ВИСНОВОК
Міністерства закордонних справ України щодо відповідності
Договору про формування Єдиного економічного простору
положенням Конституції та законодавству України

Аналіз проекту Договору про формування Єдиного економічного простору (далі – Договір про ЄЕП) показує, що ряд положень цього міжнародного договору можуть вважатися такими, що суперечать Конституції та законодавству України. Зокрема, необхідно відмітити таке:

1. Договором про ЄЕП та Концепцією формування ЄЕП, яка є невід’ємною частиною цього Договору, визначається створення наднаціонального органу (єдиного регулюючого органу – Комісії), рішення якого є обов’язковими для виконання всіма державами – учасницями ЄЕП. Таким чином, рішення зазначеної Комісії будуть обов’язковими до виконання на території України, що в свою чергу передбачає наділення такого органу відповідними владними функціями.

1) У зв’язку з цим слід зазначити, що створення такого наднаціонального органу з відповідними владними функціями буде суперечити частині першій статті 5 Конституції України, згідно з якою носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

2) Крім того, виходячи з положень статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 75 Конституції України передбачено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України, статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Розділом VIIКонституції України визначається система правосуддя в Україні.

У зв’язку з викладеним вище та виходячи з того, що можливість створення та здійснення повноважень єдиного регулюючого органу (Комісії) на території України не передбачена Конституцією України, Договір про ЄЕП може бути визнаний Конституційним Судом України неконституційним (принаймні, в частині тих його положень, які передбачають створення та функціонування відповідного органу).

3) Частиною першою статті 113 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

У зв’язку з цим, слід зазначити, положення Договору про ЄЕП щодо обов’язковості прийнятих єдиним регулюючим органом (Комісією) рішень суперечать вищезазначеним положенням Конституції України.

4) Положення Договору про ЕЄП не передбачають, чи будуть рішення єдиного регулюючого органу мати пряму дію на території держав-учасниць ЄЕП або будуть імплементуватися додатковими рішеннями органів державної влади держав-учасниць (з цього питання має бути укладений окремий міжнародний договір). У випадку, якщо такі рішення будуть мати пряму дію, відповідні положення Договору про ЕЄП щодо обов’язковості рішень єдиного регулюючого органу суперечитимуть частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Договір про ЄЕП передбачає передачу його сторонами частини своїх повноважень єдиному регулюючому органу (Комісії) з поступовим розширенням таких повноважень. Такий підхід суперечить наступним положенням Конституції України:

1) Статями 85 та 92 Конституції України визначено повноваження Верховної Ради України, а саме визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики, затвердження загальнодержавних програм економічного розвитку, визначення засад зовнішньоекономічної діяльності, визначення організації і діяльності органів виконавчої влади, визначення порядку утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального. Згідно з статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Отже, делегування вищезазначених повноважень іншому органу ніж Верховна Рада України Конституцією України не передбачено.

2) Делегування відповідних повноважень Президента України регулюючому органу (Комісії) також суперечить частині другій статті 106 Конституції України, згідно з якою Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

3) Положення Договору про ЄЕП щодо проведення єдиної зовнішньоторгівельної та узгодженої податкової, грошово-кредитної та валютно-фінансової політики (стаття 1) суперечать пункту 1 статті 116 Конституції України, відповідно до якого Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України.

3. Концепція формування ЄЕП (частина V) передбачає, що єдиний регулюючий орган (Комісія) забезпечує реалізацію цілей та завдань ЄЕП, приймає рішення та здійснює інші повноваження в рамках її компетенції. З урахуванням інших положень Договору про ЄЕП це означає, що Комісія може приймати обов’язкові до виконання рішення у таких сферах як митна, зовнішньоторгівельна, податкова, грошово-кредитна, валютно-фінансова. Водночас, це суперечить положенням Конституції України.

Так, згідно з пунктом 9 частини першої та пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади зовнішньоекономічної діяльності, митної справи та встановлюються засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, а згідно з пунктом 8 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.

4. Договором про ЄЕП закладаються основи для формування єдиного митного простору, а також делегуються відповідні повноваження у сфері митного регулювання єдиному регулюючому органу (Комісії).

Зазначені положення не узгоджуються з Митним кодексом України, а саме, відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Митного кодексу України митне регулювання здійснюється на основі принципів виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи. Крім того, згідно з частиною першою статті 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.

5. Договором про ЄЕП також передбачаються відповідні механізми регулювання податкової політики, а також делегуються відповідні повноваження у цій сфері єдиному регулюючому органу (Комісії), який може приймати обов’язкові для виконання сторонами рішення.

У цьому зв’язку необхідно зазначити, що делегування таких повноважень суперечитиме частинам першій та другій статті 1 Закону України “Про систему оподаткування”, згідно з якими встановлення і скасуванняподатків і зборів (обов’язкових) платежів до бюджетів і цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами, а ставки, механізм справляння податків і зборів не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.