Олександр Старух,
Олександр Зубченко,
Південноукраїнське агентство соціальних технологій,
м. Запоріжжя

Формальність вибору чи виборчі формальності на Запоріжжі

Результати виборів міського голови Запоріжжя не здивували нікого. Ані того, хто переміг, ані тих, хто програв, ані понад половину запоріжців, яка на виборчі дільниці не прийшла.

Передісторія виборчих перегонів у Запоріжжі виглядала так. У ніч на 22 лютого 2003 року раптово помер міський голова, відставний генерал міліції Олександр Поляк. Про те, що він сильно хворів на серце мешканці міста дізналися тільки після його раптової смерті. Низка загадкових смертей на Запоріжжі за останній рік, викликали суперечливі думки та судження серед мешканців міста.

Олександр Поляк став міським головою у 2000 році, після того як з посади мера достроково пішов Олександр Головко, якому генерал О. Поляк поступився у 1998 році внаслідок “правильних” підрахунків.

Смерть харизматичного керівника регіонального масштабу призвела до стану розгубленості та розчарованості багатьох запоріжців. Головна риса масових настроїв, що панували у Запоріжжі напередодні дострокових виборів – прагнення стабільності, визначеності, продовження справ померлого міського голови з одного боку, а з іншого – зневіра у всіх місцевих політиках і як наслідок зниження загальнополітичної та електоральної активності, слабкий зв’язок із загальнонаціональними соціально-політичними процесами, різке зменшення цінності електоральної участі, зростання значення регіональних референтних угруповань та адміністративних важелів тощо.

Важливим завданням кампанії була необхідність потрапити в образ “продовжувача справ померлого мера” і губернатор очолив комісію з поховання покійного...

Не пройшло і два тижні і вже 5 березня сесія міськради просить Президента Л. Кучму дозволити голові обладміністрації балотуватися на посаду міського голови.

Змагання “районного масштабу” дехто намагався оголосити “проекцією майбутніх президентських виборів”, адже кожен з основних претендентів був підтриманий тією чи іншою загальнонаціональною політичною силою. Проте, якщо із підтримкою на центральному рівні все було гаразд, то місцеві осередки усіх основних політичних акторів проявили величезну гнучкість.

СДПУ(о) підтримувала діючого губернатора і на словах, і на ділі. Проте, народний депутат від області Ярослав Сухий, член СДПУ(о), публічно висловився на користь Володимира Кальцева.

Комуністи не виставили кандидатури проти діючого головного чиновника області. По-перше, Є. Карташов – в минулому секретар Запорізького обкому з ідеології. По-друге, для КПУ в регіоні створено непогані умови. Президентські вибори 1999 року і парламентські 2002 року комуністи виграли з великим відривом.

Проте, і тут Комуністична партія підстрахувалася.. Була створена ситуація штучного розколу – частина парторганізацій міста підтримала В. Кальцева.

Навпаки вийшло із Партією регіонів. Голова обласної організації (до речі член міськвиконкому) Б. Петров публічно підтримав кандидатуру В. Кальцева, обґрунтовуючи своє рішення тим, що маємо дуже доброго голову обласної держадміністрації, який і так на своєму місті. Проте, кілька районів вирішили, що губернатор краще.

Партії, що входять до блоку “Наша Україна”, виявили недостатню консолідацію. Виявилося, що ПРП, яка запропонувала найбільш кваліфіковану кандидатуру на посаду міського голови – народного депутата Петра Сабашука, вимушена була співробітничати із СПУ та “Яблуком” більше, ніж з учасниками блоку. “Наша Україна” дуже довго визначалася із своїм кандидатом, втративши час, який двоє інших претендентів використали повною мірою.

Переходячи до аналізу електоральних настроїв, зазначимо що опитувальні служби, що працювали “під дахом” виборчих штабів широко практикували маніпуляції з результатами опитувань громадської думки, які мали свідчити про неухильне зростання підтримки їх замовників. Крім того, представники груп “Солідарність” та “Разом”, що входять до блоку “Наша Україна”, маючи серйозний вплив на економіку міста, скоріше підтримували В. Кальцева, ніж П. Сабашука.

Дослідження “Південноукраїнського агентства соціальних технологій” свідчать, що найкращі стартові позиції перед початком офіційної агітації були у голови облдержадміністрації Євгена Карташова. За нього на початку травня збиралися проголосувати близько сорока відсотків запоріжців. Значно менше було симпатиків у “срібного” призера минулорічних мерських виборів Володимира Кальцева та кандидата від опозиції (“Наша Україна”, СПУ, БЮТ), народного депутата Петра Сабашука.

Розгортання електоральних симпатій впродовж травня – червня відбувалося за трьома векторами диференціації кандидатів: наближеність до Олександра Поляка, рівень інтересу до передвиборчих програм та проблем, яким приділяли увагу претенденти і відповідність певному іміджево-репутаційному типу.

Можна виділити три хвилі розвитку електоральних настроїв мешканців міста. Перша з них охоплює ідентифікаційний етап виборчої кампанії, на якому внаслідок соціально-психологічних ефектів новизни та первинності сприйняття перевагу отримали Володимир Кальцев та Петро Сабашук, які кількість прихильників яких збільшилась у півтора-два рази. Друга – співпала з аргументаційним та контрагітаційним етапами і супроводжувалася різким зниженням задекларованої електоральної активності. Третя хвиля пов’язана з останньою декадою виборчого марафону та характеризується “зсувом останньої хвилини” (тобто переходом кількох відсотків виборців, які не визначилися на бік лідера електоральних змагань Євгена Карташова).

Більш глибинні висновки можна буде зробити тільки із закінченням комплексу постелекторальних досліджень. Проте, вже сьогодні можна відзначити, що значний вплив на перебіг компанії справили засоби масової інформації.

Ситуація в мас-медіа характеризувалася повним домінуванням діючого губернатора. Можливості кандидатів у використанні ЗМІ в рекламних цілях були нерівними. Близькість Євгена Карташова до владних важелів і вагомих фінансових ресурсів забезпечили йому відчутне домінування в медіа-просторі Запоріжжя.

Найбільший внесок в перемогу губернатора зробила його монополія на найпопулярніший місцевий телеканал “ТВ-5”, що належить групі “Індустриалбанку”.

Інший регіональний телеканал “Алекс”, контрольований керівництвом одного з найбільших підприємств регіону “Мотор-Січ”, залишався відкритим поки з Києва не надійшла пряма вказівка закрити доступ для конкурентів кандидата від влади. Тому останній тиждень на цьому каналі теж пройшов під знаком губернатора. Але навіть відносна відкритість “Алексу” протягом перших трьох тижнів кампанії не могла компенсувати його порівняно низький рейтинг і неповне, неякісне покриття сигналом території міста.

Тотальна присутність Карташова у місцевому телепросторі підсилювались заангажованим втручанням загальнонаціональних каналів. Зокрема, активною пропагандою губернатора, і дискредитацію його суперників займався ведучий програми “Епіцентр” В’ячеслав Піховшек.

На відміну від телеканалів, доступ до яких обумовлювався скоріше політико-адміністративними чинниками, ситуацію з радіо і газетами більшою мірою визначали гроші. Лише кілька друкованих ЗМІ були цілком заангажовані під конкретних кандидатів. Так, редакція одного з видань, яке претендувало на найліберальніше в регіоні, майже в повному складі працювала на Володимира Кальцева. Під Карташова повністю були задіяні газета “Досьє”, раніше контрольована мером Поляком, видання обласної ради “Запорізька правда”, і частково газета “Верже”, керована місцевим бізнесменом Кузенко. При цьому шпальти перших двох видань були цілком закриті для доступу інших претендентів на мерське крісло. В цілому, однак, рейтинг і тираж заангажованих видань значно поступався газетам, що були повністю відкриті для реклами всіх претендентів на мерську посаду. Тому доступ до найбільш тиражних видань області (“Миг”, “Субота плюс”) обумовлювався виключно фінансовими можливостями кандидатів.

Серед факторів впливу на міський електорат деяку роль відігравали безоплатні друковані видання, а також безкоштовні спецвипуски платних ЗМІ, що носили агітаційний характер. Серед перших можна назвати друкований орган партії “Яблуко”, газету місцевих соціалістів “Дзеркало Запоріжжя” (що агітували за П. Сабашука), газету “Горожанин” (агітація за Є. Карташова), серед других – спецвипуски газет “Наше Время плюс” (В. Кальцев), “Придніпровський телеграф” (Є. Карташов), “Шанс” (П. Сабашук). Однак, в зв’язку з низькою довірою виборців до безкоштовних видань, що роздаються на вулицях чи розносяться по домівках, їх можна вважати лише допоміжним інструментом, направленим або на підкріплення інформаційних хвиль, посилення присутності кандидатів в медійному просторі міста, або на злив компромату. Останнім традиційно вже займалося видання “Лица Запорожья”. Серед нових видань компрометуючого характеру слід згадати “Дело чести”, що з’явилося в останній тиждень кампанії.

Можна впевнено стверджувати, що доволі високий результат діючого губернатора на виборах мера був, за великим рахунком, забезпечений тотальною присутністю в телеефірі, що вдало підкріплювалась іншими формами агітації через ЗМІ (розміщення платної реклами в газетах, безкоштовні спецвипуски, пільгова підписка на заангажовані видання, реклама по радіо), іміджевими акціями і різними формами адміністративного впливу на виборців. За обсягами присутності в різних типах ЗМІ інші два лідери гонки П. Сабашук і В. Кальцев значно поступались Є. Карташову.

Із цікавих винаходів кампанії можна виділити “Спеціальний статус міста”, на якому діючий губернатор вдало відсторонився від конкурентів.

Вибори висвітили суперечності, які існують у регіональних елітах. З одного боку, вони продемонстрували ступінь функціональної готовності до президентської компанії, стали тренуванням адмінресурсу для влади і польових структур для опозиційних партій. З іншого – показали диференціацію мотивів електоральної участі та підтримки політичних акторів на муніципальному та загальнонаціональному рівнях.

 

Результати голосування на виборах
Запорізького міського голови
(8 червня 2003 року)

 

Загальна кількість виборців	633807
Кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені	279059
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні	278821
Кількість виборчих бюлетенів, визнаних недійсними	6546
Кількість голосів виборців, які не підтримали жодного кандидата	9670

 

№ п/п	Прізвище, ім’я та по батькові кандидата	Кількість голосів «ЗА»	% голосів «ЗА»
1.	Карташов Євген Григорович	137491	49,32%
2.	Кальцев Володимир Федорович	76549	27,4%
3.	сабашук Петро Павлович	35114	12,6%