уряду Ющенка — комуністи, які не голосували за Уряд Ющенка у 2000 році, і лідер яких – Петро Симоненко – вніс проект постанови про недовіру Уряду. Їх підтримали фракції, які рік тому ініціювали створення некомуністичної парламентської більшості. Вони позиціонують себе як пропрезидентські, а їхні опоненти вважають їх олігархічними. У даному разі, голосуючи заодно з комуністами, вони проявили себе як антиурядові фракції парламентської більшості. Це насамперед – СДПУ(о), “Демократичний союз”, “Трудова Україна”, “Яблуко” і “Регіони України”, частково їх підтримали фракції НДП і ПЗУ, а також майже половина позафракційних.

Разом з тим, інша частина колишньої парламентської більшості — фракції, які увійшли до більшості через підтримку не стільки Президента, скільки Прем’єр-міністра і Уряду. Це фракції НРУ, УНР, “Реформи-Конгрес” і “Батьківщина”. Під час урядових голосувань до них приєдналася фракція “Солідарність”. Фракція Соціалістичної партії показово утрималась, не бажаючи бути причетною до повалення Уряду.

З початку роботи нинішнього складу Верховної Ради кожна реструктуризація парламенту супроводжувалась укрупненням або подрібненням фракцій і депутатських груп, створених на основі бізнес-інтересів. Спочатку це були НДП, СДПУ(о), ПЗУ. Потім, поступово, виникали “Відродження регіонів”, “Батьківщина”, “Трудова Україна”, “Солідарність”, “Регіони України”, “Демократичний союз”.

Показово, що від початку роботи 6-ї сесії Верховної Ради (5 вересня 2000 року) до звіту Уряду загальна кількість депутатів антиурядових фракцій зросла на 14 осіб, в той час як депутатів проурядових фракцій стало на 16 осіб менше.

Звертає на себе увагу і збільшення кількості позафракційних депутатів, що в ситуації загострення політичного протистояння може означати небажання окремих депутатів обмежувати себе зобов’язаннями перед колегами по фракції з огляду на ту чи іншу позицію фракції по відношенню до Уряду.

Паралельно йшов процес створення політичних партій, покликаних виконувати функцію публічних надбудов над фінансово-політичними групами. Непартійна депутатська група “Відродження регіонів” припинала своє існування. На її базі утворилися фракція партії “Демократичний союз” та депутатська група “Регіони України”. Остання об’єднує частину парламентського представництва новоствореної Партії регіонів (голова партії — Микола Азаров). Іншу частину депутатів цієї партії об’єднує раніше створена депутатська група “Солідарність”.

Показово, що ідеології партій, утворених на основі груп економічних інтересів, не мають жодного значення, так само як і думка власних партійних мас. Під час прийняття рішення мають значення лише неафішовані бізнес-інтереси і продиктовані ними залаштункові домовленості. Саме цей аспект діяльності олігархічних партій і фракцій, а також їх сателітів (у даному випадку комуністів) особливо яскраво проявився під час політичної дискусії щодо відставки Уряду в парламенті й поза ним.

Противники Уряду дуже своєрідно мотивували негативну оцінку діяльності Кабміну і Прем’єр-міністра. Після загальних фраз про падіння добробуту людей за рік діяльності, були названі й реальні причини конфлікту з Урядом Ющенка. Вони стосувалися, перш за все, “недостатнього” кадрового представництва фінансово-політичних груп, неможливості їх впливу на прийняття економічних і бюджетних рішень, незалежної політичної позиції Прем’єра у справі Гонгадзе і “касетному скандалі”. І, найголовніше, зростаючий авторитет Віктора Ющенка в суспільстві та можливість його участі в наступних президентських виборах зробили комуністів, прогресивних соціалістів і олігархів союзниками у боротьбі проти спільного конкурента. Виходячи з цього, можна говорити про збіг інтересів ідеологічно різних політичних сил, позиції яких у даному питанні збіглися як в економічному, так і в політичному аспекті.

Суспільний аспект відставки Уряду Ющенка

За даними соціологічного опитування Інституту політики (Див. Додаток), яке було проведено напередодні звіту Уряду, його прихильниками вважали себе 35% громадян країни, 15% – його супротивниками, а 27% були байдужими до Уряду (інші не визначилися). Відповідно серед киян – 52% прихильників, супротивників – 10%, байдужих – 29%. Зростання економіки у 2000 році 31% українців назвали заслугою саме Уряду В. Ющенка, 14% наполягали на тому, що основний внесок у це належить попереднім урядам, а 55% не змогли дати відповіді. Серед киян 45% вважають це заслугою Уряду В. Ющенка, а 11% – попередніх урядів.

Населення України, подібно до жителів столиці, авторитет особисто Прем’єр-міністра оцінює вище за авторитет самого Кабінету Міністрів, а роботу В. Ющенка – вище за роботу очолюваної ним “команди”. Наприклад, прихильниками Уряду В. Ющенка назвали себе 52% киян, а самого В. Ющенка – 63%. Проте у населення всієї країни ці показники у середньому на 10-12% менші ніж серед жителів столиці.

Діяльність В. Ющенка на чолі Уряду позитивно оцінюють 43%, негативно ж у два рази менше – 22%. Жителі столиці, відповідно, – 63% позитивно та 15% негативно, тобто більш як у чотири рази менше.

Діяльність Кабінету Міністрів із реалізації Програми “Реформи заради добробуту” позитивно оцінили 23% опитаних, стільки ж – негативно, а 35% взагалі нічого не чули про таку Програму (інші не визначилися). У Києві позитивно оцінили Програму 34%, негативно – 23%, не знають про таку Програму – 34%. Порівнюючи результати по Києву та країні в цілому, мусимо констатувати, що стосовно програми “Реформи заради добробуту” кияни, незважаючи на помітно більшу насиченість інформаційного простору, виявилися не більше обізнаними за решту населення.

Хоча третина населення зміни на краще пов’язує із діяльністю нинішнього Кабміну, проте лише 13% погоджуються із судженням, що реалізація Програми “Реформи заради добробуту” вже сьогодні дозволила підвищити рівень життя таких людей (серед киян таких 16%), а 42% із цим не погоджуються (у цьому питанні кияни налаштовані навіть критичніше – 56%). Досить скептично громадяни ставляться й щодо перспектив. Принаймні із судженням про те, що “реалізація Програми “Реформи заради добробуту” у найближчі рік-два дозволить підвищити рівень життя таких людей, як Ви”, погодилися 18% (серед киян 29%) опитаних, не погодилися – 32% (серед киян 36%, інші не визначилися).

Принципове значення мала позиція громадян стосовно продовження діяльності нинішнього Кабінету Міністрів. Так 43% респондентів переконані, що Верховна Рада під час звіту Кабміну в квітні повинна була підтримати його та оцінити діяльність Уряду позитивно (кияни – 65%), а 19% (серед киян 14%) вважають, що цю діяльність необхідно було оцінити негативно, а Верховній Раді рекомендувати Президентові відправити його у відставку.

Якщо розглянути питання щодо позитивної чи негативної оцінки діяльності Уряду прихильниками різних політичних сил, можна стверджувати, що, ініціюючи вотум недовіри Уряду та виступаючи за відставку В.Ющенка, лідери, насамперед, таких партій як “Яблуко”, СДПУ(о), “Трудова Україна”, “Демократичний союз” не відображають настроїв рядових членів та прихильників своїх партій. Як бачимо з таблиці ініціатори відставки Прем’єра вступають у серйозні суперечності з позицією більшості прихильників своїх партій. Для прикладу, 71,4% прихильників “Яблука”, чи 67,7% прихильників СДПУ(о) визначилися стосовно позитивної оцінки діяльності Уряду та необхідності продовжити термін перебування Віктора Ющенка на посаді Прем’єр-міністра.

Не менш цікавим за партійний є регіональний вимір підтримки Уряду. Підтримка Уряду В.Ющенка найвища на заході країни, де майже три чверті опитаних висловлюються за позитивну оцінку його діяльності Верховною Радою. Вона поступово зменшується у напрямку сходу і півдня, де лише кожний третій опитаний підтримує Уряд. Проте на сході та півдні зростає не частка противників Уряду, а частка тих, хто не має усталеної думки щодо нього, – таких тут половина.

На запитання: “Невдовзі Верховна Рада заслуховуватиме звіт Уряду. На Вашу думку, чи має Верховна Рада позитивно оцінити роботу Уряду і підтримати його, або ж негативно оцінити роботу й рекомендувати Президенту відправити його у відставку?” були отримані наступні відповіді:

Отож, як засвідчили результати загальнонаціонального опитування в Україні вперше за роки незалежності з’явився Уряд, який мав досить високий рівень суспільної підтримки. Не менш важливим є те, що кількість тих, хто позитивно оцінює діяльність Уряду значно переважає кількість тих, хто відноситься до нього негативно. Значна частка тих, хто не визначився, дає підстави говорити про недостатню поінформованість громадян щодо діяльності Уряду загалом та конкретних його соціально-економічних ініціатив та проектів.

В цілому можна твердити, що громадська думка визначила своє ставлення до Уряду як позитивне і вважала, що відповідне рішення мала прийняти й Верховна Рада.

Зовнішньополітичний аспект відставки Ющенка

Від самого початку своєї діяльності на посаді Прем’єр-міністра Віктор Ющенко сприймався як єдина політична фігура, здатна отримати фінансову підтримку Заходу або принаймні домовитися з міжнародними фінансовими установами про відстрочку і реструктуризацію державного боргу. Віктор Ющенко справді сприймався як сучасний проєвропейськи налаштований публічний лідер, який започаткував новий стандарт політичної поведінки і політичної культури. Однак, не слід забувати, що за наявної системи влади не Прем’єр, а Президент визначає характер і спрямованість зовнішньої політики держави.

У геополітичному значенні можна говорити про те, що і комуністи, і олігархи на сьогоднішній день — це політичні сили, для яких євразійський вибір є більш природній, ніж європейський. У комуністів цей вибір пов’язаний з ідеологією, а у олігархів — з характером їхньої повсякденної діяльності. Їхні спроби працювати на європейському економічному ринку, як правило, закінчувалися невдало. Проти деяких олігархів порушили карні справи і вони стали в принципі невиїздними на Захід. Тому їх бізнес тісно пов’язаний із співпрацею з російськими фінансово-політичними групами, азійським бізнесом або з офшорними кампаніями і є пристосованим до пострадянської тіньової економіки і корупції. Різні фінансові експерти кажуть про те, що за час перебування Ющенка на посаді Прем’єр-міністра прибутковіть у тіньовій сфері зменшилася від 400% до 100%.

Останнім часом зміцнення державно-монополістичного капіталізму і мілітаризації економіки Російської Федерації дозволяє олігархам використовувати на свою користь всі гілки влади для підвищення сили і впливовості своїх фінансово-політичних монополістичних об’єднань. Саме в цьому контексті слід розглядати останній напередодні відставки візит Віктора Ющенка до Москви, під час якого вирішувалося питання про квоти на постачання українських труб до Росії. Російська Федерація сьогодні не приховує бажання посилити вплив російських державно-монополістичних структур в українській економіці через приватизацію українських підприємств за російським сценарієм або просто через передачу української власності Росії за державні борги.

Якщо українські мас-медіа, які стояли на антиурядових позиціях, критикували Уряд за все одразу, то російські напівдержавні мас-медіа спрямували свою інформаційну політику на те, щоб позиціонувати Віктора Ющенка як проамериканського і антиросійського політика.

Натомість держави Заходу до останнього апелювали до Президента, натякаючи на необхідності збереження реформаторського курсу України.

Таким чином, нинішня відставка Уряду вперше відбулася в умовах геополітичного протистояння. Зацікавленість внутрішніх і зовнішніх політико-економічних груп інтересів у відставці чи збереженні Уряду Ющенка була безпрецедентною в новітній історії України.

Передвиборчий аспект відставки Уряду

У політичному значенні комуністи сьогодні демонструють незацікавленість у відстороненні від влади Леоніда Кучми, оскільки їх влаштовує статус єдиної легальної, за визначенням влади, опозиції в парламенті, що дає можливість лобіювати певні економічні та кадрові питання напередодні парламентських виборів. Вони сьогодні не готові до дострокових президентських виборів, оскільки не мають сильного кандидата і розуміють, що в разі дострокових виборів вірогідніше переміг би Віктор Ющенко. А це абсолютно не вписується в їхню політичну стратегію.

Подібні позиції й в олігархічних партій. Вони не мають своїх сильних кандидатів в президенти, і співпраця з Леонідом Кучмою, незважаючи на деяке напруження у відносинах з ним, їх влаштовує.

Разом з тим, наближення парламентських виборів диктує необхідність призначення такого Уряду, в якому Прем’єр був би людиною, яка спрямує фінансовий, інформаційний і адміністративний ресурси на підтримку “партій влади” і проти “неофіційної” опозиції. Для Президента краще, якщо Верховна Рада так і не зможе обрати нового керівника Уряду. В цьому випадку він призначить виконувача обов’язків, який за Конституцією не матиме права до нових виборів виконувати обов’язки Президента в разі його відставки. Але повноваження для забезпечення виборчої кампанії партії влади йому цілком можуть бути надані.

Президенту в ситуації, яка склалася, не потрібен сильний Прем’єр-міністр, якого підтримала б більшість парламентарів, і який би міг зайняти досить самостійну позицію під час парламентських виборів. Йому необхідний союзник, який допоміг би йому сконструювати наступний парламент таким, який би гарантував йому статус Президента і “спокійне життя” і не допустив би дострокових президентських виборів або процедури імпічменту до закінчення повноважень у 2004 році.

(Стенограма тридцять першого Засідання
Верховної Ради України 17 квітня 2001 року)

БРОДСЬКИЙ М. Ю., фракція партії “Яблуко”.

Шановний Іване Степановичу, шановні народні депутати, шановний Уряд.

Партия “Яблоко” заявляет: Украине не нужны такие реформы. Украине нужны перемены.

Кстати, на счет тех людей, которые сейчас томятся на улице. Я обращаюсь к инициаторам этого движения, что можете уже раздать людям деньги, пусть идут домой отдыхают.

Украине нужны перемены, поэтому Украине не нужны не только кадровые перемены, но и перемены политические, и экономические. Партия “Яблоко” и лично я за три года в парламенте трижды пытался отправить правительство Пустовойтенко в отставку. И на третий раз это удалось.

Да, я буду голосовать за отставку правительства Ющенко! Почему? Потому что, к сожалению, я не вижу реального улучшения жизни людей и не вижу перемен. Повторюсь: стране надоели так называемые реформы, страна жаждет перемен и не имеет значения под какими флагами, под каким названием приходят в правительство люди, которые кроме себя лично не могут обогатить никого.

Хватит чиновникам обогащать себя, давайте обогатим наш народ!

Правительство Лазаренко и Пустовойтенко вывели нашу страну на третье место в мире по уровню. Усилиями наших премьеров, в том числе и нынешнего, в списке самых бедных государств Украина заняла почетное последнее место.

Что мы увидели за год и 3 месяца, в течение которых работает сегодняшнее правительство? Это обман, будто это правительство Ющенко. Посмотрите на министров. 80 процентов из них работало в правительстве Пустовойтенко, 50 – в правительстве Лазаренко, 30 – в правительстве Звягильского, остальные – это горе-реформаторы, которые привели нашу страну к высокой инфляции, к высоким ценам, тому, что она была ограблена.

Как я могу верить Премьеру, который повышает пенсии старикам на 10 гривен, при этом заявляя, что для членов правительства можно приобретать автомобили, которые стоят не более 500 тысяч.

Как я могу верить Премьеру, который в известном заявлении трёх называет фашиствующей ту самую оппозицию, которая собирает подписи в его поддержку. Смотрите на эти подписи и задумайтесь, что вы делаете.

Как я могу верить Премьеру, который после требований Верховной Рады об отставке силовиков, так и не подал представление об этом.

Кстати, Соловков до сих пор работает главой таможни и все как будто забыли, что Верховный Совет высказал вотум недоверия этому человеку.

Как я могу верить Премьеру, который в телеэфире СТБ безвольно лепечет: “Папа я тебя люблю”, думая при этом и говоря про Президента Украины.

Сколько можно говорить о решении каких-то государственных задач, когда не решены главные задачи реальной сегодняшней жизни людей не улучшается.

Людей не интересуют непонятные вещи, их интересует только одно – бюджет своей семьи.

Я не вижу решения экономической задачи в стране при не решении главного вопроса – о повышении реальной заработной платы и пенсии. И не на 10-12 гривен, а в 2, 3, 5 раз. Мы не хуже поляков, не хуже россиян, не хуже других стран, которые одновременно с нами стали на путь перестройки, ухода от тоталитарного общества, от страны, где государство диктует свои законы, а не человек.

А теперь о налогах. Правительство довело ситуацию в стране со сбором налога до полного абсурда. Правительственная программа предусматривала снижение налогового бремени, путем снижения как таковых налогов на доходы всех украинских граждан.

Главное, что ожидали от Правительства, это снижение налогового бремени и в первую очередь подоходного налога. Мы ни разу не видели Виктора Андреевича на этой трибуне, требующего и убеждающего депутатов снизить ставку подоходного налога, что реально увеличивало бы на Украине зарплаты и пенсии на 30 процентов, как это произошло в России.

Мы утверждаем, что наша концепция взимания налогов противоположна концепции Правительства, и нас беспокоит тот факт, что для поддержания своей концепции Правительство использует запрещенные методы, и, в первую очередь, механизм взимания налогов и налоговые проверки как способ уничтожить частного предпринимателя.

Опыт многих развитых стран уже неоднократно подтверждал – меньше налогов на производство и труд, меньше жестокости во взаимоотношениях государства и налогоплательщиков, меньше текущих государственных расходов и больше капиталовложений в государственную структуру. Это реальный путь к росту экономики, к росту количества рабочих мест и, таким образом, к увеличению налоговых поступлений в Государственный бюджет.

Таков наш, партии “Яблоко” и парламентской фракции “Яблоко”, рецепт на каждый день для роста благосостояния граждан Украины и развития экономики страны.

Наша концепция заключается в том, чтобы граждане платили налоги государству за те услуги, которые оно им предоставляет. При этом право правительства просить о выплате налогов должно исходить от граждан, которые разрешили ему это делать.

Правительство Ющенко поступает диаметрально противоположно. Жить при таком правительстве, может, и возможно, но выжить без малого 50 миллионам украинских граждан нельзя. Значит, нужно либо заменить правительство, либо заменить без малого 50 миллионов украинских граждан.

Помните, в первые месяцы после своего назначения Вы, Виктор Андреевич, неоднократно заявляли, что правительственные органы должны находиться на службе у народа, а не наоборот. Но как-то постепенно вы стали забывать, что это не народ служит Вам, а Вы народу.

А если правительственные чиновники, в том числе и Вы, Виктор Андреевич, не могут добросовестно работать на свой народ, что нынешнее правительство и сумело нам...

(Оплески)

Людей, которые будут понимать, что они просто менеджеры, которым мы поручили управлять Украиной, и никто больше, и будут служить нам, как положено, и будут помнить, что налоги платятся государству за то, чтобы оно обеспечивало нормальную жизнедеятельность населения и производства, и что если налоги составляют треть от заработанного, это еще терпимо; если половину, – это уже воровство. Но, если, как сегодня, превышает две трети заработанного, – это уже грабеж.

Мы утверждаем, что по доброй воле мы, граждане нашей страны, заключили контракт с нашим правительством, чтобы развивать и жить в мире и согласии, мы верим в наше государство, главной задачей которого является защита прав наших граждан и гарантия их выполнения. Внутри нас выработана норма естественного права, которая говорит нам, что мы платим налоги справедливо, но это должны быть справедливые налоги.

Я говорил раньше и повторю еще раз: правильные налоговые ставки создают честных налогоплательщиков, неправильные порождают “азаровщину”. То есть новому правительству, а я верю, что оно станет новым уже в ближайшее время, нужно начинать с правильных налоговых ставок.

И последнее. Справедливости ради следует сказать, что нынешнее Правительство - это не столько вина Виктора Ющенко, сколько его беда. Мы отправим сейчас это Правительство в отставку, потому что оно не смогло быть эффективным и не смогло быть дееспособным. Проблема Ющенко не в том, что он плохой, а в том, что ему не удалось сформировать команду, не удалось стать дееспособным и самостоятельным Премьером. Поход в оппозицию, Виктор Андреевич, отрезвляет. Хватит заботиться лишь о себе, нужно поработать для Украины. Спасибо.

КОСТЕНКО Ю. І., фракція Українського народного руху.

Шановні колеги депутати, вельмишановна українська громада, що прийшла під стіни Верховної Ради захищати демократичний вибір України! Безглуздість самої постановки питання про відставку Уряду Ющенка можна продемонструвати, навівши лише декілька прикладів.

Перше. Давайте згадаємо, що успадкував Уряд Ющенка від своїх попередників. Стан економіки найбільше характеризує універсальний показник, яким є виробництво валового внутрішнього продукту. За роки незалежності ВВП в Україні скоротився майже на 60 відсотків. Лише за один рік Уряд Масола, екс-комуніста, добився у лапках падіння ВВП в 1994 році на 22,9 відсотків.

Або ж візьмемо стан соціальної сфери. Починаючи з 1995 року, уряди, які очолювали екс-прем’єри Марчук, Лазаренко, Пустовойтенко, з року в рік стрімко нарощували мільярдні заборгованості щодо виплат пенсій, заробітної плати та допомоги бідним.

Стан енергетики у грудні 1999 року перед призначенням Ющенка Прем’єр-міністром, запаси вугілля на теплових електростанціях знизилися до катастрофічної межі і становили всього-навсього 1,2 мільярди тон. А на атомних електростанціях практично повністю було відсутнє ядерне паливо.

Уряд Ющенка успадкував майже повністю зруйноване сільськогосподарське виробництво, бо лише з 2 роки мудрої, в лапках, аграрної політики Кабінету Пустовойтенка, коли товарне зерно продавали трейдерам за 30-40 доларів за тону при собівартості 70 доларів за тону і світовій ціні понад 120 доларів за тону, нанесла така політика виробникам цієї продукції збитків понад 850 мільйонів доларів.

Або ще одне “досягнення” попередніх урядів – це величезна фінансова піраміда державних боргів, яку започаткував Кабінет Марчука в 1995 році, яка в 2000 році загрожувала Україні повним фінансовим банкрутством. Ось коротко головні показники стану економіки та соціальної сфери Української держави наприкінці 1999 року. І тому не дивно, що черги на вибухонебезпечне крісло Прем’єра півтори роки тому не було, як не дивним було рішення Президента запропонувати, до речі, вперше це крісло представникові демократичних сил, бо лише людина патріотична та державницька могла взятися тоді за цю майже безнадійну справу – справу проведення реформ задля добробуту пересічної людини праці.

Те, що зробив для України перший демократичний Уряд Ющенка всього за один рік сумлінної праці, перевершило самі сміливі та оптимістичні сподівання. Судіть самі. Згідно із завданнями, які містяться у посланні Президента Верховній Раді і на основі чого розроблена Програма “Реформи задля добробуту”, планувалося у 2000 році збільшити ВВП на 1-2 відсотки. Реальне ж зростання цього показника за рік роботи Уряду Ющенка склало 6 відсотків, тобто втричі більше, ніж завдання. Швидкими темпами відновлюється виробництво, створюються нові робочі місця, регулярно виплачуються пенсії, заробітна плата, соціальна допомога.

Врешті-решт, відбулося головне – люди вперше почали вірити, що влада, нарешті, згадала і про свій зубожілий народ. І тепер комуністи і олігархи вимагають відставки саме цього Уряду, який добився таких величезних результатів.

Фракція УНР констатує, що такі дії різних за своєю ідеологією, проте таких близьких щодо свого антиукраїнського коріння сил, можна охарактеризувати, як політичну війну проти власної держави та власного народу. Лише так можна назвати це судилище над Урядом.

Нам зрозуміло, чому об’єднали свої зусилля ці політичні сили, бо заможне життя народу - це політичний кінець комуністичної міфології, яка існує лише в бідних державах, а демократія, тобто влада народу, припиняє подальше існування олігархічної системи, тобто влади небагатьох, яку витворили екс-комуністи в Україні.

Фракція Українського народного руху також стверджує, що безпрецедентне втручання Росії у внутрішні справи України свідчить лише про одне - демократичні здобутки Уряду Ющенка відкривають нашій державі шлях до європейської інтеграції, що притирічить інтересам великодержавних шовіністів.

І останнє. В ситуації, яка склалася, фракція звертається до Президента із вимогою не допустити політичної розправи над Урядом Ющенка. Згадайте, адже переважна більшість виборців у 1999 році підтримала Вашу демократичну програму та європейський вибір України, а не симоненківський комунізм та диктатуру вічно старшого брата. І саме Ваші виборці прийшли сьогодні під стіни Верховної Ради не лише захистити Уряд Ющенка, а й демократичний вибір України. Вони вимагають від усіх нас поважати волю народу, бо влада, яка йде проти свого народу, приречена. А Вам, Вікторе Андрійовичу, фракція бажає лише одного - витримки, бо за вами народ, який вас підтримує. Дякую.

(Шум у залі. Оплески)

ПАВЛОВСЬКИЙ М. А., фракція “Батьківщина”.

Шановний Іване Степановичу, шановні члени Уряду, колеги, журналісти! Перш ніж зробити оцінку діяльності Уряду, а оскільки все пізнається в порівнянні, то я хочу дуже коротко нагадати про успіхи попередніх урядів і на цьому фоні оцінити діяльність цього Уряду.

Я хотів би сказати, що найгірші результати мав Уряд Леоніда Даниловича Кучми, який спричинив світовий рекорд України з гіперінфляції – 10 тисяч 256 відсотків. І Леонід Данилович пішов у відставку, так і не справившись з гіперінфляцією.

А всі разом попередні уряди нанесли Україні такі збитки – це втрата 75 відсотків економічного потенціалу, це майже в 2 рази більше ніж за роки Другої Світової війни. І цей результат має свої наслідки. В нашій державі ствердились, опанували в політиці, економіці кримінальні олігархи, вони виросли із завбазів, завскладів, але тепер вони ствердились в нашій державі і, бачите, сьогодні 20 сімей-кланів володіють 80 відсотками національного багатства України. Їм цього мало! Вони кажуть: дайте нам ще порулити. Щоб ще пограбувати народ України.

І як наслідок цього ми маємо, з іншого боку, геноцид українського народу: 3 мільйони вимерло, 82 відсотки за межею бідності, йде в цілому деградація українського суспільства. Україна вже має ознаки колоніальної країни.

Ну, і сьогодні ми маємо таку особливість. Оці ж кримінальні олігархи переходять від класичної формули ринку “гроші-товар-гроші” до схеми “гроші-влада-гроші в квадраті”. Оце сьогодні ми відчуваємо.

Звичайно, все те, що скоїли попередні уряди, не міг за один рік виправити ніякий Уряд, в тому числі, й Уряд Ющенка. Хоч цей Уряд вперше за роки незалежності не злякався назвати свою програму “Реформи заради добробуту”. Це мета, вона не повністю вирішена, але вона поставлена.

Уряду взагалі, я хочу сказати, важко працювати, бо на нього тиснуть з усіх сторін, з одного боку – кримінальні олігархи, з другого боку – Президент. От дивіться, маємо Послання Президента України. Це як головні завдання для Уряду, а в цьому Посланні на 2001 рік аж три помилки, з точки зору науки, одна з них негайно вступити в СОП для того, щоб Україна назавжди втратила свій ринок, бо вона не готова для цього.

З другого боку, тут є твердження, що в Україні сьогодні сприятлива ситуація політична. І третє помилкове твердження, пожвавлення виробництва, яке досягнуто завдяки діяльності Уряду Ющенка, названо це, що це вихід з кризи. Це зовсім не так.

Тому, цей Уряд дійсно не досягнув максимально можливих результатів, які могли б бути на рівні 20-30 відсотків. Чому? Бо йому заважали весь час кримінальні олігархи, а от Ви, шановні колеги комуністи, замість того, щоб боротися з кримінальними олігархами, починаєте підтримувати тих, хто заважає діяльності Уряду, який має правильну мету.

Цей Уряд, зробив сім правильних кроків з точки зору економічної науки, з них більша частина належить Юлії Тимошенко. А в чому ж вина сьогодні Уряду Ющенка? А вина сьогодні його полягає в тому, що це перший Уряд, який реально економічними методами почав боротися з тими, хто аплодує, з кримінальними олігархами. Ви розумієте, 9 мільярдів гривень, це ж Вам не тисяча доларів. За тисячу доларів вбивають, а за 9 мільярдів гривень, які не попали в офшорні зони, що робити, відправити Уряд у відставку, і саме на тому енергоринку Уряд показав, як треба діяти, а сьогодні кажуть, що це не так.

В 11 разів збільшилися проплати, шахтарі й енергетики вперше побачили, що таке гривня, і вони вдячні цьому Урядові.

Тому я звертаюсь до всіх: якщо ми думаємо про Україну, то давайте не будемо лякатись, не будемо продаватись, бо, як сказав поет-патріот Борис Олійник: “Якби нас в чергове всіх не перекупили, ми б Вас, маман, їй-бо не продали!”

Тому давайте, дійсно, будемо патріотами України. І я закликаю і тих, хто стоїть за стінами Верховної Ради: здолайте страх, проявіть мужність, будьте патріотами! Ви можете втратити прихильність кримінальних олігархів, але Ви отримаєте довіру народу! Дякую за увагу.

СИМОНЕНКО П. М., фракція Комуністичної партії України.

Шановні колеги! Наша фракція не голосувала за цей Уряд, за його програму. Ми ще рік тому попереджали, що її здійснення не забезпечить виведення України з глибокої системної кризи, не вирішить нагальних гострих проблем, які постали перед нашим суспільством.

Українська економіка відкинута на кілька десятиліть назад внаслідок здійснення нав’язаного Заходом курсу, так званих, реформ, які продовжує і Уряд Ющенка.

Про яку стабілізацію, про яке піднесення можна сьогодні говорити, якщо майже 40 відсотків підприємств торік знизили обсяги виробництва, а кожне сьоме взагалі не працювало?

Якщо валовий внутрішній продукт більше як на 2/3 формується за рахунок експорту енергойомкої продукції сировинно-добувних галузей чорної і кольорової металургії, хімічної промисловості, коли рівень інфляції значно перевищує, як прогнозований її рівень, так і офіційні цифри зростання ВВП промислового і сільськогосподарського виробництва, якщо криза неплатежів ще більше загострилася, а дебіторська і кредиторська заборгованість досягли катастрофічних розмірів.

Основні виробничі фонди перебувають у критичному стані практично у всіх галузях народного господарства, включаючи найважливіші системи життєзабезпечення. Це стосується і озброєння нашої армії. Цими проблемами, які все більше загострюються, Уряд практично не займається, про що й засвідчив у своєму звіті Прем’єр-міністр Ющенко.

В Україні втрачені цілі галузі економіки. Фактично знищено цивільний морський флот. На останньому диханні цивільна авіація. Бездіють і руйнуються потужні тваринницькі комплекси, птахофабрики. Галузева структура вітчизняної економіки стала ще більш спотвореною, притаманною колоніальним країнам. Лише втративши елементарну об’єктивність, можна говорити сьогодні про соціальну спрямованість діяльності Кабінету Міністрів. Заборгованість з виплати пенсій дійсно в основному погашена. Це добре. Зменшилася заборгованість заробітної плати. Однак вона ще сягає майже 4,6 мільярдів гривень і понад 6 мільйонів працюючих на великих і середніх підприємствах заробітну плату і тепер вчасно не отримують. Та головне полягає в тому, що погашення заборгованості здійснювалося на порушення закону, без індексації, хоча гривня за цей час знецінилася майже вдвічі. Отже, наших людей ще раз пограбовано. Лише на пенсії як мінімум на півтора мільярда гривень. Та народ, доведений до жебрацького стану, радий хоч якійсь копійчині. Обіцяне підвищення заробітної плати працівникам бюджетної сфери не компенсує населенню витрат, викликаних катастрофічним зростанням цін на хліб, інші продовольчі товари, непродовольчі вироби і особливо тарифів на житлово-комунальні, транспортні та інші послуги.

Наступна приватизація системи обленерго, яку на вимогу Заходу уже цей Уряд проводить, призведе до підвищення тарифів на електроенергію мінімум на 15-20 відсотків, що неодмінно потягне за собою зростання цін на всі товари і послуги. Реальна заробітна плата і торік знизилися. Більшість громадян не мають можливості сплачувати за електроенергію, житлово-комунальні послуги. Зростає заборгованість населення, яка перевищила 6 мільярдів гривень, зростає безробіття, незадовільно вирішуються проблеми працевлаштування молоді. Уряд не забезпечив повного надання грошової допомоги бездітним сім’ям, інших соціальних виплат, житлових субсидій, не спромігся профінансувати в повному обсязі видатки на соціальний захист, охорону здоров’я, освіту, культуру і мистецтво. Водночас, значно перевищені заплановані видатки на утримання виконавчої влади. Уряд намагається переконати співгромадян, що він постійно піклується про народ. Від урядовців не почуєш, що так звані реформи здійснюються за рахунок соціальних факторів, тобто за рахунок пограбування трудящих, що проблема бідності стала в Україні найгострішою соціальною проблемою. Між іншим, перевищення смертності над народжуваністю за один лише минулий рік склало 400 тисяч громадян, а наслідком соціально орієнтованої політики Уряду є те, що в Україні посилюється епідемія туберкульозу.

Ще раз наголошую: всі гострі проблеми в економіці Уряд вирішує не за рахунок її підйому, а за рахунок позбавлення соціально найбільш вразливої категорії трудящих, ветеранів війни і праці, захисників Вітчизни встановлених законом пільг. А в цей час в минулому році врожайність на рівні 1940 року, поголів'я худоби зменшилося ще на 10-15 відсотків.

І останнє. Нинішній Уряд не тільки відверто заявляє, а й хизується тим, що в своїй діяльності вони керуються вимогами МВФ. Продовжуючи таку реформаторську політику, а саме про це говориться у звіті Уряду, було б недалекоглядно і небезпечно, бо це загрожує подальшим закріпленням напівколоніального статусу України і остаточною втратою нею економічної незалежності та державного суверенітету.

Тому фракція комуністів, виходячи з конституційних норм, внесла на розгляд Верховної Ради проект резолюції про недовіру Кабінету Міністрів України, очолюваному Ющенком, за наслідками його ж звіту. Я маю надію, що підтримають й інші депутати. Дякую за увагу.

МОРОЗ О. О., фракція Соціалістичної партії України.

Шановні колеги, виступати від фракції соціалістів і селян “Лівий центр” на перший погляд найлегше. Ми не підтримували кандидатуру Прем'єра, не голосували за його Програму і проект бюджету. У нас були на те причини, а час, що минув, підтверджує загалом правильність нашої позиції. Підтверджується і аналіз звіту Уряду. Можна було б навіть пожартувати, що ми гості на чужому святі. Проте, ми не гості і справи, що тут обговорюються, нас стосуються безпосередньо, та й свята ніякого немає.

Учора я був на своїй батьківщині в Таращанському районі, не розповідатиму про відомі речі, бо таке побачите скрізь в Україні: занепад, деградація, розвал, пустка, одне слово – біда. Вражає статистика. За три останні місяці в маленькому районі народилося 70 дітей, померло 290 чоловік. На одні уродини по 4-5 похорон. Про це мені розповідав товариш, котрого звільнили з посади головного лікаря за те, що він був моїм референтом, а потім звільнили з посади заступника головного лікаря, бо не дав оббрехати себе у справі Гонгадзе.

Чи пов’язані між собою деталі: занепад економіки, вщент зруйнований соціальний захист, страшні тенденції в демографії, переслідування порядних людей? Тут все тісно переплетено.

Лиховісне керівництво державою без жодних орієнтирів і перспективи, злочинство як елемент управління, бандитське переслідування тих, хто не мовчить, тупе, зле і фарисейське. І ми, Вікторе Андрійовичу, – хто більше, хто менше – теж частина цього обличчя.

Коли чуєш Ваші коментарі щодо листа “трьох”, бачиш Вас на великодніх службах у відомій компанії, так і хочеться запитати: “З ким ви зв’язалися?”. І на що розраховують ті, зокрема, в опозиції, хто ставить на Вас? Їхня надія – ілюзія чистої води, тим паче, що Ви ні разу ніде не заявили про свою незгоду з політикою Президента в енергетиці, аграрній, комунальній, іншій сферах життя.

Вас, Вікторе Андрійовичу, тому, просто немає чим захищати. Пригадуєте, при вашому призначенні фракція соціалістів Вам пропонувала: відмовитеся від нерозумних тез, деяких тез вашої програми - і ми, можливо, Вас підтримаємо. Прем'єр повинен опиратися на проурядову більшість, а не більшість пропрезидентську. Пропрезидентська більшість, та ще збита докупи специфічним способом, – аномалія. Вона може призначати Прем'єра, але завтра ж стане його знімати, бо вона - інструмент диктатури, а не елемент демократії. Бо такою більшістю, як у Верховній Раді тепер, хизуватися можуть хіба що політичні невігласи. І це вам теж говорилося при призначенні.

Ви до пропозицій соціалістів не прислухалися. Тепер справджуються прогнози півторарічної давності. Адже Президент Вас призначав, щоб зняти. Це знали всі з самого початку, і слова Кучми про довіру Вам - зрозуміле усім лукавство. Одне, чого він хоче, – щоб звільнення було зроблено руками Парламенту, бо прагнення його, таке таємне прагнення, теж залежне: він у діях своїх давно не самостійний, як не самостійною все більше стає і наша держава.

В тому сенсі не наше обговорення щось важить і не позитивні аргументи щодо Уряду: повернення злиденних пенсій, скорочення зовнішнього боргу, деякі макроекономічні показники, більша прозорість енергетичного ринку, певне скорочення бартеру і так дальше. Кому це все потрібно? У цій грі ходять з більших козирів: інтереси столичних чи регіональних кланів, доступ до бюджетних потоків і стратегічного майна та землі, східні та західні зовнішні фактори, виконання функцій Президента при достроковому припиненні повноважень глави держави. Оце і є суттєві аргументи справжньої міжкланової розборки, якими б високими політичними мотивами їх хто не прикривав.

Ще раз підкреслюю, все вирішується не тут. Який із приведених аргументів переважає, ми побачимо завтра ввечері, коли відповідна команда даватиметься керівникам, ну, звичайно ж самостійних фракцій: “Демсоюзу”, СДПУ(о) разом із “зеленими” та “трудовиками”. Але що команда буде не волею Президента, а інтерпретацією іншої волі, то тут сумнівів немає, бо таку маємо державу, таку владу, такі державні інтереси. Імітувати при цьому якусь позицію – це все одно, що давати згоду на арешт Лазаренка або Жердицького після того, як з високого благословення вони покинули Україну. Тепер фарс повторюється.

Одне, що вдалося ініціаторам інтриги, в котрій всі ми беремо участь, вдалося трохи відволікти суспільну увагу від обставин вбивства Гонгадзе та інших фактів злочинств, задокументованих майором Мельниченком. Стільки гвалту чуємо про офіцера, а ми ж пропонували Генпрокуратурі, і Мельниченко сам пропонував порушити кримінальну справу за фактом прослуховування кабінету Президента. Ні, – чули у відповідь: “Ложь и фальшь”. А тепер раптом про державну таємницю заговорили. Про яку? Хабарі, корупція, матюки, яка ж це таємниця? Це влада у нас така, здатна на злочинство.

Я пропускаю один абзац, у текст він не піде. І хочу сказати, що це були інтриги з відставки Уряду, не цим треба займатися зараз. Питання довіри-недовіри – це другорядні речі. Все те, що стосується організації державного життя, процедури імпічменту, виборів, референдумів, стратегічного планування розвитку держави, забезпечення в ній законності на основі Конституції, засад демократії та інтересів людини – оце, бо...

А відносно оцінок. Звичайно, стосовно проголошених намірів Уряд працює незадовільно. А хто задовільно, запитаємо: Парламент? Послухайте УТ-1. Одна радість: Президент у нас гарно трудиться, денно і ночно, самовіддано і невтомно, талановито і прозірливо бореться із американським, російським і власним слідом. Саме тому щорік краще живуть наші люди і щороку міняються уряди.

ЗАЄЦЬ В. В., фракція Соціал-демократичної партії України (об’єднаної).

Шановні колеги! Шановна Президія! Хочеться відступити від логіки того виступу, який бачився на початку сьогоднішнього сесійного дня, а поділитися деякими враженнями, які виникли уже сьогодні від перебування, як у сесійній залі, так і поза нею, бо мав необережність, а можливо велике бажання послухати те, що відбувається на вулиці. Так от, враження двоякі. На вулиці відбуваються вибори парламентські, президентські, звучать прізвища і ніяк означити, як “де жавю”, уже на сьогоднішній день не доводиться. Хоча це, м’яко кажучи, не відповідає ні політичним реаліям, ні чинному законодавству.

І зовсім інше враження щодо тих процесів, які відбуваються в сесійній залі. Можна, звичайно, відгороджуватися від цього, а можна і ні, Вікторе Андрійовичу, бо ми розуміємо, що інша сторона, якби задалась такою метою, могла б зібрати не 3,5 мільйони підписів, а значно більше, і це були б підписи не проти Ющенка, а проти того життя, яким сьогодні об'єктивно багато людей невдоволені. Але і те, і інше, породжуючи й інше враження, я вам скажу, глибокого подиву, сорому і розпачу.

Я вам скажу чому. Я не знаю, як можна говорити про відкритість політики, на яку так сьогодні посилається багато фракцій, прізвищ не буду називати представників, щоб не породжувати реплік, і поряд з тим бачити той політичний цинізм, який має місце.

Я не знаю, як можна захищатися члену моєї фракції Іщенку, якого “неолігарх” Сергій Терьохін від якого має захищати Прем'єра олігарха вже Іщенка, тому що немає аргументів з цього приводу. І прикро за те, що спостерігаємо тут театр, але це театр абсурду, породжений фракцією Руху по відношенню до “Яблуко” і так далі.

А тепер по суті до Віктора Андрійовича, який пропонував вишукати форму взаємних стосунків між Парламентом і, скажімо, Урядом рівно, як і з Адміністрацією Президента. Вікторе Андрійовичу, іншої форми немає – це солідарна відповідальність і рівно як за ті успіхи, про які ви сьогодні говорите, а їх значно менше, так і за ті недоліки, яких значно більше. Чому ж ми так сором'язливо про них замовчуємо? І звичайно жоден народний депутат, жодна політична фракція тут не має монополії на правду і я не хочу вислуховувати тих звинувачень, Вікторе Андрійовичу, які прозвучали і на мою адресу, бо ви сьогодні необережно, відповідаючи на запитання депутата Чобота, сказали, що всі, хто проти Ющенка, сьогодні виступають проти України, проти народу. Вибачте мене, я директор школи і я сьогодні маю право на ті речі, які буду говорити. Так от, щоб робити оцінку діяльності Уряду, я хотів би нагадати, що таких сприятливих умов, які мав Уряд Ющенка, маючи підтримку і від Президента, і від парламентської більшості, проголосованої Програми Уряду. Це був не просто карт-бланш, а це був статус недоторканності. Чи скористався Уряд цим статусом? На моє глибоке переконання, ні. І можна сьогодні намагатися або не намагатися переводити в політичну площину стосунки Парламенту і Уряду, але це з Вашого мовчання, Вікторе Андрійовичу, парламентська більшість, яка була продержавницькою і розкололася на дві – на проурядову і пропрезидентську – і від цього нікуди діватися. Це за Вашого мовчазливого споглядання Уряд став предметом розбрату і сьогодні відбувається те саме, що почалося в листопаді місяці і цього заперечити неможливо.

Але і речі, які носять чисто професійний характер у Вашій оцінці. Ви знаєте, найголовнішим, на що б ми мали звернути увагу, є те, що Уряд мав спрямувати свою діяльність на забезпечення стабільного економічного зростання. І іншої оцінки як неприйняття податкового кодексу тут бути не може, це ще одна стратегічна помилка поряд з тими, які ми вже говорили. То виникає питання поряд із цим. Коли ми приймали бюджет і коли пішли на скорочення всяких пільг і фізичним особам, і юридичним особам у мене виникає великий подив з приводу того, що після прийняття Державного бюджету за оцінками Рахункової палати знову ці пільги пішли і при чому для тих структур, які не мали на них сподіватися. Це комерційні банки, це високорентабельні підприємства. І саме з податку на додану вартість бюджет не отримав значних коштів приблизно в 6 разів більше, ніж міг їх отримати.

За браком часу я можу тільки тезу вже говорити. Шановний Вікторе Андрійовичу, звичайно, великої критики заслуговує той блок питань, які мають відношення до соціальної сфери і до тих гарантій. І спростувати цей висновок не може навіть та погашена заробітна платня і ті мізерні заробітні плати у їх зростанні, бо видаються вони за рахунок інфляційних коштів, за рахунок скорочення робочих місць і зростання безробіття. І все це є правдою, Вікторе Андрійовичу.

Через те сьогодні фракція соціал-демократів, яка спирається на 200 тисяч своїх членів партії, яких ви рахуєте всіх олігархами, звичайно, що є не так, і ми зв’язані рішенням цієї партії, цієї фракції, що оцінити роботу Уряду, звичайно, незадовільною і ініціювати всіма парламентськими методами відставку Уряду. Дякую за увагу.

ПИНЗЕНИК В.М., фракція партії “Реформи і порядок” – “Реформи-Конгрес”.

Шановний Іване Степановичу, Вікторе Андрійовичу, депутати і члени уряду! Неможливо зрозуміти і сприйняти логіку того, що відбувається в останній час навколо Уряду. В більшості країн світу політики раді бути причетними до позитивних змін в суспільному житті. Українські політики мали б бути задоволені подвійно. Після тривалого, затяжного періоду спаду українська економіка другий рік підряд демонструє добрі темпи зростання. Україна позбулася такого ганебного явища, як борги перед пенсіонерами, іншими категоріями бюджетних працівників. Зроблено кілька добрих кроків у поліпшенні пенсійного забезпечення. Підвищені зарплати в бюджетних сферах. Є всі передумови, щоб зробити додаткові, до уже зроблених, кроків в цьому напрямі, в цьому році. Замість реальної можливості дефолту ми стали свідками стабільної національної валюти.

Ми вперше зіткнулися з явищем довіри хоча б до одного аспекту української політики – економічної політики. Свідченням цього є не тільки підтримка Прем’єра в усіх регіонах України, не тільки мільйони підписів громадян на підтримку Уряду, не тільки тисячі співвітчизників, які прийшли сьогодні підтримати свого Прем’єра – найяскравішою ознакою довіри є зростання вкладів громадян в банківську систему України, з початку діяльності Уряду вони зросли майже на 3 мільярди гривень, або на 64 відсотки.

Понад 7 мільярдів гривень коштів населення України працює сьогодні на власну національну економіку.

Скажіть, будь ласка, де, в якій країні подібні тенденції ставляться в вину Уряду?

Отримано лише перші паростки, позитивні паростки, але ці паростки легко розтоптати силами тих, хто ставить питання про відставку Уряду, бо в цих сил своя, не зрозуміла нам, простим смертним логіка: одним подавай портфелі, інші кричать про зміну геополітичної орієнтації України, третім треба отримати адміністративний ресурс для наступних парламентських, а потім і президентських виборів.

Але при чому тут звіт Уряду? При чому тут виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів? В розбурханому морі політичних пристрастей останніх місяців Уряд залишався єдиним острівцем стабільності, що дає шанси на продовження не тільки позитивних економічних тенденцій, але й розв’язання проблем гострої кризи влади. А тому у випадку відставки Уряду всю відповідальність за можливі економічні і політичні наслідки повинні взяти на себе сили, що добиваються цієї відставки.

Я не перший рік знаходжусь в політиці, але вперше стикаюсь з таким шаленим політичним цинізмом, брудом, брехнею. Навіть Прем’єра зняти по-людськи не вмієте! Бог Вам суддя! Пробуйте робити свою чорну справу!

УДОВЕНКО Г.Й., фракція Народного руху України.

Шановний Іване Степановичу, шановні учасники Всеукраїнського віче, які зібралися на майдані Верховної Ради!

Фракція Народного руху України хотіла б зазначити, що вперше за 10 років незалежності України Урядові на чолі з Віктором Ющенком вдалося досягти зрушень у соціальній та економічній політиці, про що свідчать об’єктивні економічні показники, а 2000 рік став переломним на шляху до економічного росту.

Уряд показав спроможність працювати на позитивний результат та виконання завдань, поставлених перед ним Президентом України і парламентом, підтвердив визначеність та відкритість своєї політики, спрямованої на забезпечення економічного зростання і підвищення добробуту українського народу, зробив рішучий наступ на тіньовий капітал.

Проте політика Уряду, що отримала широку підтримку серед українського народу, викликала шалену, необгрунтовану критику комуністів та олігархічних угруповань, засобів масової інформації, які відповідно до джерел свого фінансування... Я ще не це скажу, послухайте! Зацікавлені в дискредитації діяльності Уряду, Прем’єр-міністра та України в цілому.

Сьогодні вирують ще небачені в Україні політичні пристрасті навколо Уряду Віктора Ющенка. Зрозуміло, що в ситуації, що склалася, немає сенсу наводити статистику і будь-які аргументи на підтримку виконання Програми Урядом. Політичний процес визрів, усі мали час визначитися, і після голосування стане очевидним, хто хоче миру і добра українському народу, а хто не може стримати свої амбіції і політичне фарисейство. Нам усім іти через рік на вибори. Що Ви, котрі намагаєтесь змести Уряд Ющенка, скажете виборцям. Усі брудні пасквілі на сторінках ваших ЗМІ, впевнений, не переконають людей, які розуміють, хто керується інтересами української держави, а хто з усіх сил пнеться до всеосяжної влади і збагачення, знищення державності.