Довибори українського парламенту:
влада проти опозиції

Довибори в український парламент, що відбудуться 14 липня 2002 року, продовжують виборчий політичний конфлікт між владою і опозицією.

Під час виборчої кампанії, що завершилась 31 березня 2002 року, в трьох округах на Вінниччині, Дніпропетровщині та Черкащині, перемогли представники опозиції. У в/о №18, що у Вінницькій області, перемогу отримала представник Соціалістичної партії України Світлана Мельник. У в/о №35 Дніпропетровської області та в/о №201 Черкаської області – представники Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» Олександр Жир та Микола Булатецький. Найбільше післявиборчих дискусій тривало навколо результатів в окрузі голови Спеціальної тимчасової комісії Верховної Ради України у справі Г. Гонгадзе Олександра Жира. Його спочатку було оголошено переможцем, але після додаткових перерахунків, таким, хто посів друге місце. Верховний суд України визнав підрахунок голосів на 8 дільницях сфальсифікованим, однак ЦВК не ризикнула назвати Олександра Жира народним депутатом України.

Отже, довиборна кампанія є свого роду другим етапом боротьби влади та опозиції. На першому етапі через вплив на судові інституції влада змогла не програти. Нинішня виборча кампанія повинна нарешті назвати того, хто виграв. Цікавістю цих довиборів є масова участь так званих політичних невдах. Лідери політичних партій, що не подолали 4-х відсоткового бар’єра, та народні депутати України попередніх скликань, що програли в округах, масово перетворилися на політичних туристів, які обрали для себе Черкаси, Нікополь чи Шаргород. Саме вони можуть внести корективи в попередньо нерозв’язаний конфлікт «влада-опозиція». На думку експертів, у Черкасах у протистоянні Миколи Булатецького, якого підтримує «Наша Україна», та Олексія Марченка, якого підтримує «Демсоюз» та обласна державна адміністрація, кращі шанси у першого. Тому можливе сприяння влади меншому для неї злу – Наталії Вітренко. Всі решта визначних і знаних українських політиків, що зійшлися в цій своєрідній політичній братській могилі на Черкащині, скоріше за все повернуться до Києва ні з чим.

Логіка боротьби за депутатство на Дніпропетровщині є суттєво іншою, оскільки практично ніхто із відомих політиків не ризикнув балотуватися в 35 окрузі. Тут дії влади теж зрозумілі. Проти Олександра Жира виставляється кілька сильних кандидатів – Віктор Драчевський, Олександр Коваль, Костянтин Лященко та Алла Малая, з яких через застосування різних механізмів повинен залишитися лише один.

На Вінниччині в боротьбу двох Мельників: Світлани Мельник від СПУ та Петра Мельника з НДП можуть втрутитися нові учасники виборчих перегонів у 18 окрузі. На  сьогодні найбільшу активність серед них проявляє голова партії «Єдина родина» Олександр Ржавський.

Серед імовірних варіантів боротьби проти опозиційних кандидатів експерти називають дострокове зняття з передвиборної гонки, або зрив діяльності тих виборчих комісій, де гірші результати матимуть кандидати від влади.

За будь-яких обставин із суспільно-політичної, правової та моральної точки зору беззаперечними фаворитами на довиборах залишаються невизнані владою переможці парламентських виборів 31 березня 2002 року Світлана Мельник, Олександр Жир та Микола Булатецький. Саме вони зберігають найбільші шанси поповнити лави парламентської опозиції у Верховній Раді України 4-го скликання.