Сергій Макеєв, Населення України про рік 2003 2–8 грудня 2003 року на замовлення Інституту політики “Українське демократичне коло” провело опитування, в якому громадян просили оцінити рік, що минає. Вибіркова сукупність репрезентує доросле населення України й охоплює усі регіони. За місцем проживання опитано 1000 осіб віком від 18 років. Третій різ поспіль ми звертаємось до громадян із проханням оцінити рік, що минає. І кожного разу переконуємося, що основні тенденції є досить усталеними.
Для українців 2003 рік був гіршим за 2002 Насамперед мається на увазі, що життя пересічного українця, життя правлячої й опозиційної еліт та життя країни не співпадають. Це траєкторії життя, що розходяться. На зустрічі з приводу підписання політичної угоди між урядом й більшістю у Верховній Раді 26 грудня Президент України Л.Кучма назвав рік, що минає, одним із найуспішніших. Громадяни не поділяють такої думки. Таблиця 1.
Якщо наприкінці 2002 року 22% опитаних назвали його хорошим для себе особисто, то цього року таких людей значно менше – 15%. Значно зросла частка тих, хто не зміг визначитися, яким же був для нього цей рік, що свідчить про відсутність як позитивних, так і негативних подій. Зросла й різниця між тими, для кого рік був хорошим, й тими, для кого він був поганим. 28% занесли 2003 рік у свій власний пасив, коли обставини життя виявлялися сильнішими за намагання приборкати їх власними силами. Між тим у минулому році 40% опитаних сподівалися, що 2003 рік буде кращим за попередній. Їхні надії, як бачимо, не справдилися. І в цьому році українці стали обережнішими: 25% вважає, що наступний, 2004 рік буде кращим, а 12% – гіршим. Таблиця 2.
Для України рік був гіршим, ніж для окремих громадян. Тільки 5% назвали його хорошим для країни в цілому, а 41% – поганим. Тобто оцінка компетентності управлінців “знизу” суттєво відрізняється від оцінки компетентності управлінців “зверху”. На думку громадян, топ-менеджери виконавчої влади гірше справлялися з управлінням суспільними справами, ніж люди зі своїми власними проблемами. Очікування на майбутнє також обережні. 21% опитаних впевнені, що 2004 рік буде для України кращим, а 18% – гіршим (у минулому році 32% очікували покращання в 2003 році для України). Існують ще три обставини, які могли вплинути на низьку оцінку успішності року для країни. Як відомо, 2003 рік був проголошений роком культури й Росії. Виконавча влада, приймаючи таке рішення, не тільки виказувала глибоку пошану культурі й Росії, а й мала б брати на себе деякі зобов’язання щодо покращання стану культури й відносин із північним сусідом. Цього ж очікували від неї й громадяни. І знову вони були скоріше розчаровані. На запитання про те, покращилася чи погіршилася ситуація з культурою в Україні, 42% відповіли, що вона залишилася без змін, 23% – що погіршилася, 15% – покращилася (Рис.1).
Рис.1. Як ви вважаєте, у 2003 році ситуація з культурою в Україні покращилася чи погіршилася? (%).
Не склалися й відносини з Росією. Лише 13% опитаних дотримуються думки, що ці відносини покращилися. 31% не побачив якихось змін, натомість більшість громадян (38%) вважає, що вони погіршилися (Рис. 2). Осінні події навколо Тузли засвідчили, що відносини між двома країнами визначаються не посмішками, гарячими обіймами чи щирими деклараціями офіційних осіб, а прихованими політичними течіями, які обумовлені базовими національними інтересами й прагненнями. Здається те, що відбувалося у Керченській протоці, неприємно вразило населення України.
І ще одна обставина заважає населенню України називати 2003 рік вдалим для України. Це був рік військової присутності України в Іраку, необхідність якої досить сумнівна для багатьох громадян. Люди досить негативно ставляться до участі у “не нашій війні”, в якій гинуть наші солдати. Принаймні на запитання, треба чи не треба відкликати українські війська з Іраку, 72% опитаних відповіли ствердно – так, треба відкликати (13% – за продовження місії українських миротворців). А на запитання, чи треба Верховній Раді підтримати рішення Президента України про направлення військових підрозділів у Ліберію, 69% дали негативну відповідь – ні, не треба підтримувати (9% позитивних відповідей, інші не визначилися).
Політик року та подія року В опитуванні громадян просили визначити політика 2003 року. Як і минулого року ним визнано В.Ющенка. 17% переконані, що саме він діяв краще за інших і зробив більше за інших для блага країни та людей (у минулому році 20%). 11% опитаних назвали В.Януковича. Лідер блоку “Наша Україна” та Прем’єр-міністр сьогодні є найпопулярнішими дійовими особами на українській політичній сцені. При цьому позитивний імідж зміцнювався виключно у В.Януковича: вже кожний дев’ятий українець бачить його політичним лідером країни. У цих же політиків найкращий баланс довіри та недовіри. В.Ющенку скоріше довіряє 40% опитаних, а скоріше не довіряє 42%. У В.Януковича відповідно 29% та 43%. 32% населення України вважає, що за останні чотири роки В.Ющенко був найуспішнішим прем’єр-міністром, а 18% кращим називають В.Януковича. І, нарешті, 24% громадян готові проголосувати за В.Ющенка на виборах Президента України, по 12% – за П.Симоненка та В.Януковича. У 2002 році ситуація була дещо іншою – по 6% вважали політиком року Ю.Тимошенко та П.Симоненка. Водночас майже половина громадян України (47% у цьому році й 45% у минулому році) або ж не може визначити такого політика, або ж дотримується думки, що такого політика взагалі немає, ніхто не попрацював на благо країни та людей так, щоб присуджувати таку номінацію. Таблиця 3.
2003 рік був бідним на резонансні чи вражаючі події. Респондентів просили визначити, яка подія була найважливішою для України. Більшість українців (54%) або відповідали, що такої події немає (15%), або ж не могли згадати щось суттєве й значиме (39%). У 2002 році до трьох подій була прикута увага громадян: катастрофа літака СУ-27 на Львівському авіашоу (19%), вибори до Верховної Ради (18%), а також міжнародний скандал з приводу можливого продажу Україною радарних систем “Кольчуга” Іракові (11%). Цього разу 12% назвали подією року конфлікт навколо Тузли. 11% згадали про підвищення цін взагалі (6%) й підвищення цін на хліб зокрема (5%). Між тим у 2002 році громадяни не скаржилися на погіршення умов повсякденного існування. Тобто пересічні громадяни зазіхання на територіальну цілісність України прирівняли до погіршення рівня свого життя у зв’язку з подорожчанням товарів першої необхідності. Їм стало жити важче, вони про це відкрито говорять і такий вердикт помітно відрізняється від позитивної оцінки дій уряду Президентом України. Пристрасті навколо політичної реформи залишили українців байдужими – лише 1% вважає, що зміни до Конституції можна кваліфікувати як важливу подію. Не вразив українців й процес формування Єдиного економічного простору (4%): вони чітко розуміють, що йдеться поки що про формування “на папері”, а шлях від найкращого паперу до втілення у життя далеко не завжди вдається подолати. Таблиця 4.
|
Оптимізм українців щодо чесності виборів суттєво зріс
---------------- Рейтинг кандидатів у Президенти України ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №46(51) ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №45(50) ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №44(49) ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №43(48) ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №42(47) ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №41(46) ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №40(45) ---------------- Вийшов електронний щотижневик "Прозора політика" №39(44) ---------------- Інші новини ---------------- |
При повному або частковому використанні материалів посилання на Інститут політики обов'язкове.