ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ
В АВТОРИТАРНІЙ КРАЇНІ: ДОСВІД БІЛОРУСІ

Історична довідка

Відповідно до Конституції 1994 року Республіка Білорусь є державою з президентською формою правління. Президент є главою держави.

Першого президента Білорусі Олександра Лукашенка обрано 10 липня 1994 року терміном на 5 років. Проте внаслідок політичного протистояння президента і парламента у 1996 році Білорусь пройшла через конституційну кризу. Проведений 24 листопада 1996 року Олександром Лукашенком референдум вніс зміни до Конституції, якими не лише зміцнив інститут президентства і розширив його повноваження, а й визначив термін наступних президентських виборів – 2001 рік.

Розуміння специфіки нинішніх президентських виборів у Білорусі неможливе поза контекстом минулого протистояння інститутів влади. Не визнаний парламентом легітимним референдум призвів до його дострокового розпуску і формування Національних зборів з двох палат – Палати представників та Ради Республіки. Строк повноважень парламенту було визначено в 4 роки (в той час як президентські повноваження Лукашенка замість 5-ти років фактично тривали 7). До Палати представників обираються 110 депутатів за мажоритарною системою. Рада Республіки є палатою територіального представництва, до якої обираються по 8 представників від кожної області та міста Мінська (таємним голосуванням на засіданнях депутатів місцевих Рад). 8 членів призначаються президентом.

Нові парламентські вибори були бойкотовані усіма політичними партіями і силами, представленими у старому парламенті, які після конституційної кризи автоматично перейшли в розряд опозиційних і фактично опинились поза політичним процесом у державі.

Статус і повноваження президента

За нинішньою Конституцією Республіки Білорусь президент призначає республіканські референдуми, чергові й позачергові вибори до Палати Представників і Ради Республіки та місцевих представницьких органів, а також розпускає обидві палати парламенту. За згодою Палати представників призначає на посаду прем’єр-міністра, визначає структуру уряду, призначає і звільняє заступників прем’єр-міністра, міністрів та інших членів уряду, приймає рішення про відставку уряду або його членів. Президент має право головувати на засіданнях уряду, відміняти акти уряду. На основі Конституції президент видає укази і розпорядження, які мають обов’язкову силу на всій території Республіки Білорусь, а також в окремих випадках має право видавати декрети, які мають силу законів.

Президент безпосередньо або через створені ним органи забезпечує виконання своїх декретів, указів і розпоряджень, а також здійснює контроль за дотриманням законодавства місцевими органами управління і самоврядування, має право призупиняти рішення місцевих Рад депутатів і відміняти рішення місцевих виконавчих і розпорядчих органів.

За згодою Ради Республіки призначає на посади і самостійно звільняє з посад голову Конституційного Суду, голову Верховного Суду, голову Вищого Господарського Суду, а також суддів Верховного Суду, Вищого Господарського Суду, голову Центральної комісії з виборів і проведення республіканських референдумів, Генерального прокурора, голову і членів Правління Національного банку. Самостійно призначає 6 суддів Конституційного Суду і всіх інших суддів держави.

Президент призначає керівників республіканських органів державного управління і визначає їх статус. Як головнокомандувач призначає і звільняє вище командування Збройних Сил. Президент володіє недоторканністю, його честь і гідність охороняються законом.

Як бачимо, повноваження президента Білорусі – одні з найбільших серед президентів держав світу. Але є і застереження – одна і та ж особа не може бути президентом більше двох термінів.

Хід виборчої кампанії

Білоруські вибори проходили в умовах жорсткого поділу політичних сил на пролукашенківські і антилукашенківські. Нейтральність навіть громадських структур, які хоч трохи фінансуються Заходом, не визнавалася офіційною владою. Причиною цього є не лише антилукашенківська платформа опозиції, але й набагато частіше тиражована через офіційні ЗМІ установка влади, зокрема, самого кандидата на посаду президента Олександра Лукашенка: опозиція – це американські і західноєвропейські найманці, а прихильники Лукашенка – патріоти, що не дають імперіалістам зруйнувати країну. Таке позиціювання політичних опонентів спричинило надмірно конфронтаційний характер ходу виборчої кампанії.

З огляду на участь Президентів України та Російської Федерації у фестивалі «Слов’янський базар» у Вітебську, який фактично було перетворено на передвиборчу акцію чинного президента Білорусі, слов’янська тема білоруської виборчої кампанії була дуже важливою. Навіть опозиція мала надію на активну підтримку російських демократичних партій та їх медіа. Довгий час тривали консультації з представниками Адміністрації президента Росії. В той час команда В. Гончарика не вважала український вплив суттєвим на результати голосування.

Цікаво, що активну участь у виборчій кампанії в сусідній державі взяли деякі народні депутати України лівого спрямування. Зокрема, шість депутатів з Прогресивно-соціалістичної партії України (Н. Вітренко, В. Марченко, О. Безугла, О. Єрохін, П. Романчук та В. Алєксєєв) мали офіційний статус спостерігачів Парламентської асамблеї Організації безпеки і співробітництва в Європі. Попри свій статус, вони, а також народні депутати А. Моїсеєнко та О. Чародєєв, підтримували Олександра Лукашенка.

Загалом російський фактор впливу на вибори переважав не лише український, який був ледве помітний, а й західний. Якщо Леонід Кучма утримався від участі у фінальній стадії кампанії, то Володимир Путін напередодні голосування висловився на підтримку Олександра Лукашенка.

Білоруська опозиція обрала стратегію висунення єдиного кандидата. Зібрати 100 тисяч підписів для висунення своїх кандидатур змогли чотири претенденти: чинний президент Олександр Лукашенко, голова Федерації профспілок Білорусі Володимир Гончарик, колишній голова виконкому Гродненської області Семен Домаш і голова Ліберально-демократичної партії Білорусі Сергій Гайдукевич. В. Гончарик і С. Домаш 14 серпня 2001 року уклали угоду про взаємні зобов’язання єдиного кандидата і широку громадянську коаліцію. Згідно з угодою були об’єднані всі виборчі штаби опозиції у штаб єдиного кандидата Володимира Гончарика. Семен Домаш став керівником Політради штабу єдиного кандидата, а у разі перемоги мав би очолити уряд Республіки Білорусь і перебрати на себе частину повноважень президента. Крім обох кандидатів угоду підписали також відомі білоруські діячі С. Калякін, П. Козловський, М. Чигир, М. Маринич, А. Ярощук. Від політичних партій угоду підписали В. Вєчорка, А. Лебедько, С. Шушкевич, М. Статкевич, В. Полєвікова, А. Бухвостов, О. Громико, М. Фрідлянд. Від громадських рухів та організацій – В. Леонов («За нову Білорусь»), А. Милинкевич («Регіональна Білорусь»), Л. Грязнова («Хартія’97»).

Угодою було також закріплено перелік майбутніх кроків громадянської коаліції, спрямованих на широкі демократичні перетворення, а саме: дострокові демократичні парламентські вибори за змішаною системою, відновлення демократичної системи влади, заснованої на принципах поділу властей, верховенства закону і парламентаризму, обмеження повноважень президента, відновлення функцій парламенту, розширення повноважень уряду і органів місцевого самоуправління, незалежність судової влади і свобода ЗМІ, у тому числі, створення недержавного телевізійного каналу. Крім цього в угоді йшлося про необхідність внесення змін у виборче законодавство, наголошувалось на необхідності формування виборчих комісій за участі політичних партій та громадських організацій, а також невтручанні органів влади у їх діяльність.

Про необхідність таких перетворень у майбутньому свідчив хід самої виборчої кампанії. 17 серпня ЦВК Білорусі визначила, що зустрічі кандидатів у президенти з виборцями повинні проводитися лише у приміщеннях, наданих місцевими виконавчими і розпорядчими органами влади. В той же час у Виборчому кодексі не говориться, що на проведення зустрічі з виборцями необхідний дозвіл «вертикалі».

За результатами дослідження, проведеного лабораторією «Новак», державні ЗМІ вели агітацію виключно на підтримку Олександра Лукашенка. У новинах єдиного і державного телебачення Білорусі 91% ефірного часу, присвяченого кандидатам у президенти, було віддано О. Лукашенку. Білоруське телебачення подавало чинного главу держави виключно у позитивному світлі. Про інших кандидатів у президенти готувалися лише критичні матеріали. Єдиному кандидату від опозиції Володимиру Гончарику була надана можливість виступити по телебаченню лише двічі по 30 хвилин.

На державному радіо 99% ефірного часу було присвячено підтримці О. Лукашенка.

Найтиражніша державна газета «Советская Беларуссия» (засновник – адміністрація президента) присвятила 94,5% усієї площі публікацій, дотичних до кандидатів у президенти, висвітленню (лише з позитивного боку) діяльності Олександра Лукашенка. Газета «Республіка» – 91%, «Народная гезета» – 98%, «Звязда» – 98%, «Семь дней» – 72%.

24 серпня керівник виборчого штабу єдиного кандидата Валентина Полєвікова звернулася до ЦВК з вимогою відмінити рішення про реєстрацію громадянина О.Лукашенка у якості кандидата в президенти Республіки Білорусь на підставі того, що цей кандидат в президенти подарував корову багатодітній родині і пообіцяв працівникам Барановицького бавовняного комбінату купити нове обладнання. На думку В.Полєвікової ці дії протирічать виборчому законодавству, яким забороняється роздавати громадянам подарунки, а також обіцяти їм передачу матеріальних цінностей і грошей. На подібні звинувачення ЦВК відповідала, що це не порушення законодавства і агітація, а безпосередня діяльність глави держави та її висвітлення в ЗМІ.

Особливості голосування і результати

Коаліція громадських організацій «Білоруська ініціатива – Незалежне спостереження» залучила до спосереження за виборами 10 000 спостерігачів. Проте загальна атмосфера конфронтації спричинила несприйняття владою самого процесу паралельного підрахунку голосів на 500 виборчих дільницях (загальна кількість виборчих дільниць у Білорусі складає 6753). За день до голосування ЦВК позбавила статусу спостерігачів близько 2 тисяч представників правозахисного центру «Вясна» і фонду Лева Сапєги.

Але ключовим елементом фальсифікації, на думку опозиції, могло бути дострокове голосування, яке почалося за 5 днів до виборів. За даними Центрвиборчкому раніше строку своїм правом віддати голос скористалися 14,4% виборців. Виборчий кодекс Республіки Білорусь не вимагає документального підтвердження права на дострокове голосування і таким чином голосування було перетворено у шестиденний процес.

Таблиця 1.

Активність виборців

	Кількість дільниць для голосування	Прийняли участь у голосуванні
Всього	6753	83,85%
Брестська область	1005	85,84%
Вітебська область	1034	84,76%
Гомельська область	1128	84,09%
Гродненська область	862	86,92%
Мінська область	1191	84,12%
Могильовська область	889	85,22%
м. Мінськ	644	78,04%

 

Таблиця 2.

Попередні результати виборів 
президента Республіки Білорусь ,

%

	Прийняли участь у голосуванні	За Гайдукевича С.В.	За Гончарика В.І.	За Лукашенка О.Г.
Всього	83,85	2,48	15,39	75,62
Брестська область	85,84	2,45	15,75	75,25
Вітебська область	84,76	2,36	12,78	77,42
Гомельська область	84,09	1,8	8,51	86,77
Гродненська область	86,92	2,83	15,13	76,02
Мінська область	84,12	2,39	12,92	76,64
Могильовська область	85,22	2,06	9,78	82,7
м. Мінськ	78,04	3,37	30,53	57,32

Загалом за Лукашенка проголосували вп’ятеро більше виборців, ніж за Гончарика.

Найвищий рівень довіри лідер опозиції отримав у Мінську, а О. Лукашенко, відповідно, найнижчий. Звертає на себе увагу те, що крім Мінська за єдиного кандидата опозиції проголосувало трохи більше виборців у західних (Брестській і Гродненській) областях, а найменше – у південно-східній Гомельській області. Натомість найбільша підтримка О. Лукашенка зафіксована на сході – у Гомельській і Могильовській областях.

По закінченню виборів Міжнародна Місія з обмеженого спостереження за президентськими виборами в Білорусі прийшла до таких висновків:

1. Процес президентських виборів 2001 року не відповідав зобов’язанням ОБСЄ з проведення демократичних виборів, сформульованим у Копенгагенському документі від 1990 року, і стандартам Ради Європи.

2. Міжнародна Місія з обмеженого спостереження за президентськими виборами в Білорусі вітає і визнає появу плюралістичного громадянського суспільства, що є основою для розвитку демократичних політичних структур, які представляють усі прошарки населення.

3. Ізоляція країни не входить в інтереси білоруського народу і не буде сприяти зміцненню демократичного розвитку країни.

Крім цього у висновку Місії констатується необхідність переоцінки міжнародним співтовариством своєї політики на найвищому політичному рівні у відносинах з Білоруссю в бік її пом’якшення з метою полегшення процесу переходу до демократії та інтеграції Білорусі у європейські структури.