ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

 

Шановні народні депутати!

 

Сьогодні мною підписано Закон України «Про вибори народних депутатів України», ухвалений Верховною Радою України 18 жовтня 2001 року.

Приймаючи це рішення, я виходив з важливості досягнутої відповідності Конституції України найбільш принципових положень Закону. Враховувалася й необхідність якомога скорішого завершення процесу перегляду правових засад проведення виборів до єдиного органу законодавчої влади в Україні з тим, щоб усі суб’єкти виборчого процесу мали можливість своєчасно і належним чином підготуватися до проведення прозорих, чесних, демократичних виборів.

Разом з тим вважаю за необхідне наголосити, що деякі положення Закону все ще неповною мірою забезпечують реалізацію конституційних приписів щодо проведення виборів до Верховної Ради України на основі загального, рівного і прямого виборчого права, ускладнюють, а з деяких питань - ставлять під сумнів своєчасну і повну реалізацію законних прав суб’єктів виборчого процесу.

Зокрема, встановлений Законом порядок утворення дільничних виборчих комісій не враховує того факту, що в державі зареєстровано понад 120 політичних партій, переважна більшість з яких відповідно до Закону може стати учасниками виборів. Від кожної з партій до складу дільничної виборчої комісії в обов’язковому порядку має бути включено по одному представнику. Крім того, до складу такої комісії повинно бути включено й представника від кожного кандидата у народні депутати України по одномандатному округу, яких, як свідчить практика, в окрузі може бути понад тридцять.

Незважаючи на це, у статті 21 не встановлено граничної чисельності членів дільничних виборчих комісій. Це може призвести до утворення надмірно великих за складом дільничних виборчих комісій, зайвої напруженості у відносинах та суперечок між партіями, їх представниками і у зв’язку з цим - до неефективного виконання покладених на комісії відповідальних завдань.

Не узгоджується з частиною п’ятою статті 36 Конституції України і передбачене Законом обмеження прав політичних партій шляхом недопущення до участі у виборах тих з них, які було утворено менше ніж за рік до виборів (частина перша статті 38 Закону).

На жаль, у Законі залишено й норму, за якою партії (блоки), кандидати в депутати на власний розсуд будуть визначати, яка інформація про них, поширена засобами масової інформації, є явно недостовірною. Відповідно ж до Конституції та законів України всі спори й у цій сфері, включаючи оскарження дій посадових та службових осіб засобів масової інформації, захист честі і гідності, мають розв’язуватися виключно судом.

Не можна не звернути увагу й на те, що запроваджується не обмежена Законом можливість виключення партією з її виборчого списку по багатомандатному округу занесених до нього осіб як безпосередньо перед виборами, так і після розподілу депутатських мандатів (пункт 2 частини першої статті 49, частина третя статті 81), що створює умови для маніпулювання правом громадянина бути обраним до Верховної Ради України та ускладнює реалізацію виборцями їхніх конституційних прав.

Є й деякі інші принципові зауваження Президента України, які неодноразово вносилися до Верховної Ради України, але не були враховані. При цьому наголошую, що зазначені неузгодженості, прогалини у правому регулюванні вкрай важливої сфери створять суттєві перепони не тільки для забезпечення здійснення вільного волевиявлення народу в цілому, а й перш за все безпосередньо для політичних партій та їх блоків, інших учасників виборчого процесу.

З огляду на викладене та беручи до уваги кращий міжнародний досвід у цій сфері, прошу оперативно, до початку виборчої кампанії, внести необхідні зміни до Закону України «Про вибори народних депутатів України» з тим, щоб забезпечити проведення виборів до парламенту у березні 2002 року у повній відповідності з вимогами Конституції та Законів України.

 

З повагою Л.КУЧМА

30 жовтня 2001 року