10 РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ В ОЦІНКАХ НАСЕЛЕННЯ: РОЗЧАРУВАННЯ Й НАДІЯ НА КРАЩЕ

25 липня – 5 серпня 2001 року на замовлення Інституту політики компанія GfK-USM (Українські опитування та дослідження ринку) провела опитування громадської думки населення України. Усього опитано 1000 осіб, похибка вибірки в межах 3%.

З’ясовувалося, як населення України оцінює 10 років незалежності, визначалося самопочуття різних категорій населення у поточному році та їхні очікування, а також політичні уподобання громадян. Подаємо окремі результати проведеного обстеження.

Розчарування в тому, що відбувалося в Україні

Таблиця 1.

Як би Ви оцінили 10 років існування незалежної України?,

(%)

Усе відбувалося так, як і повинно було відбуватися	6.6
Не все відбувалося так, як повинно було відбуватися	32.2
Усе відбувалося не так, як повинно було відбуватися	51.5
Важко сказати	9.7

Дійсність досить радикально розійшлася з очікуванням громадян. Баланс утрат й придбань явно на користь втрат. Тобто, 10 років незалежності принесли значно більше неочікуваних громадянами наслідків, ніж очікуваних. Для більшості реалії сьогодення – це великий і не дуже приємний сюрприз. Принаймні тільки 6.6% опитаних визнають, що все відбувалося так, як і повинно було відбуватися. Водночас, 51.5% населення України вважають, що все відбувалося не так, як повинно було відбуватися.

Не випадково й соціальне самопочуття, в якому кристалізується досвід прожитих років, насичене переважно негативними відтінками. Так, на запитання щодо настроїв людей, із якими респонденти разом працюють, або ж поряд живуть, 29.3% відповіли, що домінує загальне незадоволення, відсутність упевненості, що можливе покращання; 24.6% – що це страх перед днем прийдешнім; 14.7% – що це апатія, примирення з долею. І тільки 20,6% відчувають полегшення, задоволення і упевненість, що стає й буде краще. Крім того, серед опитаних вдвічі більше незадоволених тим, як складається їхнє життя, ніж задоволених (63.3% повністю чи частково не задоволені, а 31.1% повністю й частково задоволені).

Емоційний досвід поточного року

Таблиця 2.

Як часто в цьому році Ви переживали наступні відчуття,

(%)?

	Дуже часто	Часто	Рідко	Ніколи
Пишалися своєю країною	3	11.8	48.4	36.8
Було соромно за свою країну	17.7	43.7	23.4	15.2
Були задоволені тим, що Вам щось вдалося	2.7	30.3	55.6	11.4

 

Відчували впевненість у тому, що все складається так, як треба	1.7	19.9	58.8	19.6
Пишалися своїми досягненнями	2.2	25.4	51.9	20.5
Відчували себе безпорадними	10.1	31.6	39.7	18.6
Відчували себе нещасними	8.1	23.0	38.9	30.0

В цілому в поточному ювілейному році країна дає своїм громадянам більше підстав соромитися нею, ніж пишатися. Відчуття сорому за країну охоплювало часто і дуже часто 61.4% громадян, тоді як дуже часто й часто пишалися нею лише 14.8%. Разом із тим, третина опитаних була задоволена тим, що їм щось вдалося (кожний дев’ятий жодного разу не переживав щось подібне), 27.6% часто і дуже часто пишалися своїми досягненнями (кожний п’ятий цього року не мав досягнень і відповідних відчуттів). 2/5 громадян цього року відчували себе безпорадними, а 31.1% – нещасними (30% не переживали в цьому році такий стан).

Водночас громадяни України залишаються обережними оптимістами. На запитання про те, чи будуть наступні 10 років кращими, чи гіршими для України, 40% впевнені, що вони будуть набагато і дещо кращими, 35% – що такими само, а 17.3% – що гіршими. Тобто більшість населення не переконана в тому, що політичні еліти та виконавча влада здатні позитивно вплинути на розвиток соціально-економічної ситуації в країні.

Передвиборчі настрої

Таблиця 3.

На виборах 2002 року до Верховної Ради поряд із партіями братимуть участь блоки. Яку партію чи блок Ви б підтримали, якщо б вибори відбулися наступної неділі?,

(% до тих, хто братиме участь у виборах)

Блок В.Ющенка «Наша Україна» (НРУ, УНР, ПРП, КУН та ін.)	20.9
Комуністична партія України (П.Симоненко)	17.8
Блок партій Соціал-демократична партія України (об’єднана)- «Демократичний союз»-«Яблуко»	6.6
Блок партій Аграрна партія України-Народно-демократична партія- Партія регіонів України-«Трудова Україна»	6,2
Соціалістична партія України (О.Мороз)	4.7
Блок «Форум національного порятунку» («Батьківщина»-«Собор»- Українська республіканська партія)	4.5
Партія зелених України (В.Кононов)	3.7
Прогресивна соціалістична партія України (Н.Вітренко)	3.0
Голосував би за інші партії	9.0
Голосував би проти всіх	23.6

Формування блоків здатне істотно скоригувати звичну картину партійних переваг населення України. Принаймні реальною стає перспектива того, що на початку другого десятиріччя незалежної України наймасовішою буде вже не підтримка Комуністичної партії, а підтримка правоцентристського блоку на чолі з В.Ющенком. Принаймні вже перша реакція виборців на цей блок свідчить про їхню готовність віддати голоси за цю партійну конструкцію (НРУ, УНР, ПРП, КУН та ін.).

Тобто можливість консолідації некомуністичного електорату є цілком реальною. Першим наслідком такої консолідації стало зменшення політичного рейтингу блоку найнаближеніших до влади партій – Аграрної, Народно-демократичної, Партії регіонів та «Трудової України». Стабільною залишається лише позиція Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) та її ймовірних партнерів по блоку.

Прихильники лівих партій залишаються вірними своїм політичним симпатіям. Проте певні складнощі очевидно виникають у радикальної опозиції, сконцентрованої у «Форумі національного порятунку». В останні місяці вона втрачає своїх прихильників.

Таблиця 4.

Якщо б наступної неділі відбулися вибори Президента України,
кого б із можливих претендентів Ви підтримали б?,

(% до тих, хто визначився)

В.Ющенко (лідер блоку «Наша Україна»)	34.5
П.Симоненко (Комуністична партія України)	11.5
Л.Кучма (Президент України)	10.5
О.Мороз (Соціалістична партія України)	5.7
Н.Вітренко (Прогресивна соціалістична партія України)	4.7
Є.Марчук (секретар Ради національної безпеки і оборони)	3.6
В.Медведчук (Соціал-демократична партія України (об’єднана))	2.9
Ю.Тимошенко («Батьківщина»)	2.8
С.Тигіпко («Трудова Україна»)	2.0
Голосував би проти всіх	19.7

 

В.Ющенко залишається безумовним лідером серед можливих претендентів на вищу посаду в державі на наступний термін. На сьогодні це потенціал, який може бути активно використаний у виборчій кампанії до парламенту. Водночас очевидно й те, що більше виборців готові бачити колишнього Прем’єра швидше Президентом, ніж лідером можливої найчисельнішої фракції у Верховній Раді.