Європейський Вибір:
огляд травневих виборів 2002 року

Останній виборчий сезон у Європі змушує говорити про цілком визначену тенденцію: європейці дедалі більше голосують за праві або й ультраправі партії. Травневі вибори 2002 року у Франції та Голландії, де ультраправими було досягнуто небувалих успіхів – найкраще ілюструють цю тенденцію. У Франції кандидат від ультраправих – Жан-Марі Ле Пен – вперше в історії П’ятої Республіки вийшов у другий тур президентських виборів. Причому в цьому турі він зійшовся також із політиком правого спектру – чинним президентом Франції Жаком Шираком.

Республіка Франція

У другому турі президентських виборів 5 травня 2002 року президент Франції від правого Союзу за республіку Жак Ширак отримав 81.9% голосів виборців, таким чином зберігши за собою посаду глави Французької держави. Його головний опонент – правий політик Жан Марі Ле Пен – набрав 18.9% голосів виборців. Варто зауважити, що в першому турі виборів Жак Ширак набрав лише 19.88%, тоді як Ле Пен отримав 16.86%. Сенсацією першого туру став програш кандидата від Соціалістичної партії Ліонеля Жоспена, результат якого становив лише 16.18%, і вихід у другий тур ультраправого політика Ле Пена.

Загалом же результати першого туру були такими:

Ліві:

Ліонель Жоспен (Соціалістична партія) – 16,18%;

Арлетт Лагульєр (Робітнича боротьба) – 5,72%;

Жан-П’єр Шевенмен (Республіканський вибір) – 5,33%;

Олівер Безансенот (Революційна Комуністична ліга) – 4,25%;

Робер Х’ю (Комуністична партія) – 3,37%;

Крістіан Таубіра (Радикальна ліва партія) – 2,32%;

Даніель Глюкштейн (Робітнича партія) – 0,47%.

Праві:

Жак Ширак (Союз за республіку) – 19,88%;

Франсуа Байруа (Союз за французьку демократію) – 6,84%;

Ален Маделін (Ліберальна демократія) – 3,91%;

Крістін Бутін (незалежний центрист) – 1,19%.

Крайні праві:

Жан Марі Ле Пен (Національний фронт) – 16,86%;

Бруно Мегре (Національний республіканський рух) – 2,34%.

Решта:

Ноель Мамере (Зелені) – 5,25%;

Жан Сан-Жосс (Полювання, рибалка, природа, традиції) – 4,23%;

Корін Лепаж (незалежний еколог) – 1,88%.

Однак, варто наголосити, що ліва ідеологія все ще залишається популярною у Франції. Всі разом ліві кандидати зібрали близько 38% голосів виборців. Варто відзначити й максимальну «стелю» популярності ультраправих у 19%, що є механічною сумою електоратів обох ультраправих кандидатів. Нині уряд очолив теж представник правих – лідер Ліберальних демократів.

У Сенаті (верхній палаті парламенту) найбільшу фракцію має правий Рух за Республіку, у Національній Асамблеї найбільшу фракцію поки що мають соціалісти. Парламентські вибори повинні відбутися в червні 2002 року, і саме на них буде прояснено політичні та ідеологічні симпатії французів, дещо затуманені втручанням ультраправих у бійку за найвище крісло в країні.

Республіка Ірландія

На виборах 18 травня 2002 року права партія прем’єр-міністра Берті Ахерна «Фіана Файл» отримала 81 місце, що на одне більше від числа, яке партія мала раніше. Для формування ж однопартійного уряду потрібно мати 84, адже загалом в ірландському парламенті 166 місць.

Тому було сформовано союз з дрібнішою правою партією – Прогресивними демократами.

Головна опозиційна партія – також права «Фіне Гейл» втратила понад третину місць у парламенті (точніше – 23 місця), лишилося – 31.

Ліберальна Лейбористська партія втримала свої місця в парламенті (21 місце).

Партія «Шин Фейн», що є політичним крилом Ірландської Республіканської Армії, яка довгий час боролася проти Великої Британії за свободу Північної Ірландії (Ольстеру), отримала 5 депутатських місць (раніше мала лише одне). Прогресивні демократи збільшили своє представництво в парламенті з 4 місць до 8 і є найбільш бажаними партнерами для правлячої партії для формування коаліції. Також до 6 місць з 2 зросла частка зелених.

Загалом, ліві партії не є властивими для католицької Ірландії. Фактично в країні йде змагання між кількома варіантами правої ідеології і політичної практики. Ліві та лівоцентристи як такі в ірландському парламенті відсутні.

Королівство Нідерланди

На позачергових виборах до нижньої, Другої, палати голландського парламенту (Tweede Kamer) у травні 2002 року перемогу здобула доти опозиційна партія християнських демократів – ХДА, отримавши 43 депутата з 150. Крайня права партія політика Піма Фортейна, застреленого напередодні виборів (Список Піма Фортейна), здобула 26 парламентських мандатів. Варто зауважити, що в Голландії останні три з половиною століття не було політичних вбивств.

Вибори відбулися позачергово через те, що попередній уряд подав у відставку, коли з’ясувалося, що голландські миротворці не змогли захистити боснійських мусульман під час різанини у Сребрениці (Боснія) у 1995 році, оскільки були недостатньо озброєні та не мали відповідних повноважень.

Нова коаліція складається з християнських демократів (ХДА) (43 місця, у попередньому парламенті мала 29), Списка Піма Фортейна (ЛПФ) (26 місць, раніше не був представлений у парламенті) та ліберальної партії ВВД (23 місця, раніше мали 38). Таким чином, нова права коаліція має міцну більшість.

Три лівоцентристські партії, що доти входили до коаліції під керівництвом вже колишнього прем’єра Віма Фока, пішли в опозицію.

Члени колишньої центристської коаліції, а нинішньої опозиції – лейбористська партія (PvdA), ліберали (VVD) та центристи (D66) зазнали важких втрат. Лейбористи отримали лише 23 місця в парламенті (раніше мали 45). Центристи D66 отримали 8 місць – раніше мали 13.

Інші партії отримали разом 29 місць (раніше мали 23).

Нині уряд країни сформував голова ХДА Жан Петер Балкененде. Таким чином у Голландії центристів та лівоцентристів було усунуто від влади силами, ядро яких сформували праві та правоцентристські партії.

Таким чином, на всіх без винятку виборах, що мали місце в країнах Європейського Союзу як за останній місць (Франція, Голландія, Ірландія), так і за останній рік (крім трьох вищеназваних країн ще й Португалія, Данія, Італія, місцеві вибори в Німеччині) перемагали праві та правоцентристські партії. Це змусило пресу говорити про «масове побиття лівих партій у Європі».

Очевидно, що «маятник» політичних настроїв європейців пішов у зворотній бік, після тріумфальної ходи лівоцентристів ключовими країнами Європи, що мала місце у середині 90-х років. Найбільш імовірними причининами цього стали нездатність європейських лівих вирішити задекларовані ними високі стандарти соціально-економічного житя, а також реакція суспільства на імміграційні процеси, на зв’язані з ними зміни на ринку праці заможних країн ЄС та на можливу терористичну загрозу з боку іммігрантів з низки азійських і африканських країн.

Таблиця 1.

Засади формування парламенту та особливості виборчих систем

Франції, Ірландії, Нідерландів.

	Засади формування парламенту	Виборча система
Франція	Верхня палата – Сенат (Senat) (321 депутат: 296 для метрополії, 13 для заморських департаментів і 12 для французів, що мешкають за кордоном).	Для Сенату – непрямі вибори через виборчі колегії, сформовані місцевими представницькими органами (законо­давчими асамблеями), на дев’ять років. Оновлення третини депутатського складу через кожні три роки.
	Нижня палата – Національна Асамблея (Assemblee Nationale) (577 депутатів).	Для Національної Асамблеї – мажоритарні вибори абсолютної більшості (у першому турі). До другого туру виходять два переможці, а також інші кандидати, якщо вони набрали понад 12,5% голосів. У другому турі для перемоги необхідна проста більшість. Термін – п’ять років. Президент обирається на п’ять років абсолютною більшістю голосів громадян (у першому турі), або відносною більшістю (в другому турі).
Ірландія	Верхня палата – Сенат (Seanad Eireann), складається з 60 депутатів, 49 непрямо обираються, 11 призначаються прем’єр-міністром.	У Сенаті 49 депутатів обираються від п’ятьох виборчих колегій та від університетів. 11 призначаються безпосередньо прем’єр-міністром. Термін – п’ять років.
	Нижня палата – Палата Представників (Dail Eireann), складається з 166 депутатів, 165 обираються, а спікер попереднього складу зберігає депутатський мандат.	Для Палати Представників – пропорційна система виборів по виборчим округам (за кожним округом закріплена фіксована кількість депутатських місць). Зберігається можливість висунення незалежних кандидатів. Термін – п’ять років. Президент обирається громадянами на сім років абсолютною більшістю голосів (у першому турі), або відносною більшістю (в другому турі).
Нідерланди	Перша (верхня) палата (Eerste Kamer) складається з 75 депутатів.	Верхня палата – члени обираються непрямо, радами провінцій (усього їх 12) на 4 роки.
	Друга (нижня) палата (Tweede Kamer) складається зі 150 депутатів.	Нижня палата – пропорційна система виборів по округах, з системою преференцій (тобто виборці мають можливість визначати ієрархію в списку обраної партії). Термін – чотири роки. Спадкова монархія, посада президента відсутня.

Таблиця 2.

Президентські вибори у регіонах Франції.

Назва регіону	Переможець 1-го туру	Відсоток голосів, відданий за ультранаціоналіста Ле Пена в 1-му турі
Бретань	Жак Ширак	Менше 15%
Райс де-ла-Шатобр	Жак Ширак	Менше 15%
Пойту Карентес	Жак Ширак	Менше 15%
Іль де Франс	Жак Ширак	Менше 15%
Лімузин	Жак Ширак	Менше 15%
Оверне	Жак Ширак	Менше 15%
Басе Нормандія	Жак Ширак	Від 15 до 20%
Хоте Нормандія	Жак Ширак	Від 15 до 20%
Центр	Жак Ширак	Від 15 до 20%
Бургундія	Жак Ширак	Від 15 до 20%
Аквітанія	Жак Ширак	Від 15 до 20%
Альпи-Роне	Ле Пен	Від 15 до 20%
Норд	Ле Пен	Понад 20%
Пікардія	Ле Пен	Понад 20%
Шампань	Ле Пен	Понад 20%
Лоран	Ле Пен	Понад 20%
Ельзас	Ле Пен	Понад 20%
Франс-Конте	Ле Пен	Понад 20%
Прованс-Альс-Конте-Дазур	Ле Пен	Понад 20%
Лангедок-Русилльон	Ле Пен	Понад 20%
Середні Піренеї	Ліонель Жоспен	Від 15 до 20%

 

Загалом тенденція президентських виборів у Франції стала – Захід країни голосував переважно за правоцентриста, чинного президента Жака Ширака, у той час як Схід обирав на користь ультранаціоналіста Ле Пена. Соціаліст Ліонель Жоспен спромігся перемогти лише в єдиному регіоні на крайньому Півдні країни.

Таблиця 3.

Співвідношення відсотків, здобутих партіями на парламентських вибора  у Нідерландах у травні 2002 року, і розподілу місць у нижній палаті парламенту

Назва партії	% голосів, здобутий на виборах	Кількість мандатів
Християнсько-демократичний Альянс	27,9	43
Список Піма Фортейна	17,0	26
Ліберали VVD	15,4	24
Лейбористська партія	15,1	23
Зелені ліві	7,0	10
Соціалістична партія	5,9	9
Демократи D66	5,1	7
Християнський союз	2,5	4
Політична реформаторська партія	1,7	2
Партія життя (популістська)	1,6	2
Об’єднана керівна партія	0,4	–

Регіональні відмінності у результатах голосування в 2002 році в Нідерландах незначні.

Найбільш цікавими оглядачі назвали відмінності в голосуванні різних іммігрантських етнічних груп, отриманого за результатами exit-polls. У Голландії, на відміну від Франції, ультраправа партія (Список Фортейна) була більш популярною серед іммігрантів, аніж у середовищі етнічних голландців. Річ у тім, що Фортейн, на відміну від Ле Пена, виступав за видворення з країни лише незаконних мігрантів, які, природньо, не мають громадянства, тож і не могли впливати на результати голосування. Незаконних іммігрантів іммігранти законні схильні розглядати як конкурентів на ринку праці. У 2,6 мільйона громадян Голландії, з 15,4 мільйонів усього населення, щонайменше один з батьків народився за кордоном. У цій групі рівень безробіття сягає 11% у порівнянні з 3% безробіття загалом по країні.

Таблиця 4.

Етнічний склад населення Голландії

Регіон	Відсоток у складі населення іммігрантів
Столиця – м. Амстердам	30
м. Роттердам	29
Уся країна разом з головними містами	9

Таблиця 5.

Підтримка Списку Фортейна етнічними спільнотами Голландії

Спільнота	Підтримка, (у %)
По всій країні	17
Турки (17% від усіх іммігрантів)	26
Марокканці (16% від усіх іммігрантів)	21
Вихідці із Сурінаму (9% від усіх іммігрантів)	27
Антільці (9 % від усіх іммігрантів)	25
Нові іммігранти (іммігрували до країни упродовж 90-х років з країн Азії і Африки) (25% від усіх іммігрантів)	16

Таблиця 6.

Результати голосування по округах Ірландії

Назва округу	Кількість депутатів від округу	Партійна приналежність депутатів після виборів травня 2002 р.	Партійний баланс у по­рівнянні з попереднім складом парламенту
Карлоу Кілкенні	5 депутатів	3 ФФ, 1 ФГ, 1 незалежний	У порівнянні з попереднім складом парламенту ФФ 1 здобула, ФГ 1 втратила
Кавен Монахен	5 депутатів	2 ФФ, 1 ФГ, 1 Шин Фейн, 1-незалежний	ФГ втратила 1 місце на користь незалежного
Клара	4 депутати	2 ФФ, 1 ФГ, 1 незалежний	ФФ втратила на користь незалежного
Корк Іст	4 депутати	2 ФФ, 1 ФГ, 1 лейбористська партія -ЛБ	ФГ втратила на користь лейбориста
Північно-Центральний Корк	5 депутатів	3 ФФ, 1 ФГ, 1ЛБ	ФГ втратила на користь лейбориста
Північно-Західний Корк	3 депутати	2 ФФ, 1 ФГ	Без змін
Південно-Західний Корк	5 депутатів	3 ФФ, 1 ФГ, 1 зелений	ФГ втратила на користь зеленого
Північно-Східний Доннегал	3 депутати	2 ФФ, 1 соціаліст	Без змін
Південно-Західний Доннегал	3 депутати	2 ФФ, 1 ФГ	ФФ здобула 1 місце за рахунок незалежного
Центральний Дублін	4 депутати	2 ФФ, 1 ЛБ, 1 незалежний	Без змін
Центрально-Західний Дублін	3 депутати	1 ФФ, 1 Прогресивний демократ – ПД, 1 зелений	Здобули 1 місце ФФ і зелені, втратили –ФГ і незалежний
Північний Дублін	4 депутати	2 ФФ, 1 ЛБ, 1 зелений	ФФ здобула 1 місце за рахунок ФГ
Північно-Центральний Дублін	4 депутати	2 ФФ, 1 ФГ, 1 незалежний	Незалежний здобув за рахунок ЛБ
Північно-Східний Дублін	3 депутати	2 ФФ, 1 ЛБ	ФФ здобула 1 місце за рахунок ФГ
Північно-Західний Дублін	3 депутати	2 ФФ, 1 ЛБ	ЛБ програв на користь ФФ
Південний Дублін	5 депутатів	2 ФФ, 1 ФГ, 1 ПД, 1 зелений	Зелений переміг за рахунок ФГ
Південно-Центральний Дублін	5 депутатів	2 ФФ, 1ФГ, 1 ЛБ, 1 Шин Фейн	Шин Фейн здобула місце за рахунок ФГ
Південно-Східний Дублін	4 депутати	1 ФФ, 1 ПД, 1 ЛБ	ПД переміг за рахунок ФГ
Південно-Західний Дублін	4 депутати	2 ФФ, 1 ЛБ, 1 Шин Фейн	Шин Фейн переміг за рахунок ФГ
Західний Дублін	3 депутати	1 ФФ, 1 ЛБ, 1 соціаліст	ЛБ переміг за рахунок ФГ
Дун Лаохейр	5 депутатів	2 ФФ, 1 ПД, 1 ЛБ, 1 зелений	ПД і зелений перемогли за рахунок 2 ФГ
Східний Гелвей	4 депутати	2 ФФ, 1 ФГ, 1 незалежний	Незалежний переміг за рахунок ФГ
Західний Гелвей	5 депутатів	2 ФФ, 1 ФГ, 1 ЛБ, 1 ПД	Без змін
Північний Керрі	3 депутати	1 ФФ, 1 ФГ, 1 Шин Фейн	ФФ і Шин Фейн перемогли за рахунок ЛБ та незалежного
Південний Керрі	3 депутати	1 ФФ, 1 ЛБ, 1 незалежний	Без змін
Північний Кілдаре	3 депутати	1 ФФ, 1 ФГ, 1 ЛБ	Без змін
Лаойхіс Оффелі	5 депутатів	3 ФФ, 1 ФГ, 1 ПД	ПД переміг за рахунок ФГ
Східний Лимерик	5 депутатів	2 ФФ, 1 ФГ, 1 ПД. 1 ЛБ	Без змін
Західний Лимерик	3 депутати	2 ФФ, 1 ФГ	ФФ переміг за рахунок ФГ
Лонгфорд Роскоммон	4 депутати	2 ФФ, 1 ФГ, 1 ПД	ПД переміг за рахунок ФГ
Лоут	4 депутати	2 ФФ, 1 ФГ, 1 Шин Фейн	Шин Фейн переміг за рахунок ЛБ
Мейо	5 депутатів	2 ФФ, 2 ФГ, 1 незалежний	1 незалежний переміг за рахунок ФГ, а 1 ФФ переміг за рахунок незалежного
Мет	5 депутатів	3 ФФ, 2 ФГ	Без змін
Сліго Лейтрім	4 депутати	2 ФФ, 1 ФГ, 1 незалежний	Незалежний переміг за рахунок ФГ
Північний Тіпперарі	3 депутати	2 ФФ, 1 незалежний	Без змін
Південний Тіпперарі	3 депутати	1 ФФ, 1 ФГ, 1 незалежний	Без змін
Ветерфорд	4 депутати	2 ФФ, 1 ФГ, 1 ЛБ	Без змін
Вестмет	3 депутати	1 ФФ, 1 ФГ, 1 ЛБ	Без змін
Вексфорд	5 депутатів	2 ФФ, 1 ФГ, 1 ЛБ, 1 незалежний	Незалежний переміг за рахунок ФГ
Віклоу	5 депутатів	2 ФФ, 1 ФГ, 1 ЛБ, 1 незалежний	Без змін