Характеристика стану економіки України у 2000 році

Головним підсумком функціонування економіки України у 2000 році став розвиток на-
ступних тенденцій:

зростання валового внутрішнього продукту за 11 місяців 2000 року на 5,4% (порівняно з аналогічним періодом 1999 року);

стабільно високий приріст обсягів промислового виробництва (за 11 місяців 2000 року – 12,5%);

досягнуто збільшення обсягу продукції сільського господарства;

доходи Державного бюджету досягли 31,4 млрд. грн. (92,4% від річного плану; торік – 71,7 %);

профіцит Державного бюджету України за 11 місяців – 0,89 млрд. грн.;

фінансова стабільність та зміцнення національної валюти;

збільшилися валові внутрішні резерви НБУ;

державний зовнішній борг зменшився за 10 місяців 2000 року на 2,5 млрд. дол.;

борг України перед МВФ становить 1,82 млрд. дол.;

зменшення розриву в динаміці реальної середньої заробітної плати;

посилення інвестиційної активності (за 9 місяців вкладення в основний капітал збільшилися на 14,1%);

збільшилась дебіторська та кредиторська заборгованість суб’єктів господарювання всіх форм власності крім малих підприємств і бюджетних установ;

тривало підвищення офіційного рівня безробіття, передусім серед молоді;

зменшився балансовий прибуток підприємств та організацій;

більше половини підприємств працювало у збитковому режимі;

рівень життя громадян продовжує знижуватися.

 

 

Валовий внутрішній продукт (ВВП)

Реальний валовий внутрішній продукт за січень-листопад 2000 року порівняно з відповідним періодом минулого року збільшився на 5,4%, тоді як у 1999 році він скоротився за відповідний період на 0,7%. За даними Державного комітету статистики України, номінальний валовий внутрішній продукт у січні-жовтні 2000 року за орієнтовною оцінкою становив
137 384 млн. грн. Приріст ВВП зумовлено приростом валової доданої вартості по галузях економіки, що виробляють товари та надають послуги відповідно на 8,3% та 1,3%.

Приріст ВВП в економіці України спостерігався протягом всього року. Це свідчить про позитивні процеси в економіці, які набувають сталого розвитку.

Разом з тим слід зауважити, що основними причинами, які вплинули на приріст ВВП, стали зовнішні чинники. По-перше, це сприятлива зовнішньоторговельна кон’юнктура на світовому ринку. В силу того, що основні країни-споживачі українського експорту переживають економічний підйом, Україна отримала можливість збільшити експортні поставки на традиційні ринки — Росію та країни Європейського Союзу. По-друге, в силу того, що в 1998-1999 роках відбулося знецінення гривні, значно підвищилась конкурентоспроможність українських товарів на зовнішньому ринку.

Таким чином, на нашу думку, економічне зростання у 2000 році базується на експортному підгрунті. Оскільки в структурі експорту домінує сировина та напівфабрикати, відносно яких кон’юнктура зовнішнього ринку нестабільна, акцентуємо увагу на тимчасовому характері такого економічного росту.

 

Виробництво

Обсяги промислового виробництва за січень-листопад 2000 року зросли порівняно з відповідним періодом минулого року на 3,2%, у тому числі – товарів широкого вжитку. У паливній промисловості обсяги виробництва скоротилися порівняно з січнем-жовтнем минулого року на 6,6%. Незважаючи на складну ситуацію у паливно-енергетичному комплексі, підприємства вугільної промисловості збільшили випуск готового вугілля на 0,8%. На підприємствах чорної металургії за період з початку поточного року порівняно з відповідним періодом минулого року одержано приріст виробництва на 19,3%. Із введенням Урядом ряду нормативних актів суттєво скоротилися безоплатне споживання енергоресурсів, запроваджено фінансові, майнові та інші санкції до боржників і компаній, які порушують умови ліцензійної діяльності з постачання електроенергії, скасовано ряд необгрунтованих пільг. Однак обсяги продукції в електроенергетиці зменшилися протягом відповідного періоду минулого року на 1,4%. Виробництво енергії атомними електростанціями збільшилось на 5,5%. Поряд з цим скоротилося виробництво електроенергії на теплових і гідроелектростанціях відповідно на 1,9% і 23,7%.

У кольоровій металургії зростання обсягів виробництва за січень-жовтень становило 19,2%. Зріс обсяг виробництва у машинобудівному комплексі на 13,2% за десять місяців поточного року. Зазначений приріст відбувся і у хімічній та нафтохімічній промисловості (5,5%), у деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості (38,7%). У промисловості будівельних матеріалів обсяги продукції за період з початку року скоротилися на 3,9%.

За даними Держкомстату, промисловими підприємствами України за січень-вересень 2000 року відвантажено продукції (надано послуг) на 94,7 млрд. грн., з них на 17,4 млрд. грн. — на бартерних умовах. Спостерігається позитивна динаміка скорочення частки бартеру і збільшення частки продукції, за яку сплачено грошима у всіх основних галузях промисловості.

 

Зміни обсягів промислового виробництва

(наростаючим підсумком у % до відповідного періоду попереднього року)

 

Сільське господарство

За 11 місяців обсяг валової продукції галузі збільшився на 2,2%, а валової доданої вартості на 3,7%. Вагому роль у цьому зіграли реалізація заходів аграрної реформи, запровадження прозорих, ефективних ринкових механізмів постачання матеріальних ресурсів для села і переходу до поступового подолання диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію та засоби її виробництва.

Приріст обсягів валової продукції в рослинництві за січень-жовтень 2000 року проти відповідного періоду минулого року в господарствах усіх категорій становив 7,6%. На кінець жовтня поточного року всіма категоріями господарств одержавно 21,8 млн. тонн зерна (без кукурудзи) при середній урожайності 19,4 ц з гектара. У 2000 році був значно кращий врожай кукурудзи, ніж у попередньому. Її валовий збір становив 3 млн. тонн зерна (по
29,7 ц з гектара). Урожайність цукрових буряків (фабричних) вища ніж у минулому році, їх накопано 13,4 млн. тонн. Валовий збір насіння соняшнику на 30 жовтня становив 3,6 млн. тонн, що на 20% більше, ніж у 1999 році. Врожай картоплі більше, ніж у півтора рази перевищив її збір у минулому році і становив 20,2 млн. тонн. Овочів зібрано 5 млн. тонн: на 1,2% більше, ніж у попередньому.

 

Зміни обсягів сільськогосподарського виробництва

(наростаючим підсумком у % до відповідного періоду попереднього року)

 

Інфляція

У 2000 році інфляція практично у 2 рази перевищила прогнозований Урядом рівень і становила біля 25%. Основні чинники, які спонукали даний процес наступні:

– підвищеня тарифів на житлово-комунальні послуги;

– прискорення збільшення грошових агрегатів (погашення соціальних виплат і пенсій, а також купівля Національним банком України валюти на міжбанківській валютній біржі з метою погашення зовнішнього боргу).

Крім цього, політика стримування реальної девальвації гривні не могла не мати своїм наслідком прискорення зростання грошової маси, а відповідно і посилення інфляційних процесів. За січень-вересень 2000 року грошова маса М2 зросла на 29,3%, грошова база — на 24,2%. У вересні 2000 року частину надлишкової грошової маси було “стерилізовано” шляхом повернення Мінфіном боргів НБУ.

Середньомісячне зростання споживчих цін на 2000 рік (індекси споживчих цін) складало відповідно:

січень — 4,6%; липень — -0,1%;

лютий — 3,3%; серпень — 0,0%;

березень — 2,0%; вересень — 2,6%;

квітень — 1,7%; жовтень — 1,4%;

травень — 2,1%; листопад — 0,4%.

червень — 3,7%;

 

Бюджет

Доходи Зведеного бюджету за 9 місяців 2000 року становили 33 млрд. грн. або 78,1% від річних призначень. Найбільшу питому вагу в них займали податок на додану вартість — 20,2% (6,7 млрд. грн.), податок на прибуток підприємств і організацій — 15,5% (5,1 млрд. грн.) та прибутковий податок з громадян — 13,1% (4,3 млрд. грн.). Від акцизного збору надійшло 1,5 млрд. грн. (4,5% загального обсягу доходів).

За даними Державного комітету статистики України, видатки Зведеного бюджету становили 31,5 млрд. грн. (25,9% до ВВП). У структурі видатків Зведеного бюджету значну питому вагу займали витрати на соціально-культурні заходи — 41,3 відсотка (13 млрд. грн.). На підтримку галузей економіки витрачено 4,5 млрд. грн., що становить 14,3% загального обсягу видатків.

Видатки по обслуговуванню державного боргу становили 3 млрд. грн. (2,4% до ВВП),
у тому числі, на обслуговування зовнішнього державного боргу витрачено 2,4 млрд. грн. (2% до ВВП). Профіцит Зведеного бюджету за дев’ять місяців 2000 року становив 1,5 млрд. грн.
(1,2 % до ВВП).

Державний бюджет по доходах виконано у сумі 24,3 млрд. грн. (71,6 % річних призначень) і на 55,7% сформовано за рахунок податкових надходжень, з яких податок на додану вартість займає 49,4% (6,7 млрд. грн.).

У видатках Державного бюджету, що становили 23,1 млрд. грн. (68 % річних призначень), більшу частку займали видатки на фінансування соціально-культурних заходів — 22,4% (5,2 млрд. грн.), на обслуговування державного боргу — 12,8% (3 млрд. грн.) та витрати на підтримку галузей економіки — 9,3% (2,1 млрд. грн.).

Державний бюджет України зведено з профіцитом 1,2 млрд. грн. (1 % до ВВП).

 

Динаміка виконання дохідної частини Державного бюджету України
до річного планового показника за січень-жовтень 1999-2000 рр.

(%)

 

Динаміка виконання видатків Державного бюджету України
до річного планового показника за січень-жовтень 1999-2000 рр.

(%)

 

Валютний ринок

Для з’ясування основних етапів валютної політики 2000 року слід прослідкувати динаміку офіційного обмінного курсу валюти (гривна/дол. США):

січень — 5,38110; липень — 5,43860;

лютий — 5,54310; серпень — 5,43850;

березень — 5,46800; вересень — 5,43900;

квітень — 5,42280; жовтень — 5,43870;

травень — 5,40410; листопад — 5,43710

червень — 5,43600;

При незначних обсягах валютних резервів та необхідності обслуговування зовнішніх боргів Національний банк України разом з Урядом проводив абсолютно неминучу в такій ситуації політику стримування реальної ревальвації гривні, здійснюючи відповідні гривневі інтервенції на валютному ринку та поповнюючи валютні резерви. За відсутності надання кредитів МВФ, динаміка загальної суми резервів НБУ за мінусом золота у 2000 році була наступною (по місяцях) — 963,0; 923,0; 940,6; 793,1; 854,6; 811,7; 954,8; 941,9; 825,4 млн. дол. США.

 

 

Зовнішня торгівля

Зовнішньоторговельний оборот України за січень-вересень 2000 року склав 20,2 млрд.
дол. і проти відповідного періоду 1999 року збільшився на 22,6%. При цьому, обсяги експорту збільшилися на 23,9%, імпорту — на 21,3% і становили відповідно 10,3 млрд. та
9,9 млрд. дол. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 394,7 млн. дол.

Зовнішньоторговельні операції з товарами у січні-вересні 2000 року Україна здійснювала з партнерами із 182 країн світу.

Порівняно з відповідним періодом 1999 року обсяги експорту товарів до країн СНД та Балтії збільшилися на 36,5%, імпорту — на 20,9%. Це відбулося, в основному, за рахунок зростання торгівлі з Російською Федерацією (обсяги експорту збільшилися на 43,4%; імпорту — на 10,2%). Обсяги експорту до інших країн світу зросли на 18,8%; імпорту — на 22%.

Давальницької сировини за 9 місяців 2000 року надійшло в Україну на суму 649 млн. дол. (6,5% від загального імпорту країни).

Зменшилась питома вага поставок товарів за бартерними умовами і становила по експорту 1,7% проти 4,2% минулого року, по імпорту — 1,8% проти 3,6%.

Зовнішньоторговельні операції послугами у січні-вересні 2000 року Україна здійснювала з 200 країнами світу. Загальний обсяг експорту послуг становив 2589,2 млн. дол. США, імпорту — 966,8 млн. дол. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами дорівнювало 1622,4 млн. дол.

Станом на 1 жовтня 2000 року, за даними Держкомстату, іноземними інвесторами в підприємства України вкладено понад 3,7 млрд. дол. прямих інвестицій. Якщо проаналізувати надходження іноземних інвестицій в 2000 р., то слід зауважити, що вони збереглися на до-
кризовому рівні 1998 р., тобто близько 750 млн. дол. США в рік.

Індекси обсягів експорту та імпорту товарів (січень-жовтень)

(у % до відповідного періоду попереднього року)

 

Споживчий ринок товарів, ціни і тарифи

Загальний обсяг продажу споживчих товарів населенню становив у 2000 році 37,1 млрд. грн. Це на 5,7% більше проти відповідного періоду минулого року у порівняльних цінах.

Обсяг роздрібного товарообороту, включаючи громадське харчування, офіційно зареєстрованих підприємств усіх форм власності та господарювання (торгових, промислових, сільськогосподарських та інших неторгових підприємств і організацій) за 10 місяців 2000 року становив 23 млрд. грн. і порівняно з відповідним періодом минулого року в порівняльних цінах збільшився на 7,7%.

Приріст споживчих цін за десять місяців 2000 р. становив 23,3%, це на 12% більше, ніж у відповідному періоді минулого року. У січні-жовтні поточного року темпи приросту цін (тарифів) на послуги та продовольчі товари значно випереджали приріст цін на непродовольчі товари (30,1%; 25,1% та 8,1% відповідно).

Приріст цін виробників промислової продукції за звітний період становив 17,1%, це на 5% більше, ніж у минулому році. При цьому, необхідно звернути увагу на середньомісячну номінальну заробітну плату одного працівника, яка у січні-вересні дорівнювала 217,50 грн., що на 27,9% більше, ніж у відповідному періоді минулого року. Реальна заробітна плата у вересні порівняно з серпнем знизилась на 2,3%.

 

 

Зміни середньої заробітної плати в економіці

(грн./місяць)

Індекс реальної заробітної плати за дев’ять місяців поточного року щодо відповідного періоду минулого року становив 98%.

За 10 місяців поточного року було погашено заборгованість по заробітній платі на 673 млн. грн. Станом на 10 жовтня заборгованість із виплати заробітної плати становила 5727,8 млн. грн.

Разом з тим, слід зауважити, що збільшення реальних доходів населення (на 7,1% за 10 місяців поточного року і відповідно, роздрібного товарообороту на 7,7%) не змогли компенсувати падіння рівня життя населення у 1999 році (доходи населення скоротилися на 10%, а роздрібний товарообіг — на 9,2%). Таким чином, реальні доходи населення в 2000 році були нижче докризового рівня 1998 року.

 

 

Ринок праці

За даними Держкомстату до державної служби зайнятості впродовж жовтня звернулося 138,9 тис. незайнятих трудовою діяльністю громадян. Це пояснюється збільшенням активності незайнятого населення.

Рівень зареєстрованого безробіття на 1 листопада поточного року становив 4,2% населення працездатного віку, що на 0,1 відсоткового пункту менше, ніж на початок року. Порівняно з початком року кількість вільних робочих місць та вакантних посад загалом зросла в 1,6 раза і на 1 листопада 2000 року становила 79,7 тис. Внаслідок цього навантаження на вільні робочі місця зменшилося з 24 чол. на 1 січня до 15 чол. на 1 листопада цього року.

Більшу активність у працевлаштуванні населення проявила у звітньому періоді служба зайнятості. За сприяння цієї служби, за 10 місяців 2000 року працевлаштовано 498,8 тис. чол., що на 27,5% більше, ніж за відповідний період торік. З Державного фонду сприяння зайнятості населення на допомогу по безробіттю у жовтні 2000 року було витрачено 31,4 млн. грн. Середній її розмір за означений місяць становив 58,09 грн., що на 19,5% більше від її рівня у жовтні минулого року та на 3,8%, ніж у вересні поточного року.

 

 

Динаміка росту безробітніх всього

(тис. чол.)

 

Системні перетворення в аграрній сфері

Експерти Інституту політики вважають, що визначальною подією 2000 року у сфері економіки стало прискорення процесу реформування системи економічних відносин в сільському господарстві. Фокусування уваги на даній сфері економіки пов’язано, перш за все, з тим, що Україна, в значній мірі, є аграрною державою і від стану справ у даній галузі залежить добробут не тільки 1/3 населення, яке проживає у сільській місцевості (6 млн. осіб працюють у сільському господарстві), але й нації в цілому.

Основними напрямами трансформації економічних відносин в аграрному секторі стали:

реформування колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності;

розвиток особистих підсобних господарств (ОПГ) населення і перетворення їх у селянські (фермерські) господарства з метою набуття ними ознак товарних господарств;

проведення земельної реформи з метою формування повноцінного ринку землі;

вдосконалення економічних і фінансово-кредитних відносин на селі шляхом запровадження іпотечного кредитування;

розробка і впровадження економічних інструментів державного впливу, що відповідають вимогам функціонування аграрного виробництва в ринковому середовищі.

За станом на 1 грудня 2000 року було проведено реорганізацію практично всіх 100 833 колективних сільськогосподарських підприємств. На їх базі, відповідно до вимог чинного законодавства України, створено 14 741 нове сільськогосподарське підприємство, серед них зареєстровано 1 254 селянських (фермерських) господарств (8%), 2 901 приватне (приватноорендне) підприємство (20%), 6 761 господарське товариство (46%), 3 325 сільськогосподарських кооперативів (22%). Зазначені підприємства створені на засадах приватної власності та оренди землі й майна.

Земельні площі колишніх КСП зберегли єдиним масивом 7 434 підприємства (56,9%), а
10 378 (79,5%) — стали користувачами цілісного майнового комплексу (або частини) колективних сільгосппідприємств. При цьому, середній розмір сільськогосподарських угідь, що припадає на одне підприємство, був найбільшим у закритих акціонерних товариствах (2 874 га), а найменшим — у новостворених селянських (фермерських) господарствах (79,1 га).

На наш погляд, доцільно акцентувати увагу на тому, що в країні реально почали формуватися три основні типи господарств.

По-перше, це невеликі особисті та фермерські господарства, які займають площу 4,3 млн. га, що становить 12,3% від всієї сільськогосподарської землі, в тому числі, 3,5 млн. га орної, включаючи присадибні ділянки. До особистого підсобного господарства без створення юридичної особи приєднали належні їм земельні паї майже 300 тис. громадян. Загалом це 817,9 тис. га або 3,2% від усіх сільськогосподарських угідь. В 1999 році громадянам було виділено 1,3 млн. га під сінокоси і пасовища для худоби. В перспективі за рахунок цієї категорії громадян значно зросла кількість фермерських господарств, сформувалися малі сімейні ферми. Розвиток підприємництва в цьому напрямку сприяє зайнятості населення.

Майже вдвічі зросла частка землі, яка використовується фермерами, що становить 4,7% загальної площі сільськогосподарських угідь країни, проти 2,7% минулого року. В цілому в користуванні фермерів знаходиться 1 982,8 тис. га сільськогосподарських угідь, з них
1 840,5 га ріллі. Відбувається укрупнення фермерських господарств. В середньому на одне господарство припадає, відповідно, по 53 га угідь та 50 га ріллі проти 39 і 36 га у минулому році. В той же час, середні розміри землі коливаються від 8-9 га у Закарпатській та Чернівецькій областях до 102–111 га — у Луганській та Рівненській.

По-друге, це середні, в основному приватні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю та розширені за рахунок оренди земельних паїв фермерські господарства.

По-третє — великі сільськогосподарські підприємства, переважно кооперативного типу, які широко застосовують оренду землі й майна.

 

Порівняльна структура сільськогосподарських підприємств
за формами господарювання

(станом на 1 грудня 1999-2000 р., %)

 

 

 

Позитивною тенденцією стало прийняття цілого ряду рішень у сфері законодавства, які вплинули на створення сприятливих умов ведення господарської діяльності. Так, Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” більш, ніж удвічі зменшив податкове навантаження. До чинного податкового законодавства внесено зміни, які передбачають ряд пільг для сільськогосподарських підприємств, що дозволило направити їм частину обігових коштів на покращання своєї матеріальної бази.

Відповідно до Закону України “Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) платників податків у зв’язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств” із колективних та інших сільськогосподарських підприємств, які реформувалися у приватні формування та стали правонаступниками цих підприємств, списані суми заборгованості зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів, Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України. Всього таким чином списано на 1 травня 2000 року заборгованості на суму 5,8 млрд. грн.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1179 від 28 липня 2000 року “Про заходи щодо погашення заборгованості реформованих сільськогосподарських підприємств за спожиту електроенергію”, з метою забезпечення проведення розрахунків сільськогосподарських товаровиробників за спожиту електричну енергію в умовах реформування аграрного сектору економіки рекомендовано Міністерству палива та енергетики, разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями та енергопостачальними підприємствами, провести інвентаризацію існуючої заборгованості реформованих сільськогосподарських підприємств за спожиту електроенергію та здійснити відповідні організаційні заходи щодо реструктуризації зазначеної заборгованості терміном на 5 років з початком проведення розрахунків у грошовій формі з 1 січня 2001 року щоквартально рівними частинами за умови своєчасного внесення сільськогосподарськими підприємствами поточних платежів за спожиту електроенергію.

Як один із стимулів здійснення визначених перетворень прийнято Указ Президента “Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств” від 9 березня 2000 року, яким передбачено здійснити організаційні заходи щодо безоплатної передачі впродовж 2000 року в комунальну власність об’єктів соціальної інфраструктури, які належать недержавним сільськогосподарським підприємствам за їх згодою, разом з об’єктами соціальної інфраструктури, майна підприємств, що обслуговували ці об’єкти, а також мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, будівель і споруд, призначених для їх обслуговування.

Водночас для сприяння забезпеченню аграрного сектора фінансовими ресурсами Постановою Кабміну від 25 лютого 2000 року № 398 “Про додаткові заходи щодо кредитування весняно-польових робіт у 2000 році” встановлений порядок щодо проведення протягом поточного року компенсації реформованим сільськогосподарським товаровиробникам частини плати за користування кредитами комерційних банків, залученими для фінансування комплексу весняно-польових робіт, у розмірі 50% облікової ставки, встановленої Національним банком на день укладення кредитної угоди. Пізніше розмір компенсації був зафіксований на рівні не нижче 17,5%. При цьому було передбачено, що комерційні банки видають кредити за наявності у сільськогосподарських товаровиробників гарантованих умов для їх погашення. Всього на зазначені цілі у Державному бюджеті було виділено 175 млн. грн.

Разом з тим, слід зауважити, що ряд принципових рішень, які були реалізовані на практиці, були явно запізнілими. Так, початковою умовою здійснення компенсації частини плати за користування кредитами, було отримання коштів виключно на закупівлю паливно-мастильних матеріалів і лише 6 квітня 2000 року були внесені зміни. На цей час посівна вже розпочалась. Тобто, урядовцям потрібно було відносно багато часу, щоб усвідомити, що для проведення весняно-польових робіт селянам потрібно не тільки пальне. Тому Постановою КМУ “Про розширення напрямів кредитування весняно-польових робіт з використанням частини компенсації плати за користування кредитами за рахунок бюджету”, було передбачено проведення компенсації сільськогосподарським товаровиробникам частини плати за користування кредитами комерційних банків, що надаються не тільки для закупівлі паливно-мастильних матеріалів, а також на закупівлю мінеральних добрив, засобів захисту рослин, насіння та запасних частин для проведення комплексу весняно-польових робіт у 2000 році.

В силу цілого ряду причин досить напружена ситуація склалася на ринку цукру в Україні, значна частина якого заповнена дешевим контрабандним цукром з Росії та Білорусі. Протягом останніх 10 років виробництво бурякового цукру в Україні знизилось фактично в три рази – з 5 млн. т в 1990 році до 1,6 млн. т цукру в 2000 році. Обсяги ж внутрішнього споживання цукру фактично залишались стабільними і становили 1,7–2,0 млн. т. Закономірністю даної диспропорції між виробництвом та споживанням стало насичення національного ринку за рахунок імпорту. Існуюче ввізнене мито відносно цукру є досить високим, оскільки використовується явно протекціоністський вид мита — “комбіноване” і становить 50% митної вартості, але не менше 0,3 ЄВРО за 1 кг.

Разом з тим існує ряд проблем, які пов’язані не з споживанням, а з виробництвом даного продукту. По-перше, певна циклічність загрузки підприємств (осінь—зима), коли надходить сировина. По-друге, ряд цукрових заводів України орієнтовані на переробку сирцю з тростини. В 1990–1991 роках заводи України переробляли до 3 млн. т в рік тростинового сирцю. В 1996 році 102 цукрові заводи України переробляли тільки 600 т сирцю.

Виходом із даної ситуації є застосування тарифної квоти при імпорті тростинової сировини для виробництва цукру. Урядом України тільки в березні 2000 року було запропоновано пільгове ввезення тростинового цукру-сирцю для внутрішньої переробки в рамках певної
тарифної квоти (350 тис. т). У відповідності до даної пропозиції, пропонувалось установити в рамках квоти до 1 вересня 2000 року ввізне мито на сирець в розмірі 1% митної вартості, але не менше 1 ЄВРО за 1 т, тобто зниження імпортного мита повинно було відбутись в 300 разів.

Рішення ж про пільгове ввезення було прийняте тільки в кінці червня місяця Постановою № 1043 від 4 липня 2000 року “Про механізм регулювання імпортних поставок цукру-сирцю тростинового”. Вона затвердила пільгову квоту в 250 тис. т (ввізне мито – 5 ЄВРО за 1 т). При цьому імпортуватися він повинен за ліцензіями Мінекономіки лише тими підприємствами, які є у переліку Мінагрополітики. Фактично реальну можливість імпорту сирцю вітчизняні компанії отримали в серпні місяці, коли сирець на світовому ринку був на 30% дорожче від ціни на початку року.

Росія ж почала переробку цукру-сирцю з метою захисту свого внутрішнього ринку від ввезення українського цукру ще взимку 2000 року, оскільки закупила бразильський сирець по ціні FOB Атлантика — 105-110 дол. США за 1 тонну. Навесні ціна почала зростати і вже в березні становила 140-145 дол. за тонну, CIF Порт Чорного моря. В травні на світовому ринку почалося сезонне зростання цін і 1 т цукру вже становила 180-185 дол. CIF Порт Чорного моря. Крім цього на ціну також вплинуло те, що вартість переробки сирцю в Україні значно вища, ніж у Росії через дорожчі енергоносії.

В результаті цього 1 т цукру на ринку України стала коштувати в 1,5 раза дорожче, ніж у сусідніх країнах. Так, у Польщі ціна 1 т цукру становить 190 дол., в Білорусі – 205-210 дол., в Росії – 210 дол., а в Україні – не менше 350 дол. за т. Тобто, створилася сприятлива ситуація для фірм з Росії, коли обсяги переробки тростини значно перевищували внутрішні потреби Росії, а високий рівень цін на ринку України почав стимулювати діяльність російських фірм.

При цьому, в силу існування угоди про вільну торгівлю країн СНД, ринок України практично відкритий для продажу продукту з країн близького зарубіжжя. Демпінгові ціни на імпортний цукор приводять до зниження цін на цукор врожаю 2000 року, або роблять його неконкурентноспроможним. Таким чином, закупка сирцю за високими цінами і переробка його в Україні є не лише малоприбутковим, але й збитковими на сьогоднішній день. Тобто, Україна не тільки втратила зовнішні ринки цукру, але й починає втрачати внутрішній (за рахунок ввезення дешевого російського продукту в рамках режиму вільної торгівлі та контрабанди з Польщі, Білорусі, Росії).

За оцінками деяких експертів, Україна втратила від несвоєчасного запровадження тарифної квоти близько 40 млн. дол. Близько 30 млн. дол. становлять втрати бюджету в результаті контрабандного ввезення цукру і 10 млн. – це втрати від підвищення ціни на сирець, які заплачено імпортерам. В кінцевому випадку дані витрати покриваються за рахунок споживачів.

Аналіз ситуації, яка склалася в аграрному секторі економіки, свідчить про необхідність проведення радикальних змін в системі господарювання, головною метою яких є трансформація земельних та майнових відносин в напрямі визначення реального власника землі та майна. Таким чином, основними пріоритетами сільськогосподарської політики повинні стати:

• гарантування свободи вибору організаційних форм приватного господарювання;

• впровадження механізму погашення кредиторської заборгованості сільськогосподарських підприємств, що перетворюються в підприємства нового типу;

• завершення земельної реформи з метою формування повноцінного ринку землі;

• прискорення формування необхідної інфраструктури аграрного ринку, яка забезпечить для всіх його учасників рівні умови;

• організація сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

• прискорення передачі об’єктів соціальної сфери, що перебувають на балансах підприємств агропромислового комплексу, у комунальну власність.