Політичний календар 11 2000

Реформування партійної системи в Росії

2000 рік, безумовно, ввійде в новітню історію Росії як рік зміни політичного режиму, реформування всіх гілок влади та правових відносин суспільства в контексті зміцнення позицій президента та підконтрольних йому структур, висунення новим керівництвом Росії низки ініціатив, зокрема, спрямованих на введення в дію нових «правил гри» з суб’єктами політики: політико-бізнесовими групами, політичними партіями тощо.

Основні вектори реформування партійної системи Росії за нових реалій базуються на позиції нового керівництва Росії з цього питання, оприлюдненої у ряді виступів, заяв
В. Путіна, та тісно пов’язані з розробкою виборчого законодавства.

Так, у своєму виступі на установчому з’їзді загальноросійського політичного громадського руху «Єдність» (26–27 лютого 2000 року) В. Путін висловив наступні думки: необхідно створювати умови, за яких в Росії, нарешті, з’явиться декілька загальнонаціональних, ідейно оформлених партій сучасного типу; безпорадність партійної системи перед обличчям як владних, так і корпоративних інститутів повинна залишитися в минулому; реальний вплив у суспільстві може мати лише невелика кількість партій, на практиці по-іншому просто неможливо; працююча система – це дво-трипартійна, можливо, чотирьохпартійна система. Така позиція нинішнього керівництва Росії знайшла своє продовження у виступі В. Путіна 8 липня 2000 року зі щорічним посланням президента Російської Федерації до Федеральних Зборів. Зокрема, було заявлено: «На тлі вікових традицій парламентаризму і багатопартійності в інших країнах особливо помітні недоліки нашої партійної системи.., сильна влада зацікавлена в сильних суперниках. Лише за умов політичної конкуренції можливий серйозний діалог про розвиток нашої держави. Росії необхідні партії, що користуються масовою підтримкою і стійким авторитетом. І не потрібні чергові чиновницькі партії, що притуляються до влади, тим більше – заміщують її. Досвід показав.., що подібні утворення гинуть миттєво, як тільки потрапляють із типових умов у конкурентне середовище».

Варто зазначити, що у своєму першому виступі перед російськими законодавцями В. Путін звернувся до Держдуми з пропозицією «попрацювати активніше» над проектом закону про партії та партійну діяльність. Побіжно зазначимо, що федерального закону, який би регулював діяльність в суспільстві саме політичних партій, на сьогодні в Росії немає. У 1995 році Держдума прийняла Федеральний закон «Про політичні партії», однак він був відхилений Радою Федерації. З приходом до влади В. Путіна законодавча робота у цьому напряму, особливо восени 2000 року, дійсно активізувалася.

12 вересня 2000 року своє перше засідання провела робоча група з удосконалення законодавства про вибори (створена при ЦВК згідно з розпорядженням В. Путіна). Було заявлено, що основна ідея реформи виборчого законодавства полягає в тому, що тільки партії, а не громадсько-політичні організації можуть приймати участь у виборах. Такий статус партій у виборчому процесі повинен бути виписаний у законі про політичні партії, проект якого робоча група повинна представити до кінця жовтня. Позиція голови ЦВК О. Вешнякова з цього питання була на той час такою: залишити в недоторканності старий принцип, відповідно до якого половина депутатів Держдуми обирається по одномандатних округах, інша –по партійних списках; партії повинні бути масовими, мати представництва в більшості регіонів, а головне – бути «фінансово прозорими»; щоб забезпечити таку прозорість, «держава має взяти фінансування партій у свої руки» («потрібно, щоб гроші давалися не перед виборами, а після»); не виключено, що терміни виборчих кампаній скоротяться до
3-х місяців проти нинішніх шести. О. Вешняков, аргументуючи свою позицію з питань фінансування партій і термінів кампаній, посилався на практику Великобританії, де вся виборча кампанія займає всього 6 тижнів; на досвід Німеччини й Іспанії, де політичні структури існують на бюджетні кошти, одержуючи їх пропорційно кількості голосів на виборах. На думку аналітиків, скорочення термінів кампаній і перехід їх на державне фінансування вписується в загальну стратегію нового керівництва Росії, спрямовану на те, щоб скоротити сектор «тіньової політики», контрольований олігархічними структурами. За таких умов «передвиборні ігри» спонсорів від бізнесу, безумовно, можуть припинитися.

На початку жовтня в російських ЗМІ з’явилися непоодинокі повідомлення про те, що в ЦВК РФ йде активна робота над проектом закону про політичні партії. Той факт, що «першу скрипку» тут «грає» виборча комісія, 9 жовтня на зустрічі з журналістами підтвердив її голова О. Вешняков. Зокрема, ним було заявлено, що у випадку схвалення проекту закону про політичні партії, підготовленого ЦВК, їх число в Росії «скоротиться на порядок», чисельність політичної партії повинна складати, як мінімум, 10 тисяч чоловік; партія мусить мати відділення в більшості регіонів країни й у кожному такому відділенні має бути не менше 100–200 членів. Основні концептуальні положення цього проекту закону знайшли відображення в опублікованій 9 жовтня в ряді російських ЗМІ доповіді ЦВК РФ «Про розвиток і вдосконалення законодавства Російської Федерації про вибори і референдуми». Звернемо увагу на найголовніше – «необхідно законодавчо закріпити статус політичних партій як єдиних організованих учасників виборчого процесу, що мають право висувати кандидатів». За дорученням ЦВК О. Вешняков виступив з цією доповіддю на парламентських слуханнях, проведених Комітетом Держдуми з державного будівництва 16 жовтня (розділ цієї доповіді, що визначає правовий статус політичних партій подано у додатках). Реакція в партійних колах на виступ О. Вешнякова була досить показовою – 13 листопада керівництво «Союзу правих сил» офіційно заявило про намір створити на базі «Союзу» політичну партію.

Подальший розвиток ситуації навколо законотворчості з партійної тематики характеризували наступні події. 9 листопада в Держдумі відбулися парламентські слухання, на яких була обговорена концепція законопроекту «Про політичні партії та партійну діяльність». Для участі в слуханнях були запрошені представники 186-ти громадсько-політичних об’єднань і партій країни. Альтернативні до ЦВК законопроекти про політичні партії запропонували на розгляд учасників парламентських слухань «Єдність», «Яблуко» і КПРФ. Врешті-решт, учасники заходу до єдиної думки стосовно змістовного наповнення цього законопроекту так і не дійшли. Уваги заслуговує заява лідера фракції «Єдність» в Держдумі
Б. Гризлова, зроблена ним напередодні проведення парламентських слухань: узгоджений варіант Закону «Про політичні партії та партійну діяльність» був підготовлений робочою групою фракції «Єдність», потім на його базі виник варіант проекту закону ЦВК; лише дві партії в країні реально впливали на формування цього закону – «Єдність» і КПРФ; в тексті закону не повинен фігурувати термін «загальноросійська партія»; закон повинен регламентувати діяльність міжрегіональних і регіональних партій.

У третій декаді грудня відбулося останнє засідання робочої групи ЦВК з питань партійного будівництва, розробки законопроекту про політичні партії. Було вирішено, що остаточний варіант законопроекту, доопрацьований фахівцями ЦВК спільно з представниками Головного правового управління Адміністрації президента РФ, ряду комітетів Держдуми, буде внесений на розгляд російських законодавців у січні 2001 року. Очікується, що Держдума розгляне цей законопроект на початку весняної сесії. В його основу покладені базові положення законопроекту, розробленого ЦВК. Найсуттєвішими з них є такі: партії отримують ексклюзивне право на участь у виборах, жорсткішими стають критерії до партбудівництва. Не буде «регіональних партій». Ексклюзивне право участі у виборах у регіонах отримають федеральні партії (водночас, ряд правих партій, як і раніше, наполягають сьогодні на тому, що «регіональна партія» – «природна демократична одиниця», що характеризує політичні процеси у більшості європейських країн). Партії отримають державне фінансування – усі партії, що отримали понад 2% голосів на федеральних виборах, будуть одержувати приблизно 30 копійок на рік за один голос, відданий за федеральний список (за іншими даними, вони отримуватимуть приблизно по 13 коп.). Рахункова палата матиме право проводити партійний аудит. Партія буде ліквідована, якщо вона протягом 8-ми років (два терміни повноважень Думи) не висуне власний список на виборах, або не зареєструє кандидата в президенти, або якщо не висуне кандидатів хоча б у 5% федеральних одномандатних округах, або якщо не буде мати хоча б 10 зареєстрованих кандидатів на виборах губернаторів. Нез’ясованим залишилося питання про партійні блоки. Не виключено, що це питання стане ближчим часом темою дискусії між ЦВК і Головним правовим управлінням Адміністрації президента РФ. Зокрема, голова ЦВК О. Вешняков пропонує встановити різні бар’єри для партій і партійних блоків – 5% і 7% відповідно. Такий підхід не може не стимулювати партійне будівництво, оскільки виступати на виборах блоком за таких умов стає небезпечнішим. Можна припустити, що партійні блоки все ж таки будуть допущені до виборів і бар’єр для них змінений не буде. Хоча, не виключено, що політичним партіям і владним структурам доведеться ще поторгуватися стосовно цього питання.

Безумовно, що з введенням в дію Федерального закону «Про політичні партії та партійну діяльність», результати голосування на наступних виборах до Держдуми стануть показовими в тому плані, що покажуть, які політичні партії дійсно є виразниками масових суспільних інтересів в російському суспільстві. Законодавче ж закріплення статусу політичних партій дозволить Росії значно просунутися на шляху становлення громадянського суспільства.

Додатки

Про розвиток і вдосконалення законодавства Російської Федерації про вибори і референдуми

Доповідь Центральної виборчої комісії Російської Федерації

Москва, 2000

1.2. Визначення правового статусу політичних партій – важлива умова розвитку виборчої системи в Російській Федерації

Не припиняються суперечки щодо виборчої системи, за якою мають проводитися вибори депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації. Вносяться пропозиції щодо переходу на мажоритарну систему або про серйозне реформування змішаної виборчої системи. Пропозиції в основному мотивуються необхідністю “розкриття” списків кандидатів, що формуються виборчими об’єднаннями, блоками, наближення кожного конкретного кандидата до виборця. Висловлюється думка, що існуюча на сьогодні виборча система не відповідає ролі та місцю сучасних політичних громадських об’єднань в політичному житті суспільства. Відзначимо, однак, що в останньому випадку критики не вказують, які ж сили мають у суспільстві достатню вагу для того, щоб претендувати на більшість мандатів у парламенті.

Змішана виборча система, що застосовується на виборах депутатів Державної Думи, пройшла перевірку на конституційність, неодноразово опробована на практиці й, на наш погляд, дозволяє відображати електоральні (політичні) симпатії громадян Російської Федерації.

Разом з тим, резерви для вдосконалення сутнісних елементів виборчої системи існують, і це, насамперед, стосується визначення статусу політичних партій у виборчому процесі.

На ефективність пропорційної складової змішаної виборчої системи впливають створені спеціально під вибори політичні громадські об’єднання “диванного” типу або партії з незрозумілими джерелами фінансування, що вносять до списків нікому не відомих або скандально відомих кандидатів, які вимагають нарівні з провідними виборчими об’єднаннями державного фінансування і безкоштовного доступу до засобів масової інформації. Суворі обмежувальні заходи для таких партій, передбачені, наприклад, Федеральним законом “Про вибори депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації” (правило “першої трійки”), небезпідставно викликають сумніви з точки зору закріпленого Конституцією принципу рівності всіх перед законом.

Окрім того, мажоритарна виборча система також може бути ефективною лише за участі у виборах організованих суб’єктів виборчого процесу – політичних партій.

Партії – універсальний політичний інститут, що пов’язує державу і громадян та забезпечує представництво різних соціальних інтересів у державних інститутах. Політичні партії виконують функції легітимації політичної діяльності й пошуку консенсусу між різними сегментами суспільства і держави, рекрутування та відбору політичної еліти, формулювання політичних принципів і різних, альтернативних по відношенню один до одного політичних курсів, інтегрування соціальних інтересів і в результаті – організації електоральних процесів.

Необхідно законодавчо закріпити статус політичних партій як єдиних організованих учасників виборчого процесу, правомочних висувати кандидатів. Це є важливою умовою для того, щоб виборчі кампанії повною мірою відповідали своєму призначенню виражати волю громадян стосовно напряму подальшого розвитку держави.

Політичні партії – один із видів громадських об’єднань, однак для того, щоб політичні партії повною мірою могли виконувати вищезазначені завдання, до них повинні пред’являтися законодавцем підвищені в порівнянні з іншими громадськими об’єднаннями вимоги, а саме:

демократична внутрішньопартійна організація і демократичні цілі;

фінансова прозорість;

підконтрольність як з точки зору відповідності діяльності партії задекларованим цілям, так і з майнової точки зору.

Політичні партії як суспільний інститут мусять мати загальноросійський статус і не можуть бути регіональними або місцевими.

Кількість членів партії в десять тисяч членів і наявність не менше, ніж у половині суб’єктів Російської Федерації регіональних відділень партії, в кожному з яких не може бути менше 200 членів, виглядають достатніми для підтвердження загальноросійського статусу партії та забезпечення її участі у виборах різного рівня.

Не можна погодитися з тими, хто висловлює думку, що правовий статус політичних партій – учасників виборчого процесу потрібно розповсюдити й на інші політичні громадські об’єднання: політичні рухи (громадські об’єднання без фіксованого членства), а також політичні громадські організації (що допускають колективне членство і не є партіями), оскільки статус таких об’єднань не може бути чітко визначений, у зв’язку з чим неможливо пред’являти до них вищеназвані особливі вимоги.

Федеральний закон про політичні партії, підготовлений у 1995 році, до сьогодні практично без зрушень знаходиться в Державній Думі. Необхідно з урахуванням практики останніх років і з використанням наробок цього Федерального закону підготувати новий законопроект, що передбачає встановлення вищезгаданих вимог.

Мета Федерального закону про партії – сприяти тому, щоб, з одного боку, більша частина суспільства визначилася в своїх політичних симпатіях і, з іншого боку, щоб виборці не були дезорієнтовані великою кількістю однорідних партійних програм.

З метою забезпечення демократичної організації діяльності політичної партії та демократичного порядку прийняття нею рішень вказаний Федеральний закон повинен містити певні вимоги до статутів партій, які гарантували б виборність і змінність керівних органів, права партійної меншості, права членів партії на доступ до внутрішньопартійної інформації, а також демократичну процедуру прийняття рішень, в тому числі, під час висування кандидатів у депутати і на виборні посади, неможливість одноосібного прийняття рішень з найважливіших питань. Потрібно заборонити створення партій, побудованих ієрархічно або керованих авторитарними методами.

Слід встановити додаткові правові перешкоди для створення екстремістських політичних партій, що ставлять за мету насильницьку зміну конституційного ладу, таких, що розпалюють соціальну, расову, національну і релігійну ворожнечу.

Потрібно надати право представникам реєструючого органу, а також представникам виборчих комісій (при розв’язанні питань щодо висування кандидатів) бути присутніми на масових партійних заходах.

У частині забезпечення фінансової прозорості діяльності політичної партії в законі потрібно встановити порядок створення та ведення рахунків політичної партії, звітності по цих рахунках, а також передбачити обов’язковість і межі перевірки фінансових звітів політичних партій.

Необхідно ввести ряд обмежень на пожертви політичним партіям, здійснювані в період між виборчими кампаніями, аналогічно нормі, передбаченій статтею 65 Федерального закону “Про вибори депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації”.

Слід встановити міру відповідальності для політичних партій за ненадання необхідної інформації про джерела, форми і об’єми фінансування партій, за інші порушення, пов’язані з їхньою фінансовою діяльністю.

Критерієм збереження статусу партії, на наш погляд, можуть стати участь у виборчих кампаніях і результативність такої участі. Такими ж критеріями слід керуватися і при розв’язанні питання щодо державного фінансування політичних партій.

Регламентація діяльності політичних партій у відповідному федеральному законі дозволить вилучити велику кількість норм, регулюючих цю діяльність, з виборчого законодавства, однак при цьому особливу увагу потрібно приділити узгодженості законодавства про партії та законодавства про вибори.

З метою забезпечення виборчих прав громадян Російської Федерації, конституційного права громадян на об’єднання, потрібно передбачити можливість для політичних партій отримувати депутатські мандати пропорційно отриманим голосам виборців не лише на виборах депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації, але й на виборах до законодавчих (представницьких) органів державної влади суб’єктів Російської Федерації.

Розвиток партійної системи, законодавства про партії повинен сприяти скороченню термінів виборчої кампанії – часу від дня офіційного опублікування рішення про призначення виборів до дня офіційної публікації результатів виборів. Передбачається, що федеральна виборча кампанія повинна тривати три місяці, а виборчі кампанії в суб’єктах Російської Федерації – не більше двох з половиною місяців. При цьому на федеральних виборах період висування кандидатів (включаючи збір підписів), а також період проведення передвиборної агітації повинні бути фіксованими – по 30 днів.

Таке скорочення термінів дозволить, з одного боку, взяти участь у виборчих кампаніях організованим політичним партіям, а, з іншого боку, відлучити від участі у виборах маргінальні утворення, явно “непрохідних” кандидатів, що, в свою чергу, не дозволить розпорошувати голоси виборців.

Крім того, скорочення термінів виборчої кампанії дозволить зекономити бюджетні кошти, що виділяються на вибори.

Законодавче закріплення статусу політичних партій дозволить значно просунутися по шляху становлення громадянського суспільства в Російській Федерації й вдосконалення виборчої системи.

Основні положення законопроекту про політичні партії,
підготовленого фракцією КПРФ

1. Партії повинні отримати виняткове право висувати своїх кандидатів до виборних органів влади, включно з посадою Президента РФ. Це право доцільно розповсюдити й на суб’єкти Російської Федерації – на вибори законодавчих зборів і глав суб’єктів Федерації.

2. Одночасно із наданням партіям виняткового права на участь в організації виборів необхідно ввести відповідальність партій за їх фінансову чи іншу діяльність.

3. У законі про партії мусить бути чітко виписаний порядок фінансової та господарської діяльності партій і їх звітності. Джерела і обсяги надходжень партії мусять бути регламентовані, партія може мати лише один “федеральний” розрахунковий рахунок і по одному розрахунковому рахунку в регіональних відділеннях. Будь-які способи використання державних коштів і так званого адміністративного ресурсу в діяльності політичних партій повинні бути виключені.

4. У законі мусить бути описаний порядок взаємодії та взаємної відповідальності партій і кандидатів, партій і парламентських фракцій, партій і обраних ними до органів влади своїх представників.

5. Закон повинен сприяти становленню авторитетних і масових партій, але одночасно не перешкоджати створенню нових партій і функціонуванню політичних партій, що відображають інтереси різних меншин. Закон мусить передбачити заходи державної підтримки (субсидії тощо) політичних партій, що набрали в ході виборів до Державної Думи не менше 2% голосів, або провели до Державної Думи не менше 5 депутатів по одномандатних округах.

Аналогічні заходи підтримки потрібно передбачити і для регіональних партій.

6. Необхідно також у правовий спосіб захистити регіональні партії. По-перше, на відміну від “федеральних” партій, вони створені “знизу”, внаслідок самоорганізації різних соціальних груп (а не лише столичної інтелігенції, чиновництва і “олігархів”), а по-друге, в ряді суб’єктів Федерації ці партії є єдиною реальною альтернативою регіональним кланам.

7. Закон повинен стимулювати роботу партій у регіонах. Так, результати участі партій в регіональних виборах повинні враховуватися при прийнятті рішень щодо виділення партіям державних субсидій. Збір підписів на підтримку кандидатів і партійних списків (кількість яких повинна бути зменшена на порядок) міг би проводитися на партійних зборах (а не “спеціально відведених для цього місцях”, як пропонує ЦВК) в присутності спостерігачів і представників виборчих комісій.

8. Існуюча система формування Державної Думи (50% депутатів обираються по партійних списках) повинна бути не лише збережена, але й поширена на суб’єкти Федерації.

9. Законом має бути гарантоване право опозиційної діяльності.

10. Законом повинна бути закладена тенденція надання партіям повноважень на активнішу участь у формуванні виконавчих органів влади.

11. Корінним чином мусить бути змінений існуючий порядок рекламної та агітаційної діяльності політичних партій та їх представників. Політичні партії та їх представники повинні мати право на ведення цієї діяльності протягом року, а не лише під час виборчих кампаній. Під час же виборчих кампаній принцип рівності кандидатів мусить розповсюджуватися як на державні, так і на приватні ЗМІ. А діючі керівники органів державної влади не повинні мати переваги стосовно доступу до ЗМІ.

12. Партійна діяльність має бути відкритою і демократичною, в той же час не можна допустити втручання у внутрішнє життя партій чиновників будь-якого рівня. Не партії існують для органів юстиції та виборчих комісій, а державні органи існують для виборців і політичних партій, що представляють їх інтереси.

Законопроект про політичні партії, підготовлений фракцією “Єдність”

Розділ 1.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 2. Політична партія

1. Політична партія – це добровільна самоврядна організація громадян Російської Федерації, створена на основі індивідуального членства, головною, закріпленою в Статуті метою якої є участь у політичному житті суспільства шляхом впливу на формування політичної волі громадян, участь у виборах до органів державної влади і органів місцевого самоврядування шляхом висування кандидатів (списків кандидатів) і організації їх передвиборної агітації, участь в організації та діяльності вказаних органів.

2. Програма політичної партії чи інший документ, що відображає її основні цілі й задачі, публікується для загального ознайомлення в засобах масової інформації.

3. Політичною партією не може бути визнане об’єднання, зареєстроване відповідно до законодавства Російської Федерації як громадська організація або громадський рух, професійна спілка, релігійна, доброчинна або некомерційна організація, національно-культурна автономія, а також як громадський фонд, громадська установа, орган громадської самодіяльності або інший вид громадського об’єднання;

об’єднання, статут якого допускає членство в ньому або приналежність до нього в іншій формі іноземних громадян, осіб без громадянства, іноземних або міжнародних організацій, за винятком випадків участі політичної партії в міжнародних об’єднаннях, обумовлених цим законом;

об’єднання, статут якого передбачає членство в ньому або приналежність до нього громадян лише за професійною, національною, етнічною, расовою або конфесійною ознакою (ознаками);

об’єднання, статут якого передбачає членство в ньому або приналежність до нього осіб, які відповідно до законодавства Російської Федерації не можуть бути членами політичних партій або належати до них в інший спосіб;

об’єднання, статутною метою або завданням якого є отримання прибутку шляхом здійснення підприємницької діяльності й розподіл отриманого прибутку (майна, власності) між своїми членами і (або) засновниками;

об’єднання, створене для реалізації аматорських, творчих, споживчих та інших неполітичних інтересів;

об’єднання, неполітичний характер якого спеціально обумовлений Федеральним законом.

Стаття 3. Територіальна сфера
діяльності політичних партій

1. У Російській Федерації створюються і діють загальноросійські, міжрегіональні й регіональні політичні партії.

2. Під загальноросійською політичною партією розуміється політична партія, що об’єднує не менше дев’яти тисяч членів, здійснює свою діяльність у відповідності до статутних цілей на територіях більшої частини суб’єктів Російської Федерації й має там свої структурні підрозділи – організації (відділення, комітети) чисельністю не менше 100 осіб.

3. Під міжрегіональною політичною партією розуміється політична партія, що об’єднує не менше п’ятисот членів, здійснює свою діяльність у відповідності до статутних цілей на територіях меншої частини суб’єктів Російської Федерації й має там свої структурні підрозділи – організації (відділення, комітети).

4. Під регіональною політичною партією розуміється політична партія, діяльність якої відповідно до її статутних цілей здійснюється в межах одного суб’єкта Російської Федерації.

5. Загальноросійські політичні партії можуть використовувати в своїх назвах найменування “Росія”, “Російська Федерація” й утворені на їх основі слова та словосполучення без спеціального дозволу правомочного державного органу.

Стаття 4. Основні принципи створення
і діяльність політичних партій

1. Громадяни Російської Федерації мають право створювати політичні партії у відповідності до своїх переконань без попереднього дозволу органів державної влади і органів місцевого самоврядування, а також право вступати до політичних партій за умови дотримання норм їх статутів.

2. Члени політичних партій беруть участь в їх діяльності відповідно до цілей, визначених партійними програмними документами, і в формах, встановлених їх статутами, а також мають право вільного виходу з політичної партії.

3. Політичні партії, що створюються громадянами, реєструються в порядку, передбаченому цим Федеральним законом, і набувають права юридичної особи.

4. Політичні партії діють гласно, інформація про їх засновницькі та програмні документи має бути загальнодоступною.

5. Політичні партії, незалежно від їх ідеології, цілей і завдань їх програмних документів, рівні перед законом.

6. Діяльність політичних партій базується на принципах добровільності, рівноправності, самоврядування і законності. Політичні партії вільні у визначенні своєї внутрішньої структури, цілей, форм і методів своєї діяльності, за винятком обмежень, встановлених федеральним законом.

Стаття 6. Держава і політичні партії

1. Розвинена багатопартійна система є основою для реалізації прав громадян на участь в управлінні державою, і фундаментом для забезпечення політичної стабільності суспільства. Виходячи з цього, держава забезпечує дотримання прав і законних інтересів політичних партій і надає підтримку їхній діяльності.

2. Втручання органів державної влади та їх посадових осіб у діяльність політичних партій, так само як і втручання політичних партій у діяльність органів державної влади і їх посадових осіб, не допускається за винятком випадків, передбачених цим Федеральним законом.

3. Посадові особи органів державної влади і органів місцевого самоврядування мають право бути членами політичних партій, за винятком осіб, що знаходяться на службі в Збройних Силах Російської Федерації, співробітників правоохоронних органів та інших державних структур і установ, для яких обмеження або заборона на участь у діяльності політичних партій обумовлені федеральним законом.

4. Президент Російської Федерації, Голова Уряду Російської Федерації, члени Уряду Російської Федерації можуть бути членами політичних партій.

5. Державні службовці під час здійснення ними своїх посадових обов’язків не можуть бути зв’язані рішеннями політичних партій і повинні керуватися лише законом і своїми посадовими інструкціями.

6. Будь-яка участь у діяльності політичних партій посадових осіб органів державної влади і органів місцевого самоврядування дозволяється лише у вільний від роботи час і (або) поза межами робочого дня.

7. Питання, що торкаються інтересів політичних партій у передбачених законом випадках, вирішуються органами державної влади і органами місцевого самоврядування за участю відповідних політичних партій або за погодженням.

Стаття 15. Об’єднання політичних партій

1. Політичні партії можуть створювати договірні об’єднання (коаліції) без утворення юридичної особи, виборчі блоки, а також об’єднуватися в нові політичні партії.

2. Рішення про створення коаліції приймається в порядку, передбаченому статутами політичних партій, що об’єднуються, і оформлюється договором про політичну коаліцію.

3. Виборчі блоки можуть утворюватися політичними партіями у відповідності до законодавства Російської Федерації про вибори і цього Федерального закону.

4. Політичні партії можуть об’єднуватися в нову політичну партію за рішенням своїх з’їздів (конференцій) або загальних зборів. У цьому випадку після реєстрації даної нової партії, ті партії, що об’єднуються, ліквідуються, а їх майно передається новоствореній політичній партії. Після прийняття на об’єднавчому з’їзді рішення про створення нової партії, затвердження її статуту і програмних документів, всі члени політичних партій, що об’єднуються, автоматично стають членами новоствореної політичної партії.

5. Політичні партії, що мають різну територіальну сферу діяльності, не можуть об’єднуватися в нову політичну партію в порядку, встановленому цією статтею.

Розділ 3.
ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ

Стаття 17. Права політичної партії

1. Для здійснення своїх статутних і програмних цілей політична партія має право:

а) висувати кандидатів (списки кандидатів) на виборні, а також інші посади до органів державної влади і органів місцевого самоврядування;

б) брати участь у виборчих кампаніях відповідно до законодавства Російської Федерації про вибори до органів державної влади Російської Федерації, суб’єктів Російської Федерації, до органів місцевого самоврядування;

г) створювати партійні фракції та інші депутатські об’єднання в законодавчих (представницьких) органах державної влади і виборних органах місцевого самоврядування;

д) брати участь у підготовці рішень органів державної влади і органів місцевого самоврядування в порядку і об’ємі, передбаченому цим Федеральним законом і іншими законами;

е) в порядку, передбаченому законодавством Російської Федерації, брати участь у підготовці та проведенні референдумів;

ж) представляти і захищати свої права, законні інтереси своїх членів, прихильників, а також інших громадян в органах державної влади, органах місцевого самоврядування і громадських об’єднаннях;

з) виступати з ініціативами з питань організації та діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, вносити пропозиції до органів державної влади з політичних та інших питань життя суспільства;

и) вільно розповсюджувати в усній, письмовій та іншій формах інформацію про свою діяльність, пропагувати свої цілі й завдання, мати свої програмові документи;

к) засновувати власні засоби масової інформації та здійснювати видавничу діяльність без спеціального дозволу;

л) користуватися державними і муніципальними засобами масової інформації в порядку, визначеному цим Федеральним законом, законодавством про вибори, іншими федеральними законами;

м) отримувати державну підтримку в порядку, визначеному цим Федеральним законом;

н) проводити збори, мітинги, демонстрації, походи, пікетування та інші публічні заходи в порядку, встановленому федеральним законом;

о) встановлювати і підтримувати міжнародні зв’язки і контакти із зарубіжними політичними партіями і об’єднаннями;

п) вступати в міжнародні союзи і асоціації;

р) здійснювати у відповідності до свого статуту господарську, фінансову та іншу діяльність, що не суперечить законодавству Російської Федерації.

Стаття 19. Обов’язки політичної партії

1) Політична партія зобов’язана:

а) дотримуватися в своїй діяльності Конституції Російської Федерації, законодавства Російської Федерації, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, що стосуються сфер її діяльності, а також норм, передбачених її статутом та іншими засновницькими документами;

б) щорічно оприлюднювати звіт про використання свого майна із вказанням джерел його формування або забезпечувати доступ до ознайомлення з вказаним звітом;

в) щорічно подавати до реєструючого органу дані про свою діяльність в обсязі відомостей, що включаються до єдиного державного реєстру юридичних осіб;

г) надавати на вимогу реєструючого органу, рішення керівних органів і посадових осіб політичної партії, а також допускати представників вказаного органу на заходи, що проводяться політичною партією, і сприяти їм в ознайомленні з діяльністю політичної партії в зв’язку з дотриманням законодавства Російської Федерації.

Стаття 22. Державна підтримка і
бюджетне фінансування діяльності політичних партій

1. Органи державної влади Російської Федерації, органи державної влади суб’єктів Російської Федерації й органи місцевого самоврядування надають таку підтримку зареєстрованим політичним партіям та їх територіальним структурним підрозділам:

а) забезпечення політичним партіям та їх територіальним структурним підрозділам рівного доступу до державних і муніципальних засобів масової інформації, а також до засобів масової інформації за участю органів державної влади і (або) органів місцевого самоврядування;

б) надання на рівних пільгових умовах приміщень і засобів зв’язку, що знаходяться в державній і (або) муніципальній власності, політичним партіям та їх територіальним структурним підрозділам, що звернулися з відповідним проханням;

в) забезпечення політичним партіям та їх територіальним структурним підрозділам рівних можливостей для проведення виборчих кампаній відповідно до законодавства про вибори.

2. Загальноросійські політичні партії, що мають державну реєстрацію для забезпечення своєї діяльності, отримують щорічне рівне державне фінансування з федерального бюджету. Розміри і порядок надання бюджетного фінансування визначаються на кожний фінансовий рік, виходячи з федеральних фінансових можливостей, але не можуть бути менше ста двадцяти мінімальних розмірів оплати праці в рік на кожну політичну партію.

3. Щорічне рівне фінансування зареєстрованих міжрегіональних і регіональних політичних партій, а також територіальних структурних підрозділів загальноросійських і міжрегіональних політичних партій здійснюється з бюджетів відповідних суб’єктів Російської Федерації, виходячи з їх фінансових можливостей, але не менше дванадцяти мінімальних розмірів оплати праці в рік на кожну політичну партію або її територіальний структурний підрозділ.

4. Державне фінансування виборчих кампаній політичних партій проводиться Центральною виборчою комісією або іншими виборчими комісіями і здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про вибори.

5. Загальноросійська політична партія, що висунула на виборах до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації загальнофедеральний список кандидатів і кандидатів по одномандатних округах відповідно до федерального законодавства про вибори, і отримала за підсумками виборів необхідну кількість обраних депутатів для формування депутатської фракції вказаної партії, отримує бюджетне фінансування, пропорційно кількості обраних депутатів Державної Думи, висунутих даною партією.

6. Виборчий блок загальноросійських політичних партій, створений відповідно до Федерального законодавства про вибори, що висунув на виборах до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації загальнофедеральний список кандидатів і кандидатів по одномандатних округах, і отримав за підсумками виборів необхідну кількість обраних депутатів для формування фракції вказаного виборчого блоку, отримує бюджетне фінансування, пропорційне кількості обраних депутатів Державної Думи, висунутих даним блоком.

7. Бюджетне фінансування загальноросійських політичних партій і виборчих блоків загальноросійських політичних партій, що сформували за підсумками виборів свої фракції в Державній Думі може здійснюватися при фінансуванні політичних партій безпосередньо на рахунки відповідних партій або при фінансуванні виборчих блоків на рахунки спеціальних фондів, встановлених відповідними виборчими блоками або партіями, що входять до них.

8. Міжрегіональні та регіональні політичні партії, а також створені ними відповідно до законодавства про вибори виборчі блоки, що сформували за підсумками виборів фракції в законодавчих (представницьких) органах державної влади суб’єктів Російської Федерації з депутатів, висунутих вказаними партіями і блоками, отримують фінансування з бюджетів відповідних суб’єктів Російської Федерації, пропорційно чисельності обраних депутатів, висунутих вказаними партіями і блоками.

Розділ 5.
УЧАСТЬ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ В ВИБОРАХ До ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 24. Права політичної партії
на участь у виборах

1. Зареєстрована політична партія має право брати участь у виборах до органів державної влади Російської Федерації, органів державної влади суб’єктів Російської Федерації та органів місцевого самоврядування, шляхом висування кандидатів (списків кандидатів) і проведення виборчої кампанії в порядку, передбаченому законодавством Російської Федерації про вибори.

2. Загальноросійська політична партія відповідно до федеральних законів і законів суб’єктів Російської Федерації про вибори може висувати кандидата в Президенти Російської Федерації, загальнофедеральний список кандидатів у депутати Державної Думи і кандидатів у депутати Державної Думи по одномандатних виборчих округах, кандидата на посаду керівника органу виконавчої влади суб’єкта Російської Федерації, кандидатів (списки кандидатів) у депутати законодавчих представницьких органів влади суб’єктів Російської Федерації, кандидатів до органів місцевого самоврядування.

3. Міжрегіональна і регіональна політичні партії, а також територіальні структурні підрозділи загальноросійських політичних партій у відповідності до законів суб’єктів Російської Федерації можуть висувати кандидата на посаду керівника відповідного суб’єкта Російської Федерації, кандидатів (списки кандидатів) до законодавчих (представницьких) органів влади відповідних суб’єктів Російської Федерації, кандидатів до органів місцевого самоврядування.

4. Політична партія може висувати кандидатів (списки кандидатів) до інших органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно до законодавства про вибори.

5. Політична партія бере участь у виборах самостійно, укладаючи політичні коаліції з іншими політичними партіями, або вступаючи у виборчі блоки.

6. Політичні партії відповідно до законодавства про вибори, мають право на участь у виборчих кампаніях з дотриманням рівних умов, в тому числі рівного доступу до державних і муніципальних засобів масової інформації, а також до засобів масової інформації з участю органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

7. Політичні партії в порядку, передбаченому законодавством про вибори, мають право брати участь у роботі виборчих комісій, спостерігати за ходом виборів і брати участь у підведенні їх підсумків.

Стаття 25. Участь у виборах виборчих блоків

1. Виборчі блоки – добровільні об’єднання двох і більше політичних партій, що створюються для спільної участі у виборах.

2. Виборчий блок створюється політичними партіями на період проведення виборів у порядку, передбаченому законодавством, і бере участь у виборах на рівних засадах з політичною партією.

3. Політичні партії, що входять до виборчого блоку, не можуть протягом однієї й тієї ж виборчої кампанії входити до інших виборчих блоків або брати участь у виборах самостійно.

Стаття 26. Фракція політичних партій
і виборчих блоків

1. Фракція політичної партії (виборчого блоку) в законодавчому (представницькому) органі державної влади та виборному представницькому органі місцевого самоврядування є об’єднанням обраних депутатів вказаних органів, висунутих відповідною політичною партією (виборчим блоком), створеним і діючим відповідно до нормативних актів, що визначають порядок діяльності цих органів, і цим Федеральним законом.

2. Загальноросійська політична партія, що отримала за підсумками виборів до законодавчого (представницького) органу державної влади Російської Федерації не менше трьох відсотків від загальної кількості обраних депутатів, має право на створення у вказаному органі депутатської фракції даної партії.

3. Міжрегіональна і регіональна політичні партії, що отримали за підсумками виборів до законодавчого (представницького) органу відповідного суб’єкта Російської Федерації не менше десяти відсотків від загального числа обраних депутатів, мають право на створення у вказаних органах депутатських фракцій даних партій.

4. Виборчий блок має право на створення фракцій в законодавчих (представницьких) органах державної влади і представницьких органах місцевого самоврядування на рівних основах з політичною партією.