Соціальні настрої населення України

Політичне обличчя 2001 року в Україні визначила низка подій: оприлюднення записів майо­ра Мельниченка, виступи й демонстрації з вимогами відставки Президента України, відстав­ка Уряду В.Ющенка й затвердження Верховною Радою кандидатури А.Кінаха на посаду Прем’єр-міністра, десятиріччя Незалежності України і, нарешті, поступове втягнення політич­них еліт і громадян у виборчу до Верховної Ради кампанію 2002 року. Інститут політики систематично слідкував за реакцією громадської думки на всі перелічені події. Емпіричний етап опитувань виконувала компанія GfK-USM (Українські опитування та дослідження ринку).

Ставлення до акцій протесту та відставки Уряду В.Ющенка

25 квітня – 5 травня 2001 року проведено опитування населення України щодо ставлення гро­мадян до дій політичної опозиції та ініційованої у квітні відставки Уряду В.Ющенка. За ре­презентативною вибіркою опитано 1000 осіб (похибка вибірки до 5%).

Таблиця 1.

«Яким є Ваше ставлення до акції 
«Україна без Кучми»?, (%)

 Майже половина населення України позитивно ставилася до акції «Україна без Кучми». Противників акції було 27%, а чверть опитаних не мала власної думки щодо неї, тобто не ро­зуміла, що відбувається в Києві. Такі результати можна інтерпретувати як пасивно-мов­чазну підтримку дій активних учасників політичної опозиції у лютому та березні 2001 року громадянами України. Водночас майже третина опитаних і не вірила у достовірність плівок майора Мельниченка, і вельми критично була налаштована до акцій протесту, спрямо­ваних проти Президента України. Проте в цілому домінував настрій щодо відставки Президента, як це свідчить Таблиця 2.

Таблиця 2.

На Вашу думку, як у світлі останніх подій («касетна справа»,
акція «Україна без Кучми») повинні поводитися 
Президент, Верховна Рада та опозиція?, (%)

Президент самостійно йде у відставку	28
Президент й далі виконує свої обов’язки	20
Відбувається референдум щодо необхідності дострокових виборів Президента	11
Верховна Рада ініціює процедуру відставки Президента (імпічмент) й доводить її до завершення	9
Верховна Рада та опозиція домагаються об’яви та проведення дострокових виборів Президента України	6
Важко сказати	26

Тільки кожний п’ятий був переконаний, що Президент України повинен і надалі спокійно виконувати свої обов’язки. Ще 26% не визначилися, що необхідно робити політичній еліті після оприлюднення записів майора Мельниченка та щодо акцій, які організовувала опозиція. Водночас 54% населення висловилися за відставку Президента України, причому значна частина (28%) очікувала, що Президент самостійно прийме рішення про відставку.

Специфічною була реакція громадян на ініціативу щодо відставки Уряду В.Ющенка.

Таблиця 3.

Кому, на Вашу думку, вигідна 
відставка Уряду В.Ющенка?,

(%)

Найбільше серед опитаних у квітні було тих, хто не розумів мотивів та причин відставки Уряду В.Ющенка – майже дві п’ятих. Для них те, що відбувалося навколо Уряду та у Верховній Раді, було надто тонкою політичною матерією, або ж такою політичною інтригою, у змісті якої вони нічого не могли зрозуміти. І з однаковою частотою називалися комуністи, олігархи та Президент України. Тобто відставка сприймалася як суто внутрішня подія, до якої доклали руки Президент України, комуністи й так звані «олігархи». Респонденти відповідали й на запитання щодо подальшої долі В.Ющенка.

Таблиця 4.

Що, на Вашу думку, повинен робити В.Ющенко
 у разі відставки з посади голови Уряду?, (%)

Більшість опитаних (40%) бажала бачити В.Ющенка в політиці на чолі партії чи блока партій. 35% населення України вважали за краще, щоб він повернувся до своїх професійних справ і визначав фінансову політику в державі. Кожний четвертий не мав усталеної думки щодо майбутнього В.Ющенка й особливо багато таких було серед молоді до 20 років.

Крім того, в опитуванні, проведеному 25 червня – 5 липня на замовлення Інституту політики (репрезентативна вибірка у 1000 осіб, похибка вибірки до 4%), виявлялися очікування щодо майбутньої роботи Уряду А.Кінаха. Думка громадян була такою: Уряд Кінаха працюватиме так само або гірше Уряду Ющенка. Майже половина населення України (44,4%) вважало, що соціально-економічна ситуація в країні залишиться без змін. Водночас порівняно з тими, хто очікував поліпшення ситуації (16%), практично у двічі більше людей вважало, що вона погіршиться (29,6%). Кожний п’ятий (22%) опитаний був впевнений у тому, що Уряд Кінаха працюватиме гірше Уряду В.Ющенко. Кожний третій (30,2%) або не знав, чого варто очікувати від Уряду Кінаха, або ж схилявся до думки, що він працюватиме так само, як і Уряд Ющенко. 12,4% опитаних розраховували на те, що новий Уряд працюватиме краще за попередній.

10 років незалежності в оцінках населення: розчарування й надія на краще

25 липня – 5 серпня на замовлення Інституту політики проведено опитування громадської думки населення України (опитано 1000 осіб, помилка вибірки в межах 4%). З’ясовувалося, як населення України оцінює 10 років незалежності, визначалося самопочуття різних категорій населення у поточному році та їхні очікування.

В цілому громадяни були розчаровані в тому, що і як відбувалося в Україні останні десять років. Їхні думки підсумовані у Таблиці 5.

Таблиця 5.

Як би Ви оцінили 10 років
існування незалежної України?,

(%)

Дійсність досить радикально розійшлася з очікуванням громадян. Баланс утрат й придбань, на їхню думку, був явно на користь втрат. Тобто неочікуваних громадянами наслідків 10 років незалежності принесли значно більше, ніж очікуваних. Для більшості реалії сьогодення – це великий і не дуже приємний сюрприз. Принаймні тільки 6,6% опитаних визнали, що все відбувалося так, як і повинно було відбуватися. Водночас 51,5% населення України вважали, що все відбувалося не так, як повинно було відбуватися.

Не випадково й соціальне самопочуття, в якому кристалізується досвід прожитих років, було насичене переважно негативними відтінками. Так, на запитання щодо настроїв людей, із якими респонденти разом працюють, або ж поряд живуть, 29,3% відповіли, що домінує загальне незадоволення, відсутність упевненості, що можливе покращання; 24,6% – що це страх перед днем прийдешнім; 14,7% – що це апатія, примирення з долею. І тільки 20,6% відчували полегшення, задоволення й упевненість, що стає й буде краще. Крім того, серед опитаних удвічі більше незадоволених тим, як складається їхнє життя, ніж задоволених (63,3% повністю чи частково не задоволені, а 31,1% повністю й частково задоволені).

Досить негативним виявився й емоційний досвід поточного року. В анкеті ставилося запитання переживання конкретних почуттів у 2001 році (Таблиця 6).

Таблиця 6. 

Як часто в цьому році Ви 
переживали наступні відчуття?, (%)

	Дуже часто	Часто	Рідко	Ніколи
Пишалися своєю країною	3	11,8	48,4	36,8
Було соромно за свою країну	17,7	43,7	23,4	15,2
Були задоволені тим, що Вам щось вдалося	2,7	30,3	55,6	11,4
Відчували впевненість у тому, що все складається так, як треба	1,7	19,9	58,8	19,6
Пишалися своїми досягненнями	2,2	25,4	51,9	20,5
Відчували себе безпорадними	10,1	31,6	39,7	18,6
Відчували себе нещасними	8,1	23,0	38,9	30,0

В цілому в 2001-у, ювілейному році, країна давала своїм громадянам більше підстав соромитися нею, ніж пишатися. Відчуття сорому за країну охоплювало часто і дуже часто 61,4% громадян, тоді як дуже часто й часто пишалися нею 14,8%. Разом із тим третина опитаних була задоволена тим, що їм щось вдалося (кожний дев’ятий жодного разу не переживав щось подібне), 27,6% часто і дуже часто пишалися своїми досягненнями (кожний п’ятий цього року не мав досягнень і відповідних відчуттів). Дві п’ятих громадян цього року відчували себе безпорадними, а 31,1% – нещасними (30% не переживали в цьому році такий стан).

Водночас громадяни України залишаються обережними оптимістами. На запитання про те, чи будуть наступні 10 років кращими, чи гіршими для України, 40% були впевнені, що вони будуть набагато і дещо кращими, 35% – що такими само, а 17,3% – що гіршими. Тобто більшість населення все ще не сподівалася на те, що політичні еліти та виконавча влада здатні позитивно вплинути на розвиток соціально-економічної ситуації в країні. Звідси й обережність у визначенні перспектив.

Обережний оптимізм домінував в 2001 році

У 2000 та 2001 роках у настроях щодо перспектив економічної ситуації в Україні, а також економічної ситуації сім’ї респондента стався доволі знаменний злам. Вперше за всі роки незалежності частка тих, хто говорив про погіршення економічної ситуації, стала менше частки тих, у кого вона покращилася й у кого не змінилися. Підтверджують цей висновок й результати опитування, проведеного з 20 грудня по 10 січня (вибірка 5000 осіб, похибка вибірки у межах 1%).

Таблиця 7.

Оцінка економічної ситуації та 
умов життя сім’ї у 2001 році, (%)

	Краще	Не змінилася	Гірше	Важко сказати
У 2001 році економічна ситуація в Україні стала:	23,1	38,3	34,6	4,0
У 2001 році Ваше життя й життя Вашої сім’ї стало:	18,7	25,9	53,5	1,9

61,4% опитаних схилялися до думки, що економічна ситуація стала кращою або не змінилася. 34.6% були переконані в домінуванні негативних тенденцій в економіці. Проте коли громадяни говорили про власну матеріальну фінансову ситуацію, більше половини їх (53.5%) повідомляло, що вона погіршилася. Тобто в опитуванні ми фіксуємо те, про що твердять політики та економісти: зростання економіки в останні два роки не конвертується у зростання добробуту громадян.

Водночас зміни на краще не проходять повз увагу населення. Воно вважає, що взаємозв’я­зок між макроекономікою та економікою сім’ї врешті-решт буде встановлено. В оцінці перспек­­тив на 2002 рік громадяни залишаються скоріше оптимістами, ніж песимістами (Таблиця 8).

Таблиця 8.

Перспективи економічної ситуації 
та умов життя сім’ї у 2002 році, (%)

	Краще	Не змінилася	Гірше	Важко сказати
У 2001 році економічна ситуація в Україні стане:	27,5	39,3	16,8	16,4
У 2001 році Ваше життя й життя Вашої сім’ї стане:	31,1	33,0	21,7	14,2

Відчутно більше людей очікувало покращання, аніж погіршення економічної ситуації у цілому (27,5% проти 16,8), а також матеріальних умов життя (31,1% проти 21,7%). Це досить нова, повторимо, тенденція, за якою все ще стоїть досить велика кількість людей – кож­ний п’ятий, – які скоріше втрачатимуть у наступному році, ніж підвищуватимуть свої доходи.

Ставлення до політиків та електоральні настрої

Різні опитування з високим ступенем достовірності підтверджують факт наявності в Україні 7 політиків, яких знає майже кожний громадянин, старший за 18 років: Н.Вітренко, А.Кінах, Л.Кучма, О.Мороз, П.Симоненко, Ю.Тимошенко, В.Ющенко. У грудневому опитуванні респондентів запитували про те, наскільки сприятливою чи несприятливою є їхня думка про окремих політиків-лідерів партій та блоків (Таблиця 9).

Таблиця 9.

Думка про окремих політиків, (%)

	Дуже сприят-лива	Деякою мірою сприят-лива	Деякою мірою несприят-лива	Дуже несприят­лива	Важко сказати	Не знаю цього політика
Н.Вітренко	5,0	18,4	21,4	33,1	19,8	2,3
В.Горбулін	1,9	7,9	10,6	10,3	37,7	31,6
А.Кінах	7,9	30,1	15,6	7,2	19,1	0,8
В.Литвин	16,6	9,1	10,2	9,5	38,1	31,5
В.Медведчук	7,5	21,7	25,2	20,5	13,7	11,4
О.Мороз	4,6	19,6	26,4	24,9	23,2	1,3
П.Симоненко	9,3	17,7	22,0	29,3	20,0	1,7
С.Тигипко	1,8	11,5	14,6	11,9	37,2	23,0
Ю.Тимошенко	5,2	14,4	20,7	42,4	16,4	0,9
В.Ющенко	23,4	31,1	12,8	12,7	19,1	0,8

Експерти, а також самі політики визнали, що березневі вибори до Верховної Ради будуть виборами лідерів, а не програм очолюваних ними партій та блоків. Тому постать лідера, його привабливість для виборців, довіра до нього стануть основними чинниками, що визначатимуть міру успіху на виборах. У цьому плані лідером уже другий політичний сезон поспіль залишається В.Ющенко: дуже сприятливої думки про нього 23,4% виборців, а дуже несприятливої майже вдвічі менше (12,7). Про В.Литвина, Главу Адміністрації Президента та лідера блоку «За єдину Україну!» дуже сприятливої думки 16,6% опитаних. Проте ніколи не чули про нього 31,5% виборців, а 38,1% не змогли визначити своє ставлення до нього, фактично визнаючи, що не знають такого політика та його політичної діяльності. Те ж саме стосується В.Горбуліна, лідера блоку партій «Демократичний союз» та Демократичної партії України. Найконтраверсійнішою постаттю сучасного українського політикуму є Ю.Тимошенко. Її знає 99 із кожних 100 опитаних, проте дуже сприятливої думки про колишнього Віце-прем’єра – 5,2% громадян (деякою мірою сприятливої – 14,4), а дуже несприятливої – 42,4% (деякою мірою несприятливої думки про неї – 20,7% громадян).

Ще восени серед партій та блоків фактично визначилися лідери та аутсайдери кампанії з ви­­борів до Верховної Ради. Ситуацію на кінець грудня 2001 року зафіксувало наше опитування.

Згідно із Законом України «Про вибори народних депутатів України» заявки на участь у виборах партії та блоки партій мають подавати до 29 січня. Станом на останню декаду грудня рішення про участь у виборах прийняли більше 20 партій та блоків. Очікується, що в майбутніх виборах братимуть участь не менше партій та блоків, ніж у попередніх виборах, тобто близько 30. Проте малоймовірно, що якась нова партія чи блок партій втрутяться у розподіл місць у Верховній Раді наступного скликання.

За результатами опитування мають намір узяти участь у голосуванні 77% громадян. Проте, як свідчить досвід, реально у виборах братиме участь приблизно на 10% менше виборців. При контакті із інтерв’юером громадяни зазвичай дещо перевищують свою зацікавленість у виборах до Верховної Ради й намір обов’язково прийти до виборчої дільниці. Ми просили респондентів за десятибальною шкалою оцінити свою зацікавленість у майбутніх виборах. Частка категорії з низькою зацікавленістю (від 1 до 3 балів) склала 20,4%, із середньою заці­кав­леністю – 39,8% (вони оцінювали свою зацікавленість від 4 до 7 балів), із високою зацікав­леністю – 35,6% (від 8 до 10 балів). Ще 4,2% не визначилися зі своїм рівнем зацікавленості.

Таблиця 10.

Якби вибори до Верховної Ради відбулися 
наступної неділі, за яку партію чи 
блок партій Ви проголосували б?,

(% до усіх опитаних)

Блок В.Ющенка «Наша Україна»	22,1
Комуністична партія України (П.Симоненко)	14,9
Всеукраїнське партійне об’єднання «Жінки за майбутнє» (В.Довженко)	6,8
Партія зелених України (В.Кононов)	5,9
Блок «За єдину Україну!» (В.Литвин)	5,2
Соціал-демократична партія України (об’єднана) (В.Медведчук)	4,4
Соціалістична партія України (О.Мороз)	3,6
Блок Ю.Тимошенко	2,9
Партія «Яблуко» (М.Бродський)	2,2
Блок Н.Вітренко	1,8
Блок «Єдність» (О.Омельченко)	1,4
Блок партії «Демократичний союз» (В.Горбулін) та Демократичної партії України (Г.Антоньєва)	1,3
Блок «Народний Рух України» (Б.Бойко)	1,1
За іншу партію	0,9
За жодну з партій	12,0
Не знаю, ще не вирішив	13,5

Безумовним лідером передвиборчої кампанії є блок «Наша Україна». Окрім досить високої частки громадян, які мали про нього сприятливу думку, ще 57% опитаних дуже чи частково задоволені тим, як В.Ющенко справлявся зі своїми обов’язками на посаді Прем’єр-міністра України.

Підтримкою більше 4% заручилися також Комуністична партія, партійне об’єднання «Жінки за майбутнє», Партія зелених України, блок «За єдину Україну!» та Соціал-де­мо­кратична партія (об’єднана). Водночас так звана «партія влади», уособлена блоком «За єдину Україну!», мала підтримку 5,2% виборців, що менше, ніж у таких фактично «депо­лі­ти­зованих» об’єднань як «Жінки за майбутнє» та Партія зелених. Відносно висока підтримка об’єднання «Жінки за майбутнє» свідчить, скоріше за все, про те, що в Україні склався прошарок громадян, які готові доручити політичну роботу людям, свідомо відокремлюючим себе від політики, не маючим досвіду, а можливо й бажання займатися повсякденною та рутинною політичною роботою.

Зберігали у грудні шанси потрапити до Верховної Ради Соціалістична партія України О.Мороза та Блок Ю. Тимошенко. Якщо їх підтримає достатня кількість виборців, то це означатиме, що громадяни України погоджуються на наявність у парламенті опозиції, критично налаштованої до дій центральної та місцевих властей. Якщо такого не станеться, то Кому­ністична партія стане після 31 березня 2002 року, удавано чи реально, монополістом на опозиційне висловлювання та опозиційну дію у законодавчому органі.