Повторні вибори
до Верховної ради України:
особливості та уроки
14 липня 2002 року відбулися повторні вибори в трьох мажоритарних округах: №18 (Вінницька область), №35 (Дніпропетровська область) та №201 (Черкаська область), у яких вибори 31 березня 2002 року ЦВК не визнала.
Особливості процесу структуризації парламенту, обраного 31 березня, і роль у ньому кандидатів-мажоритарників, обумовили підвищену увагу політиків і ЗМІ до цих локальних виборчих кампаній, а також визначили специфіку передвиборчого протистояння влади і опозиції. Спосіб обрання керівництва парламенту ставив під сумнів суспільну легітимність спікера і двох його заступників, але опозиція в даній конфігурації парламентських сил не мала шансу його переглянути. Повторні вибори давали шанс опозиції взяти реванш, якщо не в самому парламенті, то хоча б у очах виборців, показавши, які політичні сили насправді підтримують виборці.
Для влади це питання було не менш принциповим, адже фактичними переможцями в вищезазначених округах 31 березня були саме представники опозиції, які йшли до парламенту на антипрезидентських гаслах. Крім цього, для голів обласних та районних держадміністрацій недопущення у Верховну Раду опозиціонерів забезпечувало в політичному плані принаймні збереження за собою займаних посад.
Як показали результати голосування, власне виборців протистояння влади і опозиції 14 липня торкнулося меншою мірою, ніж під час виборів 31 березня, коли їм доводилося одночасно голосувати і за списки політичних партій та виборчих блоків. Цього ж разу через особливості процедури висунення кандидатів від політичних партій або виборчих блоків через відповідні з’їзди — виборцям доводилося мати справу з офіційними самовисуванцями.
Цікаво, що всі три округи розташовані в Центральній Україні, проте активність виборців і принципи, якими вони керувалися при виборі в кожному окремому випадку були різними. Спільною рисою всіх округів під час повторних виборів стало те, що переможці далеко відірвалися від інших кандидатів. Очевидно саме це найбільшою мірою гарантувало від повторного визнання виборів недійсними.
Таблиця.
Результати повторних виборів по округах
|
№ в/о |
Виборці, які взяли участь у голосуванні |
Виборчих бюлетенів, визнаних недійсними |
Голосів виборців, які не підтримали жодного кандидата |
Голосів «ЗА» кандидата, що набрав найбільшу кількість голосів |
||||
|
|
Кількість |
% |
Кількість |
% |
Кількість |
% |
Кількість |
% |
|
18 |
106236 |
59.19 |
7016 |
6.60 |
1735 |
1.63 |
46276 |
43.55 |
|
35 |
84954 |
51.50 |
11460 |
13.48 |
7519 |
8.85 |
35751 |
42.08 |
|
201 |
73100 |
44.73 |
3384 |
4.62 |
1776 |
2.42 |
21790 |
29.80 |
Виборчий округ №18
Особливістю виборчої кампанії в окрузі був гострий конфлікт між представниками влади та опозиції – кандидатами Петром Мельником та Світланою Мельник. Досить активно кампанію проводили кандидати Микола Одайник та Олександр Лантух (останній був знятий окружною комісією з реєстрації).
Місцева влада не утрималась від підтримки кандидата Петра Мельника. Більшість працівників обласної та районних держадміністрацій були відправлені в населенні пункти для контролю за підготовкою до виборів. До агітації за Петра Мельника владою були залучені вчителі, лікарі, ветеринари, працівники культури, працівники податкової служби тощо. Заступники губернатора були закріплені за окремими районами, жили в райцентрах та керували виборчими штабами даного кандидата.
Достатньо активно, як для повторних виборів, велася агітація самими кандидатами та їхніми групами підтримки. В окрузі відбувалися безкоштовні концерти: О.Білозір, яка агітувала за М.Одайника, П.Зіброва – за П.Мельника, М.Свиридюка – за Д.Дворкіса. Округ відвідали відомі політики на підтримку «своїх» кандидатів: Олександр Мороз та Віктор Ющенко. Під час приїзду до округу О.Мороза, йому не було надано приміщень для зустрічей. Під час візиту до округу В.Ющенка та групи народних депутатів, які приїхали підтримати М.Одайника, у Тиврові була відключена електроенергія.
З реєстрації за рішенням ОВК №18 було знято кандидата в народні депутати О.Лантуха. Офіційною підставою стала неправильно оформлена податкова декларація (не було задекларовано акції на суму близько 50 тис гривень, хоча ця сама декларація була визнана законною на минулих виборах в цьому ж окрузі). Зняття з реєстрації кандидата О.Лантуха можна пояснити тим, що він мав одне електоральне поле з Петром Мельником.
Проте, на фоні протиборства місцевої влади і радикальної опозиції виборці віддали перевагу місцевому успішному господарнику Миколі Одайнику, якого підтримував Блок Віктора Ющенка «Наша Україна».
Виборчий округ №35
Передвиборча ситуація, що склалась в 35-му виборчому окрузі, була найнапруженішою з усіх трьох округів і характеризувалася найбільшим впливом місцевої влади на хід виборчого процесу. Її особливістю була запекла боротьба влади з кандидатом Олександром Жиром, який очолював Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради третього скликання в справі Г.Гонгадзе. Зрештою, місцевій владі ціною серії порушень законодавства і виборчого права вдалося в останній момент зняти цього кандидата з реєстрації, залишивши його фактично без можливості оскаржити це рішення навіть в ЦВК.
Спостерігачами Комітету виборців України зафіксовано випадок відкритої агітації з боку голови Дніпропетровської облдержадміністрації Миколи Швеця. Виборці округу відчували на собі постійний тиск: за місцем роботи або проживання. Їм недвозначно дали зрозуміти, що у випадку «неналежного голосування» — обрання Олександра Жира — на них чекає розплата з боку обласної влади, що може означати припинення виконання деяких соціальних програм і таке інше.
Ще одним прецедентом в історії українських виборів стала виборча активність в окрузі представників органів внутрішніх справ (заступником начальника обласного УВС був кандидат від влади В.Драчевський), через втручання яких, власне, були зірвані вибори 31 березня. Міліція арештовувала автомобіль кандидата О.Жира з агітаційними газетами, затримувала самих агітаторів, перешкоджаючи тим самим веденню кампанії. Не викликає сумніву, що порушення принципу рівності суб’єктів виборчого процесу, а також принципу вільних виборів відбувалося в окрузі з мовчазної згоди центральної влади і ЦВК.
Особливістю даного округу, який включає в себе міста Марганець та Нікополь, було чітке розмежування прихильників серед виборців та ЗМІ. Так О.Жир мав можливість вести кампанію лише в ЗМІ міста Марганця, а кандидат В.Драчевський мав доступ до будь-яких ЗМІ в Нікополі та деяких в Марганці. О.Жир навіть не зміг здійснити своє законне право використати для виступу свій офіційний час на місцевому телебаченні. Через небезпеку зняття з реєстрації, яка протягом усієї кампанії висіла над О.Жиром та іншими кандидатами, в окрузі практично не велася зовнішня агітація. Основні кандидати вели агітацію через особисті зустрічі з виборцями.
Протягом виборчої кампанії свої кандидатури зняли з реєстрації 3 кандидати: колишній директор Нікопольського феросплавного заводу О.Коваль, який вважався одним з основних кандидатів, заступник голови Дніпропетровської обласної ради А.Мала, а також киянин А.Фісак.
Очевидно, зняття з реєстрації основного претендента на перемогу О.Жира призвело до того, що саме в окрузі №35 зафіксовано безпрецедентну кількість недійсних бюлетенів та тих, хто проголосував проти всіх.
Виборчий округ №201
Особливістю даного округу було те, що спробувати свої сили в ньому приїхала найбільша кількість кандидатів з числа колишніх народних депутатів. Насамперед, це пояснювалось відсутністю чітко визначеного фаворита. Адже не зважаючи на те, що голосування 31 березня виграв кандидат від «Нашої України», голова Черкаської обласної організації партії «Реформи і порядок» Микола Булатецький, Блок Юлії Тимошенко офіційно висунув і активно підтримував члена партії «Собор», колишнього мера Черкас Володимира Олійника. Таким чином, опозиційно налаштований виборець даного округу отримав сигнал про відсутність домовленості в демократичному середовищі, який був підкріплений візитами в округ Віктора Ющенка з депутатами фракції «Наша Україна» на підтримку М.Булатецького та Юлії Тимошенко з депутатами власної фракції на підтримку В.Олійника.
На цьому фоні виграшно виглядала Наталія Вітренко, яка фактично не лише монополізувала лівий електоральний спектр, а й заручилася підтримкою місцевої влади. Зафіксованим фактом втручання влади у виборчий процес стали вказівки сільським головам, які зобов‘язували їх забезпечити проживання в селах агітаторів Н.Вітренко.
Ще однією особливістю виборів у 201 окрузі були постійні судові процеси, які загрожували основним кандидатам зняттям з реєстрації, різноманітні передвиборчі ексцеси, розповсюдження фальшивих листівок від імені інших кандидатів, фальшивих випусків газет, фальшиві оголошення про виплату грошей виборцям основними кандидатами тощо.
Виборчий округ №201 став лідером серед використання кандидатами наочної агітації та агітації в ЗМІ, проте їхня ефективність була спростована результатами голосування. Переможець Нестор Шуфрич вів суто символічну кампанію в ЗМІ та зовнішній агітації, основну увагу приділяючи побудові організаційної піраміди за принципом багаторівневого маркетингу. Фінансово затратна кампанія такого типу виявилася переконливішою для виборців округу за будь-які агітаційні заходи інших кандидатів. Перемога Н.Шуфрича виявилася несподіванкою не лише для конкурентів та виборчих комісій, а й для самих виборців, які за нього голосували, отримуючи взамін, грошову винагороду, розміри якої за різними свідченнями коливалися від 20 до 50 гривень.
Уроки повторних виборів
Політичним уроком довиборів 14 липня 2002 року стало підтвердження того, що в недемократичній країні в умовах консолідації адміністративного ресурсу мажоритарні вибори не можуть бути демократичними, а запровадження з 2006 року чисто пропорційної системи виборів до Верховної Ради і підвищення ідеологічної мотивації значно спростить життя виборцям і кандидатам, а також значною мірою ускладнить фальсифікацію.
Правовим уроком довиборів є те, що влада в намаганні не допустити до голосування опозиційно налаштованих до неї кандидатів вживає будь-яких доступних заходів, не зупиняючись перед прямим порушенням законодавства.
Суспільно-економічним уроком довиборів стало усвідомлення того, що в бідній країні основним критерієм вибору для багатьох виборців є їхня матеріальна вигода.
Залишається констатувати, що в Україні певним командам технологів вже вдалося вибудувати схеми фактичного підкупу виборців через надання їм від імені кандидата матеріальних цінностей, послуг або просто грошей.
В умовах, коли фінансові групи діють в мажоритарних округах фактично без прямої допомоги місцевої влади, вони, як правило, перемагають. У комбінації грошового і адміністративного ресурсів головним стає фінансовий.
Можна прогнозувати, що вже восени Верховна Рада ініціюватиме ухвалення нового закону про вибори, який би посилив відповідальність за виборчі порушення, а також підконтрольність фінансової діяльності кандидатів у народні депутати.
|
|
 Оптимізм українців щодо чесності виборів суттєво зріс
---------------- Рейтинг кандидатів у Президенти України
---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №46(51)
---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №45(50)
---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №44(49)
---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №43(48)
---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №42(47)
---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №41(46)
---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №40(45)
---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №39(44)
---------------- Інші новини---------------- |
При повному або частковому використанні материалів посилання на Інститут політики обов'язкове.