Огляд головних тенденцій
української зовнішної політики у 2001 році

Україна в Раді Безпеки ООН

Роботу делегації України в РБ ООН у 2001 році характеризувала активна позиція під час обговорення всіх питань її порядку денного: в розробці резолюцій і заяв Голови РБ щодо підтримання міжнародного миру та безпеки, забезпечення режиму нерозповсюдження ядерної зброї, роззброєння та контролю над озброєннями, посилення боротьби з міжнародним тероризмом. Особливо варто відзначити головування України у Раді Безпеки ООН у березні 2001 року, під час якого РБ ООН оперативно й адекватно відреагувала на загострення ситуації в Македонії та на півдні Сербії. Україна також здійснювала активні кроки з визначення можливостей та перспектив залучення економічного та наукового потенціалу ООН до вирішення питання мінімізації наслідків Чорнобильської аварії та інших техногенних катастроф.

Україна продовжувала активно відстоювати необхідність запровадження превентивного механізму глобального моніторингу ООН за потенційними джерелами конфліктів у світі з метою своєчасного запобігання виникненню ситуацій, які б вимагали широкомасштабного військового втручання міжнародного співтовариства.

У миротворчих місіях ООН у 2001 році перебувало біля 1500 українських миротворців. Про свій намір продовжувати активну участь у миротворчих операціях ООН Україна заявила на офіційному засіданні РБ ООН 16 січня і звернулася до РБ ООН з пропозицією вжити всіх можливих заходів з метою забезпечення більш ефективного функціонування механізму консультацій з країнами-постачальниками персоналу до миротворчих операцій ООН на всіх етапах їх здійснення. Особливий наголос був зроблений на тому, що країни-постачальники мають право скликати такі консультації у будь-який момент при появі реальної загрози безпеці миротворчого персоналу ООН. Українською стороною було заявлено про необхідність більш активного застосування Системи резервних угод ООН, учасницею якої є Україна, вироблення чітких та реальних завдань для миротворців.

18 вересня 2001 року РБ ООН ухвалила резолюцію, якою було продовжено дію мандату Місії ООН в Сьєрра-Леоне (МООНСЛ) на наступні шість місяців до 30 березня 2002 року. На сьогоднішній день у діяльності цієї найбільшої миротворчої місії ООН (17500 миротворців) беруть участь 644 українських військових у складі ремонтно-відновлювального батальйону та вертолітного загону. Україна також забезпечує контингенти ООН необхідною технікою – бронетранспортерами, вантажними автомобілями та вертольотами.

Україна і США

Нинішнє керівництво США продовжує орієнтуватися на підтримку незалежної, демократич­ної Україниза умов здійснення нею дієвих кроків з реформування власної економіки та політичної системи. Негативним чином на розвиток українсько-американських відносин у 2001 році вплинули звинувачення на адресу України у поширенні в країні корупції, зрощуванні представників влади з кримінальним бізнесом, «відмивання» ними державних коштів за кордоном. Зокрема 5 червня 2001 року головою Гельсінського комітету Конгресу США сенатором Б.Кемпбеллом був внесений на розгляд Конгресу законопроект, згідно з яким надання американської фінансової допомоги іншим країнам залежатиме від їх зусиль у боротьбі з корупцією.

Протягом року українсько-американські відносини все більше набували «економічного відтінку» в контексті посилення уваги України до «економізації» своєї зовнішньої політики, зокрема при проведенні 1-2 травня 2001 року в США чергового засідання українсько-амери­канського Комітету з питань економічного співробітництва.

Знаходженню порозуміння між офіційним Києвом і новою адміністрацією США певним чином сприяв обмін офіційними візитами вищих посадових осіб США та України, робочі зустрічі керівників органів державної влади України з американськими офіційними особами і дипломатами, після чого спостерігалося зменшення кількості різких негативних оцінок ситуації в Україні з боку офіційного Вашингтону. В ході червневих візитів Р.Рамсфельда до України та В.Литвина до США виявилася тенденція відходу США від прямого тиску на Україну до тактики лавірування між офіційним Києвом і українською опозицією.

Водночас США приділяли увагу дотриманню Україною загальновизнаних демократичних прав і свобод, корегували свою політику по відношенню до України з урахуванням цього фактору. США офіційно заявили про те, що вони надають особливої ваги результатам парла­ментських виборів 2002 року, сподіваючись, що новообраний парламент дотримуватиметься прозахідного курсу. В останні місяці 2001 року тема демократичності проведення парламентських виборів в Україні, свободи ЗМІ набула помітного поширення в офіційних документах та у виступах вищих посадових осіб США.

Незмінною впродовж 2001 року залишалася позиція США щодо активної підтримки власних товаровиробників, зокрема – попередження американської сторони на адресу України щодо вжиття дієвих заходів проти аудіо-, відеопіратства, заявлений наприкінці травня намір США виступити з ініціативою скорочення світового виробництва сталі з метою підтримки власної металургії шляхом введення антидемпінгового мита на імпорт сталевої продукції з інших країн світу.

У США зростає інтерес до створення Євразійського транспортного коридору, будівництванафтопроводу Одеса-Броди та нафтотерміналу в Одесі. Агентство США з торгівлі та розвитку 30 жовтня 2001 року виділило «Укртранснафта» 125 млн. дол. США на розробку проекту транспортування нафти трубопроводом Одеса-Броди, але цей крок ще не означає підтримки США українського варіанту транспортування каспійських енергоносіїв.

Після трагічних подій 11 вересня 2001 року Україна продемонструвала підтримку дій США й у спільній заяві Комісії «Україна-НАТО» від 14 вересня заявила про бажання брати участь у глобальній антитерористичній коаліції. Вiдповiдно до Указу Президента України вiд 22 вересня українська сторона надала дозвіл на використання повiтряного простору України лiтаками вiйськово-транспортної авiацiї США. Співробітництво у військово-політич­ній сфері було оформлено 20 листопада на засіданні військового комітету Україна-НАТО під­пи­саннямПрограми українсько-американських військових контактів на 2002 рік.

У цілому розвиток українсько-американських відносин у 2001 році висвітлив загальну тенденцію їх переводу на засади прагматизму і свідчить про існування значного потенціалу налагодження подальшої співпраці та підвищення інтенсивності співробітництва в економічній, військово-політичній сферах, сфері міжнародної безпеки й боротьби з тероризмом. Водночас підсумки 2001 року дають підстави стверджувати, що в українсько-американських відносинах поки що є забагато невизначеності, непередбачуваності та непослідовності.

Україна і Європейський Союз

Впродовж останніх місяців 2001 року ЄС сконцентрував увагу на таких ключових напрямах як розширення ЄС та боротьба з міжнародним тероризмом. Питання, пов’язані з інституційною реформою всередині ЄС, опрацюванням Конституції ЄС, були розглянуті на саміті держав-членів ЄС у передмісті Брюсселя Лаакені 14-15 грудня.

13 листопада був оприлюднений черговий звіт Єврокомісії щодо розширення ЄС на Схід, в якому за відповідністю до економічних критеріїв цілковито готовими було визнано Кіпр та Мальту. Щодо Чехії, Угорщини, Польщі, Словаччини, Словенії, Естонії, Латвії та Литви, то у звіті міститься висновок про здатність цих країн досягти вимог економічної конкуренто­спро­можності найближчим часом. Болгарія названа країною, що наближається до створення ефективної ринкової економіки. Стосовно Румунії стверджується, що ця країна поки що не відповідає необхідним економічним вимогам, однак має суттєвий прогрес щодо їх досягнення. Отже, для більшості країн-кандидатів процес вступу до ЄС наближається до завершальної фази. В оприлюдненому документі Україна згадується тільки як одна з країн, що у найближчому майбутньому матиме спільні кордони з ЄС.

У Декларації Лаакенського саміту, присвяченій ефективності дії Спільної європейської політики безпеки та оборони, Україна згадується разом з Росією та Канадою як держава, що має партнерські відносини з НАТО. Хоча перспективи набуття Україною асоційованого членства в ЄС залишаються невизначеними, активізація публічного обговорення цієї проблеми, ініціативи ряду країн-членів ЄС (Німеччина, Італія) обмежити цей процес конкретними часовими рамками можна розцінюватися позитивно.

В цілому ж перебіг подій у світі впродовж 2001 року засвідчив існування ряду сприятливих умов в реалізації Україною курсу на інтеграцію до ЄС. Мова, передусім, йде про посилення прагматичного інтересу до України з боку європейського співтовариства, що засвідчила поява 22 травня в «International Herald Tribune» статті «Прогрес України повинен стати пріоритетом для усієї Європи» (автори статті – лідери Євросоюзу Й.Перссон і Р.Проді) та за­явлений ними намір ЄС розглядати, як одну з умов вступу до ЄС держав-кандидатів, зміц­нен­ня їх співробітництва з Україною. Підтверджують цю тенденцію і результати проведення червневого саміту ЄС у Гьотеборзі, візиту до України глави уряду Швеції Й.Перссона у черв­­ні та генерального секретаря Ради ЄС Х.Солани наприкінці липня, четвертого засідання Ради з питань співробітництва між Україною і ЄС у Люксембурзі 26 червня 2001 року. У заключному документі саміту ЄС у Гьотеборзі Україна була включена до розділу «Майбутнє Європи» (Росія – до розділу «Зовнішня політика»), що підтверджує наявність для України «позитивних сигналів із Заходу».

Досить важливим моментом на шляху інтеграції України в ЄС були результати червневого візиту Президента США Дж.Буша до Польщі, задекларована ним підтримка інтеграції України до Євросоюзу, сприяння цьому процесові разом з європейськими країнами. В ході цього візиту США і Польща зобов’язалисясприяти інтеграції України в західні інституції. З іншого боку, у 2001 році спостерігалася також тенденція до посилення намагань окремих українських політиків встановити безпосередню залежність розвитку українського євроінте­гра­ційного вектору від позитивних змін як у відносинах між Росією і США, так і в українсько-російських відносинах («до Європи разом з Росією»).

Помітною подією у розвитку стратегічного партнерства України і Євросоюзу стало проведення чергового засідання саміту Україна-ЄС (м.Ялта, 10-11 вересня), на якому чільне місце було відведено питанням двостороннього співробітництва в енергетичній та військовій сферах, в сфері юриспруденції, пов’язаних з розробкою Спiльного Плану дiй України та ЄС, цивiльним аспектам врегулювання кризових ситуацiй. Україна ініціювала розгляд на цьому саміті питань, пов’язаних із запровадженням країнами-кандидатами на вступ до ЄС візового режиму щодо України.

Представників ЄС більше непокоїли питання розвитку демократії в Україні у контексті наступних парламентських виборів. Інтеграція України в ЄС, на думку європейців, значною мі­рою залежить від конкретних кроків офіційного Києва у напряму розвитку демократії та про­ведення ринкових реформ. Україна цікавить ЄС в контексті транспортування її тери­торією енергоносіїв до європейських країн, забезпечення безпеки цих поставок, а також має намір активно залучити Україну до Системи європейської безпеки. Представники ЄС офіційно заявили про готовність надати практичну допомогу Україні в облаштуванні її кордонів.

Україна і НАТО

З метою подальшої реалізації положень Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО (від 9 липня 1997 року, Мадрид) та підвищення ефективності співробітництва України з НАТО указом Президента України у січні 2001 року затверджено Державну програму співробітництва Україна-НАТО на 2001-2004 роки, засновано інститут національних координаторів галузевої співпраці України з відповідними структурами Альянсу як важливого допоміжного механізму поглиблення практичного співробітництва України з НАТО.

Помітною подією року став офіційний липневий візит до України Генерального секретаря НАТО Дж.Робертсона, основною метою якого було допомогти Україні реалізувати свій євро­пейський вибір. Співробітництво між Україною і НАТО було оцінено обома сторонами як невід’ємна частина інтеграції української держави в економічну і політичну систему європейського і світового співтовариства. Зроблено наголос на існуванні тісного зв’язку між темпами ринкових реформ і темпами інтеграції в європейське співтовариство, яке має не лише економічне спрямування, але передбачає й військово-технічне співробітництво, поглиблення співробітництва у питаннях, пов’язаних з формуванням громадянського суспільства, захистом прав людини, прозорістю дій влади. Дж.Робертсоном чітко було заявлено, що НАТО може надати допомогу Україні у проведенні реформ у військовій сфері.

Ініціатива України щодо проведення консультацій стосовно розвитку діалогу НАТО-ЄС, зокрема, в питаннях, які стосуються інтересів національної безпеки України, була позитивно сприйнято Альянсом під час засідання Комісії Україна-НАТО у травні в Брюсселі. Представники Альянсу дали високу оцінку зусиллям України, націленим на зміцнення стабільності на Балканах, зокрема, в Косово, а також практичним проектам, зокрема, у галузі воєнної реформи, економіки, планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру, нерозповсюдження зброї масового знищення.

Розвиток співробітництва України з НАТО у 2001 році також характеризує ефективна співпраця з різних аспектів планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру та готовності до катастроф. Країни-члени НАТО, зокрема, Нідерланди та Угорщина, надали дієву допомогу Україні у подоланні наслідків повені у Закарпатті. Україна продовжувала активно співпрацювати з Євроатлантичним координаційним центром з реагування на ката­стро­фи у питаннях визначення українських сил і засобів у військовій сфері та сфері цивільної оборони, які можуть бути надані Євроатлантичному підрозділу з реагування на катастро­фи з метою покращання його здатності реагувати на майбутні надзвичайні ситуації. В рамках програми «Партнерство заради миру» НАТО впродовж 2001 року спільно з Україною провели низку заходів, спрямованих на вирішення проблем, пов’язаних з оборонною діяльністю, підтримку наукових досліджень, що сприятимуть розвитку національних наукових та інженерно-технічних ресурсів.

Перспективним напрямом співробітництва України і НАТО після трагічних подій 11 ве­рес­ня є спільна координація антитерористичної діяльності з огляду на той факт, що за підсумками засідання Північноатлантичної ради НАТО на рівні міністрів закордонних справ, яке відбулося на початку грудня, було прийняте рішення про адаптацію військового потенціалу Альянсу до боротьби з тероризмом. Домовленості між Україною і НАТО про співробітництво в сфері боротьби з міжнародним тероризмом було досягнуто 3 жовтня 2001 року за підсумками засідання у форматі «19+1» Спеціального комітету НАТО і України.

Помітною у 2001 році виявилася й тенденція потепління відносин Росія-НАТО після 11 ве­ресня. Зважаючи на це, офіційний Київ почав відходити від риторики вкладання однакового змісту в поняття «європейське партнерство» та «європейська інтеграція», а в дипломатичному лексиконі помітне місце зайняло словосполучення «євроатлантична інтеграція».

6 грудня 2001 року в Брюсселі під час засідання Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ представники Альянсу високо оцінили внесок України у спільні дії глобальної антитерористичної коаліції, зокрема її рішення щодо надання повітряного простору військово-транспортній авіації США, обговорили питання можливого поглиблення співробітництва між Україною і НАТО у міжнародній боротьбі проти тероризму. Позитивно відзначено спільну діяльність України і НАТО на Балканах, зокрема у забезпеченні мирного процесу в Македонії. В ході засідання підписано Меморандум про взаєморозуміння між урядом України та НАТО з матеріально-технічного забезпечення і обслуговування (NAMSO), про співробітництво в галузі матеріально-технічного забезпечення, а також імплементаційну домовленість щодо започаткування проекту знищення протипіхотних мін в Україні.

Україна і Росія

Розвиток українсько-російських відносин впродовж 2001 року визначав прагматичний підхід обох сторін до їх формування, зорієнтованість на взаємовигідне економічне співробітництво, але водночас показав жорстку позицію Росії щодо поступового і послідовного прив’язування України до реалізації власних національних інтересів. У цьому контексті варто розцінювати й призначення послом РФ в Україні відомого російського політика Віктора Черномирдіна, а також проголошення Росією 2002 року – Роком України.

На початку 2001 року вперше після завершення розподілу Чорноморського флоту було створено спільний військовий підрозділ. У січні між оборонними відомствами України і Росії підписаний план військового та військово-технічного співробітництва на 2001 рік. Помітною подією у відносинах України з Росією стала робоча зустріч президентів обох держав у Дні­про­петровську 12 лютого, за результатами якої було підписано Спільну заяву з питань розширення співробітництва у галузі авіаційної та ракетно-космічної техніки, досягнуто домовленості про перехід на режим паралельної роботи енергосистем України і Росії. Жорсткою у перші місяці 2001 року виявилася позиція Росії щодо зняття негативних наслідків у зв’язку із запровадженням російським урядом квот на поставку до Росії українських труб.

Посилення інтенсивності відносин між Україною і Росією навесні 2001 року можна пов’язати як з економічною активністю Росії, так і з послабленням позицій України через загострення на той час внутрішньо-політичної ситуації. Не меншою, а то й більшою інтенсив­ністю вирізнявся розвиток українсько-російських відносин влітку 2001 року. Безпрецедентним фактом в історії цих відносин стали часті зустрічі президентів обох держав. Відвідування В.Путіним Чорноморського флоту 29 липня було першим відвідуванням президентом Російської Федерації Севастополя за усі роки державної незалежності України. Свідченням посилення уваги російського керівництва до України стала участь В.Путіна у святкуванні 10-ї річниці незалежності України 24 серпня.

Україна стала головним торговим партнером Росії в СНД. За перші дев’ять місяців 2001 року товарообіг між країнами виріс на 12% і склав 6‚9 млрд. дол. США. Російський експорт в Україну склав 3,9 млрд. дол. США‚ тоді як імпорт з України – 3 млрд. дол. США. На другому місці в цьому списку – Білорусь з товарообігом 6,8 млрд. дол. США. На третьому місці – Казахстан з 3,6 млрд. дол. США

Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах та глава уряду Росії Михайло Касьянов 4 жовтня 2001 року підписали угоду, яка передбачає реструктуризацію українського боргу за російський газ на 12 років із 3-річним пільговим періодом. Це рішення було підкріплено підписанням за результатами візиту віце-прем’єра російського уряду В.Христенка до Києва 26 грудня протоколу щодо підходів у питаннях транзиту газу через Україну. Помітною подією стало проведення 13-14 грудня у Харкові українсько-російського економічного форуму за участю президентів обох держав, на якому була підписана Угода між урядами обох країн про співробітництво у добудові та пуску двох блоків Хмельницької та Рівненської АЕС. Серед перспективних галузей українсько-російського співробітництва визначено енергетичний комплекс, машинобудування і металургія, сфера високих технологій, в першу чергу ракето- та літакобудування.

В Азові (Ростовська область РФ) дві робочі групи експертів після чотириденного засідання підписали 14 грудня підсумковий протокол про делімітацію державного кордону між Росією та Україною. Делімітація означає визначення положення та напрямів кордону за угодою між суміжними країнами, зафіксованому в договорі і графічно зображеному на карті. В листопаді була остаточно узгоджена лінія проходження державного кордону між Україною та РФ по материковій частині від Білорусі до Азовського моря, по тих його спірних ділянках, які досі залишалися неузгодженими.

Україна і Центральна Європа

У лютому 2001 року ВАТ «Газпром» і уряд Польщі подолали всі розбіжності в питанні будівництва газопроводу через Польщу і Словаччину в обхід України. Досі Польща солідаризувалася з позицією України в питанні прокладки газопроводу-перемички в обхід української території. Київ вважає, що даний проект економічно не обґрунтований, носить політичний характер, і закликає вкладати інвестиції не в будівництво нових газопроводів, а в реконструкцію і розширення експортних магістралей, які проходять по українській території. Але разом з тим Україна зайняла досить непослідовну позицію щодо захисту власних національних інтересів у цьому стратегічно важливому для себе питанні й у російсько-польському діалозі зайняла позицію стороннього спостерігача.

28 червня Леонід Кучма та Александр Квасьнєвський провели  зустріч у польському місті Жешуві, на якій обговорили підсумки роботи саміту ЄС у Гьотеборзі, де щодо України було вироблено нову стратегію Євросоюзу, а також підсумки візиту Папи Римського Іоанна Павла ІІ в Україну, який, як переконані обидва президенти, сприятиме зміцненню духовності україн­ського суспільства, наближенню України до Європи. У Дніпропетровську 3-4 червня відбувся – вперше в Україні – ІV українсько-польський економічний форум (три попередні відбулися у польському місті Жешуві), в якому взяли участь понад 800 представників українського бізнесу, 200 польських бізнесменів та 30 литовських, а також президенти України та Польщі Л.Кучма та А.Квасьнєвський.

23 квітня у Вільнюсі Президент України Леонід Кучма провів переговори з президентом Литви Валдасом Адамкусом. Підписано низку угод про співпрацю в економічній, соціальній і культурній сферах. Президенти України і Литви, а також президент Польщі А.Квась­нєв­ський, який теж прибув до Вільнюса, разом обговорили питання інтеграції держав до європей­ського співтовариства. Як зазначив Леонід Кучма, діалог у Вільнюсі сприятиме пошуку шляхів зближення з Європейським Союзом, до якого вступає Польща, а за нею і Литва. Звертаючись до держав Європейського Союзу, він застеріг не обмежувати прийом держав до ЄС, щоб не виникло нових розподільчих ліній на континенті. За підсумками візиту підписано міжурядовий договір про соціальний захист та дві міжвідомчі угоди про співробітництво між міністерствами внутрішніх справ та культури.

Уряди України та Білорусі домовилися розширювати співробітництво під час переговорів 16 жовтня прем’єр-міністрів двох країн Анатолія Кінаха і Геннадія Новицького в Києві. Уряди України і Білорусі схвалили п’ять угод, у тому числі договори про додаткові заходи довіри і безпеки; про оперативне оповіщення про атомну аварію і співробітництво в області радіаційної безпеки, а також про спільне використання й охорону транскордонних вод. Підпи­сано також угоду про співробітництво в області енергоефективності та відновлювальних джерел енергії. За даними Державного комітету статистики за вісім місяців 2001 року експорт товарів у Білорусь з України становив 152,8 млн. дол. США, а імпорт із Білорусі – 314,7 млн. дол. США (за 2000 рік експорт становив 272,0 млн. дол. США, імпорт – 601,9 млн. дол. США).

21 лютого Чехiя та Україна запровадили новий порядок пересування пасажирського транспорту мiж двома країнами, щоб обмежити потiк нелегальної мiграцiї (передусiм – з України до Чехiї).

Під час зустрічі Міністра закордонних справ України Анатолія Зленка в Словаччині у вересні з Прем’єр-міністром цієї країни Мікулашем Дзуріндою, останній підтримав пропозиції щодо створення єдиної українсько-словацької комісії з питань двостороннього співробітництва, лібералізації торгівлі у тристоронньому форматі Україна-Словаччина-Чехія. Словацька сто­рона підтвердила значний інтерес до транспортування каспійської нафти нафтопроводом Одеса-Броди-Гданськ. Водночас Словаччина не проти побудови російського обхідного щодо України газопроводу.

12 червня Президент України Л.Кучма здійснив триденний офіційний візит до Словаччини, під час якого провів зустрічі й переговори з її керівництвом. Йшлося про поглиблення торговельно-економічної співпраці. Обговорювалася ситуація з прокладанням російського газопроводу в обхід України через Польщу та Словаччину та будівництвом нафтопроводу Одеса-Броди, з якого Словаччина має намір одержувати нафту, а також – питання приватизації східно-словацькими енергетичними підприємствами українських обленерго. Велику увагу приділено проблемі спрощення контактів в умовах візового режиму, запровадженого Словаччиною рік тому. Словаки не тільки зацікавилися нафтопроводом Одеса-Броди, а й виявили бажання долучитися до ГУУАМ як спостерігач. Вони також погодились взяти участь у добудові Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, спорудження якого було розпочато ще у 1983 році за участі держав РЕВ, в тому числі Чехословаччини.

26 лютого – 1 березня в Угорщині відбулися українсько-угорські переговори по узгодженню умов взаємних безвізових поїздок громадян і про передачу та приймання через спільний державний кордон осіб, які незаконно перебувають на територіях держав. 9 квітня в Ужгоро­ді відбулася зустріч угорського та українського прем’єр-міністрів, які підписали спільну декларацію про вироблення та впровадження міждержавної програми антиповеневих заходів у районі річки Тиса. 17-18 квітня з офіційним візитом Україну відвідав Міністр закордонних справ Угорщини Янош Мартоні, який після зустрічей і переговорів з Л.Кучмою та А.Злен­ком підтвердив, що Угорщина не будуватиме розподільчих бар’єрів на кордоні з Україною і не вводитиме візового режиму якомога довше.

Україна і Південно-Східна Європа

17-18 травня 2001 року в Бухаресті відбулося чергове засідання українсько-румунської міжурядової Комісії з питань осіб, які належать до української меншини в Румунії та румунської – в Україні. Одним з практичних результатів засідання стала домовленість про відновлення діяльності робочих експертних груп з метою моніторингу реального становища меншин. Україна та Румунія вступили в такий етап двосторонніх відносин‚ коли вони можуть запропонувати українсько-румунське партнерство для Європи, як зазначив міністр закордонних справ Румунії Мірчі Джеоане на зустрічі з українським колегою Анатолієм Зленком у листопаді, акцентуючи, що Україна є не тільки важливим партнером Румунії‚ але й елементом інтеграції в європейське співтовариство. У відповідь А. Зленко підтвердив‚ що підгрунтям для покращання співробітництва і взаємодії є спільна ціль – інтеграція до ЄС та НАТО.

Після того, як у квітні Леонід Кучма привітав Володимира Вороніна з обранням президен­том Молдови, останній у травні прибув до Києва для проведення дводенних переговорів, за результатами яких підписано угоду про безвізові поїздки громадян, про взаємовизнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання, про економічне і науково-технічне співро­бітництво в галузі сільського господарства, про співробітництво між міністерствами юстиції.9-10 липня під час робочого візиту до Києва прем’єр-міністр Молдови Василь Тарлєв мав зустріч з Леонідом Кучмою, з яким обговорював перспективи розвитку і поглиблення спів­пра­ці між двома державами. Він також, разом з А.Кінахом взяв участь у засіданні міжурядової українсько-молдовської економічної комісії, на якому обговорено конкретні напрями співробітництва. Підписано низку угод, передусім про режим експлуатації 8-кілометрової ділянки автотраси Одеса-Рені в районі молдовського села Паланка. Ця угода є складовою частиною українсько-молдовського договору про державний кордон. 12 липня парламент Мол­дови ратифікував договір про державний кордон з Україною, який прокладає шлях до вре­гу­лювання суперечливої проблеми щодо обміну невеликими ділянками території. Верховна Рада у Києві у відповідь ратифікувала угоду про власність двох країн. Ця подія викликала потужні (за масштабом Молдови) протести.

Наприкінці листопада Україна висловила протест щодо заяв вищих офіційних осіб Молдови на адресу України, в яких висувалися безпідставні звинувачення у пособництві нелегальним вантажоперевезенням з території Молдови та у невиконанні раніше досягнутих домовленостей щодо створення спільного митного й прикордонного контролю між двома країнами. Під час зустрічі з прем’єр-міністром РМ В.Тарлєвим у Москві 30 листопада україн­ський Прем’єр-міністр підкреслив, що Україна «жорстко» дотримується принципу незалежності територіальної цілісності та суверенітету Молдови.

У середині лютого у Харкові відбулися тристоронні переговори між керівниками зовнішньополітичних відомств України, Росії та Молдови щодо врегулювання придністровської проблеми. Під час зустрічі Україна та РФ висловилися рішуче за територіальну цілісність Молдови. Було також наголошено на важливості продовження переговорів на рівні експертів України, Молдови, Росії, Придністров’я та представників ОБСЄ.

У січні український Президент Л.Кучма перебував з одноденним робочим вiзитом у Союзнiй Республiцi Югославiя. У Белграді вiдбулися переговори з її президентом Воїславом Коштуніцею. Україна і Югославія хочуть розвивати свої відносини, маючи схожі погляди на політику і можливості для розвитку зовнішньої торгівлі, про що заявили після годинних переговорів український Прем’єр-міністр Анатолій Кінах і глава югославського уряду Драгіша Пешич у жовтні 2001 року. Київ і Белград координуватимуть свою політику в регіоні у контексті розширення Європейського Союзу на Схід. У ході міжурядових переговорів підписано чотири угоди. Прем’єри також обговорили питання поновлення судноплавства по Дунаю, припиненого в 1999 році через війну в Югославії.

Македонія. 17-18 січня відбувся робочий візит Прем’єр-міністра України до Македонії, під час якого було підписано Договір про вільну торгівлю – перша угода такого роду, яка підписується з країною, яка не належить до СНД. Договір має сприяти нарощуванню економічної присутності України в Південно-Східній Європі, виходу українських товарів на ринки Балканських країн, з якими Македонія має режим вільної торгівлі. Позиції України в цьому регіоні дійсно можуть бути набагато сильнішими і саме Македонія може бути ключовою країною, за сприяння якої вплив України на Балканах може бути посилений. Серед європейських партнерів України по торгівлі товарами в 2000 році, Македонія посіла 27 місце. Україна зайняла досить активну позицію у вирішенні македонської кризи. Під час свого головування в березні в Раді Безпеки ООН Україна оперативно скликала надзвичайне засідання РБ з приводу подій на кордоні Македонії з метою врегулювання конфлікту.

Міністр оборони України О.Кузьмук здійснив 4-5 квітня дводенний візит у Македонію на запрошення міністра оборони Македонії Любена Пауновські. О.Кузьмук 5 квітня виступив з доповіддю на засіданні міністрів оборони країн Південно-Східної Європи в Скоп’є, на якому були присутні керівники військових відомств 13 країн, а також представники ООН, ОБСЄ, ЄС та НАТО, де обговорювалися перспективи регіонального співробітництва, геополітичної ситуації в регіоні та питань громадянського контролю над збройними силами. 20 квітня Міністерство оборони України повідомило про передачу Македонії чотирьох військово-транспортних вертольотів Мі-8, які були використані згодом в антитерористичній операції. Трохи пізніше, 18 червня, в зв’язку з активізацією дій албанських бойовиків уряд Македонії додатково закупив бойову техніку в Україні. З метою розвитку співробітництва у військовій та військово-технічній сферах в Україну 30 червня з офіційним візитом прибув міністр оборони Македонії Владо Бучковські.

Висока ступінь участі України у військовій допомозі Македонії викликала занепокоєння з боку США та НАТО, які побоювалися, що перенасичення регіону зброєю може завадити процесу політичного врегулювання. Помічник президента США з питань національної безпеки Кондоліза Райс, перебуваючи в Києві 25 липня 2001 року, звернулася з пропозицією до Києва припинити поставки зброї до Македонії на період проведення переговорів. На тлі переговорного процесу в Охриді відмова України від військової співпраці з Македонією в критичний момент могла б нанести непоправну шкоду подальшим відносинам обох держав. З іншого боку, не погодившись з проханням посередників, Україна ризикувала втратити довіру з їхнього боку. Візит Міністра закордонних справ України А. Зленка в Охрид, де відбувався переговорний процес під егідою ЄС, надав можливість Україні безпосередньо висловити свою позицію щодо конфлікту і підтримати мирний шлях його врегулювання, не порушивши своїх зобов’язань щодо військово-технічної співпраці з Македонією.

Під час візиту президента Македонії Бориса Трайковські до України 18-19 жовтня 2001 року з боку македонської сторони було зроблено ряд пропозицій щодо спільної участі македонських та українських компаній у відбудові Косово, югославських мостів, будівництві нових шляхів тощо. Розвитку партнерських відносин сприяло підписання ряду важливих між­галузевих документів, зокрема Угоди між Кабміном України та урядом Республіки Маке­донія про військово-технічне співробітництво. Співробітництво Македонії та України у військово-технічній сфері почалося декілька років тому і не суперечить міжнародним угодам. На Македонію не розповсюджується будь-яке міжнародне ембарго, яке б приймалося Радою Безпеки ООН. Македонія має свої обов’язки, що витікають з програми «Партнерство заради миру», згідно з якими країна повинна створити невелику, але міцну армію.

Ще у грудні 2000 року уряд Болгарії прийняв рішення про запровадження з 13 червня 2001 року візового режиму до громадян України. 14 березня 2001 року болгарська сторона запропонувала продовжити термін дії двосторонньої угоди про умови взаємних безвізових поїздок громадян до 1 жовтня 2001 року. Під час свого візиту до Болгарії 4-5 вересня Президент України Леонід Кучма, який проводив переговори з лідерами Болгарії, переконував їх відстрочити заплановане на жовтень введення візового режиму в’їзду на територію Болгарії громадян України. Він зазначив, що Україна вітає підготовку вступу Болгарії в Європейський Союз, що вимагає жорсткості режиму в’їзду, але при цьому вважає за можливе знайти компромісне рішення.

Наприкінці квітня українськийПрем’єр-міністр Віктор Ющенко здійснив офіційний візит до Греції, де провів зі своїм колегою Константином Симітісом переговори щодо розширення українсько-грецьких відносин. Особлива увага була приділена розширенню торговельно-еко­но­мічної співпраці, зокрема у машинобудівній, переробній та будівельній галузях. Підписано низку конкретних угод. Прем’єр-міністр України, а також велика група українських підприємців та фінансистів взяли участь в українсько-грецькому бізнес-форумі, що відбувся у грецькій столиці.

Під час зустрічі 27 березня зі своїм турецьким колегою Сабахаттіном Чакмакоглу О.Кузьмук обговорив перспективи військово-технічного співробітництва між двома країнами. Щодо підсумків танкового тендеру, який зараз проводить Туреччина, то було зазначено, що він носитиме не політичний, а прагматичний характер.

Україна та країни Кавказу і Центральної Азії

Україна є одним з провідних торгових партнерів Грузії. Товарообіг між Грузією та Україною минулого року склав 57,2 млн. дол. США. Грузiя вважає перспективним розвиток вiйськово-технiчного спiвробiтництва з Україною i планує розмiстити в Українi замовлення щодо модернiзацiї iнфраструктури грузинської системи протиповiтряної оборони. У лютому відбувся офіційний візит в Україну міністра оборони Республіки Грузія генерал-лейтенанта Давіда Тевзадзе. Під час переговорів обговорювалися питання співпраці у військово-політичній, військовій, військово-технічній галузях та взаємодії у рамках ГУУАМ. Українською стороною також ретельно вивчалася пропозиція Грузії щодо участі України у відновленні протиповітряної оборони грузинської столиці Тбілісі. За підсумками переговорів підписано програму двостороннього співробітництва між міністерствами оборони обох держав на 2001 рік.

22-23 лютого в Україні з робочим візитом перебував державний міністр Грузії Георгій Арсе­­нашвілі, під час якого відбулося третє засідання Спільної міжурядової українсько-грузинської комісії з питань економічного співробітництва. Обговорено питання реалізації Договору між Україною і Грузією про економічне співробітництво на 1999-2008 роки, активізації співробітництва в галузях енергетики, транспорту, зв’язку, а також у сфері оборони та прикордонних питаннях.

Україна підтримала ідею введення в зону грузино-абхазького конфлікту миротворців під егідою Об’єднаних Націй, про що на початку березня заявив під час перебування з візитом у Грузії Анатолій Зленко. Трохи пізніше у середині березняпід головуванням Спеціального представника Генерального секретаря ООН в Грузії Дітера Бодена у м.Ялта в рамках Женевського процесу відбулася ІІІ-тя зустріч грузинської та абхазької сторін із зміцнення заходів довіри.

В Єревані 20-21 лютого відбулося друге засідання Спільної міжурядової українсько-вірменської комісії з економічного співробітництва, на якому обговорено широке коло питань торговельно-економічних відносин двох країн, зокрема, в таких сферах, як промисловість, енергетика, транспорт і сільське господарство, а також шляхи розвитку договірно-правової бази. У 2000 році товарообіг між двома країнами збільшився на 150%, склавши 15,6 млн. дол. США. Цього вдалося досягти завдяки використанню поромного залізничного сполучення Поті-Іллічівськ. Передбачається, що протягом найближчих трьох років товарообіг між Україною та Вірменією збільшиться у три рази. В ході офіційного візиту вірмен­ського президента Роберта Кочаряна до Києва на початку березня пiдписано Договiр мiж Україною та Вiрменiєю про економiчне спiвробiтництво на 2001-2010 роки. Україна і Вірменія, згідно з цим документом, взяли на себе зобов’язання розвивати зовнішню торгівлю, створювати спільні підприємства і сприяти взаємним інвестиціям та участі в приватизаційних процесах. Сторони також будуть здійснювати обмін інформацією науково-технічного характеру і технологіями, а також фахівцями і вченими. Крім того, підписано міжурядову угоду про співробітництво в області запобігання надзвичайним ситуаціям і ліквідації їхніх наслідків, угоду про екстрадицію.

У середині травня відбувся офіційний візит в Україну делегації Туркменістану на чолі з президентом цієї країни Сапармуратом Ніязовим. Українські експерти оцінили підписання договору про постачання туркменського газу як вдалу спробу зменшити енергетичну залежність Києва від Москви. Леонід Кучма заявив, що тепер Україна забезпечить свої газові потреби повністю. Згідно з домовленостями президентів, протягом 5 років обсяги поставок газу збільшуватимуться.

У першій декаді серпня відбувся перший за 10 років незалежності обох держав офіційний візит президента Таджикистану Емомалі Рахмонова в Україну. Основна його мета – створити правову базу для розширення співробітництва між Києвом і Душанбе. Таджицький міністр закордонних справ Талбан Назаров заявив, що Таджикистан хоче розвивати не лише двосторонні відносини з Україною, але й багатосторонні – в рамках усіх міжнародних і регіональних організацій. Щоправда, до ГУУАМ Таджикистан не вступив «через його географічне положення», але це не заважає двом країнам співпрацювати в інших подібних організаціях. За результатами візиту сторони підписали 12 двосторонніх документів, зокрема Договір про дружбу і співробітництво, спільне комюніке, угоду про спрощення процедур зміни громадянства.

Розвиток регіональних систем співробітництва

20 лютого 2001 року в Ташкенті завершилося чергове, п’яте засідання національних координаторів країн ГУУАМ, під час якого були обговорені питання підготовки зустрічі ГУУАМ на найвищому рівні, опрацьована і узгоджена хартія держав ГУУАМ та інші документи, зокрема, угода про зону вільної торгівлі, конвенція про надання консульської допомоги.
6-7 червня 2001 року в м.Ялта відбувся саміт держав-учасниць ГУУАМ за участю президентів усіх п’яти держав угруповання, в ході якого були обговорені стан та перспективи співробітництва в рамках ГУУАМ. Президенти обмінялись думками щодо питань, пов’язаних з розвитком, ефективним функціонуванням і забезпеченням безпеки інфраструктури транспорт­них комунікацій, що проходять через території країн-учасниць ГУУАМ. Обговоривши си­туа­цію в зонах конфліктів на території деяких держав ГУУАМ, президенти засудили всі форми і прояви сепаратизму, націоналізму, екстремізму і тероризму, втручання у внутрішні справи держав як головні джерела загроз для миру та безпеки, сталого розвитку і підтвердили свою прихильність до врегулювання конфліктів мирним шляхом на основі загальноприйня­тих норм і принципів міжнародного права. Президентами підписана Ялтинська Хартія ГУУАМ, в якій закріплені основні напрями розвитку форуму, визначено мету і принципи багатостороннього співробітництва, формат і періодичність проведення зустрічей на вищому рівні. Підписана Конвенція держав-учасниць ГУУАМ про взаємне надання допомоги з консульських питань.

Важливою основою ГУУАМ є проекти економічного співробітництва, зокрема, у питанні транспортування каспійських енергоносіїв до Європи. 19 серпня 2001 року в м.Южному під Одесою було завершено будівництво першої черги нафтопроводу Одеса-Броди.

Наприкінці квітня у Москві відбулося 4-е засідання Ради міністрів закордонних справ країн-членів Організації Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС). Під час засідання було затверджено новий програмний документ Організації – «Економічний порядок денний ОЧЕС на майбутнє», що визначатиме основні пріоритети розвитку регіонального спів­робітництва в Причорномор’ї в середньостроковій перспективі. Рада також схвалила фінан­­сові правила Організації, було обговорено стан та перспективи співпраці між країнами-чле­нами ОЧЕС, питання взаємодії з ООН та її установами, іншими міжнародними структура­ми.

2 квітня в Стамбулі підписано угоду про створення міжнародних морських сил «по виклику» Blackseafor, сторонами якої стали шість чорноморських країн – Болгарія, Грузія, Росія, Румунія, Туреччина та Україна.

29 листопада 2001 року на засіданні Ради глав урядів країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав (СНД) українською стороною було прийняте рішення приєднатися до Протоколу про затвердження Положення про порядок організації та проведення спільних антитерористичних заходів на територіях держав-учасниць СНД. Україна приєдналася до зазначеного протоколу із застереженням, що її участь у спільних антитерористичних заходах відповідатиме вимогам національного законодавства. Серед документів, які були підписані під час засідання, Україна, зокрема, не приєдналася до Міждержавної програми реалізації Концепції формування єдиного (спільного) освітнього простору СНД. Цю програму прем’єр-міністр Росії М.Касьянов назвав «новими» і «додатковими» елементами інтеграції між країнами Співдружності.

Україна та інші країни світу

На початку травня відбувся візит до Ізраїлю делегації МЗС України на чолі з заступником МЗС України Володимиром Єльченком. Здійснивши аналіз договірно-правової бази відносин, сторони дійшли висновку щодо необхідності її подальшого поглиблення, зокрема в рамках торговельно-економічного співробітництва. В рамках перебування в Ізраїлі делегація МЗС України відвідала 1 травня 2001 року Палестинську Національну Автономію (ПНА).
У Рамаллаху українська делегація була прийнята головою ПНА Я.Арафатом. У ході зустрічі заступник міністра В.Єльченко передав палестинському лідеру послання Президента України Л.Кучми, в якому міститься ряд ініціатив, спрямованих на підтримання миру в регіоні. Заступник міністра поінформував Я.Арафата про прийняте Україною рішення надати палестинській стороні можливість відкрити свою місію в Києві і підтвердив її готовність започаткувати своє представництво в ПНА та доручити очолити його за сумісництвом Послу України в Державі Ізраїль.

Україна готова виступити посередником при проведенні переговорів про мир між Палестиною та Ізраїлем, про що заявив Міністр закордонних справ Анатолій Зленко на спільній прес-конференції з міністром планування і міжнародного співробітництва Палестини Набілем Шаатом після проведених із ним переговорів у середині жовтня 2001 року. А.Зленко заявив, що, на думку України, війна на Близькому Сході становить загрозу спокою всього світу, і загострення ситуації в зв’язку з терористичними актами в США створює необхідність вирішити палестино-ізраїльські проблеми якнайшвидше. Н.Шаат позитивно сприйняв пропозиції щодо українського посередництва і зазначив, що в разі згоди Ізраїлю, в Україні може пройти черговий раунд переговорів. За словами Н.Шаата, Палестина розглядає Україну як важливу і сильну країну і має намір розвивати з нею відносини.

21 травня 2001 року в Багдаді відбулася церемонія офіційного відкриття Посольства України в Іраку за участю Першого віце-прем’єр-міністра України Юрія Єханурова. Напередодні він мав зустріч з президентом Іраку Саддамом Хусейном, під час якої обговорено питання розвитку українсько-іракської співпраці в торговельно-економічній галузі, що має велику перспективу.

Наприкінці січня 2001 року в Україну з офіційним візитом прибув міністр закордонних справ Ірану К.Харразі. Як було заявлено пiд час зустрiчi, Україна зацiкавлена в поглибленнi спiвпрацi з Iраном, передусiм в економiчнiй сферi. Були обговорені перспективи співробітництва між двома країнами у сфері транспортування енергоносіїв, а також спільного виробництва літака АН-140. А.Зленко та К.Харразі обговорили можливiсть транспортування iранських енергоносiїв до країн Європи через територiю України, в зв’язку з чим було вирішено створити експертну робочу групу. Під час свого візиту в Іран 6-7 лютого 2001 року Прем’єр-міністр України В.Ющенко був прийнятий президентом Ірану М.Хатамі та провів два раунди переговорів з першим віце-президентом Ірану Х.Хабібі, в ході яких обговорювалися питан­ня двосторонніх відносин у політичній, торговельно-економічній та гуманітарній галузях, а також актуальні питання регіонального та міжнародного співробітництва. У середині грудня в рамках візиту до Ірану А.Зленко та президент Ірану М.Хатамі обмінялися дум­ками щодо перспектив співробітництва між Україною та Іраном в енергетичній сфері, зокрема у питан­нях транспортування енергоносіїв в Європу. В переданому А.Зленком листі Л.Кучми на адресу М.Хатамі Президент України висловив сподівання, що активізація роботи з реалізації досягнутих домовленостей виведе відносини між Україною та Іраном на якісно новий рівень.

23-27 квітня 2001 року відбувся візит до України військової делегації Ісламської Республіки Пакистан на чолі з командувачем штабу військово-морських сил адміралом Абдулом Азіз Мірзі, під час якого він зустрівся із заступником Міністерства оборони – командувачем ВМС України адміралом Михайлом Єжелем. Члени пакистанської делегації ознайомилися з можливостями суднобудівного комплексу України. Україна виготовляє та експлуатує у своїх ВМС сучасні техніку та зброю, яку б могла взяти на озброєння і пакистанська сторона, заявив у Севастополі Абдул Азіз Мірза.

 Україна також взяла участь у мiжнародному авiакосмiчному салонi «АЕРОIНДIЯ-2001», який у лютому розпочав роботу на авiабазi Еланка, поблизу мiста Бангалор (Iндiя). У роботi виставки взяли участь близько десятка нацiональних оборонних пiдприємств.

Товарообіг України з Китаєм за 2000 рік склав 591 млн. дол. США, а у першому кварталі 2001 року – 214 млн. дол. США, тобто зріс на 25% порівняно з відповідним періодом минулого року. За обсягом Китай є п’ятим торговельним партнером України після Росії, Туреччини, США та Німеччини. 17-22 квітня 2001 року тривав офіційний візит до України вій­ськової делегації КНР на чолі з начальником головного управління озброєння НВА КНР генерал-полковником Цао Ганчуань, в ході якого відбулося перше засідання Координаційної комісії з питань військово-технічної співпраці військових відомств України та КНР. У ході розмови з міністром закордонних справ КНР Таном Цзясуанем, який наприкінці квітня знаходився у Києві з офіційним візитом, було звернено особливу увагу на перспективи співро­біт­ництва у літакобудуванні, космічній промисловості та інших галузях високих технологій. Зі свого боку, Тан Цзясуань підкреслив намір КНР підтримувати суверенітет та територіальну цілісність України, розвивати міждержавні стосунки, сприяти контактам українських та китайських підприємців.

Обсяги товарообігу між Україною та Бразилією в 2001 році склали 169 млн. дол. США і перевищують аналогічний сумарний показник торгівлі України з іншими країнами Латин­ської Америки. Українське і бразильське національні космічні агентства мають намір створити спільне підприємство для запуску супутників із бразильського космодрому «Алкантара» українськими ракетоносіями «Циклон-4», про що 9 жовтня повідомив посол Бразилії в Україні Елдер Мартінс де Мораес. Для реалізації проекту бразильський уряд просить свій парламент ратифікувати американо-бразильську угоду про захист ракетних технологій. Зараз США контролюють 90% світового ринку запуску супутників, і набуття американо-бра­зильською угодою чинності дасть змогу Бразилії запускати супутники зі свого космодрому.

Загальна оцінка української зовнішньої політики у 2001 році

Згідно з офіційною позицією пріоритетом зовнішньої політики України у 2001 році була європейська інтеграція. Серед головних надбань на європейському векторі відзначено перехід до конкретного співробітництва по реалізації Україною та ЄС Угоди про партнерство та співробітництво. Україні також вдалося зняти певне напруження у відносинах з Радою Європи, особливо її Парламентською Асамблеєю. Але, всі ці позитиви у відносинах з Європою виникали внаслідок подолання негативів, аніж через конструктивний розвиток взаємодії. Європа, не дивлячись на деякі «сигнали», так і не спромоглася чітко зорієнтувати Україну на здобуття повноправного (або хоча б асоційованого) членства в ЄС.

Для будь-якого неупередженого спостерігача очевидно, що у 2001 році найбільш пріоритетним для українського керівництва було просування у відносинах з Російською Федерацією в напрямі посилення асиметричної взаємозалежності між обома країнами. Дискусійним є питання щодо відповідності інтересам України знайденого механізму вирішення проблеми газових боргів, об’єднання енергосистем, делімітації кордонів (без їх демаркації) тощо. Разом з тим, Росії, у відповідності до своїх інтересів, вдалося просунути проект будівництва обхідних щодо України газопроводів, зменшуючи свою залежність від українських маршрутів, налагодити діалог із Заходом та США, посилити свої впливи у світі в зв’язку з антитерористичними діями тощо.

Деякі політики часто плутають поняття розвитку стратегічного партнерства з відмовою від належного відстоювання власних національних інтересів. У такому випадку виникають малозрозумілі концептуальні конструкції типу «входження до Європи через Москву». Можна реалізовувати вектор європейської інтеграції України, узгоджуючи свої кроки з Москвою, або вимагати від Росії як партнера враховувати українські інтереси в її діалозі з ЄС, НАТО або США, але очікування від Росії, що вона візьме на себе тягар європейської інтеграції України, виглядає дещо утопічним. У процесі зближення із Заходом Росія аж ніяк не продемонструвала готовності враховувати в цьому процесі Україну. Можна думати, що практична реалізація формули «до Європи через Москву» означатиме скоріше самоізоляцію України від Заходу за прикладом Білорусі.

Як можна бачити, більшою підтримкою євроінтеграційний курс України користується з боку США, але ніхто чомусь не говорить про «входження до Європи через Вашингтон». Водночас, відносини із США відзначалися пошуком взаємоприйнятних схем взаємодії, але навряд чи можна оцінити їх просування протягом 2001 року як значний прорив у відносинах. Реально їх можна оцінювати як стагнаційні з нарощуванням потенціалу взаємних очікувань.

Певним успіхом української зовнішньої політики слід вважати проведення Ялтинського саміту ГУУАМ, не дивлячись на постійні зволікання з повномасштабним оформленням цієї організації. До процесу ГУУАМ уважно придивляються інші країни регіону (не тільки з числа країн СНД), не виключаючи для себе помірної участі у діяльності цієї організації.
Є певні очікування і з боку США та країн Заходу. Трохи притихли заперечення щодо ГУУАМ з боку Росії, зацікавленої в стабільній ситуації на своїх південних кордонах. Від України значною мірою залежить реалізація проекту ГУУАМ, але й тут поки що більше очікувань, аніж реальних справ.

Можна констатувати, що вкрай важливими були два минулі роки для України з огляду на її членство у Раді Безпеки ООН. Ця робота, а також головування України в РБ, зміцнили роль української держави у самій ООН, підвищили її авторитет на міжнародній арені, розширили коло двосторонніх контактів, а також покращили відносини з іншими державами.